Рішення № 8241763, 17.11.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/443-42/34717.11.09 За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго”

до Житлово-будівельного кооперативу “Восток” м. Києва

про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов’язання, ціна позову 221680,91 грн.

зустрічним позовом Житлово-будівельного кооперативу “Восток” м. Києва

до Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго”

про визнання угоди про реструктуризацію заборгованості недійсною.

Суддя Паламар П.І.

Представники:

від позивача Радзівіло Т.О.,

від відповідача Єдідович Н.М.

СУТЬ СПОРУ:

у липні 2005 року Акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго” звернулася в суд з указаним позовом.

Позивач зазначав, що всупереч умов укладених між ним та відповідачем договору № 8242003 від 1 травня 2001 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді, угоди № 48-04 про реструктуризацію заборгованості від 23 лютого 2004 р. останній не оплатив спожиту станом на 1 лютого 2004 р. теплову енергію, заборгувавши йому 149121,57 грн., частково оплатив теплову енергію, спожиту протягом лютого 2004- квітня 2005 років вартістю 155806,14 грн., заборгувавши загалом 191620,83 грн.

З цих підстав просив задовольнити позов, стягнути з відповідача на свою користь суму боргу, борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення 18748,76 грн., три проценти річних з простроченої суми 3175,35 грн., пеню 8135,97 грн., а також понесені ним по справі господарські витрати.

У процесі розгляду справи позивач заявою від 10 листопада 2005 року зменшив розмір заявленої до стягнення суми боргу до 181091,87 грн., з яких 149121,57 грн. заборгованість за угодою та 31970,30 грн. за договором, посилаючись на часткову оплату відповідачем придбаної теплової енергії, в іншій частині заявлені вимоги підтримав.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги в уточненому вигляді.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представник у судовому засіданні проти позову заперечив.

У процесі розгляду справи відповідач заявив зустрічний позов про визнання угоди № 48-04 про реструктуризацію заборгованості за договором № 8242003 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 23 лютого 2004 р. недійсною з підстав ст. 233 ЦК України як таку, що укладена ним під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах.

Відповідач вказував на те, що угоду укладена у лютому 2004 року після попередження позивача про припинення постачання теплової енергії для потреб гарячого водопостачання. Сума боргу станом на 1 лютого 2004 р. у розмірі 156145,41 грн. визначена за відсутності приладів обліку розрахунковим способом без урахування фактичних обсягів споживання теплової енергії для потреб гарячого водопостачання виходячи з 100 % проектного навантаження бойлера, здатного отримувати теплову енергію на 35 % від проектного навантаження.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав зустрічні позовні вимоги.

Позивач у запереченнях на зустрічну позовну заяву, його представник у судовому засіданні проти заявлених відповідачем вимог заперечив, посилаючись на безпідставність заявлених вимог.

Справа розглядається після скасування на підставі постанови Вищого господарського суду України від 13 червня 2006 р. рішення господарського суду міста Києва від 10 листопада 2005 р., постанови Київського апеляційного господарського суду від 28 лютого 2006 р.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, у задоволенні зустрічного позову слід відмовити з таких підстав.

Судом встановлено, що 1 травня 2001 р. між сторонами по справі укладено договір № 8242003 на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до умов якого позивач зобов’язався постачати відповідачу теплову енергію до належного відповідачу будинку по вул. Грекова, 12 у м. Києві для потреб опалення та гарячого водопостачання в обсязі 2541 Гкал/рік, а останній –щомісяця оплачувати вартість спожитої теплової енергії до 25 числа поточного місяця.

Облік споживання відповідачем теплової енергії за договором передбачено проводити розрахунковим способом.

Строк дії договору відповідно до розділу 8 договору встановлений з дня його підписання до 31 грудня 2001 р. та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до його закінчення про припинення договору не буде письмово заявлено однією із сторін. Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

23 лютого 2004 р. між сторонами по справі укладено угоду № 48-04 про реструктуризацію заборгованості, згідно з якою відповідач визнав заборгованість за спожиту теплову енергію за спірним договором станом на 1 лютого 2004 р. у розмірі 156145,41 грн. та зобов’язався протягом березня 2004 –січня 2005 років сплачувати вказану суму боргу одинадцятьма щомісячними платежами по 14195,04 грн. кожен, крім того, оплачувати поточне споживання теплової енергії за основним договором.

Як на підставу своїх зустрічних вимог відповідач посилається на укладення угоди № 48-04 про реструктуризацію заборгованості від 23 лютого 2004 р. під впливом тяжкої обставини, після попередження позивача про припинення постачання теплової енергії для потреб гарячого водопостачання.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Всупереч вимог ст. 33 ГПК України відповідачем не надано доказів укладення ним спірної угоди внаслідок обмеження його права на відмову від укладення зазначеної угоди або неправильного сприйняття ним суб'єкта, предмета чи інших істотних умов угоди, що вплинуло на її волевиявлення.

Посилання відповідача, що позивач погрожував відключити теплопостачання, у разі не укладення спірної угоди, не дають підстав для визнання укладеної угоди недійсною з підстав ст. 233 ЦК України, оскільки умовами п. 1.1.2 договору та додатком № 7 до нього, який є невід’ємною частиною договору, сторони встановили, що енергопостачальна організацію припиняє подачу абоненту подачу теплової енергії у випадку відсутності оплати в установлені договором строки, письмово повідомивши його про причини та дату відключення.

Внаслідок порушення відповідачем своїх зобов’язань щодо оплати спожитої теплової енергії та існування заборгованості, позивач, керуючись умовами договору направив відповідачу попередження про можливе припинення постачання теплової енергії на його об’єкт. При цьому, відповідачу було запропоновано сплатити існуючу заборгованість або укласти угоду про реструктуризацію боргу. Таким чином, позивач запропонував врегулювати спір у будь-який зручний для відповідача спосіб у межах чинного законодавства та визначених сторонами умов договору.

Виходячи з наведеного, у задоволенні зустрічного позову про визнання угоди про реструктуризацію заборгованості недійсною відповідно до вимог ст.ст. 203, 233 ЦК України слід відмовити.

Таким чином, укладенням угоди про реструктуризацію заборгованості сторони по справі відповідно до вимог ст. 604 ЦК України змінили зобов’язання за договором № 8242003 від 23 лютого 2004 р. в частині строку оплати теплової енергії, спожитої до 1 лютого 2004 р.

Поясненнями позивача, поданим ним розрахунком, стверджується факт часткової оплати належної на користь позивача за угодою про реструктуризацію заборгованості у розмірі 7023,84 грн.

Також поясненнями позивача, поданим ним розрахунком, проведеним відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору на підставі даних особових рахунків (табуляграмам) за період лютого 2004-квітня 2005 років, стверджується факт споживання відповідачем протягом указаного періоду теплової енергії вартістю 155806,14 грн., а також оплати останнім спожитої теплової енергії у розмірі 123835,84 грн.

Доказів належної оплати за договором та угодою про реструктуризацію заборгованості суду не надано.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач прострочив оплату за договором та угодою, з нього на користь позивача відповідно до вимог ст.ст. 622, 624, 625 ЦК України підлягає стягненню 181091,87 грн. боргу ((156145,41-7023,84)+(155806,14-123835,84)), 18748,76 збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 3175,35 грн. три проценти річних з простроченої суми, 8135,97 грн. передбаченої п. 3.5 додатка № 4 до договору пені.

Оскільки позов задоволено, у задоволенні зустрічного позову відмовлено, понесені по справі господарські витрати стосовно до вимог ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” задовольнити.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу “Восток” (04012, м. Київ, вул. Грекова, 12, код 23492862) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код 00131305) 181091,87 грн. боргу, 18748,76 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 3175,35 грн. три проценти річних з простроченої суми, 8135,97 грн. пені, 2216,81 грн. витрат по оплаті державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 3284,40 грн. витрат по проведенню експертизи.

У зустрічному позові Житлово-будівельного кооперативу “Восток” м. Києва відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя господарського суду міста Києва                                                             П.І.Паламар