Рішення № 8240825, 11.03.2010, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2010 р. Справа № 3/19

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Фрич М.М.

При секретарі судового засідання Ковалюк С.Я.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом ПП "Скорпіон-ТТ", вул. Квятека, 31/50, м. Вінниця, 21000;

адреса для листування: вул.Карпенка Карого, 7а, м Івано-Франківськ, 76000

до відповідача ДП "Рогатинська птахофабрика" ЗАТ "Авангард", вул. Незалежності, 1, с.Залужня, Рогатинський район, Івано-Франківська область, 77006

про стягнення 79 848,00 грн., заборгованості за договором № ВН 0411 про надання охоронних послуг від 26.09.08р.

За участю представників сторін:

Від позивача: Непорадна Т.В. - предстаник, (довіреність № 2 від 14.01.10р.)

Від відповідача представники не з'явилися.

встановив:          

          ПП "Скорпіон-ТТ" звернулося в суд з позовом до ДП "Рогатинська птахофабрика" про стягнення 79 848,00 грн., заборгованості за договором № ВН 0411 про надання охоронних послуг від 26.09.08р., в тому числі: 72 000 грн. основного боргу, 4 392 грн. пені, 3% річних в сумі 720 грн. та 2 736 грн. інфляційних збитків.

          Представником позивача в судовому засіданні подано заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 1814 від 11.03.10р.) в частині стягнення штрафних санкцій, річних та інфляційних збитків, згідно якої просить стягнути з відповідача - 72 000 грн. основного боргу, 1 782 грн. інфляційних втрат, 3% річних в сумі 384 грн. 65 коп. та 2 628 грн. 49 коп. пені.

          Враховуючи статтю 22 ГПК України, яка дає право позивачу до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог або зменшити розмір позовних вимог, суд розглядає спір відповідно до змінених позовних вимог, враховуючи, що ця дія не суперечить нормам чинного законодавства та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси.

          При цьому, суд повідомляє, що у п. 17 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008" від 13.08.08р. № 01-8/482 зазначено, що в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

          Факт зменшення ціни позову обов"язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому, будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

          Представник відповідача в судове засідання жодного разу не з"явився, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду від 01.02.10р. та 23.02.10р. з повідомленням про вручення поштового відправлення.

          Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз"яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

          При цьому, відзиву на позов та письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні від останнього суду не надходило.

          Неподання або несвоєчасне подання доказів з неповажних причин, спрямоване на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

          За таких обставин, згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

          Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача в обгрунтування своїх доводів, враховуючи вимоги чинного законодавства встановив наступне.

          26.09.08р. між сторонами було укладено договір № ВН 0411 про надання охоронних послуг, згідно п. 1.1 якого відповідач (замовник) зобов"язався передати, а позивач (виконавець) прийняти під охорону об"єкт, вказаний в дисклокації (додатку 1 до договору).

          Пунктом 2.1 договору передбачено, що сума договору складає 18 000 грн. щомісяця. Вона включає 15 000 грн. за надання охоронних послуг та 20% ПДВ в сумі 3 000 грн. Згідно п. 2.2 договору, фактичне надання виконавцем послуг згідно договору фіксується сторонами у двосторонньому Акті виконаних робіт, який складається не пізніше 3-го числа слідуючого за звітним місяця.

          Відповідно до п. 2.3 даного договору оплата щомісячної суми договору здійснюється шляхом перерахування замовником 50% суми, вказаної в п. 2.1 договору на розрахунковий рахунок виконавця до 15 числа звітного місяця та другі 50 % - до 5-го числа місяця, що слідує за звітним, податкова накладна надається після надходження коштів на рахунок виконавця.

          Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої договірні зобов"язання виконав належним чином, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.08.09р., від 30.09.09р., від 31.10.09р. та від 30.11.09р., підписаними замовником та виконавцем.          

          Проте, як стверджує позивач та не спростовано відповідачем, останній свої договірні зобов"язання виконав неналежним чином, за надані послуги не розрахувався, у зв"язку з чим виникла заборгованість, яка станом на час звернення з позовом до суду становить 72 000 грн. та підтверджується поданим розрахунком.

          У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов"язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов"язана вчинити на користь другої сторони (Кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.

          Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобов"язання, а саме: зобов"язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

          Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов"язання (ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України).

          З метою безпосереднього врегулювання спору, 21.10.09р. позивач направив відповідачу претензію № 21/01 з вимогою погасити існуючу заборгованість, доказів виконання якої суду не подано.

          Таким чином, на підставі норм чинного цивільного та господарського Кодексів, позивачем вжито всіх заходів досудового врегулювання спору, які не дали результатів, а тому останній звернувся до суду за захистом порушеного права.

          За таких обставин, враховуючи наведене, неподання відповідачем належних доказів, які б спростовували доводи позивача та доказів про оплату заборгованої суми у встановлені договором строки, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимоги позивача щодо стягнення 72 000 грн. основного боргу.

          Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законами або договором.

          Підпунктом 5.7.1 п. 7.1 договору передбачено, що у випадку несвоєчасної сплати замовником (відповідачем) вартості послуг виконавця (позивача) згідно договору, замовник (відповідач) зобов"язаний сплатити виконавцю (позивачу) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми оплати за кожен день прострочення. Згідно поданого розрахунку відповідачу нараховано 2 628 грн. 49 коп. пені.

          Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов"язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

          Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань”, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

          Зважаючи на те, що факт прострочки виконання грошового зобов»язання не спростовано відповідачем і доводиться матеріалами справи, суд вважає обгрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 2 628 грн. 49 коп.

          Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно поданого розрахунку відповідачу нараховано 1 782 грн. інфляційних збитків та 384 грн. 65 коп. 3 % річних.

          Зважаючи на те, що порушення строків виконання грошового зобов”язання мало місце, що підтверджується матеріалами справи і відповідачем не подано доказів у спростування вимог позивача, суд вважає обгрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1 782 грн. інфляційних збитків та 384 грн. 65 коп. 3 % річних.

          Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

          За наведених обставин, суд вважає вимоги позивача обгрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

          Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.

          Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань”, ч. 1 ст. 509, ст. ст. 525, 526, 549, 611, ч. 1 ст. 625, ст. 629 Цивільного кодексу України, ст. 22, 33, 43, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

          позов задовольнити.

          Стягнути з ДП "Рогатинська птахофабрика" ЗАТ "Авангард", вул. Незалежності, 1, с.Залужня, Рогатинський район, Івано-Франківська область, 77006 (р/р 260050100835, МФО 380054 АКБ "Фінансова ініціатива", код ЄДРПОУ 34158783) на користь ПП "Скорпіон-ТТ", вул. Квятека, 31/50, м. Вінниця, 21000; адреса для листування: вул.Карпенка Карого, 7а, м Івано-Франківськ, 76000 (р/р 26000055308642, МФО 302689 ВФ ЗАТ КБ "Приват Банк" м. Вінниця, код ЄДРПОУ 34454983) - 72 000 грн. основного боргу, 1 782 грн. інфляційних втрат, 384 грн. 65 коп. 3% річних, 2 628 грн. 49 коп. пені, 767 грн. 95 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрт з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Фрич М.М.

                                                            рішення підписане 13.03.10

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

______ 13.03.10