Рішення № 8242778, 02.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 12/35402.12.09 За позовом                    Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіафорт"

До                              1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Офістехпостач-плюс"

                              2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Дафі-строй плюс"

Про                              стягнення 228 631,50 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача                    Кравчук Ю.Д. - предст. (дов. б\н від 01.07.2009 р.)

Від відповідачів          1) не з'явився

2) не з’явився

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачів основного боргу у розмірі 228 631,50 грн., а саме з ТОВ "Офістехпостач-плюс" 1 000 грн., а з ТОВ "Дафі-строй плюс" 227 631,50 грн., внаслідок неналежного виконання відповідачем 2 умов Договору № 0605/01 від 06.05.2008 р. та на підставі Договору поруки від 06.05.2008 р., укладеного між відповідачем 1 та позивачем.

Ухвалою суду від 21.08.2009 р. за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 12/354 та призначено розгляд справи на 30.09.2009 р.

Відповідач 1 відзив на позовну заяву не надав, представника в судове засідання 30.09.2009 р. не направив.

В судове засідання 30.09.2009 р. представник відповідача 2 не з'явився, натомість 29.09.2009 р. відділом діловодства суду отримано від представника відповідача 2 Клопотання про розгляд справи за наявними у ній матеріалами та прийняття рішення відповідно до норм чинного законодавства України, оскільки представник відповідача 2 не може бути присутнім на засіданні по справі № 12/354 у зв’язку з відрядженням.

Також 29.09.2009 р. відділом діловодства суду отримано від представника відповідача 2 відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач 2 просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити, судові витрати покласти на позивача та відповідача 1, посилаючись на наступне.

17.02.2009 р. Господарським судом Дніпропетровської області винесено ухвалу по справі № Б24/38-09 про порушення провадження у справі про банкрутство за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дафі-строй плюс»та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою від 24.02.2009 р. було введено процедуру розпорядження майном ТОВ «Дафі-строй плюс», а також призначено розпорядника майна та зобов'язано ТОВ «Дафі-строй плюс»подати до офіційних друкованих органів оголошення про порушення справи про банкрутство.

12.03.2009 р. в газеті «Голос України»№ 44 було опубліковано оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство № Б24/38-09. В свою чергу ТОВ «Медіафорт», як кредитор, мав право в порядку ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» звернутися до Господарського суду Дніпропетровської області з заявою про визнання грошових вимог та включення в реєстр кредиторів, однак позивач таким правом не скористався.

Відповідно до ч. 2. ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Таким чином, відповідач 2 вважає, що заборгованість ТОВ «Дафі-строй плюс»в розмірі 228 631 грн. 50 коп. на сьогоднішній день є погашеною.

Ухвалою суду від 30.09.2009 р. відкладено розгляд справи на 10.11.2009 р. в зв’язку з нез’явленням в судове засідання представників відповідачів та неподанням витребуваних доказів.

20.10.2009 р. відділом діловодства суду отримано від представника позивача Заперечення на відзив відповідача 2.

02.11.2009 р. відділом діловодства суду отримано від представника відповідача 2 Клопотання, в якому представник відповідача 2 повідомляє суд про те, що не може бути присутньою в зв’язку із відпусткою та просить суд розглянути справу за наявними у ній матеріалами та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства України.

10.11.2009 р. судове засідання не відбулось в зв’язку з перебуванням судді Прокопенко Л.В. на лікарняному.

Ухвалою суду від 16.11.2009 р. розгляд справи призначено на 02.12.2009 р.

В судове засідання 02.12.2009 р. представники відповідачів не з’явились, про причини неявки представників суд не повідомлено.

Відповідачі належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні Господарського суду міста Києва, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02 - 5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” із змінами).

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважних представників відповідачів суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідачів не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 02.12.2009 р. оголошено повний текст рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

16.05.2008 р. між позивачем та відповідачем 2 було укладено договір № 0605/01 (далі - Договір), у відповідності до якого позивач зобов'язався виготовити та поставити відповідачу 2 світлодіодний екран повнокольоровий (далі –товар) та встановити його.

Відповідно до п. 2.1. та п. 2.2. договору оплата вартості робіт у розмірі 457263,00 грн. повинна бути здійснена відповідачем -1 наступним чином:

·          50% від суми Договору у розмірі 228631,50 грн. –протягом 10 робочих днів з моменту укладення Договору

·          Решта суми сплачується рівними частинами по 10% поетапно до 01 березня 2009 р. за умови підписання актів виконаних робіт.

Позивачем належним чином виконано умови Договору та поставлено відповідачу 2 обумовлений Договором товар. Також позивачем надано послуги по встановленню світлодіодного екрану, що підтверджується актом № 12 від 13.04.2009 р.

Відповідачем 2 частково виконано зобов'язання по Договору та здійснено оплату у розмірі 50% - 228631,50 грн.

06.05.2008 р. між позивачем та відповідачем-1 укладено договір поруки, у відповідності з яким відповідач-1 виступив поручителем відповідача-2 за виконання останнім зобов'язань за Договором у повному обсязі.

Оскільки у відповідності до ст. 554 ЦК України, при порушенні виконання зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, позивач просить стягнути заборгованість з відповідача-1 та відповідача 2 солідарно, а саме: з відповідача 1 заборгованість у розмірі 1 000,00 грн., а з відповідача 2 –заборгованість у розмірі 227631,50 грн.

Відповідач 2 заперечує проти заявлених позовних вимог на підставах, викладених у відзиві на позов, зокрема зазначаючи, що порушено справу про банкрутство відповідача 2 і позивачем не заявлено вимоги про визнання його кредитором відносно відповідача 2 у встановлений Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»термін.

Таким чином, відповідач 2 вважає, що заборгованість ТОВ «Дафі-строй плюс»в розмірі 228 631 грн. 50 коп. на сьогоднішній день є погашеною.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов’язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов’язаний виконати всій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Отже, факт порушення відповідачем 2 договірних зобов’язань судом встановлено.

Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя

Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості з відповідача-1 та відповідача-2, як солідарних боржників є обґрунтованими.

Що стосується посилань відповідача 2 у відзиві на те, що 17.02.2009 р. Господарським судом Дніпропетровської області винесено ухвалу по справі № Б24/38-09 про порушення провадження у справі про банкрутство за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дафі-строй плюс»та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою суду від 24.02.2009 р. було введено процедуру розпорядження майном ТОВ «Дафі-строй плюс», а також призначено розпорядника майна та зобов'язано ТОВ «Дафі-строй плюс»подати до офіційних друкованих органів оголошення про порушення справи про банкрутство. 12.03.2009 р. в газеті «Голос України»№ 44 було опубліковано оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство № Б24/38-09.

В свою чергу ТОВ «Медіафорт», як кредитор, мав право в порядку ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»звернутися до Господарського суду Дніпропетровської області з заявою про визнання грошових вимог та включення в реєстр кредиторів, однак позивач таким правом не скористався. Відповідно до ч. 2. ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. А отже, вимоги позивача є погашеними та задоволенню не підлягають.

Суд зазначає наступне:

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство.

Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, Договором передбачено, що оплата послуг позивача здійснюється за умови підписання акту виконаних робіт (п.2.2. Договору). Акт виконаних робіт № 12 підписано сторонами Договору 13.04.2009 р., тобто після порушення справи про банкрутство відповідача 2 та закінчення 30-денного терміну для звернення конкурсних кредиторів до суду у відповідності з вимогами ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Таким чином суд дійшов висновку, що позивач є поточним кредитором, оскільки право вимоги до відповідача 2 (боржника у справі про банкрутство) виникло у нього після порушення провадження у справі про банкрутство відповідача 2.

Згідно з приписами ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», дія мораторію на задоволення вимог кредиторів поширюється виключно щодо вимог, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство.

Разом з тим, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів не позбавляє поточних кредиторів права на звернення до суду з вимогами до боржника щодо стягнення заборгованості у зв'язку невиконанням ним зобов'язань.

Статтею 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»встановлено черговість задоволення вимог кредиторів у випадку визнання боржника банкрутом, у тому числі і порядок задоволення вимог поточних кредиторів.

Таким чином, вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідачів, то судові витрати державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з наведеного та керуючись ст. ст. 33, 35, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Офістехпостач-плюс»(03680, м. Київ, вул. Радищева, 4, код 35249991, р/р 2600903000113 в КФ АКБ «Індустріалбанк», м. Київ, МФО 320962, а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіафорт»(03067, м. Київ, вул. Гонгадзе, 44, код 34453822, р/р 26007010719421 в КОФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 322012) 1 000 (одну тисячу) грн. 00 коп. - основного боргу, 10 (десять) грн. 00 коп. – державного мита.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дафі-строй плюс»(49044, м. Дніпропетровськ, пров. Шевченка 1-а, код 33906393, р/р 2600298081820 в ДФ ВАТ КБ «Промекономбанк», МФО 306481, а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіафорт»(03067, м. Київ, вул. Гонгадзе, 44, код 34453822, р/р 26007010719421 в КОФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 322012) 227631 (двісті двадцять сім тисяч шістсот тридцять одну) грн. 50 коп. - основного боргу, 2 276 (дві тисячі двісті сімдесят шість) грн. 31 коп. –державного мита та 236 (двісті тридцять шість) 00 грн. –витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати накази.

5.          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.

Суддя                                                                                                    Л.В.Прокопенко