Рішення № 8239989, 22.02.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.10 Справа № 27/25/10

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Єдність”, м. Запоріжжя

до Приватного підприємства “Сампо-А”, м. Запоріжжя

про стягнення 12 500 грн. 00 коп. та розірвання договору

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

Від позивача: Сердюченко В.В., дов. б/н від 01.01.2010 р.

Від відповідача: не з’явився

На підставі статті 85 ГПК України –22 лютого 2010 року прийнято рішення та оголошено суддею у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Єдність”, м. Запоріжжя звернулося до господарського суду з позовною заявою до Приватного підприємства “Сампо-А”, м. Запоріжжя 1про розірвання договору на розробку проекту відведення земельної ділянки № 05/07 від 17.05.2007 р. та стягнення 12 500 грн. 00 коп. збитків.

Ухвалою господарського суду від 28.12.2009 р. порушено провадження у справі № 27/25/10 та призначено судове засідання на 25.01.2010 р.

Ухвалою суду від 25.01.2010 р. розгляд справи відкладався, на підставі ст. 77 ГПК України, у зв’язку з неявкою у судове засідання уповноваженого представника відповідача. Судове засідання призначено на 22.02.2010 р.

22.02.2010 р. продовжено судовий розгляд справи № 27/25/10.

22.02.2010 р. до початку розгляду справи представник позивача заявив письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз’яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

В засіданні суду 22.02.2010 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судові засідання, відкриті 25.01.2010 р. та 22.02.2010 р. не з’явився. Про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Поважні причини своєї неявки суду не повідомив.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов’язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Неявка уповноваженого представника відповідача в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов’язання не виконав, не скористався належним чином без поважних причин правом на захист своїх інтересів.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути –визнання права.

Господарським судом встановлено, що 17.05.07 р. між ТОВ “Єдність” (замовник) та ПП “Сампо-А” (виконавець) укладено договір № 05/07 на розробку проекту відведення земельної ділянки.

Відповідно до п. 1.1 договору, виконавець зобов’язується виконати з дотриманням вимог чинного законодавства комплекс робіт із землеустрою з розробки проекту відведення земельної ділянки, що розташована за адресою: Запорізька область Запорізький район Сонячна сільська рада, а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Згідно з п. 2.1 договору, загальна вартість робіт за даним договором визначається у розмірі 2500 грн. 00 коп.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що замовник протягом трьох банківських днів з дня підписання договору зобов'язується здійснити виконавцю передплату у розмірі 12 500 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 3.1 договору строк виконання робіт - чотири календарних місяця з дня надходження виконавцю повної передплати, доступу до земельної ділянки та надання замовником усієї необхідної інформації та документації.

Згідно з п. 5.1 договору, приймання виконаних робіт за цим договором оформляється актом приймання-передачі робіт.

На виконання умов пункту 2.2 договору, позивачем була здійснена передплата у розмірі 12 500 грн. 00 коп., що підтверджується квитанціями № 25 від 18.05.2007р. на суму 5 000 грн. 00 коп., № 12 від 25.05.2007р. на суму 7500 грн. 00 коп.

В порушення умов договору № 05/07 відповідачем не були виконані передбачені договором роботи у встановлений договором строк.

Позивач звернувся до відповідача з листом-зверненням від 10.09.2009р., в якому просив в письмовому вигляді повідомити замовника про причини, що зумовили невиконання ПП «Сампо-А»зобов'язань за договором № 05/07 від 17.05.2007р. Дане звернення залишилося відповідачем без відповіді.

Листом-зверненням від 05.10.2009р. позивач повторно звернувся до відповідача з проханням повідомити замовника про причини, що зумовили невиконання ПП «Сампо-А»зобов'язань за договором № 05/07 від 17.05.2007р.

Вказаний лист позивач також залишився без відповіді.

Листом від 02.11.2009р. позивач повідомив відповідача про відмову від договору № 05/07 від 17.05.2007р., його розірвання та про повернення суми 12 500 грн. 00 коп. передплати у строк не пізніше 5 днів з дня отримання вказаного листа.

Даний лист залишився відповідачем без відповіді та задоволення.

          Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Правовідносини сторін врегульовано договором підряду.

Відповідно до ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонту речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч. 2 ст. 849 ЦК України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Згідно зі ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушені.

За приписами ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов’язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадах, передбачених законом.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначено втрачену вигоду як дохід суб’єкта господарювання.

Складовими правопорушення, необхідними для відповідальності у вигляді відшкодування збитків, є суб’єкт та об’єкт правопорушення, а також суб’єктивна та об’єктивна сторони. Суб’єктом цивільного правопорушення є боржник. Об’єктом правопорушення –зобов’язальні правовідносини кредитора та боржника. Суб’єктивну сторону становить вина боржника, а об’єктивну –протиправна поведінка боржника (невиконання або неналежне виконання обов’язку), наявність збитків у майновій сфері кредитора, причинний зв’язок між протиправною поведінкою боржника та збитками. При цьому розмір збитків має довести кредитор. Відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів звільняє боржника від відповідальності.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у спосіб та порядок, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

          1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

          2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для визначення підстав застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків (шкоди) необхідно з'ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, розміру збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вину боржника.

Притягнення до відповідальності у вигляді збитків за невиконання або неналежне виконання зобов'язань безпосередньо пов'язано з наявністю чи відсутністю вище вказаних елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення.

На день розгляду справи зобов'язання за договором підряду відповідачем не виконано: роботи у встановлений договором строк не виконані, грошові кошти не повернуті.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, порушення зобов'язань однією із сторін договору зволікає як правові наслідки можливість розірвання договору, вимагати відшкодування завданих збитків, а також стягнення неустойки.

          Згідно зі ст. 651 ЦК України, розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

          Істотним є таке порушення стороною договору, коли в наслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розрахувала при укладенні договору.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміють витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Оскільки позивач зробивши передплату так і не отримав того, на що розраховував, фактично понесені ним витрати дорівнюють сумі, в розмірі якої зроблено передплату згідно з пунктом 2.2 договору, а саме 12 500 грн. 00 коп., що і є прямими збитками позивача внаслідок порушення (невиконання) договору відповідачем та з його вини.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов’язаннями усім належним їй майном.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими, не забороненими законом засобами, захищати свої права від порушень. Враховуючи це, а також положення статті 19 Конституції України, власник вправі звернутись за захистом своїх прав у будь-який спосіб, не заборонений законом.

Оскільки позивач (замовник) відмовився від подальшого договору з відповідачем, суд вважає за можливе договір № 05/07 від 17.05.2007 р. розірвати.

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України –порядок зміни та розірвання господарських договорів: у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Ч. 5 зазначеної статті 188 ГК України передбачає, якщо судовим рішенням договір розірвано, договір вважається розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відповідач не надав суду доказів належного виконання зобов’язання і сплати суми боргу. Таким чином, вимога позивача про стягнення суми 12 500 грн. 00 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Єдність” правомірно звернулося до господарського суду, позовні вимоги є такими, що підтверджуються фактами, встановленими судом, та відповідають нормам діючого законодавства України.

Враховуючи вищевикладене, наявні матеріали справи, господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позову.

Судові витрати: державне мито України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача, тому як спір доведений до суду з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Розірвати договір на розробку проекту відведення земельної ділянки № 05/07 від 17 травня 2007 року укладений між ТОВ “Єдність” та ПП “Сампо-А”.

Стягнути з Приватного підприємства “Сампо-А” (69035 м. Запоріжжя пр. Маяковського, 11/вул. Перемоги, 61, оф. 3, ЄДРПОУ 30801909, р/р 26004031130001 в АКБ «Індустріалбанк»МФО 313849) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Єдність” (69037 м. Запоріжжя ЄДРПОУ 19273738 п/р 26202041988002 в ЗРД ВАТ АБ «Бізнес Стандарт»МФО 339500) 12500 (дванадцять тисяч п’ятсот) грн. суми збитків, 210 (двісті десять) грн. 00 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.С. Дроздова

(Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України та підписано 22.02.2010р.)

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.