Рішення № 8242767, 10.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ

Справа № 13/46110.12.09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС ЛТС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес Мото Україна"

про стягнення заборгованості 102 563,19 грн.

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники:

від позивача Косенко А.П. –дов. б/н від 20.10.2009 р.

від відповідача Чікін С.С. - дов. № 194 від 05.10.2009 р.

в судовому засіданні 10.12.09 оголошено вступну і резолютивну частини рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ і СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНС ЛТС" звернулось з позовною заявою до Господарського суду міста Києва про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес Мото Україна" заборгованості у сумі 100250,00 грн., інфляційних втрат у сумі 682,00 грн., трьох відсотків річних у сумі 324,30 грн., пені в сумі 1306,89 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач-виконавець вказав на невиконання відповідачем-замовником зобов’язання з оплати наданих послуг по перевезенню вантажів, внаслідок чого виник борг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.09 порушено провадження у справі №13/461, витребувано документи та докази і сторони зобов'язано вчинити дії, розгляд справи призначено на 19.11.09.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 19.11.09 розгляд справи відкладався на 10.12.09.

Позивачем в процесі розгляду справи подавались заяви про уточнення позовних вимог, у останній з них позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у сумі 99250,00 грн., інфляційні втрати у сумі 682,00 грн., три відсотки річних у сумі 355,51 грн., пеню в сумі 1520,17 грн.

10.12.09 представник позивача позовні вимоги підтримав, з урахуванням заяв про зменшення позовних вимог просив позов задовольнити повністю з підстав порушення умов договору та з покладенням відповідальності згідно договору та закону.

Відповідач у судовому засіданні 19.11.09 надав відзив на позовну заяву у якому заперечував проти задоволення позову частково, посилаючись на неналежне виконання позивачем умов договору.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін ознайомлено з їх правами та обов’язками у відповідності із ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Господарський суд визнав подані документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд –

ВСТАНОВИВ:

28.04.09 між Товариством з обмеженою відповідальністю “ТРАНС ЛТС”(далі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ЕКСПРЕС МОТО УКРАЇНА”(далі - Відповідач) було укладено Договір №280409-ІЕV про надання послуг перевезення вантажів (далі - Договір). Відповідно до умов Договору Позивач зобов’язався за замовленням Відповідача виконувати автомобільні перевезення вантажів відповідно до Листів-замовлень та Накладних, а Відповідач зобов’язався оплачувати надані Позивачем послуги у встановлені Договором та додатками до нього строки.

Відповідно до п.п. 5.2., 5.3., 5.4. та 5.6. Договору порядок оплати Відповідачем послуг, наданих Позивачем, передбачав узгодження сторонами вартості здійснених перевезень на підставі протоколу погодження договірної ціни, актів здачі-приймання наданих послуг, датованих останніми датами відповідних місяців надання послуг та мав здійснюватися не пізніше 20 банківських днів з дати виставлення Позивачем відповідних рахунків.

Відповідно до Протоколу погодження тарифу на здійснення перевезення Вантажу (Відправлення) від 28.04.09 (Додаток №2 до Договору) Сторони погодили розмір вартості послуг Перевізника (Позивача) на здійснення перевезень за Договором у розмірі 2,50 грн. (дві гривні 50 копійок) за один кілометр.

Між сторонами у справі виникли правовідносини перевезення.

Отже правовідносини, що виникли між сторонами є договором перевезення.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 3 та 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Положення ст. 909 цього Кодексу встановлюють, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Позивачем в період з липня 2009 року по серпень 2009 року надано відповідачу послуги з перевезення вантажів на загальну суму 126500,00 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000044 від 28.08.09 та № ОУ-0000041 від 31.07.09, які підписані представниками сторін та скріплені відтисками печаток позивача та відповідача.

Відповідачем було частково оплачені перевезення на суму 27250,00 грн. що підтверджується позивачем та двостороннім підписаним актом звірки взаємних розрахунків станом на 04.12.09.

Таким чином, судом встановлено, що станом на день розгляду справи у відповідача наявна заборгованість по оплаті послуг липень-серпені 2009 року у сумі 99250,00 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази та надані пояснення за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частинами 1, 3 та 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно до ч. 1 ст. 916 Цивільного кодексу, за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч.1ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно до п.14.1. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу від 14.10.1997, № 363 форма і порядок розрахунків, а також випадки зміни розміру оплати за перевезення вантажів і надання інших послуг, пов'язаних з цим, визначаються Перевізником з вантажовідправником або вантажоодержувачем - Замовником при укладенні ними Договору на перевезення вантажів.

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов’язання щодо оплати вартості виконаних перевезення (п.5.6), проте відповідач, в порушення вимог чинного законодавства та умов договору, за виконані перевезення розрахувався частково, в зв’язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 99250,00 грн.

Враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, позов про стягнення боргу за договором в розмірі 99250,00 грн. визнається судом обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню.

Твердження відповідача про неналежне виконання позивачем умов договору про надання послуг з перевезення вантажів не знайшло свого документального підтвердження.

Надані документи складені без участі перевізника, а отже в односторонньому порядку і тому не несуть доказової сили, оскільки відповідачем прийняті послуги за договором та беззастережно підписані акти прийняття-здачі виконаних робіт (надання послуг).

В зв’язку з простроченням відповідачем зобов’язання щодо оплати перевезення позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 682,00 грн., три відсотки річних у сумі 355,51 грн., пеню в сумі 1520,17 грн.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі вказаної норми Цивільного кодексу, підлягають стягненню три проценти річних в сумі 355,51 грн. та втрати від інфляції в сумі 682,00 грн. за весь час прострочення платежу, розмір яких визначений за розрахунком суду.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст.551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Судом встановлено, що відповідач прострочив виконання грошового зобов’язання щодо оплати вартості наданих послуг, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства нарахована відповідачу пеня, а тому вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання взятих на себе зобов’язань у розрахунку суду визнаються судом обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в сумі 1520,17 грн.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес Мото Україна" (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 28, код ЄДРПОУ 30306393), з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС ЛТС" (03187, м. Київ, пр-т Академіка Глушкова, 1, код ЄДРПОУ 35509522) 99250 (дев’яносто дев’ять тисяч двісті п’ятдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 682 (шістсот вісімдесят дві) грн. 00 коп. –збитків від інфляції, 355 (триста п’ятдесят п’ять) грн. 51 коп. –3% річних, 1520 (одна тисяча п’ятсот двадцять) грн. 17 коп. - пені, 1018 (одна тисяча вісімнадцять) грн. 08 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.Д. Курдельчук

дата підписання: 13.01.10