Рішення № 8240133, 22.02.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.10 Справа № 17/25/10

Суддя

за позовною заявою: публічного акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк”,

49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50,

адреса для листування: 69002, м. Запоріжжя, вул. Глісерна, буд. 1

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “Сілколіт”, 69037, м. Запоріжжя, вул. Сорок років Радянської України, буд. 39-А

про стягнення 304 835,60 грн.

суддя Корсун В.Л.

          У засіданні приймали участь представники:

від позивача: Якушев С.М., довіреність від 11.09.09 № 3878

Горкавчук В.О., довіреність від 21.09.09 № 4125

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

21.12.09 до господарського суду Запорізької області звернулось публічне акціонерне товариство комерційний банк “Приватбанк” (надалі ПАТ КБ “Приватбанк”) з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “Сілколіт” (далі ТОВ “НВФ “Сілколіт”) про стягнення з відповідача 304 835,60 грн. неустойки (штрафних санкцій) за порушення умов договору застави товару в обороті від 06.03.07 № 44 та договору застави товару в обороті від 03.08.07 № 178.

Ухвалою від 21.12.09 судом порушено провадження у справі № 17/25/10, судове засідання призначено на 01.02.10. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об’єктивного розгляду і вирішення справи.

Ухвалою від 01.02.10 у зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача розгляд справи відкладено на 22.02.10.

За заявою представників позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 22.02.10, на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав заявлені вимоги у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві, пояснивши наступне. 22.01.08 між сторонами укладено кредитний договір № ВЛ2719/КЦ за умовами позивач зобов’язався надати відповідачу кредит у вигляді поновлюваної кредитної лінії з загальним лімітом 150 000,00 грн. Додатковою угодою від 03.08.07 збільшено розмір кредитного ліміту до 350 000,00 грн. Свої зобов’язання щодо погашення кредиту в строк, визначений договором, відповідач не виконав, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в сумі 419 552,55 грн. В забезпечення виконання зобов’язань відповідача за кредитним договором між сторонами укладено договори застави. Однак, в порушення п. п. 17.2,17.4,17.7 договорів застави, відповідач не забезпечив схоронність предмету застави, знаходження його в обсязі згідно з п. 6 цих договорів застави, не відновив предмет застави (або замінив його іншим майном не меншої вартості), а також здійснив відчуження (продаж) предмету застави без письмової згоди Заставодержателя. У зв’язку з чим на думку позивача відповідач повинен сплатити ПАТ КБ “Приватбанк” за порушення умов договорів застави штрафні санкції, загальний розмір яких становить 304835,60 грн. Враховуючи викладене, позивач просить суд, на підставі ст. ст. 20, 173, 174, 175, 180, 193, 199, 217, 218, 220, 222, 229 - 232, 336, 339, 345, 346 - 349 ГК України, ст. ст. 16, 509, 526, 527, 530, 546 - 552, 572, 574, 576, 577, 579, 583 - 587, 589, 590, 610, 611, 612, 624, 625, 1048 - 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 1, 11 - 13, 16, 17, 19, 20 Закону України “Про заставу”, ст. ст. 47, 49 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, позов задовольнити.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, представник відповідача в судове засідання жодного разу не з’явився, правом надати відзив на позов не скористався. Про дату, час та місце судового засідання відповідача судом повідомлено належним чином.

Згідно із п. 26.4.7-1 Роз’яснення президії Вищого господарського суду України від 31.05.02 № 04-5/609 “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи були направлені відповідачу за адресою, зазначеною в позовній заяві, що відповідає довідці головного управління статистики у Запорізькій області від 10.02.10 № 15-7/520, копія якої долучена до матеріалів справи.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження юридичних осіб - учасників судового процесу.

Оскільки нез’явлення сторони у справі не є перешкодою для розгляду справи по суті, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне розглянути спір за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

06.03.07 між закритим акціонерним товариством комерційним банком “ПриватБанк” (після зміни найменування - публічне акціонерне товариство комерційний банк “ПриватБанк”) і товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “Сілколіт” (Позичальник) укладено кредитний договір № ВЛ2719/КЦ, за умовами якого (п. А.2, п. 1.1), ПриватБанк зобов’язався надати Позичальнику кредит у вигляді поновлюваної кредитної лінії з загальним лімітом 150 000,00 грн. для придбання товарів, матеріалів, сировини і оплату послуг, а Позичальник зобов’язався повернути кредит, сплатити відсотки, винагороди в обумовлені кредитним договором строки.

Згідно до п. А.З, п. 1.2 кредитного договору встановлений строк повернення кредиту - 05.03.10. Пунктами А.7, 4.1 сторони передбачили, що відсоткова ставка за користування кредиту встановлена в розмірі 17,6 % річних.

Згідно до п. п. 4.5, А.11 цього договору, Позичальник зобов’язався сплачувати Банку комісійну винагороду за кредитне обслуговування в розмірі 0,2 % від встановленого ліміту відповідно п. А.2 кредитного договору, в поточну дату сплати відсотків (26-е число кожного поточного місяця), тобто щомісячно.

Додатковою угодою від 03.08.07 ПриватБанком збільшено розмір кредитного ліміту до 350 000,00 грн.

Статтею 546 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) встановлено, що виконання зобов’язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором від 06.03.07 між товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “Сілколіт” (Заставодавець) та закритим акціонерним товариством комерційний банк “ПриватБанк” (Заставодержатель) був укладений договір застави товару в обороті № 44, який посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Грибановою О.В. та зареєстрований у реєстрі за № 146.

Відповідно до п. 6 договору застави та опису майна до договору, Заставодавцем в заставу наданий - листовий метал загальною вагою 76,77 тон.

Пунктом 9 договору сторони визначили, що вартість предмету застави складає 184 759 грн., а додатковим договором від 03.08.07 вартість змінилася і складає 246 345,96 грн. Предмет застави повинен знаходиться у володінні Заставодавця за адресою: м. Запоріжжя, вул. Експресівська, буд. 26.

Також, 03.08.07 між товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “Сілколіт” (Заставодавець) та закритим акціонерним товариством комерційний банк “ПриватБанк” (Заставодержатель) був укладений договір застави товару в обороті № 178, який посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Грибановою О.В. та зареєстрований у реєстрі за № 696.

Згідно п. 6 та опису майна до цього договору Заставодавцем в заставу наданий - листовий метал загальною вагою 98,75 тон.

Пунктом 9 договору сторони визначили, що вартість Предмету застави складає 307 900,58 грн. Предмет застави повинен знаходиться у володінні Заставодавця за адресою: м. Запоріжжя, вул. Експресівська, буд. 26.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (ЦК України), зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, п. п. 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Згідно із ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Як вбачається з матеріалів справи № 17/25/10, свої зобов’язання за кредитним договором ПАТ КБ “ПриватБанк” виконав у повному обсязі, що підтверджується копіями розпоряджень про встановлення лімітів від 06.03.07 та від 03.08.07.

Встановлено, що станом на 14.12.09 відповідач має заборгованість перед позивачем за кредитним договором в сумі 419 552,55 грн., з яких: заборгованості за кредитом - 249 993,74 грн.; заборгованості за відсотками за користування кредитом - 112 718,24 грн.; заборгованості по пені за прострочене тіло кредиту - 47 524,86 грн.; заборгованості по пені за прострочені відсотки - 9 315,71 грн.

Пунктами 3, А.6 кредитного договору передбачено, що зобов’язання Позичальника забезпечується всіма його основними та оборотними засобами (коштами), а також договорами застави і договором поруки.

Згідно із п. п. 17.2, 17.4, 17.7 договорів застави Заставодавець взяв на себе наступні зобов’язання:

1)          забезпечити схоронність предмету застави, знаходження його в обсязі згідно з п. 6 цих договорів застави, та стані згідно з п. 8 договорів застави, здійснювати інші заходи для належного збереження Предмету застави; 2)          у разі недостачі предмету застави - у термін не пізніше трьох днів від дня, коли це відбулось, за узгодженням із Заставодержателем, відновити предмет застави або замінити його іншим майном не меншої вартості, або незалежно від настання строків виконання зобов’язань за кредитним договором, виконати їх у повному обсязі. 3)          не здійснювати відчуження або інше розпорядження предметом застави без письмової згоди Заставодержателя. Однак, в порушення п. п. 17.2,17.4,17.7 договорів застави, відповідач не забезпечив схоронність предмету застави, знаходження його в обсязі згідно з п. 6 цих договорів застави, не відновив предмет застави (або замінив його іншим майном не меншої вартості), а також здійснив відчуження (продаж) предмету застави без письмової згоди Заставодержателя (ПриватБанку), що підтверджуються актом перевірки та переоцінки предмета застави від 26.05.09, який підписаний з боку ПриватБанку та Відповідача, що засвідчили відсутність товару в обороті за двома договорами застави (загальною вагою - 175,52 тони листового металу). Пунктом 18 договорів застави зазначено, що у разі порушення Заставодавцем будь-якого із зобов’язань, передбачених п. п. 17.1, 17.4, 17.7, 17.8, 17.9 цих договорів, Заставодавець повинен сплатити на користь Заставодержателя/ПриватБанку штраф у розмірі 30 % від вартості предмету застави, яка зазначена в п. 9 цих договорів. Відповідно до п. 19 договорів застави, у разі порушення Заставодавцем будь-якого із зобов’язань, передбачених п. п. 17.2, 17.3, 17.5, 17.7 цих договорів, Заставодавець повинен сплатити на користь Заставодержателя/ПриватБанку штраф у розмірі 25 % від вартості предмету застави, яка зазначена в п. 9 цих договорів. За порушення п. п. 17.2, 17.4, 17.7 договорів застави відповідачу нараховано наступні розміри штрафів:

1)          за порушення п. 17.2 договору застави № 44 - штраф у розмірі 25 % від вартості предмету застави 246 345,96 гри., що дорівнює 61 586,49 грн.; 2)          за порушення п. п. 17.4, 17.7 договору застави № 44 - штраф у розмірі 30 % від вартості предмету застави 246 345,96 грн., що дорівнює 73 903,79 грн.; 3)          за порушення п. 17.2 договору застави № 178 - штраф у розмірі 25 % від вартості предмету застави 307 900,58 грн., що дорівнює 76 975,15 грн.; 4)          за порушення п. п. 17.4, 17.7 договору застави № 178 - штраф у розмірі 30 % від вартості предмету застави 307 900,58 грн., що дорівнює 92 370,17 грн. Отже, загальний розмір неустойки (штрафний санкцій) складає 304 835,60 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 2 ст. 193 ГК України, встановлено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно до ст. ст. 572, 574, 583 - 585 ЦК України, статті 1 Закону України “Про заставу” застава - це спосіб забезпечення зобов’язань. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов’язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає в силу договору чи закону.

Статтею 17 Закону України “Про заставу”, ст. 586 ЦК України передбачено, що заставодавець зберігає право розпорядження заставленим майном, якщо інше не передбачено законом чи договором. Заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя.

Відповідно до ст. 587 ЦК України особа, яка володіє предметом застави, зобов’язана: 1) вживати заходів, необхідних для збереження предмета застави; 2) утримувати предмет застави належним чином.

Однак, не маючи письмової згоди Заставодержателя (ПриватБанку) відповідач здійснив відчуження (продаж) предмету застави, і не відновив Предмет застави, чим створив і створює небезпеку щодо сплати кредиту та відсотків за користування кредитними коштами у повному обсязі, бо фактично позбавив ПриватБанк як Кредитора і Заставодержателя права на звернення стягнення на предмет застави у разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою.

З підстав зазначених вище, вимоги позивача про стягнення з відповідача 304 835,60 грн. неустойки (штрафних санкцій) за порушення умов договору застави товару в обороті від 06.03.07 № 44 та договору застави товару в обороті від 03.08.07 № 178, судом визнаються документально підтвердженими, нормативно обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі - 3048,36 грн. державного мита та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - відносяться на відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 45, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуальногокодексуУкраїни, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “Сілколіт” (69037, м. Запоріжжя, вул. Сорок років Радянської України, 39-А, код ЄДРПОУ 136635898, п/р 26004205495099 у Запорізькому РУ ПриватБанк, МФО 313399) на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк” (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570, р/р 29092829003111 у ПриватБанку, МФО 305299) - 304835 (триста чотири тисячі вісімсот тридцять п’ять) грн. 60 коп. неустойки. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “Сілколіт” (69037, м. Запоріжжя, вул. Сорок років Радянської України, 39-А, код ЄДРПОУ 136635898, п/р 26004205495099 у Запорізькому РУ ПриватБанк, МФО 313399) на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк” (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570, р/р 64993919400001 ПриватБанку, МФО 305299) - 3048 (три тисячі сорок вісім) грн. 36 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.Л. Корсун

Рішення суду набирає чинності протягом 10 днів із дня його підписання.

Рішення оформлено і підписано згідно з вимогами ст. 84 ГПК України 26.02.2010