Рішення № 82418730, 07.06.2019, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/13237/18

пр. № 2/759/1785/19

07 червня 2019 року м.Київ

Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді: Величко Т.О.

при секретарі судових засідань: Забелі А.В., Дудник В.В., Дрозі Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві залі суду цивільну справу за позовом Заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 3, в інтересах держави в особі позивача Київської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання спадщини відумерлою, витребування майна, скасування державної реєстрації, суд,-

В С Т А Н О В И В

У серпні 2018 року до суду надійшла позовна заява Заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 3, в інтересах держави в особі позивача Київської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання спадщини відумерлою, витребування майна, скасування державної реєстрації.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, в обґрунтування своїх позовних вимог Заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 3 посилається на те, що Київською місцевою прокуратурою № 3 під час здійснення нагляду за додержанням законності під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № І2017100030008317 за ч. 4 ст. 190 КК України, встановлено факт шахрайського заволодіння квартирою АДРЕСА_1 .

Встановлено, що квартира АДРЕСА_1 на підставі розпорядження органу приватизації Ленінградської районної державної адміністрації міста Києва від 22.12.1998 № 7829 приватизована на ім`я ОСОБА_3 .

Відповідно до інформації КП «БТІ» від 29.09.2017 № 062/14-11894 (И-2017) право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 22.12.1998.

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 6669 від 25.04.2017 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до експертного висновку Українського бюро лінгвістичних експертиз № 056/222-п від 20.07.2018 українські записи прізвища КАРАГИН (витяг з реєстру територіальної громади міста Києва, свідоцтво про право власності на житло) і КАРАПН (актовий запис про смерть) є ідентичними.

Згідно з правилами ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини слід вважати день смерті особи, зазначений у свідоцтві про смерть, виданий відповідним державним органом реєстрації актів цивільного стану.

Після смерті ОСОБА_3 залишилася спадщина у вигляді спірної квартири.

Таким чином, спадщина відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно із статтею 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Згідно зі ст. ст. 1268, 1270 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 1277 ЦК України, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Зі змісту вказаних норм випливає, що у разі наявності вказаних умов, на підставі рішення суду спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. До звернення з зіявою про визнання спадщини відумерлою і набрання законної сили відповідним рішенням суду у територіальної громади існує законний інтерес, заснований на правових нормах, що регулюють правовідносини щодо підстав набуття і припинення права власності після смерті особи, у якої відсутні спадкоємці.

З метою захисту цього законного інтересу згідно з ч. 5 ст. 1277 ЦК України та ст. 1283 ЦК України передбачено, що спадщина, неприйнята спадкоємцями, охороняється до визнання її відумерлою відповідно до статті 1283 цього Кодексу. Охорона спадкового майна здійснюється в інтересах територіальної громади з метою збереження його.

Отже, вказаний охоронюваний законом інтерес, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, є об`єктом судового захисту.

Згідно листа Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори № 6190/02-14 від 14.11.2017, спадкова справа після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 не заводилась.

Таким чином, спадкоємці за законом та заповітом у померлого ОСОБА_3 відсутні.

Отже, залишена після смерті ОСОБА_3 спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1 має бути визнана відумерлою спадщиною і перейти у власність територіальної громади міста Києва.

Водночас, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що квартира АДРЕСА_1 була зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу посвідченого 29.05.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Нікітенко Ю.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 916.

У подальшому та на даний час, право власності на підставі договору купівлі- продажу від 19.06.2017 № 346 посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Криворучко В.П., перейшло до ОСОБА_2

Як вбачається з договору купівлі-продажу від 29.05.2017 № 916 ОСОБА_5 (продавець) від імені якого діє ОСОБА_6 на підставі довіреності продав ОСОБА_1 (покупець) квартиру АДРЕСА_1 .

В матеріалах нотаріальної справи за вказаним правочином наявна довіреність від 23.05.2017 посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Нікітенко О.М. відповідно до якої нібито ОСОБА_3 уповноважує ОСОБА_6 вчиняти від його імені правочини щодо розпорядження квартирою АДРЕСА_1 .

Тобто, на момент укладення договору купівлі-продажу від 29.05.2017 № 916 та посвідчення 23.05.2017 довіреності, встановлено факт смерті ОСОБА_5 що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 6669 від 25.04.2017 відповідно до якого ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Крім того, відповідно до висновку експерта № 8-4/2368 від 12.12.2017 за результатами проведення почеркознавчої експертизи встановлено, що рукописний текст «ОСОБА_8.» у договорі купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , від 29.05.2017 виконаний ОСОБА_7 . Рукописний текст «ОСОБА_1» у договорі купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , від 29.05.2017 виконаний ОСОБА_8 .

За інформацією Слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві від 25.05.2018 № 5999/125/23/2-2018/10 встановлено, що 11.05.2018 до Солом`янського районного суду міста Києва направлено обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12015100040001016 за обвинуваченням, зокрема і ОСОБА_8 за вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч.4 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 190, ч. З ст. 28, ч. З ст. 358, ч. З ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України.

У рамках вказаного кримінального провадження до ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Отже, зазначений договір купівлі-продажу від 29.05.2017 підлягає визнанню судом недійсним виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. ст. 317, 319 Цивільного кодексу України саме власнику належить право розпоряджатись своїм майном за власною волею.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 203 Цивільного кодексу України містить вичерпний перелік вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленні законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами) не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.І, 3, 5, 6 ст, 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі- продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов"язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 658 Цивільного кодексу України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 346 Цивільного кодексу України право власності припиняється, зокрема, у разі смерті власника.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Здатність фізичної особи мати цивільні права та обов`язки є правоздатністю. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження і припиняється з її смертю.

Відповідно до ст. ЗО Цивільного кодексу України, цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Отже, правочини, укладені після смерті особи, але від її імені, не відповідають вимогам ст. 203 Цивільного кодексу України, оскільки особа не має правоздатності.

Право власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_2 припинилось 20.03.2017 у зв`язку з його смертю.

Наведене свідчить про те, що спірна квартира не могла бути продана 29.05.2017 ОСОБА_3 , тому зміст договору купівлі-продажу від 29.05.2017 укладений начебто між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 суперечить вимогам ст. 658 ЦК України, не відповідає вимогам ч. 1 ст. 203, ст. 215 Цивільного кодексу України та є підставою для визнання правочину недійсним.

Таким чином, у силу ст. 346 Цивільного кодексу України право власності ОСОБА_3 припинилося 20.03.2017, а тому, у зв`язку з порушенням вимог вищенаведеного законодавства, договір купівлі-продажу від 29.05.2017 спірної квартири підлягає визнанню недійсним.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13.05.13 у справі № 6- 11735св13.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У свою чергу, державна реєстрація це не підстава набуття права власності, а засвідчення державою вже набутого особою права власності, і неможливо ототожнювати факт набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки факт реєстрації права власності є лише елементом юридичного складу, який тягне виникнення права власності, а не є підставою його набуття. Сама по собі реєстрація права не є підставою виникнення права власності, оскільки такої підстави закон не передбачає.

Указана позиція викладена у постанові Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 10.05.2018 у справі № 910/15993/16.

Спірним договором купівлі-продажу беззаперечно порушуються права та інтереси територіальної громади в особі Київської міської ради, які випливають з встановленого ст. 1277 Цивільного кодексу України порядку визнання спадщини відумерлою.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: визнання права, відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання правочину недійсним. Суд може » захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 Цивільного кодексу України, спадщина належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини незалежно від часу прийняття спадщини, це правило також поширюється і на відносини щодо відумерлої спадщини.

З огляду на викладене та враховуючи наявність спору між сторонами у справі, вимога про визнання спадщини відумерлою підлягає розгляду у позовному провадженні.

Відповідно до статті 330 Цивільного кодексу України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до статті 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за » відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно, в тому числі, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином, згідно з вимогами ст.ст. 330, 388, 658 Цивільного кодексу України право власності на майно, яке було відчужене поза межами волі власника, не набувається, у тому числі й добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.

На наявність права власника на майно не впливає також і та обставина, що воно було предметом угод відчуження, укладених іншими особами, оскільки дійсний власник не був стороною цих угод, а ст. 346 Цивільного кодексу України не передбачає припинення права власності дійсного власника в зв`язку з реєстрацією договорів купівлі продажу за іншими особами під час його неодноразового перепродажу, що відбувалося без участі та поза межами волі дійсного власника. З огляду на те, що спірна квартира незаконно вибула із володіння (охорони) територіальної громади міста Києва - єдиного можливого власника, їй відумерла спадщина належить з часу відкриття спадщини.

Ураховуючи викладене, спірне майно підлягає витребуванню від « ОСОБА_2 на підставі ст. З88 ЦК України на користь розпорядника майна - територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.

При цьому, право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності у особи титулу власника, а тому положення про позову давність до заявлених позовних вимог про витребування майна у порядку ст. 388 ЦК України не застосовуються.

Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними і наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Оскільки здійснено державну реєстрацію права власності на спірну квартиру є потреба у скасуванні рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно № 35754258 від 19.06.2017, відповідно до якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис про право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_3 .

Так, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що квартира АДРЕСА_1 була зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу посвідченого 29.05.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Нікітенко Ю.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 916.

Як вбачається з договору купівлі-продажу від 29.05.2017 № 916 ОСОБА_5 (продавець) від імені якого діє ОСОБА_6 на підставі довіреності продав ОСОБА_1 (покупець) квартиру АДРЕСА_1 .

В матеріалах нотаріальної справи за вказаним правочином наявна довіреність від 23.05.2017 посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Нікітенко О.М. відповідно до якої нібито ОСОБА_3 уповноважує ОСОБА_6 вчиняти від його імені правочини щодо розпорядження квартирою АДРЕСА_1 .

Однак встановлено, що ОСОБА_3 , на ім`я якого вказана квартира приватизована, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 6669 від 25.04.2017.

Тобто, на момент укладення договору купівлі-продажу від 29.05.2017 № 916 та посвідчення 23.05.2017 довіреності, встановлено факт смерті ОСОБА_5 .

Крім того, відповідно до висновку експерта № 8-4/2368 від 12.12.2017 за результатами проведення почеркознавчої експертизи встановлено, що рукописний текст «ОСОБА_8.» у договорі купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , від 29.05.2017 виконаний ОСОБА_7 . Рукописний текст «ОСОБА_1» у договорі купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , від 29.05.2017 виконаний ОСОБА_8 .

У подальшому та на даний час, право власності на підставі договору купівлі- продажу від 19.06.2017 № 346 посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Криворучко В.П., перейшло до ОСОБА_2

Разом з тим, вказана квартира має бути визнана відумерлою спадщиною та витребуваною на користь територіальної громади міста, оскільки вона незаконно зареєстрована на праві власності.

Вказані відомості стали відомі місцевій прокуратури під час здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному проваджені № 12017100030008317 від 27.06.2017 за ч. 4 ст. 190 КК України за фактом шахрайського заволодіння квартирою АДРЕСА_1 . Досудове розслідування вказаного кримінального провадження доручено СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві.

Тобто, про незаконну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 місцевій прокуратурі стало відомо під час досудового розслідування кримінального провадження зареєстрованого 27.06.2017.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України представництво інтересів держави у суді покладається на органи прокуратури.

Згідно з ч. З ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч. 4 ст. 56 Цивільного процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Відповідно до статуту територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 371/1805, Київська міська рада є повноважним представником територіальної громади міста Києва.

У зв`язку з цим, незаконне вибуття спірної квартири із власності єдиного можливого власника, порушує майнові права територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.

Враховуючи викладене, органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних відносинах є Київська міська рада як розпорядник майна територіальної громади міста Києва.

Разом з цим, прокуратурою встановлено неналежне виконання Київською міською радою повноважень щодо контролю за використанням комунального майна.

Київською міською радою не вжито жодних заходів щодо повернення спірного майна у судовому порядку, що свідчить про бездіяльність Київської міської ради, а тому саме Київською місцевою прокуратурою № 3 пред`являється позов в інтересах територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.

Незаконне вибуття поза волею власника квартири АДРЕСА_1 порушує майнові інтереси держави в особі Київської міської ради, яка в даному випадку незаконно позбавлена можливості розпоряджатись та здійснювати державний контроль за використанням вказаного об`єкта нерухомості.

З огляду на вищевикладене, місцевою прокуратурою відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» повідомлено Київську міську раду про намір звернутися до Святошинського районного суду м. Києва з вказаним позовом в інтересах держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про прокуратуру» право подання позовної заяви в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

Відповідачі у судове засідання належним чином повідомлені не з"явились,заяв про поважні причини неявки суду не подали, уповноважених представників не направили, а тому суд ухвалив проводити судове засідання у порядку ст. 280 ЦПК України.

Згідно ст. 81 ЦПК України 1. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.2. У справах про дискримінацію позивач зобов`язаний навести фактичні дані, які підтверджують, що дискримінація мала місце. У разі наведення таких даних доказування їх відсутності покладається на відповідача.3. У справах щодо застосування керівником або роботодавцем чи створення ним загрози застосування негативних заходів впливу до позивача (звільнення, примушування до звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, скорочення заробітної плати тощо) у зв`язку з повідомленням ним або членом його сім`ї про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою обов`язок доказування правомірності прийнятих при цьому рішень, вчинених дій покладається на відповідача.4. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.5. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.6. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.7. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

А тому суд погоджується цілком із доводами позивача, докази на які посилається позивач, як на обгрунтування заявлених позовних вимог, та обраний спосіб захисту порушеного права, позов доведений та підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 3-5, 11-13, 76-81, 141,258-265,280,354 ЦПК України ,ст.ст.215, 346,388,655, 658,1268 ЦК України ,суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 3, в інтересах держави в особі позивача Київської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання спадщини відумерлою, витребування майна, скасування державної реєстрації- задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 29.05.2017 між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 . , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Нікітенко Ю.М., зареєстрований у реєстрі договорів за №916.

Визнати відумерлою спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , до складу якої входить квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 33, 35 кв.м., житловою площею 15 кв.м.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно № 35754258 від 19.06.2017, відповідно до якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис про право власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий 01.06.2007, Попаснянським РВ УМВС України в Луганській обл.) на нерухоме майно за адресою АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об"єкта нерухомого майна 1261031280000.

Стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 (РНОКППНОМЕР_3 , паспорт НОМЕР_4 виланий Ірпінським МУ ГУМВС України у Київській обл., адреса: АДРЕСА_5 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий 01.06.2007, Попаснянським РВ УМВС України в Луганській обл., адреса: АДРЕСА_6 ) на користь прокуратури м.Києва (код ЄДРПОУ 02910019, ДКСУ м.Києва, МФО 820172, рахунок - НОМЕР_5 ) судовий збір у розмірі 14 970 грн. 40 коп.

Заочне рішення суду може бути переглянутог судом за письмовою заявою відповідачфів протягом 30 днів з часу проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягоим 30 днів з часу проголошення.

Суддя: