Рішення № 8242522, 23.11.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 33/34223.11.09 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»

до закритого акціонерного товариства «Київбудком»

про стягнення 33716,78 грн.

Представники:

від позивача: Кошовець М.М. –представник за довіреністю № 3566 від 10.08.2009 року;

від відповідача Кузьменко М.В. - представник за довіреністю № 394 від 06.07.2009 року.

Встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до закритого акціонерного товариства «Київбудком»про стягнення 33716,78гривень.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 23.08.2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ТІБІАЙ Лізинг», яке змінило свою назву на товариство з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг», було укладеного договір фінансового лізингу № 23/08/06-1. Відповідно до п.1.1. договору предметом даного договору є надання лізингодавцем в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу лізингоодержувачу предмету лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість на момент укладення договору якого наведена в Специфікації (Додаток № 2 до договору), далі за текстом –«майно»або «предмет лізингу», для підприємницьких цілей у власній господарській діяльності лізингоодержувача на визначений строк, за умови сплати останнім лізингових платежів.

Позивачем було передано в користування відповідачу майно, що є предметом договору фінансового лізингу, на підставі підписаного сторонами акту прийому-передачі майна в користування.

Згідно п. 4.3 договору приймання лізингоодержувачем майна в лізинг оформляється шляхом складання акту приймання-передачі майна, що підтверджує якість, комплектність, справність майна і відповідність майна техніко-економічним показникам та умовам договору. Акт приймання передачі підписується повноважними представниками сторін та скріплюється печатками сторін.

На виконання зазначеного пункту договору позивачем було передано в користування відповідачу майно, що є предметом договору фінансового лізингу та сторонами був підписаний акт прийому-передачі майна в користування за договором № 23/08/06-1 від 23.08.2006 року щодо автотранспортного засобу марки КамАЗ, модель 5460-006, державний номер АА 1245 ВХ, номер кузова ХТС 54600061121346.

Відповідно до п. 3.1. договору лізингоодержувач виплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до договору) та п. 3.4.1.-3.4.5. договору.

Відповідач частково здійснював сплату лізингових платежів внаслідок чого за період з січня 2009 року по квітень 2009 року виникла заборгованість у сумі 21657,24 грн.

Відповідно до п. 11.2. та 11.2.1. лізингоодержувач несе відповідальність за порушення своїх обов’язків, а саме сплачує лізингодавцю такі штрафні санкції: за порушення обов’язку з своєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених пунктом 3.1. даного договору та графіком сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до договору), та інших платежів, передбачених договором –пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла в період прострочки, від непогашеної заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочки та відшкодовувати всі збитки, завдані цим лізингодавцеві, понад вказану пеню. Якщо у разі несвоєчасної сплати лізингоодержувачем лізингових платежів лізингодавець буде змушений нести збитки (в тому числі пов’язані із збільшенням процентної ставки за використання кредитних коштів, або інші), лізингооодержувач у термін 5 (п’яти) банківських днів відшкодовує ці збитки після отримання відповідної вимоги від лізингодавця.

За порушення обов’язку щодо сплати лізингових платежів позивач нарахував відповідачеві пеню у сумі 991,89 грн.

Згідно п. 8.2.1. лізингоодержувач зобов'язаний щоквартально письмово інформувати лізингодавця про стан та місцезнаходження майна шляхом направлення лізингодавцю звіту у формі встановленій сторонами (Додаток № 3 до цього договору).

П. 11.2 та 11.2.3. договору лізингоодержувач несе відповідальність за порушення своїх обов’язків, а саме сплачує лізингодавцю такі штрафні санкції: за використання майна не за призначенням, невиконання обов’язку з утримуванням його у відповідності до технічних умов, правил технічної експлуатації та інструкції виробника майна, неподання інформації про стан та місцезнаходження майна згідно п. 8.2.1. цього договору, порушення умов пункту 14.7. цього договору –штраф у розмірі 1 (один) відсоток загальної вартості майна на момент укладення цього договору за кожен випадок такого порушення.

Проте з 2 кварталу 2008 р. по 1 квартал 2009 р. звіт в установленій формі відповідач позивачеві не надавав. Керуючись п. 11.2.3. договору позивач нарахував відповідачеві штраф у сумі 10320,00 грн.

Також позивач нарахував відповідачеві 3 % річних у сумі 123,89 грн. та збитки понесені в зв'язку із знеціненням грошових коштів в розмірі 623,76 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.06.2009 року порушено провадження у справі № 33/342 і призначено до розгляду на 07.07.2009 року.

В судове засідання 07.07.2009 року представник відповідача не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/342 від 01.06.2009 року не виконав, через загальний відділ діловодства подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача частково надав документи на вимогу ухвали суду про порушення провадження у справі № 33/343 від 01.06.2009 року, а також заяву про продовження строку розгляду справи.

Відповідно до ст. ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи те, що неявка представника відповідача перешкоджає вирішенню спору суд відкладав розгляд справи на 22.09.2009 року.

У судовому засіданні 22.09.2009 року представники відповідача та позивача надали суду документи на вимоги ухвали суду від 07.07.2009 року. Представник відповідача наддав запереченя на позов, відповідно до яуких просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, суд оголосив перерву в судовому засіданні для надання додаткових доказів по справі до 20.10.2009 року.

У судове засідання 20.10.2009 року з’явилися представники сторін. Представник відповідача через загальний відділ канцелярії подав відзив на заперечення відповідача.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, суд оголосив перерву в судовому засіданні для дослідження та оцінки доказів по справі до 23.11.2009 року.

У судове засідання 23.11.2009 року представник відповідача з’явився, позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов та стягнути суму основного боргу в розмірі 21657,24 грн., пеню в розмірі 991,89 грн., три проценти річних в розмірі 123,89 грн., збитки понесені в зв'язку із знеціненням грошових коштів в розмірі 623,76 грн., штраф в розмірі 10320,00 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

23.08.2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ТІБІАЙ Лізинг», яке змінило свою назву на товариство з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг», було укладеного договір фінансового лізингу № 23/08/06-1. Відповідно до п.1.1. договору предметом даного договору є надання лізингодавцем в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу лізингоодержувачу предмету лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість на момент укладення договору якого наведена в Специфікації (Додаток № 2 до договору), далі за текстом –«майно»або «предмет лізингу», для підприємницьких цілей у власній господарській діяльності лізингоодержувача на визначений строк, за умови сплати останнім лізингових платежів.

Сторонами були підписані додатки до договору, а саме: Додаток № 1 від 23.08.2006 р.- графік сплати лізингових платежів, Додаток № 2 від 23.08.2006 р.- специфікація, Додаток № 3 від 23.08.2006 р.- типова форма довідки про технічний стан предмету лізингу.

Відповідно до ч.1 статті 292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно ч.1 статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Частина 2 статті 1 Закону України “Про фінансовий лізинг”передбачає, що за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч.1 статті 16 Закону України “Про фінансовий лізинг”сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Згідно умов п. 3.1., 3.4.1-3.4.5. договору лізингоодержувач виплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів (Додаток №1 до договору) з наступним коригуванням на зміну курсу гривні до долару США.

Частина 2 статті 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як стверджує позивач, у відповідача існує заборгованість з 27.01.2009 року в сумі 3088,32 гривень, з 27.02.2009 року заборгованість в сумі 9103,44 гривень, з 13.03.2009 року заборгованість в сумі 543,00 гривень, з 27.03.2009 року в сумі 8922,48 гривень.

За твердженнями представника відповідача лізингодавець, відповідно до умов договору, повинен письмово інформувати про курс гривні до долара США для коригування суми платежів, а відповідач не отримував такої письмової інформації, також сторонами не підписувалась додаткова угода до договору у разі зміни розмірів лізингових платежів (відповідно до п. 3.11 договору).

Суд погоджується з твердженнями позивача про те, що п. 3.4.1. договору передбачено коригування на зміну курсу гривні до долару США та за визначеною у договорі формулою встановлено курс гривні до долару США за курсом, встановленим НБУ до моменту отримання від банку, який фактично здійснив продаж (конвертування у гривню) коштів в іноземній валюті (валютного кредиту) відповідно до умов п. 3.4.1. договору, довідки про курс гривні до долара США. Отже, відповідно умов договору, а саме п. 3.4.1., до моменту отримання вищеназваної довідки від позивача курс гривні до договору прирівнюється до курсу, встановленого НБУ.

Відповідно до статті 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.

Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Частиною 2 статті 533 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до п.3 ч.2 статті 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно п.3.7 договору лізингоодержувач не має права затримувати платежі за договором, строк сплати яких настав, навіть з причин пошкодження майна.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором (в період з січня 2009 року по квітень 2009 року) у відповідача перед позивачем в сумі 21657,24 гривень належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п.3 ч.1 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до п. 11.2. та 11.2.1. лізингоодержувач несе відповідальність за порушення своїх обов’язків, а саме сплачує лізингодавцю такі штрафні санкції: за порушення обов’язку з своєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених пунктом 3.1. даного договору та графіком сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до договору), та інших платежів, передбачених договором –пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла в період прострочки, від непогашеної заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочки та відшкодовувати всі збитки, завдані цим лізингодавцеві, понад вказану пеню. Якщо у разі несвоєчасної сплати лізингоодержувачем лізингових платежів лізингодавець буде змушений нести збитки (в тому числі пов’язані із збільшенням процентної ставки за використання кредитних коштів, або інші), лізингооодержувач у термін 5 (п’яти) банківських днів відшкодовує ці збитки після отримання відповідної вимоги від лізингодавця.

          Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, загальний розмір пені становить 991,89 та підлягає стягненню.

Згідно п. 8.2.1. лізингоодержувач зобов'язаний щоквартально письмово інформувати лізингодавця про стан та місцезнаходження майна шляхом направлення лізингодавцю звіту у формі встановленій сторонами (Додаток № 3 до цього договору).

П. 11.2 та 11.2.3. договору лізингоодержувач несе відповідальність за порушення своїх обов’язків, а саме сплачує лізингодавцю такі штрафні санкції: за використання майна не за призначенням, невиконання обов’язку з утримуванням його у відповідності до технічних умов, правил технічної експлуатації та інструкції виробника майна, неподання інформації про стан та місцезнаходження майна згідно п. 8.2.1. цього договору, порушення умов пункту 14.7. цього договору –штраф у розмірі 1 (один) відсоток загальної вартості майна на момент укладення цього договору за кожен випадок такого порушення.

Проте з 2 кварталу 2008 р. по 1 квартал 2009 р. звіт в установленій формі відповідач позивачеві не надавав.

Таким чином, оскільки загальна вартість майна на момент укладення договору становила 258000,00 грн., враховуючи, що звіти не здавалися на протязі чотирьох кварталів, загальна сума штрафу становить 10320,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Частина 2 статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Загальна сума індексу інфляції становить 623,76 грн., три проценти річних становлять 123,89 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з закритого акціонерного товариства «Київбудком»(01019, м. Київ, вул. Андрія Іванова, 10; п/р 2600730017822 в ПКФ АТ «ВАБанк», МФО 321637, код ЄДРПОУ 24934463) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ВіЕйБі Лізинг”(04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-г; п/р 26002262400276 в ПКФ ВАТ “ВіЕйБі Банк”в м. Києві, МФО 380537, код ЄДРПОУ 33880354) суму основного боргу 21657 (двадцять одна тисяча шістсот п’ятдесят сім) грн. 24 коп., пеню в розмірі 991 (дев’ятсот дев’яносто одна) грн. 89 коп., три проценти річних в розмірі 123 (сто двадцять три) грн. 89 коп., індекс інфляції в розмірі 623 (шістсот двадцять три) грн. 76 коп., штраф в розмірі 10 320 (десять тисяч триста двадцять) грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 337 (триста тридцять сім) грн. 18 коп. та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                             С.М.Мудрий

Дата підписання рішення: 11.01.2010 року