Рішення № 8242780, 20.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/239-05/37-09(23)20.10.09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стеллар-Транс»

До Приватного виробничого підприємства «Квадро»

про стягнення 43523,15 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники:

Від позивача - Кудінов В.В. –представник за довіреністю від 06.07.2009р.

Від відповідача - не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача про стягнення 43523,15 грн., відшкодування витрат по сплаті державного мита –162,00 грн. та послуг інформаційно –технічного забезпечення судового процесу-118,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.02.2009р. було порушено провадження, присвоєно реєстраційний номер № 05/37-09, та призначено до розгляду на 18.03.2009р.

Позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій заявлено до стягнення 26582,47 грн. основної заборгованості, 14260,36 грн. інфляційних втрат, 2320,32 грн. 3% річних.

Ухвалою від 15.04.2009р. у відповідності до вимог ст. ст. 15,17 ГПК України господарським судом Харківської області винесено ухвалу, якою справу № 05/37-09 передано за підсудністю до господарського суду міста Києва.

22.04.2009р. зазначену справу за резолюцією керівництва господарського суду міста Києва було передано для розгляду судді Станіку С.Р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.04.2009р. суддею Станіком С.Р. справу прийнято до свого провадження, присвоївши їй реєстраційний номер 47/239-05/37-09(23) та призначено до розгляду на 28.05.2009р.

Але судове засідання 28.05.2009р. не відбулось, оскільки справа № 05/37-09 була направлена до Господарського суду Харківської області для її скерування до Харківського апеляційного господарського суду для розгляду апеляційної скарги ПВП «Квадро»на ухвалу Господарського суду Харківської області від 15.04.2009р. про направлення справи за територіальною підсудністю –залишена без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2009р. розгляд справи № 47/239-05/37-09(23) було призначено на 22.09.2009р., а ухвалою від 22.09.2009р відкладено на 20.10.2009р.

В судовому засіданні 20.10.2009р. представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Просив суд позов задовольнити посилаючись на те, що відповідачем всупереч умов договору № 1/11 від 06.12.2005, не було здійснено оплату за надані послуги, оскільки позивач надав послуги загалом на суму 26582,47 грн., які відповідачем було прийнято, але не оплачено. Заборгованість яку позивач просив стягнути в судовому порядку складає –26582,47 грн. Також позивачем було заявлено до стягнення штрафні санкції за порушення відповідачем умов Договору щодо строків оплати.

В судове засідання 20.10.2009 відповідач своїх представників не направив, але в минулих судових засіданнях представник відповідача проти заявлених вимог заперечував. Відповідач у письмовому відзиві на позов в обґрунтування заперечень посилався на те, що позивачем всупереч п. 4.2 договору № 1/11 від 06.12.2005 не було надано відповідачу доказів в підтвердження здійсненого перевезення, зокрема міжнародних товаро-транспортних накладних з відмітками вантажоотримувача про отримання вантажу. Також, відповідачем у відзиві заявлено про застосування до вимог позивача річного строку позовної давності згідно п. 6 статті 258, ч. 3 статті 925 Цивільного кодексу України, що згідно ч. 4 статті 267 Цивільного кодексу України є підставою для відмови у позові.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

06.12.2005р. між позивачем –ТОВ «Стеллар Транс», як експедитором (перевізником), та відповідачем ПВП «Квадро», як клієнтом, було укладено Договір на транспортно-експедиційні послуги № 1/11 (далі –Договір № 1/11 від 06.12.2005), який підписано представниками перевізника та клієнта, посвідчений печатками сторін, відповідно до умов якого експедитор (перевізник) зобов’язується за рахунок клієнта виконати або організувати перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні, а клієнт зобов’язується оплатити послуги.

Умовами Договору № 1/11 від 06.12.2005, сторони погодили, що експедитор (перевізник) зобов’язується за рахунок клієнта виконати або організувати виконання перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні (п. 1.1), вартість перевезення складає –105 євро/т (перераховані в гривні по курсу НБУ на дату завантаження з них 57 грн. НДС по території України) (п. 4.1), оплата вартості послуг перевезення по даному договору здійснюється клієнтом шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок експедитора (перевізника) на протязі 15 банківських днів з моменту доставки вантажу до місця призначення на підставі рахунків-фактур експедитора (перевізника), якщо інше не передбачено умовами заявки (п. 4.2), в разі порушення строків оплати, встановлених п. 4.1 договору клієнт сплачує експедитору перевізнику пеню у розмірі 0,1 % за кожен день прострочення платежу, від неоплаченої суми (п. 5.1).

Згідно з товарно-транспортними накладними (CMR), а саме: № 058061 та № 680285, копії яких надані позивачем, а оригінали досліджувались судом в судових засіданнях по справі, позивачем було здійснено перевезення за маршрутом м.Харків, Україна –м/п Ягодин - Sohland, Германія, а заявлений до перевезення вантаж (олія соняшникова) було отримано вантажодержувачем, що підтверджується печатками та підписами вантажовідправника (ПП «Квадро»), перевізника (ТОВ «Стеллар Транс») та отримувача вантажу (Biowerk Sohland) у графах 22, 23 та 24 відповідних CMR № 058061 та № 680285.

Відповідно до відмітки в графі 24 CMR № 058061, позивачем було доставлено вантаж одержувачу згідно даної міжнародної товарно-транспортної накладної 21.02.2006.

Відповідачем для доручення до матеріалів справи надано копії товарно-транспортних накладних (CMR), а саме: № 058061 та № 680285, в яких в графі 24 відсутні відмітки вантажоодержувача про отримання вантажу.

Позивачем для долучення до матеріалів справи надано належним чином засвідчені копії рахунків –фактур № Тр=00066 від 24 лютого 2006р. на суму 13324,49 грн. та № Тр=00071 від 28 лютого 2006р. на суму 13257,98 грн., відповідно до яких позивач визначив вартість здійсненого ним перевезення вантажу за маршрутом: Волчанськ –Ягодин –Sohland загалом в сумі 26582,47 грн.

28.02.2006р. позивач направив на адресу відповідача лист № 37 від 28.02.2006р., в якому зазначав про те, що ним згідно умов Договору № 1/11 від 06.12.2005 на замовлення позивача було здійснено перевезення вантажу загалом на суму 26582,47 грн., а тому позивач направляє відповідачу для оплати рахунки –фактури № Тр=00066 від 24 лютого 2006р. на суму 13324,49 грн. та № Тр=00071 від 28 лютого 2006р. на суму 13257,98 грн. для оплати наданих послуг у строк до 16.03.2006. надсилання зазначеного листа позивачем відповідачу підтверджується квитанцією Укрпошти № 159 від 28.02.2006.

17.03.2008р. позивач направив на адресу відповідача рекомендованим листом претензію № 136 від 17.03.2008р., з вимогою сплатити заборгованість за надані послуги згідно Договору № 1/11 від 06.12.2005 в сумі 26582,47 грн. та CMR № 058061 та № 680285.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно статті 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

          Стаття 931 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.          Статтею 316 Господарського кодексу України визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Статтею 909 Цивільного кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента) або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивач, як експедитор (перевізник) умови Договору № 1/11 від 06.12.2005р. виконав належним чином, а саме: ним було надано транспортно- експедиційні послуги з перевезення вантажу за маршрутом м.Харків, Україна –м/п Ягодин - Sohland, Германія загалом на суму –26582,47 грн., що підтверджується товарно транспортними накладними (CMR) № 058061 та № 680285 з відмітками у графах 22, 23 та 24 вантажовідправника (відповідача), перевізника (позивача) та вантажоотримувача, а також на виконання п. 4.2 Договору № 1/11 від 06.12.2005р. виставлено відповідачу для оплати наданих транспортно-експедиційних послуг рахунки –фактури № Тр=00066 від 24 лютого 2006р. на суму 13324,49 грн. та № Тр=00071 від 28 лютого 2006р. на суму 13257,98 грн., надсилання яких позивачем відповідачу підтверджується квитанцією Укрпошти № 159 від 28.02.2006.

Але відповідач свої зобов’язання по оплаті наданих позивачем послуг загалом в сумі 26582,47 грн. –не виконав, оплату наданих транспортно-експедиційних послуг у строк, визначений п. 4.2 Договору № 1/11 від 06.12.2005р. –не здійснив, доказів протилежного станом на момент вирішення спору суду надано не було. Твердження відповідача про те, що позивач не надав доказів надання послуг відповідачу, оскільки у наданих відповідачем копіях CMR № 058061 та № 680285 у графі 24 відсутні відмітки вантажоодержувача про отримання вантажу –судом відхиляється як необґрунтоване та таке, що суперечить матеріалам справи, зокрема наданим позивачем та наявним в справі екземплярам CMR № 058061 та № 680285, в яких в графі 24 наявні відмітки вантажоотримувача про отримання вантажу (печатка та підпис), а також позивач на виконання умов 4.2 Договору № 1/11 від 06.12.2005р. після відвантаження товару направив на адресу відповідача рахунки-фактури на оплату наданих послуг загалом на суму 26582.47 грн., що підтверджуєься квитанцією Укрпошти № 159 від 28.02.2006.

Таким чином суд дійшов висновку, що на даний час у відповідача перед позивачем по Договору № 1/11 від 06.12.2005р. існує непогашена заборгованість в сумі 26582,47 грн., а тому суд визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за надані позивачем, але не оплачені відповідачем транспортно-експедиційні послуги законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами та такою що підлягає задоволенню в повному обсязі в сумі 26 582,47 грн.

Також, позивачем заявлено вимогу, про стягнення з відповідача за прострочення виконання грошового зобов’язання по повній оплаті наданих послуг по Договору № 1/11 від 06.12.2005р., 3% річних –2320,32 грн., втрат від інфляції –14620,36 грн.

Відповідно до ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а саме як сплата неустойки так і відшкодування збитків.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд враховуючи те, що відповідач не виконав свого зобов’язання по оплаті виконаних позивачем робіт по Договору № 1/11 від 06.12.2005р. у строк передбачений п. 4.2 Договору, тобто на протязі 15 банківських днів з моменту доставки вантажу до місця призначення на підставі рахунків-фактур експедитора (перевізника), оплата в сумі 26582,47 грн. здійснена відповідачем не була, а позивачем заявлено до стягнення з відповідача втрат від інфляції, 3% річних за період з 16 березня 2006р. (15 банківських днів з моменту доставки товару) по 31.12.2008р. (дата визначена позивачем самостійно), а судом встановлено, що останній день оплати - 22.03.2006р. (15 днів з моменту виставлення рахунків-фактур) дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача втрат від інфляції, 3% річних є законною та обґрунтованою, однак такою що підлягає задоволенню частково з огляду на нижчевикладене.

Згідно розрахунку суд розмір 3% річних складає:

26582,47 (сума боргу) х 3% річних / 365 (днів у році) х 1056 (днів прострочено) = 2 307,21 грн., і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно розрахунку суд розмір втрат від інфляції складає:

26582,47 (сума боргу) х 0,996 (індекс інфляції за квітень 2006р.) х 1,005 (індекс інфляції за травень 2006р.) х 1,001 (індекс інфляції за червень 2006р.) х 1,009 (за індекс інфляції за липень 2006р.) х 1,00 (індекс інфляції за серпень 2006р.) х 1,02 (індекс інфляції за вересень 2006р.) х 1,026 (індекс інфляції за жовтень 2006р.) х 1,018 (індекс інфляції за листопад 2006р.) х 1,009 (індекс інфляції за грудень 2006р.) х 1,166 (індекс інфляції за 2007р.) х 1,223 (індекс інфляції за 2008р.) –26582,47 грн. = 14 613,75 грн., і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідачем у відзиві заявлено про застосування до вимог позивача річного строку позовної давності згідно п. 6 статті 258, ч. 3 статті 925 Цивільного кодексу України, що згідно ч. 4 статті 267 Цивільного кодексу України є підставою для відмови у позові.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Вимогами статті 258 Цивільного кодексу України встановлено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього Кодексу).

Статтею 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (п.3), сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (п.4).

Суд, дослідивши умови Договору № 1/11 від 06.12.2005р., встановив, що сторони у п. 1.1 визначили, що експедитор (перевізник), тобто позивач, зобов’язується за рахунок клієнта (відповідача) виконати або організувати виконання перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, тобто позивач за даним договором є саме експедитором, обов’язки та права за зазначеним договором виникли у нього саме як у експедитора, а не перевізника, оскільки ним було організовано здійснення перевезення за відповідним маршрутом, а вже потім безпосередньо здійснено і перевезення, таким чином, заява відповідача про застосування до вимог позивача положень п. 6 статті 258, ч. 3 статті 925 Цивільного кодексу України щодо річного строку для предявлення позовів, що випливають з перевезення –судом відхиляється як необґрунтована, оскільки предметом розгляду є надані позивачем транспортно-експедиторські послуги і застосуванню до яких п. 6 статті 258 Цивільного кодексу України –не підлягає.

З огляду на викладене, вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а саме: 26582,47 грн. основного боргу, 3% річних –2307,21 грн., втрати від інфляції –14613,75 грн.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватно виробничого підприємства «Квадро»(код ЄДРПОУ 24126303, адреса: 01033, м. Київ. вул. Гайдара, 27-А, оф. 123) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стеллар Транс»(код ЄДРПОУ 32272504 місцезнаходження: 46020, м. Тернопіль, вул. Гріга, 3) суму заборгованості – 26582 (двадцять шість тисяч п’ятсот вісімдесят дві) грн. 47 коп., 3% річних –2307 (дві тисячі триста сім) грн. 21 коп., втрати від інфляції –14613 (чотирнадцять тисяч шістсот тринадцять) грн. 75 коп., а також 435 (чотириста тридцять п’ять) грн. 03 коп. - витрат по сплаті державного мита та 117 (сто сімнадцять) грн. 94 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову –відмовити.

3.          Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                           Станік С.Р.

Дата підписання рішення –11.01.2010