Рішення № 82403501, 06.06.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2019 р. № 520/2381/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Бідонька А.В.

при секретарі судового засідання - Мурадли А.І.,

за участю:

позивача – ОСОБА_1

представника відповідача - Міронова А.А.

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування рішення і вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати Рішення ГУ ДФС у Харківській області № 0007505606 від 25.02.2019р. «Про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (перерахування) єдиного внеску» та Вимогу про сплату боргу від 29.01.2019р №Ф-3557-17.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Рішення ГУ ДФС у Харківській області № 0007505606 від 25.02.2019р. «Про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (перерахування) єдиного внеску» та Вимога про сплату боргу від 29.01.2019р №Ф-3557-17 є протиправними, а тому підлягають скасуванню.

У судовому засіданні позивач підтримав обставини, викладені в позовній заяві та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, встановив наступне.

Судом встановлено, що Рішенням ГУ ДФС у Харківській області № 0007505606 від 25.02.2019 року «Про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (перерахування) єдиного внеску» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 Зіновіївни застосовано штраф за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (перерахування) єдиного внеску за період з 21.01.2015 року до 18.02.2019 року у розмірі 4823,28 грн. та нараховано пеню в розмірі 4104,38 грн.

Контролюючим органом винесено податкову вимогу про сплату боргу № Ф-3557-17 від 29.01.2019 року.

Позивач, не погоджуючись із вказаними рішенням відповідача, зазначивши, що позивач в повному обсязі сплатила грошові зобов`язання зі сплати ЄСВ, що підтверджується відповідними квитанціями банку, звернулась до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.

Згідно з п.п. 16.1.4. ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п.п. 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Представник відповідача у письмових поясненнях та в судовому засіданні пояснив, що згідно облікових даних інформаційної системи «Податковий блок» ОСОБА_1 перебувала на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності з 01.01.2012 по 28.02.2017 рік (реєстраційний номер заяви: №7058, єдиний податок 2 групи, ставка 20%). ФОП ОСОБА_1 має заборгованість зі сплати ЄСВ за найманих працівників в розмірі 3470,57 грн. (недоїмка у розмірі 1948,30 грн., штраф в розмірі 1195,77 грн., пеня - 326,50 грн.) та заборгованість зі сплати ЄСВ за ФОП у розмірі 2331,75 грн., у зв`язку із чим контролюючим органом винесено рішення № 0007505606 від 25.02.2019 року та вимогу № Ф-3557-17 від 29.01.2019 року. Також зазначив, що на розрахункових рахунках позивача переплата станом на кінець 2015 року не обліковується.

Пункт 291.2 статті 291 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає спрощену систему оподаткування, обліку та звітності як особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Ставки єдиного податку визначено ст. 293 ПК України.

Відповідно до п. 293.2. ст. 293 ПК України фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: для першої групи платників єдиного податку - у межах до 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати; для другої групи платників єдиного податку - у межах до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до п. 300.1 ст. 300 Податкового кодексу України платники єдиного податку несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

Згідно з п. 295.1 ст. 295 Податкового кодексу України платники податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Із матеріалів справи судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 05.02.2015 року було сплачено ЄСВ нарахований роботодавцями за 01.03.2015 року у розмірі 2596,53 грн., що підтверджується копією квитанції Харківського відділення № 15 ПАТ "Дельта Банк", а також було сплачено ЄСВ для ФОП, які обрали спрощену систему оподаткування за січень-червень 2015 року, що підтверджується копією квитанції № ПН 1249583 Харківського відділення № 15 ПАТ "Дельта Банк" від 04.02.2015 року (а.с. 33).

Також, судом встановлено, що позивач 30.12.2016 року повідомила контролюючий орган про сплату ЄСВ відповідно до вказаних квитанцій (а.с. 87). Вказане повідомлення було отримано контролюючим органом, що підтверджується відповідним штампом.

Судом встановлено, що постановою Правління Національного банку України від 02.03.2015 року №150 “Про віднесення Публічного Акціонерного Товариства “Дельта Банк” до категорії неплатоспроможних”, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02.03.2015 р. прийнято рішення №51 про запровадження з 03.03.2015 р. року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію, код ЄДРПОУ: 34047020, МФО: 380236, місцезнаходження: вул. Щорса, 36-Б, м. Київ, 01133.

Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 03.08.2015 року №147, строк здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта Банк" продовжено до 02.10.2015 року включно.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.10.2015 р. № 664 відкликано банківську ліцензію та розпочати процедуру ліквідації АТ “Дельта Банк” з 05 жовтня 2015 року до 04 жовтня 2017 року включно.

Пунктом 1.24 статті 1 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” від 05.04. 2001 року № 2346-III (далі – Закон № 2346-III) визначено, що переказом коштів є рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Відповідно до пункту 8.1 статті 8 Закону № 2346-III, банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Пунктом 1.29 статті 1 Закону № 2346-III передбачено, що проведення переказу коштів є обов`язковою функцією, що має виконувати платіжна система.

Згідно із пунктами 22.3, 22.4 статті 22 Закону № 2346-III, розрахункові документи, за винятком платіжної вимоги-доручення, мають подаватися ініціатором до банку, що його обслуговує. При використанні розрахункового документа ініціювання переказу для платника вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

Днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах (підпункт 16.5.2 пункту 16.2 статті 16 Закону № 2346-III).

Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями статті 32 вказаного Закону, якою, зокрема, передбачено право отримувача на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

Пунктом 129.6 статті 129 Податкового кодексу України визначено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції. Визначальним у змісті даної норми є те, з чиєї вини відбулося невнесення чи неповне внесення податку, збору (обов`язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду.

Відповідно до пункту 129.7 статті 129 Податкового кодексу України не вважається порушенням строку перерахування податків, зборів, платежів з вини банку порушення, вчинене внаслідок регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до нестачі вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку. Якщо у майбутньому банк або його правонаступники відновлюють платоспроможність, відлік строку зарахування податків, зборів та інших платежів розпочинається з моменту такого відновлення.

З аналізу наведених норм, встановлено, що платник податків, який ініціював банківський переказ коштів зі сплати податку, повністю звільняється від відповідальності як за несвоєчасне зарахування банком сплачених коштів до бюджету, так і за не зарахування цих сплачених коштів до бюджету взагалі, оскільки вся відповідальність за зарахування цих коштів до бюджету покладена законом на банківську установу, яка здійснює обслуговування платника податків.

Також суд зазначає, що в даному випадку саме банк несе відповідальність за своєчасне виконання платіжних доручень клієнтів, перерахування податків, зборів, (обов`язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів та обов`язок фізичної або юридичної особи щодо сплати податків та зборів (обов`язкових платежів) припиняється із сплатою податку і збору.

Таким чином, контролюючий орган не може застосовувати до суб`єкта господарювання штрафні санкції у випадку несвоєчасного перерахування (неперерахування) податків, зборів, платежів за державних цільових фондів з вини банку, у тому числі внаслідок регулювання економічних нормативів такого банку.

Аналогічна позиція викладена у листах Державної фіскальної служби України від 30.10.2015 року № 23164/6/99-99-19-03-02-15 та від 19.11.2015 року №24662/6/99-99-10-03-02-15.

З врахуванням встановлених під час судового розгляду обставин суд приходить до висновку, що саме у зв`язку зі здійсненням регулювання економічних нормативів АТ "Дельта Банк" Національним Банком України платежі ФОП ОСОБА_1 від 04.02.2015 року та від 05.02.2015 року не були здійснені, а не з вини позивача, що стало підставою для виникнення заборгованості з єдиного податку.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

В ході судового розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності оскаржуваних рішення та вимоги про сплату боргу, а тому суд дійшов висновку, що рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 0007505606 від 25.02.2019 року «Про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (перерахування) єдиного внеску» та Вимога про сплату боргу Головного управління ДФС у Харківській області № Ф-3557-17 від 29.01.2019 року підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищезазначене суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування рішення і вимоги - задовольнити.

Скасувати рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 0007505606 від 25.02.2019 року «Про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (перерахування) єдиного внеску».

Скасувати Вимогу про сплату боргу Головного управління ДФС у Харківській області № Ф-3557-17 від 29.01.2019 року.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 ) сплачену суму судового збору в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198, адреса: 61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 14 червня 2019 року.

Суддя Бідонько А.В.