Рішення № 8242357, 25.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 31/34325.12.09 За позовом          Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ До                    Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія

                    "Альфа" , м. Київ

Про                    стягнення штрафу за порушення умов договору 57 331,80 грн.За зустрічним

Позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія

                    "Альфа" , м. Київ

До                    Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ

Про                     визнання договору фінансового лізингу частково недійсним

Суддя Качан Н.І.

Представники:

Від позивача          Крисько Я.І. –пред. по довір., Богданов С.Є. - спеціаліст

Від відповідача          Гладишенко М.І.- пред. по довір.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Позивач звернувся з позовом про стягнення 57 331,80 грн. штрафу за порушення зобов’язання та умов Договору фінансового лізингу № ПР/Т-071183/НЮ від 18.05.2007р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2009р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 29.09.2009р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2009р., розгляд справи було відкладено на 11.11.2009р., у зв’язку з задоволенням клопотання відповідача про відкладення.

11.11.2009р. до суду від відповідача по справі надійшла зустрічна позовна заява до ДП «Придніпровська залізниця»про визнання Договору фінансового лізингу частково недійсним.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав зустрічну позовну заяву.

Представник позивача заперечував проти поданого зустрічного позову.

Суд розглянувши зустрічну позовну заяву визнає її такою, що підлягає спільному розгляду з первісним позовом. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2009р. прийнято зустрічну позовну заяву до спільного розгляду разом з первісним позовом та відкладено розгляд справи на 10.12.2009р.

В судовому засіданні 10.12.2009р. було оголошено перерву до 23.12.2009р., відповідно до ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні 23.12.2009р. було оголошено перерву до 25.12.2009р., відповідно до ст. 77 ГПК України.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у 2007 р. між сторонами було укладено договір фінансового лізингу, відповідно до якого відповідач здійснив придбання для позивача та поставив електропоїзди постійного струму. У 2008 році під час експлуатації предмету лізингу було виявлено несправність предмету лізингу.

У подальшому позивачем, відповідачем, продавцем та представником Ризького електромашинобудівного заводу було складено акт, яким засвідчено факт здійснення огляду несправного предмету лізингу та необхідність здійснення ремонтно-гарантійних робіт, а також встановлено строк виконання гарантійного ремонту у 30 днів. В установлений строк несправності усунуто не було.

У зв’язку з цим, відповідно до умов договору фінансового лізингу, позивач просив суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 20% вартості неякісного вузла у сумі 57 331, 80 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечував та відповідно до ст. 59 ГПК України надав до суду відзив на позов. У відзиві на позов відповідач вказував на те, що позовні вимоги позивача є безпідставними, виходячи з наступного.

Відповідач належним чином виконував свої зобов’язання за договором фінансового лізингу. Зокрема, відповідачем було у встановленому договором порядку передано позивачу предмет лізингу –електропоїзди, що підтверджується відповідними актами. У подальшому, через вихід з ладу вузла одного з електропоїздів, відповідачем було проведено його заміну. Неустойка у вигляді штрафу, яку позивач просить суд стягнути з відповідача, є, на думку відповідача, санкцією за невиконання (неналежне виконання) зобов’язання, а натомість з боку відповідача таке невиконання не мало місце, а навпаки, відповідач належним чином виконав свої зобов’язання.

Крім того, відповідач стверджував, що згідно з нормами чинного законодавства України, відповідальність за постачання неякісного обладнання покладається саме на продавця предмету лізингу, а не на відповідача, як особу, що придбавала предмет лізингу для позивача та здійснила його поставку. Тому відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити.

Також відповідачем було подано до суду зустрічний позов про визнання договору фінансового лізингу недійсним. У своєму зустрічному позові відповідач стверджував, що укладений між позивачем та відповідачем договір фінансового лізингу є таким, що суперечить нормам чинного законодавства України у частині стягнення з лізингодавця (відповідача) неустойки у вигляді штрафу за порушення строків гарантійного ремонту або заміни майна, передбачений договором, оскільки таку відповідальність, на думку Відповідача, за законом має нести продавець (постачальник), а не лізингодавець. З огляду на ці обставини , відповідач просив суд визнати недійсним п. 10.8. договору фінансового лізингу.

У судовому засіданні відповідач зустрічні позовні вимоги підтримав та просив суд зустрічний позов задовольнити.

Позивач у судовому засіданні проти зустрічного позову заперечував та надав до суду письмовий відзив на зустрічну позовну заяву. У своєму відзиві позивач стверджував про те, що укладений між позивачем та відповідачем договір фінансового лізингу повністю відповідає діючому законодавству України, а відповідачем у своєму зустрічному позові не було наведено жодного доказу чи-то обґрунтування того, що такий договір суперечить конкретним нормам чинного Цивільного кодексу України чи іншого закону. Тому, позивач просив суд у задоволенні зустрічного позову відмовити.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Позивачем та Відповідачем 18 травня 2007 року було укладено Договір фінансового лізингу №ПР/Т-071183/НЮ (надалі –«Договір»), відповідно до п. 1.1. якого Відповідач зобов’язався на умовах, зазначених у Договорі, набути у власність 9 електропоїздів постійного струму типу ЕПЛ-2Т у складі восьми вагонів кожний (надалі –«Майно») у продавця (Виробника) –ВАТ «Холдингова компанія «Луганськтепловоз»відповідно до встановлених Позивачем технічних умов, визначених додатком №1 до Договору.

Згідно з п. 1.4. Договору Відповідач передає, а Позивач приймає Майно у платне користування на умовах фінансового лізингу (надалі –«лізинг»).

П. 1.5. Договору передбачено, що вартість одиниці Майна, що передається у лізинг, становить 31 700000, 00 грн. за один електропоїзд, що у еквіваленті до швейцарського франку становить 7598798, 77 швейцарських франків за офіційним курсом НБУ.

Пунктом 1.6. Договору суму Договору встановлено у розмірі 477484336, 75 грн., у тому числі, вартість Майна становить 285300000, 00 грн.

Розділом 5 Договору сторонами було встановлено порядок використання, технічного обслуговування та ремонту Майна. Відповідно до п. 5.3. Договору при виявлені дефектів у період гарантійної експлуатації Позивач зобов’язаний викликати телеграмою представника Відповідача та Продавця (Виробника) протягом 3 робочих днів з моменту отримання відповідної інформації для участі у складанні дефектного акту та врегулювання претензій, а Продавець (виробник) у перші 3 робочі дні від дати отримання виклику повідомити про своє рішення. При неявці представника або у разі відсутності повідомлення Продавця (Виробника) про прийняте рішення в зазначені терміни, Позивач вправі скласти акт-рекламацію в односторонньому порядку.

Згідно з п. 5.4. Договору протягом доби після приїзду спеціалістів Відповідача та Продавця (Виробника) для урегулювання претензій по суті, Відповідач зобов’язаний забезпечити їм доступ для несправного майна або його дефектного обладнання, а також надати документи і матеріали, які мають безпосереднє відношення до розгляду дефекту.

П. 5.5. Договору передбачено, що строк гарантійного ремонту або заміни майна в межах гарантійного терміну становить 30 днів з моменту складання трьохстороннього акту між Позивачем, Відповідачем та Продавцем (Виробником) або акту-рекламації згідно з п. 5.3. Договору. Продавець (Виробник) проводить заміну Майна або гарантійний ремонт неякісної одиниці Майна за свій рахунок згідно чинного законодавства України. Доставка Майна до місця здійснення ремонтних робіт здійснюється силами та за рахунок Продавця (Виробника).

Пунктом 10.8. Договору сторонами було передбачено, що за умови порушення терміну, зазначеного у п. 5.5. Договору, Відповідач зобов’язується сплатити Позивачу штраф у розмірі 20% від вартості неякісного вузла.

Додатком №2 до Договору сторонами було затверджено графік передання Майна у лізинг, відповідно до якого Майно підлягало передачі протягом січня-грудня 2007 р.

15.09.2007 р. спірне Майно –електропоїзд постійного струму ЕПЛ2Т (надалі –«предмет лізингу») було передано Позивачу та у подальшому введено у експлуатацію.

16.08.2007 р. Позивачем та Відповідачем було укладено Додаткову угоду №1 до Договору, якою сторонами було змінено п.п. 1.5.-1.6. Договору та визначено вартість одиниці Майна, що передається у лізинг, у розмірі 32 784000, 00 грн. за один електропоїзд, що у еквіваленті до швейцарського франку становить 7858644, 13 швейцарських франків за офіційним курсом НБУ, а суму Договору встановлено у розмірі 479291271, 32 грн., у тому числі, вартість Майна –286384000, 00 грн. Крім того, зазначеною Додатковою угодою №1 сторони затвердили Додаток №2.1. до Договору, яким встановили новий графік передачі Майна у лізинг з серпня 2007 р. по січень 2008 р.

21.08.2008 р. було виявлено несправність предмету лізингу, а саме: складової частини предмету лізингу –електричного перетворювача 1ПВ-6У1 №06054.

23.09.2008 р. представниками Позивача, Відповідача, Виробника (Продавця) та представниками Ризького електромашинобудівного заводу було складено Акт (копія є у матеріалах справи), яким було зафіксовано факт здійснення технічного огляду електричного перетворювача 1ПВ-6У1 №06054, неможливість встановлення точної причини несправності в умовах депо (п. 10 Акту), необхідність відправки електричного перетворювача 1ПВ-6У1 №06054 виробнику для виявлення причин несправності (п. 11 Акту) та встановлено, що строк ремонту або заміни електричного перетворювача 1ПВ-6У1 №06054 визначається Договором та складає 30 днів з моменту складання Акту (п. 12).

На виконання зазначеного Акту сторонами було складено Акт рекламації №1/09, відповідно до якого сторонами було зафіксовано факт своєчасного виклику Позивачем відповідальних осіб та встановлення ними несправності електричного перетворювача 1ПВ-6У1 №06054.

05.12.2008 р. Позивачем було направлено на адресу Торгово-промислової палати лист №523, яким Позивач просив надати довідку про вартість електричного перетворювача 1ПВ-6У1 №06054.

17.12.2008р. Позивачем було направлено на адресу Відповідача лист №543, яким Позивач просив надати довідку про вартість електричного перетворювача 1ПВ-6У1 №06054.

24.12.2008р. Позивачем було направлено на адресу Продавця (Виробника) лист №548, яким Позивач просив надати довідку про вартість електричного перетворювача 1ПВ-6У1 №06054. Аналогічний лист за №549 було направлено Позивачем на адресу АТ «Ризький електромашинобудівний завод», м. Рига Латвія.

08.01.2009р. Позивачем було отримано лист від АТ «Ризький електромашинобудівний завод»від 07.01.2009 р. №29/81 (копія є у матеріалах справи), яким Позивача було повідомлено про те, що комерційна вартість електричного перетворювача 1ПВ-6У1 №06054 визначається у кожному конкретному випадку та залежить від умов поставки, а електричний перетворювач 1ПВ-6У1 №06054 було поставлено заводом до Продавця (Виробника) у складі комплекту електрообладнання на електропоїзд постійного струму ЕПЛ2Т, і при цьому згідно з умовами контракту на поставку було погоджено ціну на весь комплект у цілому.

11.03.2009р. Позивачем було отримано від Виробника (Постачальника) відремонтований електричний перетворювач 1ПВ-6У1 №06054 згідно накладної №8 (копія є у матеріалах справи).

12.03.2009 р. представниками Позивача та Виробника (Постачальника) було складено Акт про установлення електричного перетворювача 1ПВ-6У1 №06054 на електропоїзді ЕПЛ2Т №023, вагон №07.

Проаналізувавши матеріали справи, надані сторонами докази, пояснення сторін та їх представників, що брали участь у судовому засіданні, суд дійшов висновку про наступне.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором фінансового лізингу, а тому до правовідносин сторін підлягають застосуванню норми параграфу 6 глави 58 Цивільного кодексу України (надалі –«ЦК України»), параграфу 5 глави 30 Господарського кодексу України (надалі –«ГК України»), а також спеціального Закону України «Про фінансовий лізинг»(надалі –«Закон»), якими регулюються правовідносини у сфері фінансового лізингу.

Згідно ст. 806 ЦК України та ст. 292 ГК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найом (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 ст. 9 Закону передбачено, що лізингоодержувачу (сублізингоодержувачу) забезпечується захист його прав на предмет лізингу нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту прав власника.

Частиною 1 статті 17 Закону визначено, що спори, які виникають при укладанні та виконанні лізингових договорів, вирішуються відповідно до закону.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов‘язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання ним господарського зобов‘язання.

Статтями 610-611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Нормами Договору, а саме: п. 5.5. Договору було встановлено 30-денний строк гарантійного ремонту або заміни майна в межах гарантійного терміну з моменту складання трьохстороннього акту між Позивачем, Відповідачем та Продавцем (Виробником) або акту-рекламації згідно з п. 5.3. Договору.

Таким чином, оскільки відповідний тристоронній Акт, а також, на його основі, Акт рекламації №1/09 було складено сторонами 23.09.2008 р., то, відповідно до умов п. 5.5. Договору, відповідний гарантійний ремонт несправного вузла з наданням такого відремонтованого вузла Позивачу мав бути виконаний протягом 30 днів з моменту складання Акту, тобто, у строк не пізніше 23.10.2008 р.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідний відремонтований електричний перетворювач 1ПВ-6У1 №06054 було отримано Позивачем лише 11.03.2009 р., що підтверджується відповідною накладною №8.

Пунктом 10.8. Договору сторонами було передбачено, що за умови порушення терміну, зазначеного у п. 5.5. Договору, Відповідач зобов’язується сплатити Позивачу штраф у розмірі 20% від вартості неякісного вузла.

Таким чином, відповідно до умов п. 10.8. Договору, у зв’язку з порушенням строку виконання ремонту пошкодженого вузла, для Відповідача настають відповідні правові наслідки у вигляді сплати на користь Позивача штрафу у розмірі 20% від вартості неякісного вузла.

Згідно з розрахунком матеріальних затрат від 31.03.2008 р., наданого Виробником (Постачальником) (копія є у матеріалах справи), вартість комплекту електричного обладнання до електропоїздів марки ЕПЛ2Т складає 286659, 08 грн.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами, під час здійснення огляду пошкодженого предмету лізингу та складання Акту не було встановлено об’єктивної причини несправності агрегату, а також не було здійснено локалізації несправності системи електроживлення потягу.

Так само, заводом-виробником - АТ «Ризький електромашинобудівний завод»у листі від 07.01.2009 р. №29/81 (копія є у матеріалах справи) не було визначено фактичну вартість електронного перетворювача 1ПВ-6У1 №06054, оскільки такий перетворювач було поставлено Продавцю (Виробнику) у складі комплекту електрообладнання на електропоїзд постійного струму ЕПЛ2Т, і при цьому згідно з умовами контракту на поставку було погоджено ціну на весь комплект у цілому.

Нормами чинного законодавства України, яке регулює правовідносини сторін у сфері здійснення фінансового лізингу, поняття «вузол»та «вузол системи» не визначено.

Визначення поняття «вузол»міститься у Положенні про технічне обслуговування устаткування коксохімічних підприємств», затвердженому наказом Міністерства промислової політики України від 14.10.2005 р. №387, відповідно до якого вузлом є складальна одиниця, яка може збиратися окремо від інших складових частин виробу або виробу в цілому і виконувати певну функцію у виробах одного призначення тільки спільно з іншими складовими частинами.

Відповідно до Концепції створення Єдиної державної автоматизованої паспортної системи, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 р. №40, вузлом системи є функціонально та територіально завершена програмно-апаратна частина системи.

Враховуючи вищенаведене, а також наявні у матеріалах справи докази, зокрема, лист від заводу-виробника АТ «Ризький електромашинобудівний завод»у листі від 07.01.2009 р. №29/81 суд приходить до висновку про неможливість виокремлення окремо взятої одиниці з системи електроживлення електропоїзду та встановлення її вартості з огляду на неподільність виробу, а тому вирішує, що розмір штрафу, який підлягає стягненню з Відповідача згідно з п. 10.8. Договору, підлягає розрахунку з вартості комплекту електричного обладнання до електропоїздів марки ЕПЛ2Т, тобто, з суми - 286659, 08 грн.

Твердження та доводи відповідача про відсутність його вини у простроченні терміну виконання ремонту пошкодженого вузла, що є підставою для звільнення Відповідача від відповідальності, суд до уваги не приймає, оскільки, відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно з ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Ч. 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, у зв’язку з тим, що сторонами за взаємною згодою між собою було встановлено у Договорі (п. 10.8.) настання відповідальності відповідача перед позивачем за прострочення виконання ремонту пошкодженого вузла, то, відповідно, зазначене положення Договору є обов’язковим для виконання сторонами, а тому не звільняє відповідача від відповідальності за прострочення терміну виконання ремонту пошкодженого вузла у розмірі, встановленому Договором.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, враховуючи надмірно великий розмір штрафних санкцій порівняно зі збитками позивача, а також враховуючи ступінь виконання зобов'язання відповідачем, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, зокрема, той факт, що роботи про заміну вузла виконувалися не самим відповідачем, а третіми сторонами, суд зменшує розмір штрафних санкцій, що підлягають стягненню з відповідача, та вирішує стягнути з останнього на користь позивача штраф у розмірі 28665, 91 грн.

Що стосується вимог за зустрічним позовом, то суд, проаналізувавши матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, приходить до висновку про те, що зустрічний позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Ст. 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем під час розгляду справи по суті не було надано до суду належних та допустимих доказів того, що укладений між сторонами Договір повністю або частково суперечив нормам чинного законодавства України, моральним засадам суспільства, не відповідав внутрішній волі сторін та не був спрямований на реальне настання наслідків.

Посилання відповідача на норми ст. 808 ЦК України, якою встановлено, що якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо, а якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець (постачальник) та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу, не приймаються до уваги судом, оскільки виробник (постачальник) –ХК «Луганськтепловоз»не є стороною оспорюваного Договору, і, відповідно, до ст. 511 ЦК України щодо нього сторонами не можуть встановлюватися будь-які права та обов’язки. Крім того, суд враховує також приписи ч. 1 ст. 6 ЦК України, відповідно до якої сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Інших доказів того, що оспорюваний п. 10.8. Договору суперечить конкретним нормам ЦК України або інших законодавчих актів Відповідачем до суду не надано, і у матеріалах справи такі докази відсутні.

У зв‘язку з цим, оцінивши надані сторонами у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об‘єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи у їх сукупності, та керуючись законом, суд вирішив, що позовні вимоги Відповідача за зустрічним позовом є недоведеними , необґрунтованими, не підтверджуються наявними у справі доказами та нормами чинного законодавства, а тому не підлягають задоволенню.

Оскільки позовні вимоги за основним позовом задоволено частково, а у зустрічному позові відмовлено, то, згідно ст. 49 ГПК України судові витрати за основним позовом покладаються на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог а по зустрічному покладаються на позивача позову .

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 6, 15, 16, 202-24, 215, 530, 610-611, 614, 626-629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 230, 233, 292 Господарського кодексу України, ст.ст. 9, 17 Закону України «Про фінансовий лізинг», ст.ст. 2, 5, 32, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Договором сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.          Первісний позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна лізингова компанія «Альфа»(01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6; ідентифікаційний код 34763129) на користь Державного підприємства «Придніпровська залізниця»(49600, м. Дніпропетровськ, просп. Карла Маркса, 108; ідентифікаційний код 01073828), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, грошові кошти у розмірі - 28665, 91 (двадцять вісім тисяч шістсот шістдесят п’ять грн. 91 коп.) гривень, 2866, 59 (дві тисячі вісімсот шістдесят шість грн. 59 коп.) державного мита та 118 (сто вісімнадцять) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          У решті позову відмовити.

4.          У зустрічному позові відмовити.

5.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                                              Н. І. Качан

Дата підписання рішення 11 січня 2010 року.