Рішення № 8243017, 09.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 45/19909.12.09 За позовом Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Чернігівської філії

до Державного комітету України з державного матеріального резерву

про стягнення 28657,10 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Павенко К.А., дов. від 21.07.2008

відповідача: Брега Т.М., дов. від 30.11.2008 № 6528/0/4-09

Суть спору: стягнення 28.517,18 грн. заборгованості за зберігання позивачем матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, яка утворилась за період з 01.01.2006 по 31.12.2006.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач зберігає матеріальні цінності мобілізаційного резерву. Позивач стверджує, що за період з 01.01.2006 по 31.12.2006 витрати останнього на утримання зазначених матеріальних цінностей склали 28.517,18 грн., та просить стягнути з відповідача зазначені витрати.

Ухвалою від 15.05.2009 порушено провадження у справі № 45/199 та призначено її до розгляду на 10.06.2009.

Ухвалою від 10.06.2009 призначено судову економічну експертизу та зупинено провадження у справі.

Ухвалою від 09.11.2009 поновлено провадження у справі та призначено її до розгляду на 09.12.2009.

Відповідач проти задоволення позову усно заперечив, проте письмового відзиву не надав.

Позивач звернувся до суду з клопотанням про покладення на відповідача судових витрат на проведення судової експертизи та витрат на відрядження і прибуття до суду.

В судовому засіданні 09.12.2009, за згодою сторін, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -

В С Т А Н О В И В:

На зберіганні відповідача знаходяться матеріальні цінності мобілізаційного резерву. Цей факт підтверджується актом від 14.11.2008 про результати перевірки наявності, якісного стану, умов зберігання, обліку та звітності і матеріальних цінностей мобрезерву, які знаходяться на відповідальному зберіганні у Чернігівській філії ВАТ "Укртелеком" за період з 14.07.2004 по 12.11.2008.

Між сторонами укладено договір відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву від 06.11.2002 № 92 (далі - договір).

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки права та обов'язки сторін спору продовжують існувати, то для їх регулювання підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 11 Закону України „Про державний матеріальний резерв” позивач є відповідальним зберігачем матеріальних цінностей мобілізаційного резерву і зберігання цінностей державного мобілізаційного резерву для нього є обов’язковим.

Підприємствам, що здійснюють зберігання цінностей державного матеріального резерву, відшкодування витрат з державного бюджету передбачене п. 5 ст. 11 Закону.

При цьому, законодавством передбачено відшкодування тільки витрат, а не оплата послуг зі зберігання, тобто договір зберігання в даному випадку є безоплатним.

Обов’язок поклажодавця (відповідача) відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі при безоплатному зберіганні передбачений ст. 947 Цивільного кодексу України.

За умовами договору позивач здійснює відповідальне зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву (п. 1.1. договору).

Відповідач, в свою чергу, зобов’язаний відшкодовувати витрати на зберігання цінностей (п.3.1. договору).

Тобто відповідач зобов’язаний відшкодувати позивачеві понесені останнім фактичні витрати на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.

Позивач своєчасно надсилав відповідачеві кошториси витрат на утримання мобілізаційного резерву.

Таким чином, позивач виконує умови договору від 06.11.2002 № 92.

Причина виникнення спору полягає в тому, що позивач, виконуючи свої обов’язки зі зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, вимагає відшкодування витрат, пов’язаних з таким зберіганням, а відповідач вважає, що таке відшкодування повинно здійснюватися виключно в межах бюджетних надходжень.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

За спірний період позивач поніс витрати по зберіганню матеріальних цінностей мобілізаційного резерву в сумі 28657,10 грн., що підтверджується висновком судової економічної експертизи.

Вказані витрати підтверджуються первинними документами, дослідженими в судовому засіданні, копії яких знаходяться в матеріалах справи та висновком судово-економічної експертизи № 780ц від 27.10.2009 виконаним Чернігівським відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Таким чином, витрати позивача на утримання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву за період з 01.01.2006 по 31.12.2006 в розмірі 28.517,18 грн. підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до статей 4, 151 Цивільного кодексу Української РСР договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (статті 14, 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Не звільняють відповідача від виконання зобов’язання й норми Бюджетного кодексу України.

З врахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 28.517,18 грн. заборгованості за період з 01.01.2006 по 31.12.2006 підлягають задоволенню повністю в сумі фактичних витрат позивача, підтверджених висновком судової економічної експертизи.

Щодо стягнення судових витрат, то відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Витрати позивача на оплату судової експертизи в сумі 5.965,44 грн. підтверджуються рахунками на оплату від 01.09.2009 № 117 та від 14.10.2009 № 134 та платіжними дорученнями від 10.09.2009 № 10704 та від 15.10.2009 № 15473.

Відповідно, витрати позивача на оплату судової експертизи в сумі 5.965,44 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Вимоги позивача про покладення на відповідача судових витрат на відрядження і прибуття до суду в сумі 90,00 грн. задоволенню не підлягають, оскільки такі витрати не належать до судових витрат відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного комітету України з державного матеріального резерву (01601, м. Київ вул. Пушкінська, 28 код 00034016, з рахунку визначено Державним казначейством України) на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" (01030, м. Київ, б-р Т. Шевченка, 18, код 21560766, на будь який його рахунок виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) –28.657 (двадцять вісім тисяч шістсот п'ятдесят сім) грн. 10 коп. - основного боргу, 285 (двісті вісімдесят п'ять) грн. 17 коп. - витрат по оплаті державного мита, 312 (триста двадцять п'ять) грн. 50 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 5.965 (п’ять тисяч дев'ятсот шістдесят п'ять) грн. 44 коп. –витрат на проведення судової експертизи.

3. Видати наказ.

4. В задоволенні решти вимог відмовити.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України.

Суддя Балац С.В.

Дата підписання рішення: 21.01.2010