Рішення № 8240364, 02.03.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.10 Справа № 16/290/09

за позовом концерну “Міські теплові мережі” (69091, м.Запоріжжя, бульв.Гвардійський, 137) в особі філії концерну “Міські теплові мережі” Ленінського району (69065, м.Запоріжжя, вул.Щаслива, 2-а)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий альянс Віктор” (69001, м.Запоріжжя, вул.Перемоги, 24)

про стягнення 20464,08 грн.

Суддя Ніколаєнко Р.А.

Представники сторін:

від позивача - Давиденко Т.Є.(дов.23 від 04.01.2010)

від відповідача - не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

          Концерном “Міські теплові мережі” філії концерну “Міські теплові мережі” Ленінського району заявлено позов про стягнення з ТОВ “Торговий альянс Віктор” 20464,08 грн., з яких 18039,74 грн. –основна заборгованість за спожиту в період березня, травня –серпня 2009 теплову енергію, 1724,13 грн. –пеня, 223,21 грн. –3% річних та 477,00 грн. –втрати від інфляції.

          Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.12.2009 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 16/290/09 з призначенням судового засідання на 29.12.2009.           Розгляд справи відкладався до 02.02.2010, до 16.02.2010, до 02.03.2010, про що винесено ухвали. У відповідності до ч.3 ст.69 Господарського процесуального кодексу України строк вирішення спору у справи було продовжено до 16.03.2010. В засіданні 02.03.2010 за згодою позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

           Поданою заявою 02.03.2010 вих.№ 772 позивач уточнив позовні вимоги в частині зазначення стягуваного періоду, яким просить вважати березень –квітень, червень –серпень 2009 року. Заява не суперечить матеріалами справи та відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України прийнята судом.

          В судовому засіданні позивач підтримав свої вимоги, які обґрунтував положеннями ст.ст.96, 509, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 276 Господарського кодексу України та умовами укладеного сторонами договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.03.2007 № 100806. Просить стягнути з відповідача 20464,08 грн., з яких 18039,74 грн. –основна заборгованість за спожиту в періоди березня –квітня , червня –серпня 2009 теплову енергію, 1724,13 грн. –пеня, 223,21 грн. –3% річних та 477,00 грн. – втрати від інфляції, позов задовольнити.

          Відповідач проти позову заперечив, про що представив суду відзив. Зазначив, що 15.04.2009 відповідач надіслав на адресу позивача вимогу № 17/1 про розірвання договору від 01.03.3007 № 100806, яку позивач безпідставно залишив без розгляду. 21.09.2009 відповідач повторно звернувся до позивача з листом, яким просив розглянути питання про розірвання договору, пояснивши, що відповідач припинив здійснювати підприємницьку діяльність по вул.Перемоги, 24 в м.Запоріжжя і в цій будівлі змінився власник на підставі договору купівлі-продажу від 06.03.2007 між відповідачем та гр..Бережецьким О.В. та на підставі договору купівлі-продажу від 11.09.2008 між гр..Бережецьвим О.В. та ТОВ “Примавера Плюс”, а в разі зміни власника окремо розташованого будинку теплопостачальна організація має укласти договір з новим власником. Відповідач стверджує, що у нього відсутні підстави для сплати заявленої до стягнення суми, оскільки він не є власником будівлі, просить в позові відмовити.

          Вивчивши матеріали справи та пояснення сторін, суд знайшов підстави для задоволення позову з огляду на таке.

          Встановлено, що 01.03.2007 сторонами у справі укладено договір № 100806 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді (далі –Договір), відповідно до якого позивач, як теплопостачальна організація, зобов’язався відпустити відповідачу –споживачу теплову енергію в гарячій воді, а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та в порядку, встановленими умовами Договору та додатками до нього.

          Згідно з п.6.1 Договору розрахунки за спожиту електроенергію здійснюються в грошовій формі відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін), діючих на час розрахунків, та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом.

          Пунктом 6.2 Договору розрахунковим періодом визначено календарний місяць.

          Відповідно до п.6.3 Договору підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання передачі.

          Згідно з п.6.7 Договору отриманий від теплопостачальної організації акт приймання-передачі споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації на протязі п’яти днів з дня отримання. У разі неотримання теплопостачальною організацією підписаного акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні у встановлений термін, акт підписується теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні йог споживачем, та оформленим таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період

          Пунктом 6.4 Договору встановлений обов’язок сплатити вартість спожитої теплоенергії до 20 числа місяці, наступного за розрахунковим

          Пунктом 7.2.8 Договору обумовлено, що в разі несплати або несвоєчасної оплати споживачем теплової енергії відповідно до терміну, встановленого п.6.3 Договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу (але не більше суми, обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, п.п.1, 7 ст.193 якого встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Згідно з представленими актами приймання прийому-передачі теплової енергії за періоди березень –квітень, червень –серпень 2009 відповідач спожив теплову енергію у гарячій воді на суму 18039,74 грн.

          На оплату позивач пред’являв рахунки, проте відповідач грошові зобов’язання не виконав та має основний          борг в розмірі 18039,74 грн.

          Акти за березень –квітень, червень –липень 2009 підписані відповідачем, акт за серпень відповідачем не підписаний, але є погодженим в розумінні п.6.7 Договору, а тому –підставою для оплати.

          Згідно з умовами п.7.2.8 Договору та з дотриманням приписів Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, ст.232 Господарського кодексу України за прострочення виконання грошових зобов’язань за Договором позивач за період з 21.04.12009 по 24.11.2009 нарахував відповідачу пеню, розмір якої склав 1724,13 грн.

          Крім того, позивачем відповідачу за той же період прострочення зобов’язань нараховані 3% річних, що склало 223,251 грн., а також сума втрат від інфляції, яка склала 477,00 грн., що також є правомірним.

           Надані позивачем розрахунки визнані судом обґрунтованими.

           Відповідач доказів сплати заявленої до стягнення заборгованості на момент розгляду справи суду не надав.

           За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

           Наведені в описовій частині рішення заперечення відповідача не можуть бути прийняті до уваги внаслідок такого.

           Відповідач наполягає, що Договір між сторонами є розірваним, проте докази такого розірвання відсутні.

          П.п.10.1, 10.4 Договору передбачено, що Договір набуває чинності з 01.03.2007 і діє до 01.03.2008. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна з сторін за місяць до закінчення терміну дії Договору не заявила про розірвання Договору.

          Відповідач зазначає, що направляв позивачу листа від 15.04.2009 № 17/1 з вимогою про розірвання Договору, проте цього листа з доказами його направлення позивачу відповідач не представив. У свою чергу, позивач існування такої вимоги про розірвання Договору спростовав, надавши журнал реєстрації вхідної кореспонденції за період з 15.01.2009 по 22.04.2009, відповідно до якого кореспонденція в цей період від відповідача позивачем не отримувалася.

          Докази розірвання Договору у добровільному чи судовому порядку у відповідності до ст.188 Господарського кодексу України також відсутні.

           Відповідач зазначає про зміну власника приміщення, яке обслуговується за Договором, та наполягає, що не здійснює діяльність в цьому приміщенні – по вул.Перемоги, 24 в м.Запоріжжі, однак це також спростовується матеріалами справи.

          Витребуваною судом довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 16.02.2010 підтверджується, що відповідач у ЄДР значиться саме за адресою: м.Запоріжжя, вул.Перемоги, 24, а згідно з приписами ч.ч.1, 3 ст.18 вказаного Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

          Крім того, ту ж адресу –вул.Перемоги, 24 в м.Запоріжжі зазначає сам відповідач у представлених суду відзиві на позов, поданих 02.02.2010, 16.02.2010 клопотаннях.

          Також слід звернути увагу на той факт, що акти приймання-передачі теплової енергії за березень –червень 2009 підписані керівником відповідача, а також на те, що рахунок на оплату спожитої електроенергії за травень 2009 року був оплачений відповідачем в сумі 15445,29 грн., що підтверджено представленою суду банківською випискою, з чого слідує, що Договір відповідачем виконувався.

          Таким чином, доводи відповідача щодо розірвання Договору спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати в розмірі 440,64 грн. (204,64 грн. державного мито та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) покладаються на відповідача.

           На підставі викладеного, керуючись ст.ст.49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

          Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий альянс Віктор” (69001, м.Запоріжжя, вул.Перемоги, 24, код ЄДРПОУ 30241631) на користь концерну “Міські теплові мережі” (69091, м.Запоріжжя, бульв.Гвардійський, 137, код ЄДРПОУ 32121458) 18039,74 грн. основного боргу, 1724,13 грн. пені, 223,21 грн. –3% річних 477,00 грн. –втрати від інфляції та 440,64 грн. судових витрат.

Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

Суддя Р.Ніколаєнко

Рішення оформлено та підписано 05.03.2010.