Рішення № 8241916, 11.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 12/33811.12.09 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю "Профінвестбуд"

До          1) Міністерства внутрішніх справ України

          2) Державного підприємства Будівельне управління ГУ МВС України в Криму

Про          стягнення 672 801, 44 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача                    Ковалевська К.М. - предст. (дов. № б\н від20.08.2009 р.)

Від відповідачів          1) Грінцов М.М. –предст. (дов. № 10/2008 від 17.03.08 р.)

                              2) не з'явився

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України та Державного підприємства "Будівельне управління ГУ МВС України в Криму" про стягнення грошових коштів у розмірі 672 801, 44 грн. (484 000 грн. –основний борг, 163 844,40 грн. –збитків від інфляції, 24 957,04 грн. –3% річних), внаслідок скасування постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.03.2008 р. ухвали Господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.12.2007 р. у справі № 2-20/10492-2006, якою затверджено мирову угоду про реструктуризацію боргів відповідача 2 за рахунок власних коштів інвесторів, одним з яких виступив позивача та за умовами якої позивач перерахував відповідачеві 2 грошові кошти у розмірі 484 000 грн.

Ухвалою суду від 07.09.2009 р. за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 12/338 та призначено розгляд справи на 22.09.2009 р.

Відповідачі відзиви на позовну заяву не надали, представник відповідача 2 в судове засідання 22.09.2009 р. не з'явився.

Представник позивача заявив клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача 1 підтримав, заявлене представником позивача, клопотання.

Клопотання задоволено.

Ухвалою суду від 22.09.2009 р. відкладено розгляд справи на 09.10.2009 р., зобов’язано сторін виконати вимоги ухвали Господарського суду м. Києва від 07.09.2009 р. про порушення провадження у справі № 12/338.

В судове засідання представник відповідача 2 знову не з'явився, про причини нез’явлення представника відповідача 2 не повідомлено, відзив відповідачем 2 не подано.

В судовому засіданні 09.10.2009 р. представником відповідача 1 подано відзив на позов (вих.. б/н від 08.10.2009 р.) відповідно до якого відповідач 1 не визнає позовні вимоги та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ "Профінвестбуд" до Міністерства внутрішніх справ України з підстав, викладених у відзиві.

В судовому засіданні 09.10.2009 р. представник позивача подав клопотання про відкладення розгляду справи для ознайомлення з відзивом на позовну заяву, поданим представником відповідача 1, та в зв’язку із цим представник позивача просить суд продовжити строки розгляду справи. Представник відповідача 1 не заперечив проти задоволення даного клопотання.

Оскільки відповідно до ч. 4 ст. 69 ГПК України за клопотанням обох сторін чи клопотанням однієї сторони, погодженим з другою стороною, спір може бути вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою цієї статті, а саме у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви, то суд задовольнив клопотання про продовження строку розгляду справи.

Також судом задоволено і клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 09.10.2009 р. продовжено строк вирішення спору по справі № 12/338, відкладено розгляд справи на 13.11.2009 р., зобов’язано позивача та відповідача 2 виконати вимоги ухвали Господарського суду м. Києва від 07.09.2009 р. про порушення провадження у справі № 12/338.

13.11.2009 р. судове засідання не відбулось в зв’язку з перебуванням судді Прокопенко Л.В. на лікарняному.

Ухвалою суду від 20.11.09 р. призначено розгляд справи на 11.12.2009 р., зобов’язано позивача та відповідача 2 виконати вимоги ухвали Господарського суду м. Києва від 07.09.2009 р. про порушення провадження у справі № 12/338.

Представник відповідача 2 в судове засідання 11.12.09 р. не з'явився.

Відповідач 2 належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні Господарського суду міста Києва, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” із змінами).

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача 2 суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача 2 не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 11.12.09 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду АР Крим від 30 травня 2006 року за заявою Державної податкової інспекції в м. Сімферополі порушено провадження у справі про банкрутство Державного підприємства Будівельного управління ГУ МВС України в Криму.

04.12.2006 р. Ухвалою Господарського суду АР Крим (справа № 2-20/10492-2006) було відкрито процедуру санації Відповідача 2.

02.04.2007 р. зборами кредиторів відповідача 2 (Протокол № 2 від 02.04.07) було розглянуто план санації відповідача 2 з участю позивача 1 в якості інвестора.

Розроблений план санації був направлений на погодження до відповідача 1 (як до органу, уповноваженого здійснювати управління державним майном). Відповіді від відповідача 1 не надійшло.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 04.12.2007 року у справі № 2-17/10492-2006 затверджено мирову угоду та припинено провадження по справі.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором (угодою) є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків

Умовами затвердженої мирової угоди було передбачено зобов’язання позивача перерахувати на поточний рахунок відповідача 2 грошові кошти у розмірі 484000,00 грн., які останній потребував для задоволення вимог кредиторів. Відповідач 2 зобов’язався передати у власність позивача нерухоме майно, що належить йому на праві господарського відання, розташованого за адресою: 95047, АРК, м. Сімферополь, вул. Узлова, 10.

Статтею 202 ЦК України передбачено більш широке поняття, яким є правочин. Правочином є будь-яка дія, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Таким чином, позивач та відповідач 2, уклавши мирову угоду, фактично вчинили дії, направлені на набуття права власності на нерухоме майно з боку позивача та отримання грошових коштів для відновлення платоспроможності з боку відповідача 2.

Позивачем належним чином виконано умови мирової угоди та перераховано на поточний рахунок відповідача 2 грошові кошти у розмірі 484000,00 грн. двома платежами, а саме: 100000,00 грн. –12 жовтня 2007 року згідно платіжного доручення № 257 та 384000,00 грн. 21 грудня 2007 року згідно платіжного доручення № 377.

24.12.2007 р. сторонами було підписано Акт прийому-передачі нерухомого майна, за яким відповідач 2 передав позивачу нежитлові будівлі) за адресою: м. Сімферополь, вул. Узлова, буд. 10.

04.02.2008 р Кримським республіканським підприємством «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації»було здійснено реєстрацію права власності на нерухоме майно за позивачем.

03.03.2008 р Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду, ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.12.2007 р. скасовано, в затвердженні мирової угоди відмовлено. Затверджена мирова угода визнана такою, що не відповідає чинному законодавству.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.06.08 р. вказана Постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.03.08 залишена без змін.

Позивач готовий повернути відповідачу 2 нерухоме майно, що було передано останнім за Мировою угодою, затвердженою судом. Однак, відповідач 2 відмовляється повертати позивачеві отримані від нього грошові кошти, аргументуючи з-поміж іншого таку відмову неможливістю вирішення таких питань самостійно, а лише за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, як органом, що уповноважений державою на здійснення управління майном відповідача 2. Таким чином, на думку позивача, відповідач 1 зобов’язаний вчинити необхідні юридично значимі дії (як-то погодження бюджетних витрат, пов’язаних з поверненням грошових коштів позивачеві).

Позивач просить застосувати наслідки недійсного правочину, стягнувши солідарно з відповідача 1 та відповідача 2 484000,00 грн. основного боргу - суми, що була передана у зв’язку з виконанням недійсного правочину. Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України, просить стягнути суму основного боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми, всього: 672801,44 грн.

Відповідач 1 заперечує проти заявлених позовних вимог на підставах викладених у відзиві на позов, зокрема, зазначає, що відповідно до ст. 74 ГК України, державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності і входить до сфери його управління.

Згідно із статутом відповідача 2 метою його діяльності є здійснення підприємницької діяльності з метою отримання прибутку. Таким чином, відповідач 2 є комерційним підприємством , що самостійно несе відповідальність за своїми зобов’язаннями у відповідності до ст. 74 ГК України в межах належного йому майна.

19.03.2008 р. відповідно до Наказу № 267 від 18.03.08р. Головного управління МВС України в АРК, на території відповідача 2 (м. Сімферополь, вул. Узлова, 2), для охорони майна, громадського порядку та здійснення пропускного режиму було виставлено екіпаж ПМОП «Беркут». Таким чином, відповідач 2 «де-факто»отримав нерухоме майно у своє володіння, користування та розпорядження, заборонивши доступ до об’єкту працівникам позивача.

15.08.2008 р. відповідач 2 звернувся до позивача з вимогою повернути майно, отримане за Мировою угодою. До вказаного листа було додано Акти прийому-передачі майна від 12.08.08р.

09.09.2008 р. позивачем було направлено відповідачу 2 відповідь, у якій ТОВ«Профінвестбуд»не заперечувало проти повернення нерухомого майна та підписання Акту прийому передачі такого майна ДП БУ ГУ МВС України в Криму за умови повернення грошових коштів, що були сплачені ТОВ «Профінвестбуд»за таке нерухоме майно, з урахуванням індексу інфляції.

12.11.2008 р. позивач повторно звернувся до відповідача 2 з вимогою про повернення грошових коштів з урахуванням інфляційних нарахувань за весь період користування у розмірі 571238,99 грн.

03.07.2009 р. позивач звернувся до МВС щодо повернення коштів, перерахованих відповідачу 2 на виконання Мирової угоди. У відповіді МВС від 07.07.09 р. позивача проінформовано, що вирішення даного питання можливе тільки після повернення ним отриманого за вказаною мировою угодою майна.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з огляду на таке.

Згідно зі ст. 35 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін. Не підлягає прощенню (списанню) за умовами мирової угоди заборгованість із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», мирова угода набирає чинності з моменту її затвердження судом і є обов'язковою для боржника (банкрута), кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг.

Статтею 39 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»встановлено, що за заявою будь-кого із конкурсних кредиторів мирова угода може бути визнана господарським судом недійсною, якщо існують підстави для визнання угоди недійсною, передбачені цивільним законодавством України.

Оскільки, Постановою севастопольського апеляційного господарського суду від 03.03.2008 р. ухвалу Господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.12.2007 р. по справі №2-17/10492-2006, якою затверджено мирову угоду, скасовано, вказана мирова угода є недійсною.

Як вбачається з матеріалів справи, мирова угода була визнана недійсною у зв’язку з порушенням приписів Закону України «Про управління об’єктами державної власності», Закону України «Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою для визнання правочину (угоди) недійсним є невідповідність вимогам закону.

Відповідно до ст. 216 ЦК України, розглядові у судах підлягають спори про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності; про застосування наслідків недійсності правочину.

Згідно з ч. 2 ст. 216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути іншій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Відповідно до ч.5 ст.215 ЦК України, вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Однак, як вбачається з Постанови Севастопольського апеляційного господарського суду АР Крим про скасування ухвали господарського суду АР Крим від 04.12.07 р. про затвердження мирової угоди, Севастопольський апеляційний господарський суд АР Крим фактично не застосував наслідків недійсності правочину.

За таких обставин, вимоги позивача щодо застосування наслідків недійсності мирової угоди та стягнення з відповідача 2 грошових коштів у розмірі 484000,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги позивача про стягнення 3% річних у розмірі 24 957,04 грн. та збитків від інфляції у розмірі 163 844,40 грн., суд зазначає наступне:

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, обов’язковою умовою застосування припису ч.2 ст. 625 ЦК України є порушення боржником терміну виконання грошового зобов’язання.

Однак, у даному випадку, зобов’язання боржника щодо повернення грошових коштів, пов’язане не з виконанням зобов’язання (правочину), а із застосуванням наслідків недійсності правочину.

Оскільки питання щодо застосування наслідків недійсності правочину судовими інстанціями не вирішувалось, боржник не може бути визнаний таким, що прострочив виконання грошового зобов’язання.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення 3% річних у розмірі 24 957,04 грн. та збитків від інфляції у розмірі 163 844,40 грн. не підлягають задоволенню.

Водночас, у матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують взаємний зв'язок між відповідачем 1 –Міністерством внутрішніх справ України та відповідачем 2 –Державним підприємством Будівельне управління ГУ МВС України в Криму, а тому правових підстав для стягнення з відповідача 1 суми боргу у порядку ст. 543 ЦК України, суд не знаходить.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача 2, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача 2 пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з наведеного та керуючись ст. ст. 33,35, 49, 82-85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          В задоволенні позову до відповідача 1 - Міністерства внутрішніх справ України –відмовити.

3.          Позов до Державного підприємства Будівельне управління ГУ МВС України в Криму задовольнити частково.

4.          Стягнути з Державного підприємства Будівельне управління ГУ МВС України в Криму (95047, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Узлова, 10, код 08563903, р/р 260033018152 в Севастопольській філії АБ «Таврика», м. Севастополь, МФО 324377, а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Профінвестбуд»(95013, АР Крим, м. Сімферополь, вул. К. Маркса, 13/16в, код 33713323, р/р 26006499509091 у КРФ «Укрсоцбанк», МФО 324010) 484000 (чотириста вісімдесят чотири тисячі) грн. 00 коп. - основного боргу, 4 840 (чотири тисячі вісімсот сорок) грн. 00 коп. –державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.          У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

7.          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня підписання.

Суддя                                                                                                              Л.В.Прокопенко

Дата підписання 25.12.09 р.