Рішення № 8239947, 15.02.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.10 Справа № 17/57/10

Суддя

за позовною заявою: концерну “Міські теплові мережі”, 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137

до відповідача: Державного підприємства “Науково-експериментальна база “Еліта” Запорізької сільськогосподарської дослідної станції інституту олійних культур Української академії аграрних наук, 69031, м. Запоріжжя, вул. Дослідна станція, 4А

про стягнення 51 542, 11 грн.

суддя Корсун В.Л.

          У засіданні приймали участь представники:

від позивача: Алілуєв Д.Ю., довіреність від 04.01.10 № 27

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

14.01.10 до господарського суду Запорізької області звернувся концерн “Міські теплові мережі” (надалі - концерн “МТМ”) до Державного підприємства “Науково-експериментальна база “Еліта” Запорізької сільськогосподарської дослідної станції інституту олійних культур Української академії аграрних наук (далі - ДП “НЕБ “Еліта”) про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 51 542, 11 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.09.06 № 501804.

Ухвалою від 14.01.10 судом порушено провадження в справі № 17/57/09, у сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об’єктивного розгляду і вирішення справи по суті. судове засідання призначено на 15.02.10.

За заявою представника позивача розгляд справи здійснювався без фіксації судового процесу технічними засобами фіксації.

У засіданні суду 15.02.10, на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав заявлені вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та пояснив наступне. 01.09.06 між сторонами у справі був укладений договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 501804 на виконання умов якого з вересня 2008 р. по листопад 2009 р. включно відповідачу було поставлено теплову енергію в гарячій воді на загальну суму 53 538,69 грн. яка, з урахуванням часткової сплати відповідачем в сумі 1 996,58 грн., станом на час звернення з позовом до суду, складає 51 542,11 грн. На думку позивача, свої зобов’язання за договором щодо оплати отриманої теплової енергії в гарячій воді відповідач в повному обсязі не виконав. У зв’язку з чим, позивач просить суд на підставі ст. ст. 525, 526, 530, 654 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, позов задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з’явився, позовні вимоги не спростував, правом надати відзив на позов не скористався. Про час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином.

Згідно з п. 3.6 роз’яснень президії ВГСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження юридичних осіб - учасників судового процесу.

Ухвала суду від 14.01.10 про порушення провадження у справі № 17/57/10 надіслана судом згідно з поштовими реквізитами учасників процесу, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (рекомендоване), за змістом якого ухвала від 14.01.10 отримана уповноваженою особою відповідача 21.01.10. Таким чином, судом були вжиті всі заходи належного повідомлення відповідача про дату, місце і час розгляду справи № 17/57/10.

Згідно із ст. 75 ГПК України, справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.09.06 між концерном “Міські теплові мережі” в особі директора Філії Концерну “Міські теплові мережі” Комунарського району (Теплопостачальна організація) і Державного підприємства “Науково-експериментальна база “Еліта” Запорізької сільськогосподарської дослідної станції інституту олійних культур Української академії аграрних наук (Споживач) укладено договір № 501804 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді з додатковими угодами, за умовами якого Теплопостачальна організація зобов’язується відпустити теплову енергію в гарячій воді Споживачу, а Споживач зобов’язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід’ємними частинами.

Пунктом 3.2.6. цього договору визначено, що Споживач зобов’язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій формі відповідно до встановленими органами місцевого самоврядування тарифів (цін) діючих на час розрахунків (Додаток № 5 до цього договору) та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом (п. 6.1 договору).

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п.6.2. договору).

Пунктом 6.3. договору визначено, що оплата за теплову енергію проводиться шляхом перерахування грошових коштів у розрахунковому періоді на поточний рахунок Теплопостачальної організації. Остаточні розрахунки за відпущену у розрахунковому періоді теплову енергію здійснюються Споживачем на підставі актів приймання-передачі теплової енергії у термін до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації за адресою: вул. Дослідна станція, буд. 4а, тел. 99-74-68, документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру, акт приймання-передачі теплової енергії, податкову накладну, акт звіряння розрахунків (п. 6.6 договору).

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, п. п. 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов п. 6.6 договору, позивачем за період з вересня 2008 р. по листопад 2009 р. включно було поставлено відповідачу теплову енергію в гарячій воді на загальну суму 53 538,69 грн., про що між сторонами підписані відповідні акти приймання-передачі теплової енергії.

Однак, відповідач взятих на себе договірних зобов’язань належним чином не виконав, внаслідок чого, станом на день звернення з позовом до суду, з урахуванням часткової сплати відповідачем суми боргу в розмірі 1 996,58 грн., сума основного боргу складає 51 542,11 грн. (51 542,11 грн. = 53 538,69 грн. - 1 996,58 грн.).

Факт наявності заборгованості у розмірі 51 542,11 грн. підтверджується матеріалами справи.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов’язання. Зобов’язання відповідача оплатити надані послуги не припинено.

Відповідач в ході розгляду цієї справи оплату наданих послуг не довів, будь-яких претензій щодо виконання послуг позивачу не пред’явив, тому вимоги позивача про стягнення заборгованості у сумі 51 542,11 грн. слід визнати документально підтвердженими, нормативно обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, про визнання відповідачем перед позивачем заборгованості за поставлену теплову енергію у сумі 51 542,11 грн. свідчить і наданий позивачем лист відповідача за вих. від 11.01.2010 № 7 згідно з яким вказану суму заборгованості визнано повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі - 515,42 грн. державного мита та 236 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - відносяться на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4-5, 22, 49, 75, 82, 84, 85, Господарського процесуальногокодексуУкраїни, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства “Науково-експериментальна база “Еліта” Запорізької сільськогосподарської дослідної станції інституту олійних культур Української академії аграрних наук, 69031, м. Запоріжжя, вул. Дослідна станція, 4А, код ЄДРПОУ 32577754, р/р 26005315446121 в ЗОФ АКБ “Укрсоцбанк”, МФО 313010) на користь концерну “Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, код ЄДРОПУ 32121458, р/р 26004045320001 в АКБ “Індустріалбанк” м. Запоріжжя, МФО 313849) - 51 542 (п’ятдесят одну тисячу п’ятсот сорок дві) грн. 11 коп. суми основного боргу, 515 (п’ятсот п’ятнадцять) грн. 42 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          Суддя В.Л. Корсун

Рішення суду набирає чинності протягом 10 днів із дня його підписання.

Рішення оформлено і підписано згідно з вимогами ст. 84 ГПК України 19.02.2010