Рішення № 8240016, 18.02.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.10 Справа № 3/273/09-27/396/09

За позовом: Відкритого акціонерного товариства “Запорізький арматурний завод”, м. Запоріжжя

До - відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго”, м. Запоріжжя

про спонукання до укладення додаткової угоди б/н від 27.10.2009р. до договору на користування електричною енергією № 40 від 01.02.1993р.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

Від позивача: Дробишевський О.А., дов. б/н від 02.04.09 р.

Від відповідача: Верета В.В., дов. № 10 від 13.01.10 р.

Відкрите акціонерне товариство “Запорізький арматурний завод”, м. Запоріжжя звернулось до господарського суд з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго”, м. Запоріжжя про спонукання відповідача укласти з позивачем додаткову угоду № б/н від 27.10.2009 р. до договору на використання електричної енергії № 40 від 01.02.1993 р. (із змінами та доповненнями), укладеного між ВАТ “Запоріжжяобленерго” та ВАТ “Запорізький арматурний завод”, якою викласти Додаток № 13 до договору на використання електричної енергії № 40 від 01.02.1993 р. в новій редакції, встановивши точку продажу електричної енергії від ВАТ “Запоріжжяобленерго” та ВАТ “Запорізький арматурний завод” на вводах трансформатору силового ТДТН 63000/150-70У1, заводський № 108564, номер замовлення: 63301/13, рік виготовлення - 1979 р., рік введення в експлуатацію - листопад 1984 р., завод-виготовлювач - Запорізький трансформаторний завод, інвентарний № 07406, який знаходиться за адресом: м. Запоріжжя, вул. Малика, 31.

Ухвалою господарського суду від 11.11.2009 р. порушено провадження у справі № 3/273/09.

Розпорядженням виконуючого обов’язки голови господарського суду Запорізької області № 1143 від 19.11.2009 р., у зв’язку з закінченням повноважень судді Соловйова В.М., справа № 3/273/09 передана на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 20.11.2009 р. справу № 3/273/09 прийнято до провадження суддею Дроздовою С.С., присвоєно № 3/273/09-27/396/09 та призначено судове засідання на 21.12.2009 р.

У засіданні суду 21.12.2009 р., на підставі ст. 77 ГПК України, у зв’язку з необхідністю надання додаткових доказів та документів, необхідних для повного та всебічного розгляду справи, судом оголошувалась перерва до 18.01.2010 р.

Ухвалою суду від 18.01.2010 р., на підставі ч. 4 ст. 69 ГПК України, строк вирішення спору продовжено до 18.02.2010 р.

18.02.2010 р. продовжено судовий розгляд справи № 3/273/09-27/396/09.

Відповідно до ст. 81-1 господарського процесуального кодексу України, на вимогу хоча б одного учасника судового процесу у суді першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи по суті або за ініціативою суду здійснюється фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Оберіг”.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз’яснено представникам сторін, які прибули в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні, відкритому 18.02.2010 р., позивач підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні, відкритому 18.02.2010 р. проти позовних вимог заперечив у повному обсязі, про що свідчить письмовий відзив, наданий у судовому засіданні, 18.01.2010 р. Просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову.

Судом також було розглянуто два клопотання відповідача у справі щодо зупинення провадження у справі, обидва клопотання судом відхилено, як процесуально необґрунтовані, під технічну фіксацію судового процесу суд детально роз’яснив сторонам, з яких підстав відмовлено відповідачу у задоволенні зазначених клопотань.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представників позивача та відповідача, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути –визнання права.

Господарським судом встановлено, що 01.02.1993 р. між ВАТ “Запоріжжяобленерго” (енергопостачальна організація) та ВАТ “Запорізький арматурний завод” (абонент) укладено договір на користування електричної енергії № 40.

До договору № 40 укладалися додаткові угоди, якими вносилися зміни до договору № 40 від 01.02.1993р.

Відповідно до умов договору № 40 відповідач взяв на себе зобов’язання на протязі дії даного договору постачати позивачу електроенергію, як різновидність товару –в об’ємах, які встановлені додатком № 12.

Згідно з п. 10 договору, даний договір укладений до 31.12.1993 р. і вступає в силу з дня підписання та вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не надійде заяви однієї із сторін про відмову від цього договору або його перегляд.

01.03.06 р. п. 8 додаткової угоди, додаток № 13 до договору було викладено в новій редакції.

Згідно порядку визначення класів споживачів електричної енергії, диференційованих за ступенями напруги, затвердженого Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13.08.98 р. № 1052 (в редакції Постанови НКРЕ України від 15.12.04 р. № 1217) всі споживачі електричної енергії поділені на два класи споживачів –на 1-й клас та 2-й клас.

Згідно п. 3.1 Порядку НКРЕ, до 1-го класу відносяться споживачі, які отримують електричну енергію від постачальника електричної енергії в точці продажу електричної енергії із ступенем напруги 27,5 кВ та вище.

Відповідно до п. 3.2 Порядку НКРЕ, до 2-го класу відносяться споживачі, які отримують електричну енергію від постачальника електричної енергії в точці продажу електричної енергії із ступенем напруги нижче 27,5 кВ.

В Додатку № 13 до договору, викладеного в новій редакції п. 8 додаткової угоди від 01.03.06 р. про внесення змін до договору, підготовленому відповідачем та наданому на укладення та підпис позивачу, точка продажу електричної енергії відповідачем позивачу встановлена на ПС «Армаліт»ЦРП-6 на вводах №№ 1-2 з напругою в точці продажу 6 кВ, тобто менше ніж 27,5 кВ.

Встановлення точки продажу електричної енергії від відповідача позивачу в точці з напругою у 6 кВ, тобто менш ніж 27,5 кВ, надавало можливість відповідачу визнавати позивача згідно п. 3.2 Порядку НКРЕ споживачем електричної енергії 2-го класу, і відповідно, вимагати сплачувати позивача на свою користь за спожиту позивачем електричну енергію за тарифами які майже на 40 % більше ніж тарифи для споживача електричної енергії 1-го класу.

Встановлення Додатком № 13 точки продажу електричної енергії відповідачем позивачу на ЦРП-6 на вводах №№ 1-2 з напругою в точці продажу 6 кВ, стало можливим завдяки тому, що відповідач не визнавав права власності позивача на трансформатор силовий ТДТН 63000/150-70У1, заводський № 108564, номер замовлення: 63301/13, рік виготовлення - 1979 р., рік введення в експлуатацію - листопад 1984 р., завод-виготовлювач - Запорізький трансформаторний завод, інвентарний № 07406, який знаходиться за адресом: м. Запоріжжя, вул. Малика, 31.

Вводи трансформатору знаходяться під напругою 150 кВ, тобто вище ніж 27,5 кВ, і тому, в разі визнання відповідачем позивача власником трансформатору, то відразу позивача необхідно було б в силу п. 3.1 Порядку НКРЕ визнавати споживачем електричної енергії 1-го класу, що значно (на 40 %) знижує позивачу тарифи для оплати на користь відповідача вартості спожитої ним електричної енергії.

Позивач не погоджуючись із встановленою відповідачем точкою продажу електричної енергії на ЦРП-6 вводах №№ 1-2 з напругою в точці продажу 6 кВ, неодноразово, в порядку передбаченому ст. 188 Господарського кодексу України звертався до відповідача із пропозицією внести зміни у договір та змінити точку продажу електричної енергії, встановивши її на вводах трансформатору, що підтверджується листами позивача вих. № 161 від 18.05.2006 р., вих. № 137 від 04.05.2007 р., вих.№146 від 25.06.2007р., вих. №66 від 18.04.2008 р., вих.№126 від 31.07.2008 р., вих. № 220 від 27.10.2009 р.

Пропозиція позивача змінити договір в частині зміни точки продажу електричної енергії залишалась відповідачем без задоволення, оскільки відповідач не визнавав за позивачем права власності на трансформатор, що змусило позивача звернутися за захистом своїх прав до суду щодо визнання права власності на трансформатор.

01.09.2009 р. господарським судом Запорізької області у справі № 22/141/08 прийнято рішення, відповідно до якого позовні вимоги та ВАТ “Запорізький арматурний завод” задоволені частково, постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 11.12.2009р. рішення № 22/141/08 залишено без змін.

Визнано за ВАТ “Запорізький арматурний завод” право власності на трансформатор силовий ТДТН 63000/150-70У1, заводський № 108564, номер замовлення: 63301/13, рік виготовлення - 1979 р., рік введення в експлуатацію - листопад 1984 р., завод-виготовлювач - Запорізький трансформаторний завод, інвентарний № 07406, який знаходиться за адресом: м. Запоріжжя, вул. Малика, 31.

Крім того, господарським судом розглянуто справу № 27/72/09-3/115/09 за позовом ВАТ “Запорізький арматурний завод”, м. Запоріжжя до ВАТ “Запоріжжяобленерго”, м. Запоріжжя про зобов’язання виконати умови договору № 40 від 01.02.1993р. на використання електричної енергії (із змінами та доповненнями).

Даним рішенням - позовні вимоги задоволенні. Зобов’язано ВАТ “Запоріжжяобленерго” виконувати умови договору № 40 від 01.02.1993р. на використання електричної енергії (із змінами та доповненнями).

Рішення у справі № 27/72/09-3/115/09 набрало законної сили, сторонами у справі не оскаржувалось.

Відповідно до статті 35 ГПК України –підстави звільнення від доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно пункту 1.4 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ 31.07.96 № 28 (у редакції постанови НКРЕ від 17.10.2005 № 910), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.09.96 р. № 417/1442 встановлено, що точка продажу електричної енергії споживачу (позивачу), встановлюється на межі балансової належності його електроустановок та зазначається в договорі про постачання електричної енергії або в договорі про купівлю-продаж електричної енергії.

27.10.2009 р. позивач, враховуючи, що рішенням господарського суду Запорізької області у справі № 22/141/08 підтверджено його право власності на трансформатор, а також те, що відповідно до положень п. 1.4 Правил НКРЕ точка продажу електричної енергії повинна бути встановлена на межі балансової належності електроустановок позивача, тобто на вводах трансформатору, в черговий раз звернувся до відповідача з пропозицією про внесення відповідних змін до договору, шляхом укладення до нього Додаткової угоди від 27.10.2009 р., якою запропонував викласти у новій редакції Додаток № 13 та встановити точку продажу електричної енергії на межі балансової приналежності електричних мереж між ВАТ «Запоріжжяобленерго»та ВАТ «Запорізький арматурній завод»в точці балансової приналежності електроустановки споживача.

Відповідач відмовився від укладення з позивачем Додаткової угоди від 27.10.09 р.

Пунктом 8 договору передбачено, що сторони, які уклали договір, мають право вносити доповнення (зміни) у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до п. 1.13. Правил НКРЕ укладення, внесення змін, продовження чи розірвання дії будь-якого із договорів здійснюються відповідно до вимог законодавства та цих Правил.

Згідно статті 652 ЦК України –у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали його на інших умовах.

26.11.09 р. ВАТ «Запоріжжяобленерго»надіслало на адресу ВАТ «Запорізький арматурній завод»лист вих.. № 007-83/7054 від 11.11.09 р. про розірвання договору № 40 з 01.01.2010 р.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Порядок зміни та розірвання господарських договорів передбачений ст. 188 Господарського кодексу України.

Відповідно до положень ст. 188 ГК України, зміна та розірвання договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше/не передбачено законом або договором.

Відповідно до статті 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи про розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Якщо судовим рішенням договір змінено, або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Приписами ст. 188 ГК України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Відповідно до ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Умовами договору № 40 не передбачено розірвання даного договору в односторонньому порядку.

Згідно з п. 10 договору, даний договір укладений до 31.12.1993 р. і вступає в силу з дня підписання та вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не надійде заяви однієї із сторін про відмову від цього договору або його перегляд.

Тобто, діючим договором № 40 від 01.02.93 р. сторонам не надано право в односторонньому порядку розривати договір.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотною порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

За змістом ст. 651 Цивільного кодексу України внесення змін до договору повинно бути пов'язане із істотним порушенням його умов, а також у випадку існування інших підстав, встановлених законом або договором, з чим пов'язане право звертатися до суду з вимогами про зміну або розірвання договору.

Згідно із ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

07.12.09 р. ВАТ «Запорізький арматурній завод»своїм листом № 260 від 07.12.09 р. відмовило ВАТ «Запоріжжяобленерго»розірвати договір № 40.

Враховуючи вищевикладене, договір № 40 від 01.02.93 р. є дійсним і діє до 31.12.2010 р. і є всі законні підстави для внесення змін до умов договору № 40, а саме: для укладення додаткової угоди від 27.10.09 р. (рішення господарського суду №27/72/09-3/115/09, яке набрало законної сили).

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч.1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.

Позов –це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб’єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально –правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально–правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.

Згідно з ст. 20 цього Кодексу право на захист особа здійснює на свій розсуд. Таким чином, враховуючи також вимоги ст. 22 ГПК України, зміна предмету або підстав позову –це право позивача.

Враховуючи вищевикладене, пояснення представників позивача та відповідача, наявні матеріали справи, господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні 18.02.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Судові витрати: державне мито України та витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу віднести на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33,35,49, 82 - 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Зобов’язати Відкрите акціонерне товариство “Запоріжжяобленерго” (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, 26, код ЄДРПОУ 00130926) укласти з Відкритим акціонерним товариством “Запорізький арматурний завод” (69093, м. Запоріжжя, вул. Зачиняє ва, 158-А, код ЄДРПОУ 14309190) додаткову угоду б/н від 27.10.2009 р. до договору на використання електричною енергією № 40 від 01.02.1993 р. (із змінами та доповненнями), укладеного між Відкритим акціонерним товариством “Запоріжжяобленерго”, м. Запоріжжя та Відкритим акціонерним товариством “Запорізький арматурний завод”, м. Запоріжжя, якою викласти Додаток № 13 до договору на використання електричної енергії № 40 від 01.02.1993 р. в новій редакції, встановивши точку продажу електричної енергії від ВАТ “Запоріжжяобленерго” та ВАТ “Запорізький арматурний завод” на вводах трансформатору силового ТДТН 63000/150-70У1, заводський № 108564, номер замовлення: 63301/13, рік виготовлення –1979 р., рік введення в експлуатацію –листопад 1984 р., завод-виготовлювач - Запорізький трансформаторний завод, інвентарний № 07406, який знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Малика,31.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, 26, код ЄДРПОУ 00130926, п/р 260363141401, в філії ЗОУ ВАТ “державний ощадний банк України, МФО 313957) на користь Відкритого акціонерного товариства “Запорізький арматурний завод” (69093, м. Запоріжжя, вул. Зачиняє ва, 158-А, код ЄДРПОУ 14309190, п/р 260012715 в АППБ “Аваль”, МФО 313827) 85 (вісімдесят п’ять) грн. 00 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя С.С. Дроздова

(Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України та підписано 22.02.2010р.)

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.