Рішення № 8239992, 19.02.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.10 Справа № 8/347/09

Суддя

за позовом Відкритого акціонерного товариства “Кредитпромбанк” в особі Запорізької філії Відкритого акціонерного товариства “Кредитпромбанк”, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, 5,прим. 106

до відповідача Приватного підприємства “Себор”, АДРЕСА_1

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 (АДРЕСА_1).

суддя І.А. Попова

представники сторін:

від позивача: Костенко І.С., дов. № 395 від 08.09.2009 р.

від відповідача: ОСОБА_2

від третьої особи: ОСОБА_2

Заявлено позовні вимоги стягнення 66058 грн. 80 коп. заборгованості за кредитним договором № 06/41/06-Склн від 14.11.2006 р. шляхом звернення стягнення на заставлене майно, передане за договором застави № 06/41/301/06-Склн від 14.11.2006р.

Розгляд справи відкладався, в судовому засіданні оголошувалися перерви. Строк вирішення спору продовжено відповідно до ст. 69 ГПК України.

Рішення оголошено в судовому засіданні 19.02.2010 р.

Позивач підтримує вимоги з підстав, викладених у позові. В обґрунтування позовних вимог вказує, що 14.11.2006 р. ВАТ “Кредитпромбанк” та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №06/41/06-Склн, за умовами якого позивач відкрив ОСОБА_2 кредитну лінію у розмірі 12 000 доларів США терміном до 13.11.2011 р. 14 листопада 2006 р. позивачем та відповідачем укладено договір застави №06/41/301/06-Склн, за умовами якого в забезпечення виконання зобовязань боржника за кредитним договором №06/41/06-Склн заставодавець надає заставодержателю в заставу майно автомобіль легковий седан, марки Mitsubishi. Згідно п. 1.3 договору застави у разі порушення боржником обов'язків, передбачених кредитним договором або порушення заставодавцем умов договору заставодержатель вправі звернути стягнення на майно з метою задоволення вимог. Позивач зазначає, що з грудня 2008 р. ОСОБА_2 порушує взяті на себе зобовязання, визначені договором, кредитні кошти у визначений строк не повертаються, проценти за користування кредитом не сплачуються. Позивач неодноразово повідомляв відповідача про порушення позичальником умов кредитного договору. Заборгованість позичальника по кредитному договору № 06/41/06-Склн від 14.11.2006 р. станом на 28.02.2009 р. складає 66058 грн. 80 коп., з яких 57520 грн. 80 коп. заборгованість по кредиту, 5983 грн. 76 коп. заборгованість по процентам, 2554,24 грн. пеня. Позивач просить звернути стягнення на заставлене майно автомобіль легковий седан, марки Mitsubishi, модель Lancer, реєстраційний № НОМЕР_1, який належить заставодавцю на праві власності.

В судовому засіданні 28.01.2010 р. позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог. В заяві зазначено, що оскільки позичальник ОСОБА_2 впродовж 2009 року не вносив проценти за користування коштами та не повертав борг банку, заборгованість його станом на 27.01.2010 року зросла та складається з основного боргу в сумі 7200 доларів США (що за курсом НБУ станом на 27.01.2010 р. дорівнює 57634,56 грн.), 1296,20 доларів США процентів за користування коштами (що станом на 27.01.2010 р. складає 10375,82 грн.), нарахованих за період з 30.12.2008 р. до 26.01.2010 р. та 812,44 доларів США неустойки, нарахованої з 01.12.2008 р. до 27.01.2010 р. (що станом на 27.01.2010 р. складає 6503,42 грн.). Позивач просить звернути стягнення на заставне майно автомобіль легковий седан, марки Mitsubishi, модель Lancer 2005 р. р.в., шасі № НОМЕР_2, реєстр. № НОМЕР_1, визначивши початкову ціну продажу предмета застави у 20000 доларів США.

Відповідач письмовий відзив на позов по суті вимоги суду не надав. В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення щодо порушення Банком процесуальних норм стосовно виготовлення та направлення позовної заяви. По-друге, вважає, що позивачем порушено приписи ст.. 188 ГК України, оскільки звернення стягнення на заставлене майно є по суті розірванням договору, а вимоги про розірвання договору застави від Банка не отримував. Також відповідач заявив, що не отримував від заставодержателя повідомлення про порушення кредитоотримувачем умов кредитного договору.

Крім того, відповідачем подано заяву про тлумачення договору застави № 06/41/301/06-Склн від 14.11.2006 р. в частині правомірності використання у тексті договору визначень “Боржник” та “Заставодержатель”. Також відповідач наполягав на припиненні провадження по даній справі в звязку тим, що даний позов не підлягає розгляду в господарському суді, оскільки кредитний договір № 06/41/06 від 14.11.2006 р. укладений ВАТ “Кредитпромбанк” з фізичною особою ОСОБА_2 та спір щодо невиконання останнім умов кредитного договору має розглядатися загальним місцевим судом.

ОСОБА_2, як третя особа, залучена до участі у справі, письмового відзиву по суті спору на надав, суму боргу за кредитним договором № 06/41/06-Склн від 14.11.2006 р. не оспорив, доказів виконання зобов'язань перед Банком суду не надав. Клопотав про застосування до позивача штрафних санкцій за невиконання процесуальних дій.

Заслухавши представників, вивчивши матеріали справи, суд встановив, що 14.11.2006р. Відкритим акціонерним товариством “Кредитпромбанк” та громадянином ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 06/41/06-Склн, за умовами якого позивач зобовязався надати позичальнику кредит у формі невідновлювальної кредитної лінії на споживчі цілі у розмірі 12000 доларів США на строк до 13 листопада 2011 р. зі сплатою 13,75 процентів річних, а ОСОБА_2 повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. Договором про внесення змін № 1 до кредитного договору № 06/41/06-Склн банком та ОСОБА_2 змінено проценту ставку за кредитом та встановлено в розмірі 15 %.

На забезпечення виконання умов кредитного договору № 06/41/06-Склн від 14.11.2006р. товариством “Кредитпромбанк” та Приватним підприємством “Себор” 14.11.2006 р. укладено договір застави № 06/41/301/06-Склн за умовами якого у забезпечення виконання зобов'язання ОСОБА_2 (боржника за кредитним договором № 06/41/06-Склн) перед заставодержателем заставодавець (відповідач по справі) надає заставодержателю в заставу майно - автомобіль легковий седан, марки Mitsubishi, модель Lancer, реєстраційний № НОМЕР_1, який належить заставодавцю на праві власності. Обтяження заставленого майна зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, про що свідчить витяг № 10009383 від 15.11.2006 р.

Як вказує позивач, позичальник ОСОБА_2 в узгоджені строки та в узгоджених розмірах кредитні кошти не повертав, проценти за користування кредитними коштами не вносив, внаслідок чого за ним склалася заборгованість за кредитним договором № 06/04/06-Склн від 14.11.2006 р.

Як передбачено приписами ст. 193 ГК України зобовязання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до закону чи договору. Згідно ст.. 1054 ЦК України позичальник за кредитним договором зобовязаний повернути кредит та сплатити проценти у розмірі та на умовах встановлених договором.

Згідно п. 4.2 кредитного договору № 06/41/06-Склн від 14.11.2006 р. Банк має право у разі недотримання позичальником умов цього договору та/або договору застави вимагати дострокового його розірвання, повернення одержаних кредитів, сплати нарахованих процентів за користування ними, відшкодування збитків, заподіяних Банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником умов цього договору, а у разі невиконання позичальником цих вимог звернути стягнення на предмет застави згідно з договором застави та договорами застави/іпотеки, що можуть бути укладені в майбутньому в забезпечення виконання позичальником зобов'язань за цим договором.

Згідно ст. 572 ЦК України та ст. 1 Закону України “Про заставу”, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Статтею 576 ЦК України та статтею 4 Закону України “Про заставу” передбачено, що предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем обтяження заставленого майна зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, про що свідчить витяг №10009383 від 15.11.2006р., що відповідає положенням ч. 3 ст. 577 ЦК України та ст. 11 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, де зазначено, що застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя або заставодавця з внесенням запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

У відповідності до ст. 20 Закону України “Про заставу” та ч. 2 ст. 590 ЦК України, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Пунктом 4.1 договору застави від 14.11.2006 р. передбачено, що заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, який визначається на момент фактичного задоволення разом із сумою кредиту, процентів, штрафними санкціями та відшкодування збитків, які виникли у звязку з прострочкою виконання зобов'язання боржника за кредитним договором, витратами, повязаними із зверненням стягнення на майно, витратами, повязаними з утриманням та збереженням майна, витратами на страхування майна та інші витрати, обумовлені виконанням цього договору. Заставодержатель набуває права звернення стягнення на майно у випадку порушення боржником умов кредитного договору, або порушення заставодавцем умов цього договору.

Із умов кредитного договору слідує, що кінцевою датою повернення кредиту його сторони узгодили 13 листопада 2011 р. Повернення кредиту має відбуватися починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, забезпечити погашення отриманого кредиту шляхом внесення готівкою або шляхом безготівкового перерахування зі свого поточного/карткового рахунку грошових коштів у валюті отриманого кредиту на рахунок, вказаний в п. 1.2 цього договору, у період з 01 по 10 число (включно) кожного календарного місяця. Також позичальник зобовязався сплачувати Банку нараховані проценти за користування кредитом до 10 числа кожного календарного місяця включно, наступного за звітним, а також 13 листопада 2011 р. або в день повного дострокового погашення кредитів шляхом внесення готівки у касу Банку або безготівково перерахування із свого поточного рахунку. Датою сплати заборгованості за процентами є день зарахування коштів на рахунок, вказаний у пункті 1.4 цього договору.

Відповідно до ст.. 592 ЦК України заставодавець має право вимагати дострокового виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, а якщо його вимога не буде задоволена, звернути стягнення на предмет застави: 1) у разі порушення заставодавцем правил про наступну заставу; 2) у разі порушення заставодавцем правил про розпорядження предметом застави; 3) в інших випадках, встановлених договором.

Як слідує із вищенаведених умов кредитного договору та договору застави, контрагенти досягли згоди щодо права Банка вимагати від позичальника дострокового повернення усього кредиту та щодо звернення стягнення на заставлене майно у разі недотримання позичальником умов кредитного договору.

Листом від 06.07.2009 р. № 2152/08-003622-001, направленим на адресу пр. Леніна, б. 196, кв. 30, яка є місцем реєстрації, як фізичної особи ОСОБА_2, так і Приватного підприємства “Себор”, керівником якого є ОСОБА_2, Банк повідомив про наявність боргу за кредитним договором № 06/41/06-Склн та вимагав в термін до 06.08.2009 р. дострокового виконання зобов'язання по поверненню кредитних коштів, процентів за користування та неустойки.

Доказів виконання зобов'язання по поверненню кредитних коштів та інших, передбачених договором ОСОБА_2 суду не надав.

Доводи відповідача щодо неотримання ним повідомлення банку з вимогою погасити заборгованість за кредитним договором № 06/41/06-Склн суд вважає безпідставними. В матеріалах справи наявна копія повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого вбачається, що кореспонденція, направлена Банком 09.07.2009 р., отримана 13.07.2009 р. особою, уповноваженою ОСОБА_2 Крім того, як пояснив позивач, кореспонденція, що направлялась на адресу відповідача поверталася з відміткою пошти “За закінченням терміну зберігання”. Також відповідач наполягає на тому, що ним не отримувалися копія позовної заяви та ухвала господарського суду про порушення провадження по справі. В матеріалах справи наявні належні докази направлення позивачем підприємству “Себор” копії позовної заяви та доданих до неї документів. Примірник ухвали господарського суду від 23.10.2009 р. про порушення провадження по справі № 8/347/09 повернуто поштовим відділенням до господарського суду з відміткою “За закінченням строку зберігання”. Відповідно до Інформаційного листа ВГСУ № 01-8/482 13.08.2008 р. примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. З огляджу на наявні матеріали суд приходить до висновку про свідоме ухилення ОСОБА_2 від отримання кореспонденції.

Клопотання відповідача про припинення провадження у справі в звязку тим, що даний спір не підлягає розгляду в господарських судах судом відхилено з огляду на наступне:

Згідно зі статтею 1 Господарського процесуального Кодексу України право на звернення до господарського суду мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до п.8.3.,8.4 Розяснень Вищого арбітражного суду України N 02-5/706 від 06.10.1994р. “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням кредитних договорів” банк має право вимагати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна, включаючи проценти за наданий кредит, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання, а у випадках, передбачених договором, також неустойку. Крім того, за рахунок заставленого майна відшкодовуються витрати банку по утриманню цього майна та інші витрати, пов'язані зі здійсненням забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави (стаття 19 Закону "Про заставу"). Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено договором.

Пунктом 8.5 Роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/602 від 24.12.1999 р. “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням Закону України "Про заставу" (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що Звернення стягнення на заставлене майно є правом, а не обов'язком заставодержателя. Тому справи зі спорів, пов'язаних з невиконанням боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання (наприклад, за позовами про стягнення відповідних коштів з боржника або поручителя чи гаранта) повинні бути розглянуті по суті незалежно від того, чи реалізував кредитор (заставодержатель) це право. Таким чином, банк має право вимагати виконання зобов'язань від позичальника відповідно до кредитного договору, так і від заставодавця відповідно до умов договору застави.

Як встановлено, договір застави № 06/41/301/06-Склн від 14.11.2006 р., на підставі якого заявлено вимоги про звернення стягнення на заставлене майно, укладено юридичними особами - ВАТ “Кредитпромбанк” та ПП “Себор”. Умовами договору застави № 06/41/301/06-Склн не передбачено, що заставодавець та боржник солідарно відповідають за виконання зобов'язань за кредитним договором.

Що стосується заяви відповідача про тлумачення визначень договору застави № 06/41/301-06-Склд від 14.11.2006 р. та додаткової угоди від 15.10.2008 р. до договору застави, суд зазначає наступне:

Відповідно до приписів ст.. 213 ЦК України правочин є вольовою дією особи, що спрямована на набуття зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Тлумачення змісту правочину допускається у випадках, якщо волевиявлення сторони (сторін) правочину не дозволяє однозначно встановити, їх намір (наміри), справжню волю, виражену при вчиненні правочину та його зміст. Відповідач у клопотанні не навів доводів щодо невідповідності його волевиявленні справжній волі, вираженій при вчиненні правочину. Тлумачення змісту правочину господарським судом можливе за наявності спору, тобто коли сторони мають різне уявлення щодо свого волевиявлення або волевиявлення іншої сторони (сторін) правочину. При цьому, суд вважає, що загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів, застосованих у договору застави, однозначно виражає зміст цього правочину. Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним. якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або його не визнано судом недійсним.

Відповідно до п. 8.9 Роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/602 від 24.12.1999 р. “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням Закону України "Про заставу" (з наступними змінами та доповненнями) сума вимоги, що задовольняється за рахунок заставленого майна, визначається на момент прийняття судового рішення. Таким чином, згідно розрахунку позивача, який підтверджено наявними у справі доказами, заборгованість за кредитним договором № 06/41/03-Склн від 14.11.2006 р. складається з основного боргу в сумі 7200 доларів США (що за курсом НБУ станом на 27.01.2010 р. дорівнює 57634,56 грн.), 1296,20 доларів США процентів за користування коштами (що станом на 27.01.2010 р. складає 10375,82 грн.), нарахованих за період з 30.12.2008 р. до 26.01.2010 р. та 812,44 доларів США неустойки, нарахованої з 01.12.2008 р. до 27.01.2010 р. (що станом на 27.01.2010 р. складає 6503,42 грн.).

З огляду на встановлене суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог і задовольняє їх.

Позовні вимоги задовольняються в повному обсязі.

Судові витрати відносяться на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Звернути стягнення на майно Приватного підприємства “Себор” (69035, АДРЕСА_1, ЄДРПОУ 30687364), а саме: автомобіль легковий седан, марки Mitsubishi, модель Lancer, 2005 р. в. шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_2 реєстраційний № НОМЕР_1, який належить заставодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу КХС № НОМЕР_3 від 15.12.2005 р., шляхом проведення прилюдних торгів на користь Відкритого акціонерного товариства “Кредитпромбанк” в особі Запорізької філії Відкритого акціонерного товариства “Кредитпромбанк” (м. Запоріжжя, вул.Гагаріна, 5, прим. 106, ЄДРПОУ 21666051) з метою стягнення заборгованості за кредитним договором № 06/41/03-Склн від 14.11.2006 р., що складається з основного боргу в сумі 7200 доларів США (що за курсом НБУ станом на 27.01.2010 р. дорівнює 57634,56 грн.), 1296,20 доларів США процентів за користування коштами (що станом на 27.01.2010 р. складає 10375,82 грн.), нарахованих за період з 30.12.2008 р. до 26.01.2010 р. та 812,44 доларів США неустойки, нарахованої з 01.12.2008 р. до 27.01.2010 р. (що станом на 27.01.2010 р. складає 6503,42 грн.). Встановити початкову ціну для реалізації майна в розмірі 20000 доларів США (що станом на 19.02.10 р. складає 160048 грн. за курсом НБУ). Видати наказ.

Стягнути з Приватного підприємства “Себор” (69035, АДРЕСА_1, ЄДРПОУ 30687364) на користь Відкритого акціонерного товариства “Кредитпромбанк” в особі Запорізької філії Відкритого акціонерного товариства “Кредитпромбанк” (м. Запоріжжя, вул.Гагаріна, 5, прим. 106,ЄДРПОУ 21666051) 1835 грн. судових витрат. Видати наказ.

Суддя І.А. Попова