Рішення № 8239878, 16.02.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.10 Справа № 27/9/10

За позовом: Відкритого акціонерного товариства “Український графіт”, м. Запоріжжя

до Відкритого акціонерного товариства “Вуглецевий композит”, м. Запоріжжя

про стягнення 127 147 грн. 36 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники:

Від позивача: не з’явився

Від відповідача: Ширяєв В.Г., дов. № 01/05 від 11.01.2010 р.

Відкрите акціонерне товариство “Український графіт”, м. Запоріжжя звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства “Вуглецевий композит”, м. Запоріжжя 116900 грн. 86 коп. інфляційних втрат, 10 246 грн. 50 коп. три відсотка річних.

Ухвалою господарського суду від 18.12.2009 р. порушено провадження у справі № 27/9/10 та призначено судове засідання на 20.01.2010 р.

У судових засіданнях, відкритих 20.01.2010 р. та 08.02.2010 р. оголошувалася перерва, на підставі ст. 77 ГПК України. Судове засідання призначено на 16.02.2010 р.

16.02.2010р. продовжено судовий розгляд справи № 27/9/10.

16.02.2010 р. до початку розгляду справи представник відповідача заявив письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Представник позивача у судове засідання відкрите 16.02.2010 р. не з’явився. Про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином.

20.01.2010 р.представник позивача надав письмову заяву через канцелярію суду про зменшення розміру позовних вимог. Просить суд: стягнути з відповідача 95692 грн. 20 коп. інфляційних втрат, 8383 грн. 50 коп. 3 % річних.

Заява позивача про зменшення розміру позовних вимог не суперечить вимогам ст.22 ГПК України, позивач має право до прийняття рішення у справі зменшити розмір позовних вимог.

Розгляду підлягають зменшені позовні вимоги про стягнення на загальну суму 104 075 грн. 70 коп. : втрати від інфляції та три відсотки річних.

16.02.2010 р. представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, про що свідчить письмовий відзив, наданий у судовому засіданні, відкритому 08.02.2010 р. (міститься у матеріалах справи).

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представника відповідача, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути –визнання права.

Господарським судом встановлено, що 18.10.2004 р. між Відкритим акціонерним товариством “Український графіт” (постачальник) та Державним підприємством “Завод вуглець-вуглецевих композиційних матеріалів” (споживач) був укладений договір № 804/41194/04 на поставку енергоресурсів абоненту, згідно з яким позивач зобов`язався постачати теплову енергію, а відповідач –оплачувати їх вартість за встановленими умовами цього договору (п.1.1).

Правовідносини сторін врегульовано договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Позивач просить суд стягнути з позивача 95692 грн. 20 коп. суму інфляційних втрат, 8383 грн. 50 коп. 3 % річних (з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 08.11.07 р. № 20/240/07 частково задоволені позовні вимоги ВАТ «Український графіт». Стягнено з ВАТ “Вуглецевий композит” 168769 грн. 30 коп. основного боргу, 21771 грн. 24 коп. втрат від інфляції, 6477 грн. 97 коп. 3 % річних, 5460 грн. 73 коп. пені та судові витрати.

На виконання рішення господарського суду від 08.11.07 р. видано наказ від 07.02.08 р.

16.12.2008 р. Орджонікідзевським відділом Державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню наказу суду від 07.02.2008 р. № 20/240/07.

Згідно зі ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.           

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також

три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

          Під належним виконанням зобов’язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов’язань. Якщо учасники зобов’язання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобов’язання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов’язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов’язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов’язання в натурі. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобов’язання, воно вважатиметься припиненим.

Виконання, яке припиняє зобов’язання, має бути належним чином оформлене (підтверджене).

Факт виконання зобов’язань за договором № 804/41194/04 від 18.10.2004р. належним чином відповідач не довів.

Інфляційні витрати пов’язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три процента річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Таким чином, інфляційні витрати та 3% річних підлягають сплаті навіть при неможливості виконати відповідачем своїх зобов’язань. За таких обставин, безпідставні посилання відповідача на те, що він не може виконати зобов’язання, тому що підприємство перебуває у скрутному фінансовому становищі.

З аналізу норм чинного законодавства слідує, що інфляційні витрати підляга ють сплаті за весь період часу, протягом якого не виконувалось грошове зобов'язання.

Відповідач не здійснив належне виконання взятих на себе зобов’язань.

Постанова про відкриття виконавчого провадження не є підставою для припинення зобов’язання, що було взяте на себе однією зі сторін господарських правовідносин та не виконується належним чином.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд дійшов висновку, вимоги позивача про стягнення суми 3% річних у розмірі 8 383 грн. 50 коп. та 95692 грн. 20 коп. втрат від інфляції обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов’язаннями усім належним їй майном.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими, не забороненими законом засобами, захищати свої права від порушень. Враховуючи це, а також положення статті 19 Конституції України, власник вправі звернутись за захистом своїх прав у будь-який спосіб, не заборонений законом.

Позивач правомірно звернувся до господарського суду, позовні вимоги є такими, що підтверджуються фактами, встановленими судом, та відповідають нормам діючого законодавства України.

За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні 16.02.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 49, 82 –85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Вуглецевий композит”, (69600, м. Запоріжжя, Північне шосе, 31-А, МСП-982, код ЄДРПОУ 24516317, р/р226002976713329 в ЗФ ПУМБ м. Запоріжжя МФО 313623) на користь Відкритого акціонерного товариства “Український графіт” (69600, м. Запоріжжя, Північне шосе, 20, код ЄДРПОУ 00196204, р/р 26008900301 в АБ “Металург”, МФО 313582) 95 692 (дев’яносто п’ять тисяч шістсот дев’яносто дві ) грн. 20 коп. –втрат від інфляції, 8 383 (вісім тисяч триста вісімдесят три) грн. 50 коп. - три відсотка річних, 1 040 (одна тисяча сорок) грн. 75 коп. державного мита, 193 (сто дев’яносто три) грн. 17 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

          В іншій частині позовних вимог відмовити.

(Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України та підписано 17.02.2010р.)

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

           Суддя С.С. Дроздова