Рішення № 8239921, 04.02.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.10 Справа № 18/32/10

Суддя

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Прогрес” (69050, м. Запоріжжя, вул. Космічна, 124/1)

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Згода” (69032, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 6А)

про стягнення 2844,32 грн.

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: Коновалова Н.В., довіреність № 77 від 09.10.2009 р.;

від відповідача: не прибув;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія “Прогрес” 14.01.2010 р. звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Згода” про стягнення 2844,32 грн., а саме: 2464,27 грн. основного боргу, 303,11 грн. втрат від інфляції та 76,94 грн. 3 % річних, на підставі ст.ст. 193, 202, 203 ГК України та ст.ст. 530, 625, 629 ЦК України.

Ухвалою суду від 18.01.2010 року порушено провадження у справі № 18/32/10, судове засідання призначено на 04.02.2010 року.

Представник позивача в судовому засіданні 04.02.2010 р. підтримав позовні вимоги, надав усі витребувані судом документи, просив суд позов задовольнити.

Відповідач у судові засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, повноважного представника не направив. Ухвала суду про порушення провадження у справі № 18/32/10 від 18.01.2010 р., була направлена на адресу відповідача, що зазначена у позові та яка співпадає з адресою, що міститься у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 28.01.2010 р. серії АД № 095407.

Згідно п. 3.6 Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 з наступними змінами та доповненнями, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

В судовому засіданні 04.02.2010 р., розгляд справи був закінчений, за згодою представника позивача судом було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Справа розглянута в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами та без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача суд, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ “Компанією “Прогрес” (надалі позивач, виконавець) та ТОВ “Фірмою “Згода” (надалі відповідач, замовник) були складені:

наряд-замовлення № 2773 від 23.06.2007 р. щодо технічного обслуговування автомобіля SENS номер державної реєстрації АР 8080 АА, на суму 1036,50 грн.;

наряд-замовлення № 3754 від 16.08.2007 р. щодо технічного обслуговування автомобіля ВАЗ 2104 номер державної реєстрації 80086 НР, на суму 141,00 грн.;

наряд-замовлення № 4325 від 21.09.2007 р. щодо технічного обслуговування автомобіля ЗАЗ 1102 номер державної реєстрації АР 1889 ВА на суму 549,88 грн.;

наряд-замовлення № 4486 від 28.09.2007 р. щодо технічного обслуговування автомобіля ЗАЗ 1102 номер державної реєстрації АР 1884 ВА на суму 528,09 грн.;

наряд-замовлення б/н від 08.09.2007 р. щодо технічного обслуговування автомобіля ВАЗ 2104 номер державної реєстрації АР 2213 АВ на суму 208,80 грн.

Вказані наряди-замовлення складені відповідно до «Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів», затверджених наказом Мінтранспорту України № 792 від 11.11.2002 р. та були підписані замовником 23.06.2007 р. (№ 2773), 16.08.2007 р. (№ 3754), 21.09.2007 р. (№ 4325), 29.09.2007 р. (№ 4486 та б/н від 08.09.2007 р.)

Виконання позивачем робіт по технічному обслуговуванню транспортних засобів також підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № СТ-01201 від 23.06.2007 р., № СТ-01645 від 31.08.2007 р., № СТ-01908 від 29.09.2007 р., № СТ-01914 від 29.09.2007 р., № СТ-01815 від 22.09.2007 р., на загальну суму 2464,27 грн.

Відповідач роботи, надані позивачем прийняв, але не оплатив їх вартість.

Оцінивши надані докази, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 2464,27 грн. основного боргу, 76,94 грн. –3 % річних, 303,11 грн. витрат від інфляції підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно зі ст. 205 ЦК України правочин може вчиняться усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Зі змісту ст. 207 ЦК України випливає, що правочин в простій письмовій формі вчиняється сторонами шляхом фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими сторони обмінялися за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів зв’язку.

Як свідчать матеріали справи та надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні права та обов’язки.

Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Зважаючи на те, що сторони оформили свої господарські відносини за допомогою нарядів-замовлень та актів приймання-передачі виконаних робіт, суд дійшов висновку, що сторони досягли всіх істотних умов, що необхідні для укладення договору про надання послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 901 та ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу. Якщо інше не встановлене договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору…Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань крім випадків, передбачених законом.

Аналогічні приписи містять ст.ст. 525, 526 ЦК України.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Як визначено у «Правилах надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів», затверджених наказом Мінтранспорту України № 792 від 11.11.2002р.: технічне обслуговування - операція чи комплекс операцій із задоволення вимог, установлених експлуатаційною чи сервісною документацією ДТЗ як умова забезпечення відповідності його експлуатаційних характеристик вимогам виробника і нормативних документів; технологічний документ - графічний або текстовий документ, який окремо чи разом з іншими документами визначає технологічний процес чи операцію виготовлення виробу, надання послуг.

Відповідно до п. 26 вказаних вище правил, розрахунковими документами, що засвідчують надання послуги, є: акт передання-прийняття ДТЗ (його складових) після надання послуг з технічного обслуговування і ремонту; наряд-замовлення, підписаний, з одного боку, контролером якості Виконавця, що засвідчує повноту виконання, оплату, якість надання послуг і гарантійні зобов'язання (підпис повинен бути завірений печаткою), а з другого боку підписаний Замовником; квитанція про оплату робіт; рахунок-фактура; податкова накладна (для юридичних осіб).

Таким чином, аналізуючи норми чинного законодавства, вбачається, що позивач виконав взяті на себе зобов’язання належним чином, на підставі діючих нормативно-правових актів України та здійснив технічне обслуговування транспортних засіб відповідача.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

19.12.2008 р. позивач направив відповідачу претензію № 390 від 08.12.2008 р., де вимагав погасити заборгованість у розмірі 2464,27 грн. Відповідач отримав претензію 24.12.2009 р., що підтверджується поштовим повідомленням № 555945 про вручення 24.12.2008 р. поштової кореспонденції. Відповідачем отримана претензія була залишена без реагування і задоволення.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 2464,27 грн. основного боргу, обґрунтована та підлягає задоволенню.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача три відсотки річних за період з 01.01.2009 р. по 14.01.2010 р. в сумі 76,94 грн. та 303,11 грн. –інфляційних збитків за період з 01.01.20009 р. по 31.12.2010 р.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунки зазначених сум, вважає їх невірними. Сума 3 % річних, в частині 76,76 грн. нарахована обґрунтована, отже в цій частині позов задовольняється судом, у стягненні 0,18 грн. 3 % річних – суд відмовляє у задоволені позову. Інфляційні втрати при перерахуванні складають більшу суму ніж заявлено позивачем до стягнення, тому вимога про стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню в зазначеній позивачем сумі –303,11грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували позицію позивача.

Судові витрати, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Згода” (69032, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 6-А, код ЄДРПОУ 23847532) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Прогрес»(69050, м. Запоріжжя, вул. Космічна, 124/1, код ЄДРПОУ 24908908, п/р 26003217301 в ВАТ “МЕТАБАНК”, МФО 313582) 2464 (дві тисячі чотириста шістдесят чотири) грн. 27 коп. основного боргу, 303 (триста три) грн. 11 коп. втрат від інфляції, 76 (сімдесят шість) грн. 76 коп. –3 % річних, 101 (сто одну) грн. 99 коп. державного мита та 235 (двісті тридцять п’ять) грн. 99 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.          В частині стягнення 0,18 грн. 3 % річних –в позові відмовити.

Суддя В.В. Носівець

Згідно з оригіналом. Спеціаліст 1 категорії ____ О.В.Маркова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису. Рішення оформлено і підписано, згідно з вимогами ст. 84 ГПК України, 18.02.2010 р.