Рішення № 8239912, 17.02.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.10 Справа № 27/16/10

Суддя

За позовом: Відкритого акціонерного товариства “Український графіт”, м. Запоріжжя

до Відкритого акціонерного товариства “Вуглецевий композит”, м. Запоріжжя

про стягнення 4819 грн. 33 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники:

Від позивача: Тітова А.Є., дов. № 028/35 від 01.01.2010 р.

Від відповідача: Ширяєв В.Г., дов. № 01/05 від 11.01.2010 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні 17.02.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відкрите акціонерне товариство “Український графіт”, м. Запоріжжя звернулося до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Відкритого акціонерного товариства “Вуглецевий композит”, м. Запоріжжя 4819 грн. 33коп., в тому числі 4 222 грн. 33 коп. втрат від інфляції та 597 грн. 00 коп. –три відсотка річних.

Ухвалою господарського суду від 22.12.2009 р. порушено провадження у справі № 27/16/10 та призначено судове засідання на 25.01.2010 р.

Ухвалою суду від 25.01.2010 р. розгляд справи відкладався, на підставі ст. 77 ГПК України, у зв’язку з неявкою у судове засідання уповноваженого представника відповідача. Судове засідання призначено на 17.02.2010 р.

17.02.2010р. продовжено судовий розгляд справи № 27/16/10.

17.02.2010 р. до початку розгляду справи представники позивача та відповідача заявили письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Представник позивача у судовому засідання, відкритому 17.02.2010 р. підтримав позовні вимоги, на підставах викладених у позовній заяві.

17.02.2010 р. представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, про що свідчить письмовий відзив (міститься у матеріалах справи).

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представників позивача та відповідача, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути –визнання права.

Господарським судом встановлено, що 22.12.2004 р. між Відкритим акціонерним товариством “Український графіт” (продавець) та Державним підприємством “Завод вуглець-вуглецевих композиційних матеріалів” (покупець) був укладений договір № 804/41236/06-е, за яким продавець зобов’язався поставити, а покупець - прийняти і оплатити товар, вказані в специфікації № 1, 2, 3, та № 4. Вид продукції: мило, респіратори, рукавиці, мішки.           

Правовідносини сторін врегульовано договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Позивач просить суд стягнути з позивача 4 222 грн. 33 коп. суму інфляційних втрат, 597 грн. 00 коп. 3 % річних.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 06.12.07 р. № 20/210/07 частково задоволені позовні вимоги ВАТ «Український графіт». Стягнено з ВАТ “Вуглецевий композит” 7407 грн. 60 коп. основного боргу, суму 1192 грн. 62 коп. втрат від інфляції, суму 350 грн. 09 коп. 3 % річних та судові витрати.

На виконання рішення господарського суду від 06.12.07 р. видано наказ від 21.03.08 р.

07.02.2009 р. Орджонікідзевським відділом Державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню наказу суду від 21.03.2008 р. № 20/210/07.

Згідно зі ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.           

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також

три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

          Під належним виконанням зобов’язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов’язань. Якщо учасники зобов’язання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобов’язання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов’язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов’язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов’язання в натурі. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобов’язання, воно вважатиметься припиненим.

Виконання, яке припиняє зобов’язання, має бути належним чином оформлене (підтверджене).

Факт виконання зобов’язань за договором № 804/41236/06-е від 22.12.2004р. належним чином відповідач не довів.

Інфляційні витрати пов’язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три процента річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Таким чином, інфляційні витрати та 3% річних підлягають сплаті навіть при неможливості виконати відповідачем своїх зобов’язань. За таких обставин, безпідставні посилання відповідача на те, що він не може виконати зобов’язання, тому що підприємство перебуває у скрутному фінансовому становищі.

З аналізу норм чинного законодавства слідує, що інфляційні витрати підляга ють сплаті за весь період часу, протягом якого не виконувалось грошове зобов'язання.

Відповідач не здійснив належне виконання взятих на себе зобов’язань.

Постанова про відкриття виконавчого провадження не є підставою для припинення зобов’язання, що було взяте на себе однією зі сторін господарських правовідносин та не виконується належним чином.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд дійшов висновку, вимоги позивача про стягнення суми 3% річних у розмірі 597 грн. 00 коп. та 4 222 грн. 33 коп. втрат від інфляції обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов’язаннями усім належним їй майном.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими, не забороненими законом засобами, захищати свої права від порушень. Враховуючи це, а також положення статті 19 Конституції України, власник вправі звернутись за захистом своїх прав у будь-який спосіб, не заборонений законом.

Позивач правомірно звернувся до господарського суду, позовні вимоги є такими, що підтверджуються фактами, встановленими судом, та відповідають нормам діючого законодавства України.

За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні 17.02.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 49, 82 –85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Вуглецевий композит”, (69600, м. Запоріжжя, Північне шосе, 31-А, МСП-982, код ЄДРПОУ 24516317, р/р226002976713329 в ЗФ ПУМБ м. Запоріжжя МФО 313623) на користь Відкритого акціонерного товариства “Український графіт” (69600, м. Запоріжжя, Північне шосе, 20, код ЄДРПОУ 00196204, р/р 26008900301 в АБ “Металург”, МФО 313582) 4 222 (чотири тисячі двісті двадцять дві) грн. 33 коп. –втрат від інфляції, 597 (п’ятсот дев’яносто сім) грн. 00 коп. - три відсотка річних, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

           Суддя С.С. Дроздова

Згідно з оригіналом:

Помічник судді О.М. Бєляєва

(Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України та підписано 18.02.2010р.)

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.