Рішення № 8242340, 30.11.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 35/61130.11.09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автошина-Сервіс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАМ-Авто»

про стягнення 3 675,00 грн.

                                                                       Суддя М.Є. Літвінова

Представники:

Від позивача:           Яценко О.В. - предст. за довір. № 11/01-091 від 11.11.2009р.;

Від відповідача: не з’явились.

В судовому засіданні 30.11.2009р., на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, за згодою представника позивача було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Автошина-Сервіс»до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАМ-Авто»про стягнення з відповідача на користь позивача 3 675,00 грн. заборгованості за поставлений товар, з яких: сума основного боргу – 3 500,00 грн., пені –154,00 грн., 3% річних –21,00 грн. та стягнення судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач взяті на себе зобов’язання щодо сплати за поставлений товар належним чином не виконав.

Позивачем разом з позовною заявою було подано заяву про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача у розмірі ціни позову та судових витрат в розмірі 4 013,00 грн. на поточному рахунку відповідача 26003301310 в АКБ «Форум», МФО 322948.

Суд відмовив в задоволенні зазначеної заяви позивача, оскільки в порушення вимог ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, останнім не було зазначено жодної обставини, яка б могла унеможливити або утруднити виконання рішення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2009р. було порушено провадження у справі № 35/611, розгляд справи призначено на 30.10.2009р.

У зв’язку з перебуванням судді Літвінової М.Є. у відпустці, розгляд справи № 35/611, призначеної до слухання на 30.10.2009р., було перенесено на 13.11.2009р.

В судове засідання 13.11.2009р. сторони не з’явились, своїх представників не направили, про поважність підстав відсутності суд не повідомили, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №35/611 від 28.11.2009р. не виконали, витребуваних судом документів не надали, заяв та клопотань до суду не подавали.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2009р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 30.11.2009р.

В судовому засіданні 30.11.2009р. представником позивача були надані документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі № 35/611 від 28.09.2009р., надано оригінали документів для огляду. Представник позивача підтримав позовні вимоги і просив суд позов задовольнити повністю.

Відповідач в судове засідання 30.11.2009р. не з’явився, своїх представників не направив, про поважність причин нез‘явлення суд не повідомив, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі № 35/611 від 28.09.2009р. не виконав, витребуваних документів суду не надав, заяв та клопотань до суду не подавав.          

Особи, які беруть участь у розгляді справи вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз‘яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997р. №02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Про місце, дату та час судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, але в судові засідання 13.11.2009р. та 30.11.2009р. ані відповідач, ані його представники не з’явились, витребуваних судом документів не надав.

За таких обставин, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Автошина-Сервіс»(позивачем) було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «КРАМ-Авто»(відповідачу) на підставі довіреності № 10 від 18.02.2009р. за видатковою накладною № РН-0000094 від 06.03.2009р. товар на загальну суму 4 600,00 грн.

Зобов‘язання по оплаті поставленого товару відповідачем не виконано: відповідач товар прийняв, однак сплатив його вартість лише частково.

Строк виконання зобов‘язання відповідача у видатковій накладній № РН-0000094 від 06.03.2009р. зазначений не був, у зв‘язку із чим 15.06.2009р. позивач направив відповідачу претензію № 5 від 15.06.2009р. з вимогою сплатити суму заборгованості за поставлений товар.

Частиною 2 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов‘язку не встановлений або визначений моментом пред‘явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов‘язок у семиденний строк від дня пред‘явлення вимоги, якщо обов‘язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Відповідно до наданого позивачем повідомлення про вручення поштового відправлення № 1048737 від 15.06.2009р. (копія в матеріалах справи) відповідач отримав претензію № 5 від 15.06.2009р. - 16.06.2009р. Отже, термін виконання зобов‘язання відповідачем був визначений позивачем датою з 16.06.2009р. по 23.06.2009 року.

Відповідач залишив вказану претензію без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах. Наведене свідчить про виникнення між сторонами цивільних прав і обов‘язків відповідно до ст. 11 ЦК України. Судом встановлено, що права і обов‘язки сторін виникли в результаті передачі та прийняття товару за видатковою накладною № РН-0000094 від 06.03.2009р. на суму 4 600,00 грн.

Зібрані у справі докази свідчать, що відповідач товар за вказаною видатковою накладною прийняв, але зобов‘язання по оплаті поставленого позивачем товару виконав лише частково, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 3500,00 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З наданих суду доказів вбачається, що відповідачем були порушені зобов’язання в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 3 500,00 грн.

Станом на дату звернення з позовом до суду та розгляду справи у судовому засіданні сума заборгованості відповідачем погашена не була.

Крім того, у відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунків, наявних у матеріалах справи 3% річних становлять 21,00 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на спростування обставин, викладених у позовній заяві.

Враховуючи вищенаведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 3 500,00 грн., 3% річних в розмірі 21,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 154,00 грн.

У відповідності із ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов‘язання за кожен день прострочення виконання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов‘язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов‘язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

В силу п. 1. ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов‘язання вчиняється у письмовій формі. Оскільки відповідно до п. 2 ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов‘язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 154,00 грн. необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Витрати по оплаті державного мита, інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 610 Цивільного кодексу України, ст. 193, Господарського кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАМ-Авто»(02002, м. Київ, вул. Луначарського, 22-А, код ЄДРПОУ 30404263, р/р 26003301310 в АКБ «Форум», МФО 322948) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автошина-Сервіс»(02098, м. Київ, пр-т П.Тичини, 4, нп. 102-а, код ЄДРПОУ 32204083, п/р 26004359800006 у ВАТ «Кредитпромбанк»у м. Києві, МФО 300863), а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 3 500,00 грн. (три тисячі п’ятсот гривень 00 коп.) –заборгованості по оплаті поставленого товару, 21,00 грн. (двадцять одну гривню 00 коп.) –3% річних, 97,73 грн. (дев’яносто сім гривень 73 коп.) –державного мита, 226,11 грн. (двісті шістдесят шість гривень 11 коп.) –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя М.Є. Літвінова

Дата підписання

повного тексту рішення: 31.12.2009р.