Рішення № 8239726, 10.02.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.10 Справа № 27/301/09

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю паливна компанія “Меркурій-Ойл”, м. Запоріжжя

До Відкритого акціонерного товариства “Запорізьке автотранспортне підприємство 12329”, м. Запоріжжя

про стягнення 139 700 грн. 00 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

          Від позивача: Шкабуро О.В., на підставі довіреності № б/н від 20.01.2010 р.; Псюкало І.С. –директор, на підставі наказу б/н від 23.04.2009 р.

Від відповідача: Самелюк І.Ф., на підставі довіреності № 1/548 від 30.11.2009 р.; Педак О.Ю., на підставі довіреності № 1/446 від 25.09.2009 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні 10.02.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю паливна компанія “Меркурій –Ойл”, м. Запоріжжя звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства “Запорізьке автотранспортне підприємство 12329”, м. Запоріжжя 139700 грн. 00 коп. заборгованості, на підставі договору поставки нафтопродуктів № 168 від 20.02.2009 р.

Ухвалою господарського суду від 03.09.2009 р. порушено провадження у справі № 27/301/09 та призначено судове засідання.

Ухвалою господарського суду від 01.10.2009 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 09.10.2009 р.

Ухвалою господарського суду від 01.10.2009 р., згідно ст. ст. 66-67 ГПК України, накладено арешт на належне ВАТ “Запорізьке автотранспортне підприємство 12329” майно в межах заявленої суми, а саме 138 700 грн. 00 коп.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 13.11.2009 р. № 27/301/09 апеляційну скаргу ВАТ “Запорізьке автотранспортне підприємство 12329” задоволено, ухвалу господарського суду від 01.10.2009 р. про накладення арешту на майно відповідача скасовано.

Ухвалою суду від 04.12.2009 р., справу № 27/301/09 прийнято до провадження для подальшого розгляду, судове засідання призначено на 23.12.2009 р.

Ухвалою виконуючого обов’язки голови господарського суду Запорізької області від 23.12.2009 р., на підставі ч. 3 ст. 69 ГПК України, строк вирішення спору продовжено до 23.01.2010 р.

Ухвалою суду від 23.12.2009 р., на підставі ст. 77 ГПК України, у зв’язку з необхідністю надання сторонами додаткових доказів та документів, які необхідні для всебічного та об’єктивного розгляду спору та у зв’язку з неявкою в засідання суду представників сторін розгляд справи було відкладено на 21.01.2010 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.01.2010 р., на підставі ч. 4 ст. 69 ГПК України, строк вирішення спору продовжено до 21.02.2010 р. Засідання суду призначено на 10.02.2010 р.

10.02.2010 р. продовжено судовий розгляд справи № 27/301/09.

10.02.2010 р. до початку розгляду справи представники позивача та відповідача заявили письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз’яснено представникам сторін, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

10.02.2010 р. у судовому засіданні позивач підтримав вимоги, на підставах викладених у позовній заяві та заяві щодо зменшення позовних вимог від 01.10.2009 р.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 138700 грн. 00 коп., у зв'язку з частковою сплатою відповідачем 1 000 грн. 00 коп. заборгованості, після пред'явлення позовної заяви до суду.

Представник відповідача позовні вимоги в частині стягнення 138 700 грн. 00 коп. визнав у повному обсязі та надав письмове клопотання про розстрочення виконання судового рішення строком на 6 місяців, у зв’язку з важким фінансовим станом та відсутністю бюджетних коштів на компенсацію збитків за фактично виконані пільгові перевезення пасажирів у четвертому кварталі 2009 р. та припиненням фінансування таких витрат на поточний рік внаслідок неприйняття Державного бюджету на 2010 рік.

          Позивач не заперечив проти розстрочення виконання судового рішення строком на 6 місяців, про що письмово директор Псюкало зазначив у письмовій заяві, яка міститься в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути –визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з ч.1 ст.13, ч.1,2 ст.14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст.4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.

Позов –це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб’єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально –правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально–правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.

Згідно з ст.20 цього Кодексу право на захист особа здійснює на свій розсуд. Таким чином, враховуючи також вимоги ст.22 ГПК України, зміна предмету або підстав позову –це право позивача.

Господарським судом встановлено, що 20.02.09 р. між ТОВ ПК “Меркурій-Ойл” (постачальник) та ВАТ “Запорізьке автотранспортне підприємство 12329” (покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів № 168.

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов’язується поставити, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити у строк нафтопродукти (товар).

Згідно з п. 2.1 договору, номенклатура, кількість, ціна товару узгоджуються сторонами в рахунках-фактурі та видаткових накладних або додаткових угодах на кожну партію товару.

Відповідно до п. 5.1 договору, покупець здійснює оплату поставленої партії товару відповідно до умов: оплата орієнтованої суми 353000 грн. 00 коп. за фактично поставлений товар у приблизному об’ємі 75106 літрів; покупцю надається відстрочка у розмірі 190000,00 грн. за 40425 літрів фактично поставленого товару на 10 банківських днів; за залишену кількість товару у розмірі 34681 літрів покупець розраховується по 100 % передплаті у розмірі 163000,00 грн.

Оплата здійснюється в безготівковому порядку шляхом переводу грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Відповідно до п. 5.3 договору, на протязі 10 днів з моменту поставки останньої партії товару сторони підписують акт звірки поставок та платежів, здійснених по даному договору.

Остаточний взаєморозрахунок здійснюється сторонами на протязі 3 банківських днів з моменту підписання акту звірки.

Поставка нафтопродукту, а саме: дизельного пального підтверджується видатковими накладними № МО-052001 від 20.05.09 р., № МО-051401 від 14.05.09 р., № МО-043003 від 30.04.09 р., № МО-042802 від 28.04.09 р., № МО-042402 від 24.04.09 р., № МО-042302 від 23.04.09 р., № МО-042102 від 21.04.09 р., № МО-041702 від 17.04.09 р., № МО-041603 від 16.04.09 р., № МО-041403 від 14.04.09 р., № МО-041004 від 10.04.09 р., № МО-040701 від 07.04.09 р., № МО-040901 від 09.04.09 р., № МО-040301 від 03.04.09 р., № МО-040201 від 02.04.09 р., № МО-033101 від 31.03.09 р., № МО-032702 від 27.03.09 р., № МО-032505 від 25.03.09 р., № МО-032301 від 23.03.09 р., № МО-031901 від 19.03.09 р., № МО-031701 від 17.03.09 р., № МО-022301 від 23.02.09 р., № МО-021804 від 18.02.09 р.

Позивачем були виконані всі умови договору, що підтверджується видатковими накладними (копії містяться в матеріалах справи).

Товар був прийнятий відповідачем у відповідності до умов договору, що підтверджується підписом та печаткою покупця на видаткових накладних.

Відповідач порушив свої зобов’язання за договором № 168, оскільки у повному обсязі не здійснив оплату за отриманий ним товар, у зв’язку з чим виникла заборгованість у розмірі 138700 грн. 00 коп. (з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог).

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Правовідносини сторін врегульовано договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обов’язки. Обов’язки позивача виразились у передачі товару відповідачу, а обов’язки відповідача заключаються в оплаті цього товару.

Відповідач лише частково здійснив оплату поставленого товару.

У зв’язку з невиконання відповідачем умов договору, а саме: не здійснення у повному обсязі оплати за поставлений товар, заборгованість ВАТ “Запорізьке автотранспортне підприємство 12329” перед ТОВ ПК “Меркурій-Ойл” склала 138 700 грн. 00 коп. (з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог).

          Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 7.1 договору, за невиконання або неналежне виконання зобов’язань по даному договору, сторони несуть відповідальність у відповідності до діючого законодавства та умовами даного договору.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач не надав доказів сплати суми заборгованості, вимогу про сплату боргу не виконав.

ТОВ ПК “Меркурій-Ойл” правомірно звернулося з позовом про стягнення з ВАТ “Запорізьке автотранспортне підприємство 12329” 138 700 грн. 00 коп. заборгованості, на підставі договору поставки нафтопродуктів № 168 від 20.02.2009 р., позовні вимоги є такими, що підтверджуються фактами, встановленими судом, та відповідають нормам діючого законодавства України.

Відповідач у судовому засіданні, відкритому 10.02.2010 р. надав письмове клопотання про розстрочення виконання судового рішення строком на 6 місяців, у зв’язку з важким фінансовим станом на підприємстві.

Позивач проти розстрочення виконання рішення суду строком на шість місяців не заперечив.

Пункт 6 статті 83 ГПК України надає суду право розстрочити виконання рішення суду.

Підставою для розстрочення виконання рішення суду можуть бути певні обставини, що ускладнюють виконання рішення суду чи роблять його виконання неможливим у термін або встановлений, господарським судом, спосіб.

Відповідно до Роз'яснення Президії ВАС України від 12.09.1996р. № 02-5/333, господарський суд, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення суду, повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Відповідно до ст.121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони суд має право розстрочити виконання судового рішення.

Питання про розстрочення виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Господарський суд беручи до уваги пояснення відповідача щодо скрутного фінансового стану на підприємстві дає згоду на розстрочення виконання судового рішення в частині стягнення 138 700 грн. 00 коп. заборгованості, на підставі договору поставки нафтопродуктів № 168 від 20.02.2009 р., щомісячно стягуючи рівними частками по 23116 грн. 66 коп.

У разі визнання відповідачем позову суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Враховуючи вищевикладене, наявні матеріали справи та у зв’язку з визнанням відповідачем позову у повному обсязі, господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати: державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 49, 82 –85, 121 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Запорізьке автотранспортне підприємство 12329” (69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, 66, код ЄДРПОУ 03114161, п/р 26005416605 в АБ “Металург” МФО 313582) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю паливна компанія “Меркурій-Ойл” (6907, м. Запоріжжя, вул. 40 рокув Радянської України, 90, код ЄДРПОУ 35147966, р/р 26008014289001 в ДФ АТ “Індекс-Банк”, м. Запоріжжя, МФО 307015) 138 700 (сто тридцять вісім тисяч сімсот) грн. 00 коп. заборгованості, 1 397 (одна тисяча триста дев’яносто сім) грн. 00 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Розстрочити виконання рішення на шість місяців, стягуючи щомісяця по 23 116 (двадцять три тисяч сто шістнадцять) грн. 66 коп. Видати наказ.

Суддя С.С. Дроздова

(Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України та підписано 12.02.2010р.)

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.