Рішення № 8240272, 01.03.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.10 Справа № 17/307/09

Суддя

за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю “Хімекс”

юридична адреса: 86150, Донецька область, м. Макіївка, кв-л “Шахтарський”, 28а-19;

фактична адреса: 86119, Донецька область, м. Макіївка, пров. Цвєточний, 41

до відповідача: відкритого акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів”, 69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11

про стягнення 339 825,42 грн.

суддя Корсун В.Л.

          У засіданні приймали участь представники:

від позивача: Гордієнко Т.В., довіреність від 02.11.09 № 47

від відповідача: Вінніченко С.В., довіреність від 10.12.09 № 18-130

СУТЬ СПОРУ:

05.10.09 до господарського суду Запорізької області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю “Хімекс” (надалі - ТОВ “Хімекс”) з позовною заявою до відкритого акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів” (далі ВАТ “Запорізький завод феросплавів”) про стягнення з відповідача 342 153,08 грн., з яких: 264 381,54 грн. - сума основного боргу, 36 769,48 грн. пені, 7 555,37 грн. - 3 % річних та 33 446,69 грн. - збитки від інфляції.

Ухвалою від 05.10.09 судом порушено провадження в справі № 17/307/09, у сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об’єктивного розгляду і вирішення справи по суті, судове засідання призначено на 03.11.09.

Ухвалою від 05.10.09 заяву позивача про вжиття заходів щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача, зокрема, на розрахунковий рахунок № 26005130029045 в ЗАТ КБ “Приватбанк” в м. Дніпропетровську судом залишено без задоволення.

29.10.09 у зв’язку з надходженням на адресу господарського суду Запорізької області апеляційної скарги на ухвалу суду від 05.10.09, справу № 17/307/09 направлено для розгляду апеляційної скарги до Запорізького апеляційного господарського суду.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 20.11.09 судом відмовлено у прийнятті апеляційної скарги відкритого акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів” на ухвалу господарського суду Запорізької області від 05.10.09 у справі № 17/307/09. Матеріали апеляційної скарги направлено заявнику.

27.11.09 матеріали справи № 17/307/09 повернуто до господарського суду Запорізької області.

Ухвалою від 08.12.09 судом справу № 17/307/09 прийнято до свого провадження для подальшого розгляду. Судове засідання призначено на 17.12.09. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об’єктивного розгляду і вирішення справи.

Ухвалою від 17.12.09 в. о. голови господарського суду Запорізької області продовжено строк вирішення спору у справі № 17/307/09 на один місяць.

Ухвалою від 17.12.09 розгляд справи у зв’язку з неявкою в судове засідання представника позивача судом відкладено на 21.01.10.

В засіданні суду 21.01.10 позивачем надано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 339 825,18 грн., з яких: 264 381,54 грн. - сума основного боргу, 35 640,86 грн. пені, 7 323,46 грн. - 3% річних та 32 479,32 грн. збитків від інфляції. Заява надана відповідно до вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України прийнята судом та задоволена.

В судовому засіданні 21.01.10 судом оголошено перерву до 01.02.10.

Ухвалою від 01.02.10 відповідно до ч. 4 ст. 69 ГПК України, за клопотанням сторін строк вирішення спору продовжено, розгляд справи відкладено на 16.02.10.

В судовому засіданні оголошено перерву до 01.03.10.

За заявою представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 01.03.10, на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено рішення у повному обсязі.

Позивач вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог. Свої вимоги обґрунтовує ст. ст. 610, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 230 Господарського кодексу України зазначав наступне. 03.07.08 між сторонами укладено договір № 719, згідно якого позивач в період з 03.09.08 по 26.10.08 поставив відповідачу товар на суму 349 715,36 грн. В порушення прийнятих на себе зобов’язань відповідач оплату за отриманий товар здійснив частково в розмірі 85 333,82 грн., внаслідок чого сума основного боргу становить 264 381,54 грн. На підставі п. 5.2 договору відповідачу нараховано пеню в сумі 35 640,86 грн. за період з 22.10.08 по 30.09.09 та 7 323,46 грн. - 3% річних і 32 479,32 грн. збитки від інфляції. На підставі викладеного, позивач просить суд позов задовольнити.

Відповідач позовні вимоги не визнавав зазначивши, що згідно із п. 3.2. договору на поставку коксової продукції № 719, строк оплати - 7 банківських днів з моменту надання рахунків-фактур та податкових накладних за фактично поставлений товар на територію покупця, за умови виконання постачальником п. п. 2.3., 3.5. Однак, позивачем не надано жодного доказу надання відповідачу оригіналів рахунку та податкової накладної, оригіналу листа заводу-виробника товару про право власності, оригіналу сертифікату якості та копії залізничної накладної, як того вимагає закон та Договір. Отже, на думку відповідача, факт прострочення боржника не є доведеним, а строк виконання зобов’язання по сплаті вартості товару можна вважати таким, що не настав. Враховуючи зазначене, просить суд у задоволені позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

03.07.08 між відкритим акціонерним товариством “Запорізький завод феросплавів” (Покупець) і товариством з обмеженою відповідальністю “Хімекс” (Постачальник) укладено договір № 719 на поставку коксової продукції, за умовами якого (п. 1.1) Постачальник зобов’язується поставити, а Покупець прийняти і оплатити на умовах даного договору товар, вказаний в специфікаціях, які є невід’ємною частиною договору.

Кількість (об’єм), ціна, вартість, строки, якість найменування товару вказуються в специфікаціях до даного договору і є невід’ємною частиною (п. 1.2.).

Пунктом 1.3. договору визначено, що орієнтована сума договору складає 222 000,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 3.2. договору, строк оплати - 7 банківських днів з моменту надання рахунків - фактур і податкових накладних за фактично поставлений товар на територію Покупця, при умові виконання Постачальником п. 2.3., п. 3.5.

Згідно п. 3.5. договору, Постачальник зобов’язується в 5 - денний строк з моменту відвантаження товару надати Покупцю наступні документи: оригінали рахунку та податкової накладної власника товару; оригінал листа заводу - виробника товару про право власності на товар; оригінал сертифікату якості; копія залізничної накладної.

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару.

У відповідності з нормами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця (…), а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1). До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712).

З матеріалів справи слідує, що в період з 03.09.08 по 26.10.08 відповідачу поставлено товар на загальну суму 349 715,36 грн. Факт поставки товару підтверджується специфікаціями, накладними та податковими накладними, копії яких залучені до матеріалів справи. Про отримання ВАТ “Запорізький завод феросплавів” товару свідчать самі видаткові накладні та підпис і печатка відповідача на цих накладних.

Виходячи з цього, у відповідача виник обов’язок оплатити отриманий ним товар.

ТОВ “Хімекс” були виставлені ВАТ “Запорізький завод феросплавів” рахунки, однак відповідач взятих на себе договірних зобов’язань належним чином не виконав, а оплату за отриманий товар здійснив лише частково в сумі 85 333,82 грн.

09.02.09 позивачем була направлена претензія № 318/9 з вимогою сплатити суму заборгованості у розмірі 264 381,54 грн. Однак, претензія залишена без реагування.

Отже, решта вартості товару відповідачем не оплачена. Внаслідок чого, станом на час розгляду справи в суді, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар на підставі спірного договору складає 264 381,54 грн. Факт наявності заборгованості у розмірі 264 381,54 грн. підтверджується матеріалами справи.

Оскільки відповідач в ході розгляду цієї справи не надав суду доказів сплати ним заборгованості в повному обсязі, суд вважає, що вимога в частині стягнення 5 314,90 грн. суми основного боргу на підставі договору від 03.07.08 № 719 є обґрунтованою, доведеною, підтвердженою доданими документами, а тому є такою, що підлягає задоволенню судом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, одним з наслідків порушення зобов’язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов’язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов’язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Пунктом 5.2. договору, на який позивач посилається в обґрунтування вимог про стягнення пеня, передбачено, що майнова відповідальність за неналежне виконання зобов’язань та неврегульована умовами даного договору, регламентується діючим законодавством України (в тому числі Положенням про поставку продукції ПТН від 25.07.88 № 888 в частині, що не суперечить діючому законодавству та умовам даного договору).

У відповідності з п.2 ст. 66 Положення про поставку продукції ПТН от 25.07.88 № 888, при несвоєчасній сплаті поставленої продукції покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,04 процента суми простроченого платежу за кожний день прострочки.

Таким чином, на думку позивача, у договорі вже конкретно встановлено за який період нараховуються штрафні санкції (пеня).

Проте, згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, задатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, визнання нікчемного правочину недійсним судом не вимагається.

Позивач та відповідач в договорі не передбачили нарахування пені та її розмір у випадку невиконання зобов’язання.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені задоволенню не підлягають.

Згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

Позивачем заявлено до стягнення 32 479,32 грн. інфляції за період з жовтня 2008 року по вересень 2009 року та 3% річних в сумі 7 323,46 грн. з 11.10.08 по 30.09.09.

Факт прострочення матеріалами справи доведений. Вимоги в цій частині є доведеними та задовольняються судом.

Посилання відповідача на те, що в матеріалах справи відсутні докази надання відповідачу оригіналів рахунку та податкової накладної власника товару; оригінал листа заводу-виробника товару про право власності на товар, оригіналу сертифікату якості та копії залізничної накладної, а тому позивач лишається права вимагати оплати за поставлений товар, суд вважає безпідставними, оскільки в договорі від 03.07.08 № 719 не зазначено яким саме чином документи зазначені у п. 3.5. повинні бути передаватись.

Доказом належного та своєчасного виконання умов спірного договору є підписані обома сторонами рахунки на оплату за поставку товару, накладні із зазначенням дати їх підписання (копії цих документів містяться в матеріалах справи). Отже, твердження відповідача стосовно того, що позивач не надав жодних доказів виконання своїх зобов’язань суд до уваги не приймає.

До того ж, матеріали справи свідчать, що позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням погасити заборгованість. Проте, відповідач обґрунтовував факт заборгованості фінансовими труднощами, що виникли у зв’язку з економічною кризою (листування між сторонами надано суду).

Крім того, відповідач звертався з проханням не пред’являти позови по несвоєчасній сплаті кредиторської заборгованості у зв’язку з тим, що виробництво феросплавів призупинено до грудня 2008 року, і можливості до настання цього періоду погасити заборгованість не буде.

Відповідач стверджує, що недодержання п. 3.5. є підставою відмови у сплаті рахунків. Однак, п. 3.1. договору чітко регламентує, що відмовити в сплаті рахунку Покупець може тільки у випадку підтвердження недостачі товару, або підтвердження невідповідності товару технічним умовам належним образом оформленими документами у відповідності з діючим законодавством.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі - 3 041,84 грн. державного мита та 280,04 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 45, 22, 49, 69, 82, 84, 85 Господарського процесуальногокодексуУкраїни, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів” (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11, код ЄДРПОУ 00186542, р/р 26005130029045 у ПАТ КБ “ПриватБанк” м. Дніпропетровськ, МФО 305299) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Хімекс” (юридична адреса: 86150, Дніпропетровська область, м. Макіївка, кв-л “Шахтарський”, 28а-19; фактична адреса: 86119, Дніпропетровська область, м. Макіївка, пров. Цвєточний, 41, код ЄДРПОУ 31534678, р/р 26002051705783 в Донецькому РВ “Приватбанк”, МФО 335496) - 264 381 (двісті шістдесят чотири тисячі триста вісімдесят одну) грн. 54 коп. основного боргу, 32 479 (тридцять дві тисячі чотириста сімдесят дев’ять) грн. 32 коп. інфляційних витрат, 7 323 (сім тисяч триста двадцять три) грн. 46 коп. 3% річних, 3 041 (три тисячі сорок одну) грн. 84 коп. державного мита та 280 (двісті вісімдесят) грн. 04 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя В.Л. Корсун