Рішення № 8240143, 11.02.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.10 Справа № 22/15/10

За позовом Відкритого акціонерного товариства “Український графіт” (69600, м.Запоріжжя, Північне шосе, 20)

до Відкритого акціонерного товариства “Вуглецевий композит” (69600, м.Запоріжжя, Північне шосе, 31-А, МСП-982)

про стягнення суми 101 144,16 грн.

Суддя Скиданова Ю.О.

Представники сторін:

Від позивача – Хайдуков Д.О. (довіреність №024/35 від 01.01.2010р.);

Від відповідача – Нікітенко Р.В. (довіреність №01/04 від 11.01.2010р.);

СУТНІСТЬ СПОРУ:

          Заявлений позов про стягнення з ВАТ “Вуглецевий композит” на користь ВАТ “Український графіт” 88452,00грн. втрат від інфляції, 12692,16 грн. –3% річних, всього 101 144,16 грн.

Ухвалою господарського суду від 17.12.2009р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 22/15/10, судове засідання призначено на 28.01.2010р.

Ухвалою суду від 28.01.2010р. на підставі ст.77 ГПК України розгляд справи відкладено на 11.02.2010р.

У судовому засіданні 11.02.2010р. за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві, які мотивовані наступним. Рішенням господарського суду Запорізької області від 09.01.2008р. у справі №22/167/07 встановлено факт того, що відповідач не виконав своє зобов’язання по оплаті виконаних позивачем робіт з надання юридичних послуг на підставі договору №804/49164/35 від 27.08.2004р. та не сплатив виставлений рахунок №44130 від 30.12.2005р., стягнуто суму 156 000 грн. основного боргу, а також пеню, інфляційні втрати (за період з грудня 2005р. по лютий 2007р.) та 3% річних (за період з 12.12.2005р. по 19.03.2007р.). Рішення суду відповідачем до цього часу не виконано, сума 156 000 грн. основного боргу не сплачена, тому на підставі ст.625 ЦК України позивач за весь час прострочення нарахував відповідачу 88452,00 грн. втрат від інфляції за період з квітня 2007р. по листопад 2009р. та 12692,16 грн. 3% річних за період з 20.03.2007р. по 30.12.2009р.

Відповідач у своєму відзиві зазначив, що не визнає позов у повному обсязі, виходячи з наступного. На підставі наказу, виданого на виконання рішення у справі №22/167/07 було відкрито виконавче провадження. На даний час державний виконавець приймає заходи з примусового стягнення заборгованості. Згідно з п.2 ст.80 ГПК України у разі вирішення господарським судом спору між тими ж сторонами, про той же предмет та з тих же підстав, провадження у справі припиняється. З моменту винесення судом рішення всі юридичні наслідки за невиконання та неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором припиняються тому, що такі наслідки вже настали. Таким чином, грошові зобов’язання відповідача перед ВАТ “Український графіт” припинилися з моменту відкриття виконавчого провадження та посилання позивача на ст.625 ЦК України є безпідставним. Просить у позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Господарським судом Запорізької області розглянуто справу №22/167/07 за позовом ВАТ “Український графіт” до Державного заводу вуглець-вуглецевих композиційних матеріалів “Вуглекомпозит”. За наслідками розгляду справи винесено рішення від 09.01.2008р., яким позовні вимоги задоволені частково, з відповідача стягнуто 156 000 грн. основного боргу за договором №804/49164/35 від 27.08.2004р. про надання юридичних послуг, згідно виставленого рахунку №44130 від 30.12.2005р., на підставі ст.625 ЦК України стягнуто інфляційні втрати за період з грудня 2005р. по лютий 2007р. та 3% річних за період з 12.12.2005р. по 19.03.2007р. та частково задоволено вимоги про стягнення пені.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 20.03.2008р. рішення у справі №22/167/07 залишено без змін.

Після набрання рішенням законної сили, на його виконання 11.04.2008р. видано відповідний наказ. 19.12.2008р. Орджонікідзевським ВДВС відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу №22/167/07 від 11.04.2008р.

В грудні 2009р. ВАТ “Український графіт” звернулося з позовом про стягнення з ВАТ “Вуглецевий композит” втрат від інфляції за період з квітня 2007р. по листопад 2009р. включно та 3% річних за період з 20.03.2007р. по 30.12.2009р., нарахованих на суму 156 000 грн. основного боргу, стягнутого рішенням у справі №22/167/07. За даним позовом порушено провадження у даній справі №22/15/10.

Згідно з п.1.1 Статуту ВАТ “Вуглецевий композит” (відповідач у даній справі) засновано шляхом перетворення Державного заводу вуглець-вуглецевих композиційних матеріалів “Вуглекомпозит” у відкрите акціонерне товариство. Відповідно до ч.5 ст.59 ГК України у разі перетворення одного суб'єкта господарювання в інший до новоутвореного суб'єкта господарювання переходять усі майнові права і обов'язки попереднього суб'єкта господарювання.

Відповідно до ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як зазначено вище, факт наявності основного боргу в розмірі 156 000 грн. встановлений в рішенні господарського суду від 09.01.2008р. у справі №22/167/07, тому не повинен доводитися знову.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

                    Згідно з ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до п.9 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є обов’язковість рішень суду.

Відповідач твердження позивача про те, що сума 156 000 грн. основного боргу станом на день розгляду справи не сплачена, не спростував, доказів повного або часткового перерахування цієї суми, стягнутої рішенням у справі №22/167/07 не надав, тому факт неналежного виконання зобов’язання суд вважає доведеним.

Враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання грошових зобов’язань, а також те, що в силу ст.599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, кредитор реально кошти не отримав, встановлені ст.625 ЦК України відсотки річних та інфляційні втрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов’язання.

Вищенаведеним спростовуються заперечення відповідача, що юридичні наслідки за неналежне виконання ним своїх зобов’язань перед позивачем припинилися з моменту винесення рішення по справі №22/167/07, а грошове зобов’язання –з моменту відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу №22/167/07. Посилання відповідача на п.2 ст.80 ГПК України, яким передбачено припинення провадження у справі, також є необґрунтованим, оскільки предметом у даній справі є стягнення втрат від інфляції та 3% річних за інші періоди, ніж було стягнуто рішенням у справі №22/167/97, тому предмет спору у цих справах не є тим самим.

Як вбачається із змісту рішення у справі №22/1679/07 втрати від інфляції було стягнуто за період з грудня 2005р. по лютий 2007р. включно, 3% річних –за період з 12.12.2005р. по 19.03.2007р. Тому суд визнає обґрунтованими здійснені позивачем нарахування інфляційних втрат за період, починаючи з квітня 2007р. по листопад 2009р. та 3% річних –з 20.03.2007р. по 30.12.2009р.

Перевіривши розрахунок втрат від інфляції суд приходить до висновку, що у зв’язку з допущеними арифметичною помилкою, вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково. Фактично за період з квітня 2007р. по листопад 2009р. підлягає до стягнення сума 88 423 грн. 63 коп.

          Сума 3% річних за вказаний період розрахована позивачем вірно та підлягає до стягнення повністю в розмірі 12 692 грн. 16 коп.

Таким чином, позовні вимоги в цілому задовольняються частково.

Згідно з ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:          

Позов задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Вуглецевий композит” (69600, м.Запоріжжя, вул. Північне шосе, 31-А, МСП-982; р/р26002976713329 в ЗФ ПУМБ м.Запоріжжя, МФО 313623, код ЄДРПОУ 24516317) на користь відкритого акціонерного товариства “Український графіт” (69600, м.Запоріжжя, вул.Північне шосе, 20, р/р26008900301 в АБ “Металлург”, МФО 313582, код ЄДРПОУ 00196204) 88 423 (вісімдесят вісім тисяч чотириста двадцять три) грн. 63 коп. інфляційних втрат, 12 692 (дванадцять тисяч шістсот дев’яносто дві) грн. 16 коп. трьох відсотків річних, 1 011 (одна тисяча одинадцять) грн. 15 коп. витрат на сплату державного мита, 235 (двісті тридцять п’ять) грн. 93 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлене і підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 01.03.2010р.

Суддя