Рішення № 8243322, 11.01.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 22/62511.01.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Подолівська»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро»

про стягнення коштів

суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача: Мазняк О.Я. (довіреність № 3 від 01.10.2009р.);

від відповідача: не з’явились;

В судовому засіданні 11.01.2010р. на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Подолівська»(надалі ТОВ «Агрофірма «Подолівська», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро»(надалі ТОВ «Тридента Агро», відповідач) 636061, 36 грн., в тому числі 200000 грн. суми попередньої оплати, 8542, 46 грн. процентів за безпідставне користування чужими грошовими коштами, 427518, 90 грн. штрафу за прострочення поставки товару.

В ході розгляду справи подані зміни та доповнення до позовної заяви згідно з якими, на розгляд суду передані вимоги про стягнення з відповідача 749 0171, 86 грн., в тому числі: 200000 грн. сума попередньої оплати, 14410, 96 грн. проценти за безпідставне користування чужими грошовими коштами, 427518, 90 грн. штраф за прострочення поставки товару, 107142 грн. сума збитків.

Під час розгляду справи суд не знайшов підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові суми які належать відповідачу, як того просив позивач, а подана заява судом відхилена через наступне.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006р. № 01-8/2776 “Про деякі питання практики забезпечення позову” у випадку звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених ст. 33 ГПК України, обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Позивачем не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, також з матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу товариства згідно відомостей єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (довідка станом на 21.12.2009р. наявна у матеріалах справи).

Провадження у справі порушено ухвалою від 22.10.2009р., що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

          04 березня 2009р. між ТОВ «Тридента Агро»та ТОВ Агрофірма «Подолівська»укладено договір купівлі-продажу № 25 яким визначені умови купівлі-продажу засобів захисту рослин.

За умовами договору (п. 2.1, 2.2) асортимент товару, його кількість, ціна визначаються у додатках та накладних документах відпуску товару, що є невід’ємною частиною договору; у випадку розбіжності даних у додатках щодо асортименту, кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній перевагу має видаткова накладна; всі рахунки та накладні документи, що виписані в період дії договору є його невід’ємною частиною.

В ході виконання договору сторонами підписано додатки у яких визначено найменування товару погоджено його кількість, ціну, загальну вартість та терміни поставки, та зокрема сума поставки згідно з додатком № 1 погоджена в розмірі 414762, 12 грн., підписані також додатки № 2 на суму 786600, 72 грн., № 3 на суму 678141 грн., № 4 на суму 1971033 грн., № 5 на суму 424652, 22 грн..

З урахуванням зобов’язань, що передбачені договором № 25 від 04.03.2009р., та виникли на його підставі для сторін (ТОВ «Тридента Агро»та ТОВ Агрофірма «Подолівська») останній за правовою природою є договором купівлі-продажу, а відносини що з нього виникають врегульовані відповідно до глави 54 розділу 3 ЦК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має: виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом. Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та загальногосподарського інтересу.

Згідно з положеннями статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Терміни поставки товару за договором визначені у додатках № 1-5 та є такими що настали у відношенні виконання зобов’язання для відповідача щодо кожного виду товару, а поставки товару згідно з додатками № 3, 4, 5 які визначені по строках 14.04.2009р., 12.05.2009р., 01.08.2009р. відповідачем не здійснені.

Поставка товару за договором підтверджується видатковими накладними № РН-СЛ00047 від 26.03.2009р. на суму 14045, 40 грн., № РН-СЛ00079 від 07.04.2009р. на суму 635163, 12 грн., № РН-СЛ00090 від 09.04.2009р. на суму 304430, 40 грн., № РН-СЛ00094 від 13.04.2009р. на суму 96782, 04 грн., які у належним чином засвідчених копіях знаходяться в матеріалах справи.

Як зазначає позивач, в оплату поставленого товару перераховано грошових коштів в сумі 1250420, 96 грн. згідно платіжних доручень № 352 від 27.03.2009р. на суму 14045, 40 грн., № 440 від 07.04.2009р. на суму 635163, 12 грн., № 467 від 09.04.2009р. на суму 300000 грн., № 496 від 16.04.2009р. на суму 52000 грн., № 522 від 23.04.2009р. на суму 49212, 44 грн., № 618 від 29.04.2009р. та враховуючи здійснення поставки на суму 1050420, 96 грн. сума передплати на яку не поставлено товару складає 200000 грн..

Згідно з п. 5.1, 5.3 покупець здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною в додатках, які є невід’ємною частиною договору; оплата товару проводиться протягом 3 банківських днів з моменту поставки товару.

Умовами договору не передбачено здійснення розрахунків по договору за передплатою, відповідно з урахуванням відсутності здійсненої поставки товару на суму 200000 грн., строк виконання зобов’язань щодо вказаної суми не настав, а сплачені згідно платіжного доручення № 618 від 29.04.2009р. кошти сплачені безпідставно, оскільки передплата умовами договору № 25 від 04.03.2009р. не передбачена і сплата вказаної суми не може вважатись виконанням договору.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійним вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

          Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач під час судового розгляду та його представник в судовому засіданні наполягав на заявлених вимогах про стягнення передплати з урахуванням нарахованих штрафних санкцій з підстав зазначених у позовній заяві та доповненнях; заяв та клопотань іншого змісту суду не подавалось та представником не заявлялось. За таких обставин, суд при винесенні рішення обмежений предметом та підставами, зазначеними позивачем.

Оскільки, кошти в розмірі 200 000 грн. сплачені позивачем згідно платіжного доручення № 618 від 29.04.2009р. не можуть вважатись передплатою виходячи з положень договору № 25 від 04.03.2009р., є безпідставно отриманими відповідачем, а вимоги про їх повернення відповідно до ст. 1212 ЦК України перед судом не ставились, в задоволенні заявлених вимог про стягнення передплати належить відмовити.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами 14410, 96 грн., розрахованими за обліковою ставкою НБУ, що діяла в періоді в якому допущено прострочення поставки товару, задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Кошти в сумі 200000 грн. позивачем на користь відповідача перераховані добровільно, обов’язку щодо їх перерахування з договору № 25 від 04.03.2009р. для позивача не виникало.

Включення процентів, які передбачено ст. 536 Цивільного кодексу, до глави «Виконання зобов'язання»свідчить про те, що вони не належать ні до пені (ст. 549 Цивільного кодексу, глава «Забезпечення виконання зобов'язань»), ні до процентів як виду цивільно-правової відповідальності (ст. 625 Цивільного кодексу, глава «Правові наслідки порушення зобов'язань. Відповідальність за порушення зобов'язання»).

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Проценти за користування чужими грошовими коштами нараховані позивачем згідно з положеннями ст. 1048 ЦК України в даному випадку не можуть бути стягнуті з відповідача, оскільки між сторонами розмір відсотків не погоджувався, таких домовленостей не існує. Не встановлений він в даному випадку і законодавством, оскільки вказані у п. 6 ст. 231, п. 4 ст. 232 ГК України проценти є саме штрафними санкціями за порушення договірних зобов'язань між сторонами, тоді як такі відносини між сторонами у зв’язку із здійсненням оплати в сумі 200000 грн. відсутні.

Посилання позивача на ст. 1048 ЦК України суд визнає безпідставним, оскільки вказана стаття регулює відносини що виникли з договору позики (передбачає сплату процентів за договором позики). В даному випадку договірних відносин позики з приводу перерахування грошових коштів в сумі 200000 грн. між сторонами не існувало, доказів зворотнього суду не представлено.

Заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій в розмірі 427518, 90 грн. за несвоєчасну поставку товару за договором судом визнаються обґрунтованими виходячи з наступного.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Як свідчать матеріали справи відповідачем погоджені договором строки передачі товару встановлені у додатках № 1, 2, 3, 4, 5 порушено, прострочення поставки підтверджується представленими до матеріалів справи видатковими накладними.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Згідно п. 8.2 Договору № 25 від 04.03.2009р. за прострочення поставки товару продавець зобов’язаний сплатити на користь покупця штраф у розмірі 10% від вартості непоставленого у строк товару.

За визначенням, що міститься у Господарському кодексі України (ч. 1 ст. 230) штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Факту прострочення виконання зобов’язань щодо поставки товару по договору № 25 від 03.04.2009р. відповідачем не спростовано, доказів здійснення поставки товарів у відповідності з положеннями та у строки встановлені додатками № 1-5 до договору суду не представлено, у зв’язку з чим, виходячи із здійсненого розрахунку сума штрафу, що підлягає стягненню з відповідача складає 427518, 90 грн..

Заявлені вимоги про стягнення з відповідача збитків в сумі 107 142 грн. позивачем обґрунтовуються закупівлею гербіцидів, які не були поставлені відповідачем у строки згідно з договором № 25 від 03.04.2009р. у інших постачальників за вищими цінами.

Як про те стверджує позивач, у зв’язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов’язань за договором купівлі-продажу № 25 від 03.04.2009р. в частині повної поставки товару, позивачем згідно укладених договорів були закуплені гербіциди:

- у ТОВ «Украгроресурс»«Примекстра ТZ Голд 500 SС»у кількості 4500 л за ціною 88,32 грн. з ПДВ, вартістю 397 440,00 грн. з ПДВ (договір поставки №215-з від 05.05.2009р., видаткова накладна №РН-0000227 від 06.05.2009р.); «Гезагард 500 FW»у кількості 2400 л за ціною 103,70 грн. з ПДВ, вартістю 248 880,00 грн. з ПДВ (договір поставки №215-з від 05.05.2009р., видаткова накладна №РН-0000228 від 08.05.2009р.);

- у ТОВ «Агрохімічний союз Придніпров'я»«Кратос»у кількості 1000 л за ціною 60,00 грн. з ПДВ, вартістю 60 000,00 грн. з ПДВ (видаткова накладна №РН-080504 від 08.05.2009р.);

- у ТОВ «Агроскоп Україна»«Роллер»у кількості 1480 л за ціною 60,50 грн. з ПДВ, вартістю 89 545, 92 грн. з ПДВ (видаткові накладні №ХАР-000052 від 07.05.2009р., №ТЕР-000094 від 07.05.2009р., №ХМ-0000146 від 07.05.2009р.).

На придбання вказаних товарів позивач витратив кошти в загальній сумі 795865, 92 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №12 від 06.05.2009р., №14 від 07.05.2009р., №16 від 07.05.2009р. та № 21 від 07.05.2009р..

Згідно з розрахунком позивача в результаті закупівлі в інших постачальників гербіцидів за цінами, вищими порівняно з ціною, погодженою позивачем та відповідачем у Додатку №3 до договору № 25 від 04.03.2009р. збитки складають 107 142, 00 грн..

Невиконання відповідачем своїх зобов’язань за договором купівлі-продажу № 25 від 04.03.2009р. не може вважатись причиною понесення позивачем витрат за договорами укладеними з ТОВ «Украгроресурс», ТОВ «Агрохімічний союз Придніпров'я», ТОВ «Агроскоп Україна», оскільки зазначені договори не підтверджують факту понесення позивачем збитків внаслідок неналежного виконання ТОВ «Тридента Агро»зобов'язання по договору від 04.03.2009р..

Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки, в силу положень ч. 2 вказаної статті розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

          Згідно з ч. 1 ст. 225 ЦК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

З вказаних норм чинного законодавства вбачається, що обов’язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, наявність порушення з боку цієї особи, причинного зв’язку між діями особи та збитками, які складають об’єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Обов’язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв’язок між вчиненими порушеннями і збитками. Збитки є наслідком, а допущення порушення причиною.

Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв’язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

За укладеним з відповідачем договором № 25 від 04.03.2009р. поставка гербіцидів «Гезагард 500 FW»у кількості 2400 л, «Кратос»у кількості 1000 л, «Роллер»у кількості 1480 л, витрати по оплаті яких понесені позивачем за договорами укладеними з ТОВ «Украгроресурс», ТОВ «Агрохімічний союз Придніпров'я», ТОВ «Агроскоп Україна»не погоджувалась.

В свою чергу, позивач зазначене обґрунтовує тим, що вказані гербіциди «Примекстра ТZ Голд 500 SС», «Гезагард 500 FW», «Кратос», «Роллер» належать до гербіцидів згідно доповнення до Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні станом на 01.03.2009р. (Спеціальний випуск журналу «Пропозиція», Київ, «Юнівест Медіа», 2009 рік, стор. 24, 42, 57, 62), і замість гербіциду «Примекстра ТZ Голд 500 SС»позивач закупив гербіциди «Гезагард 500 FW», «Кратос», «Роллер» (два останні містять діючу речовину ацетохлор) для обробки грунту з посівами соняшника сумішшю з дією, аналогічною дії гербіциду «Примекстра ТZ Голд 500 SС», в пропорції 2:2, тобто 2 літри «Гезагард 500 FW»та 2 літри ацетохлора («Кратос»або «Роллер») на 1 га..

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво –це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Діяльність позивача згідно видів діяльності за довідкою з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України полягає у вирощуванні зернових та технічних культур, неспеціалізованій оптовій торгівлі харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами, наданні послуг у рослинництві, облаштуванні ландшафту тощо, відповідно закупівля гербіцидів як у позивача, так і у інших постачальників здійснюється з метою використання їх у підприємницькій діяльності товариства.

Належних доказів, які б свідчили про наявність збитків позивача у зазначеному розмірі, вини відповідача, допущення останнім порушення яке призвело до завдання збитків позивачу (причинно-наслідкового зв’язку дій відповідача завданим збиткам) суду не представлено, а сама по собі закупівля гербіцидів позивачем у інших постачальників, не є доказом понесення ТОВ Агрофірма «Подолівська»у зв'язку з цим збитків.

З урахуванням наведеного, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті державного мита у сумі 7490, 72 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 4404, 23 грн..

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

          1. Позов задовольнити частково.

          2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро»(03038, м. Київ, вул. Ямська 28-А, р/р 26009100280101 в ЗАТ «Сведбанк Інвест»м. Київ, МФО 320650, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 25591321) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Подолівська»(64701, Харківська обл., м. Барвінкове, вул. Скрипника 6, р/р 26008010765401 в ЗАТ «Альфа-Банк»м. Київ, МФО 300346, ідент. код 32414467) 427518, 90 грн. (чотириста двадцять сім тисяч п’ятсот вісімнадцять гривень 90 копійок) штрафу за прострочення поставки товару, 4404, 23 грн. (чотири тисячі чотириста чотири гривні 23 копійки) судових витрат.

          3. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Р.І. Самсін

дата підписання рішення 13.01.2010