Рішення № 8239686, 26.01.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.10 Справа № 8/3/10

Суддя

За позовом Державного підприємства “Придніпровська залізниця” (49602, м.Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108)

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь”(69008, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 72)

про стягнення 24 534грн. 60 коп. збору за попереднє присвоєння номера відправки в міжнародному сполученні

Суддя І.А. Попова

Представники сторін:

Від позивача: Коваленко Ю.М., дов. від 01.01.2010р.

Від відповідача: Ніколенко М.М., дов. від 14.12.2009р.

Ткаченко Л.Л., дов. від 24.12.2009р.

Розглядаються позовні вимоги про стягнення з відповідача 24 534грн. 60 коп. збору за попереднє присвоєння номера відправки в міжнародному сполученні.

У судовому засіданні 18.01.2010р. оголошувалася перерва до 26.01.2010р.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено в засіданні 26.01.2010 р.

Позивач підтримує вимоги з підстав, викладених у позові, які обґрунтовує приписами ст. ст. 215,651 ЦК України, ст.ст.57,58 Статуту залізниць України, ст.10 Закону України “Про ціни і ціноутворення”, Постановою Кабінету Міністрів України “Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)” від 25.12.1996р. №1548. В обґрунтування вимог вказує, що у червні-липні 2009р. по станції Запоріжжя Ліве ВАТ ЗМК “Запоріжсталь” була надана додаткова послуга, пов’язана із заповненням перевізних документів на прохання вантажовласників –попереднє присвоєння номеру відправки в міжнародному сполученні, у зв’язку з чим йому було нараховано збір у розмірі 38316грн., у т.ч. ПДВ 6386грн., що підтверджується накопичувальними картками (згідно з переліком). Непогоджуючись з нарахуванням, відповідачем картки підписані із зауваженнями, посилаючись на умови договору. Визнана сума 13781,40грн. списана з особового рахунку комбінату, не визнана сума складає 24534,60грн., у т.ч. ПДВ 4089,10грн., які позивач просить стягнути. При цьому розмір плати позивачем обчислено на підставі Тарифного керівництва №1, чинного на момент надання послуги, і вантажовласник відповідно до п.2.4 повинен здійснити оплату даних послуг. Позивач звертає увагу, що з 01.05.2009р. залізницею надається послуга за кодом 208 “Заповнення перевізних документів на прохання вантажовідправників” у складі якої є підпослуга “попереднє присвоєння номера відправки в міжнародному сполученні”. Тобто, у червні – липні 2009 р. залізниця надавала зовсім іншу послугу, ніж передбачено договором, ціна на яку віднесена до державних регульованих цін. Укладений між сторонами договір не передбачає застосування встановлених уповноваженим державним органом тарифів лише після підписання відповідної додаткової угоди. Він передбачає, що в подальшому сторони повинні привести договір у відповідність до діючого законодавства.

Відповідач позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, оскільки вважає, що відповідно до п.8.2 договору №ПР/ДН-3-05/83/251/НЮ/20/2005/1674 від 01.06.2005р. у разі прийняття нормативних актів, які змінюють умови надання послуг з перевезення вантажів, розміри платежів, зборів та порядок їх сплати сторони зобов’язані привести договір у відповідність до таких нормативних актів шляхом внесення необхідних доповнень і змін до цього договору. Згідно з п.8.3 договору усі зміни і доповнення оформлюються у письмовій формі, підписуються сторонами і стають невід’ємною частиною договору після підписання. У даному випадку залізницею прийнято до виконання новий нормативний акт, який змінює умови надання послуги “попереднє надання номеру відправки митного вантажу на експорт (імпорт) на один вагон” та розмір послуги. Таким чином, ця послуга повинна бути виключена з Доповнення №1 узгодження вартості робіт і послуг, які виконуються залізничним транспортом за вільними тарифами, що є невід’ємною частиною договору. Із посиланням на ст.21 Закону України “Про залізничний транспорт”, ст.ст.17,71 Статуту залізниць України, ст.188 ГК України, ст.526 ЦК України, відповідач зазначає, що додаткова угода від 18.05.2009р. до договору була направлена позивачем на адресу ВАТ “Запоріжсталь” несвоєчасно, із затримкою надання калькуляцій. З вини залізниці також не була своєчасно проведена нарада з Протоколу узгодження розбіжностей. Відповідач вважає, що введення в дію нового Тарифного керівництва №1 не звільняє ДП “Придніпровська залізниця” від виконання своїх зобов’язань за п.8.2 договору. Посилання залізниці на невідповідність назви послуги в Доповненні №1 та Тарифному керівництві №1 не змінює суті її виконання. Тобто, йдеться про надання послуги про попереднє присвоєння номера відправки митного вантажу, вартість якої визнана ВАТ “Запоріжсталь” відповідно до діючих умов договору.

У письмових запереченнях на відзив позивач додатково, зокрема, посилається на те, що додаток №1 до договору відповідно до ч.3 ст.178 ГК України в частині спірної послуги є недійсним з 01.05.2009р. і згідно з ч.2 ст.215 ЦК України визнання недійсним даному факту в судовому порядку не вимагається. На момент надання послуги розбіжності сторін стосувалися лише нового переліку додаткових послуг, що надаються відповідачу за вільними тарифами.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню. Спірні взаємовідносини сторін виникли внаслідок їх господарських відносин щодо перевезення вантажів залізничним транспортом і відповідно до ст. 3 Закону України “Про залізничний транспорт” регулюються нормами Статуту залізниць України, Правил перевезень вантажів залізничним транспортом України, Тарифного керівництва № 1, Митного кодексу України, інших актів законодавства України, договором.

01.06.2005р. ВАТ “Запоріжсталь” (вантажовласник, відповідач) та ДП “Придніпровська залізниця” (залізниця, позивач) укладено договір про організацію перевезень і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги № ПР/ДН-3-05/83/251/НЮ/20/2005/1674, відповідно до п.п.1.1, 2.2. якого предметом договору є надання залізницею вантажовласнику послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, та проведення розрахунків за ці послуги. Залізниця зобов'язалася приймати до перевезення та видавати вантажі вантажовласника, подавати під навантаження (вивантаження) вагони згідно із затвердженими планами і заявками вантажовласника та надавати йому додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається у Тарифному керівництві № 1 та доповненні № 1 до цього договору. Згідно з п.3.1 договору розмір плати за додаткові послуги, для яких відсутні тарифні ставки, визначається за домовленістю сторін і зазначається в доповненні № 1 до цього договору.

Відповідно до п.8.4 договір укладено строком на рік. Якщо жодна із сторін не звернеться письмово за місяць до закінчення дії договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, то цей договір діє до надходження такої пропозиції і здійснення всіх розрахунків за виконані перевезення та надані послуги.

07.08.2008р. сторонами укладено додаткову угоду до договору, відповідно до якої внесено зміни в доповнення № 1 “Узгодження вартості робіт і послуг, які виконуються залізничним транспортом за вільними тарифами до Договору”. Згідно з п.22 доповнення № 1: додаткові послуги, не передбачені Правилами, пов’язані з оформленням перевезення експортних та імпортних вантажів на прохання відправників (одержувачів)-попереднє надання номеру відправки митного вантажу на експорт (імпорт) на один вагон-2,23 грн. без урахування ПДВ.

Протягом червня-липня 2009р. ВАТ “Запоріжсталь” було надано начальнику станції Запоріжжя-Ліве заявки із проханням для проведення митного декларування вантажу виділити попередні номери відправок відповідно до затвердженого плану перевезень та виділених додаткових планів (а.с.31-41).

Згідно з Накопичувальними картками № 02069028 від 02.06.2009р., № 04069030 від 04.06.2009р., № 05069031 від 05.06.2009р., № 12069032 від 12.06.2009р., № 16069034 від 16.06.2009р., №18069035 від 18.06.2009р., № 19069036 від 19.06.2009р., №24069038 від 24.06.2009р., №26069039 від 26.06.2009р., №30069040 від 30.06.2009р., №03079042 від 03.07.2009р., №08079043 від 08.07.2009р., №10079044 від 10.07.2009р., №15079047 від 15.07.2009р., №16079048 від 16.07.2009р., №17079050 від 17.07.2009р., №21079051 від 21.07.2009р., №24079052 від 24.07.2009р. №29079053 від 29.07.2009р. №31079054 від 31.07.2009р. позивачем нараховано відповідачеві збір у розмірі 38319 грн. (без ПДВ) за надання додаткової послуги, пов’язаної із заповненням перевізних документів на прохання вантажовласників-попереднє присвоєння номеру відправки в міжнародному сполученні. Перелічені накопичувальні картки було підписано відповідачем із застереженням, оскільки він не погодився із розміром нарахованого збору, так як вважає обґрунтованим стягнення збору відповідно до договору за ставкою 2,23 грн. у розмірі 13 781грн. 40 коп. (в тому числі ПДВ 2296,90 грн.). Вказана сума списана з особового рахунку, що підтверджується матеріалами справи (а.с.104-113). Таким чином, невизнана відповідачем сума складає 24 534,60грн. (у т. ч. ПДВ 4089,10 грн.), стягнення якої є предметом даного спору.

Судом встановлено, що Наказом Міністерства транспорту та зв’язку України № 317 від 26.03.2009р. затверджено Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги. Відповідно до Збірника збори за виконання залізницями послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, справляються за такими ставками, зокрема, за заповнення перевізних документів на прохання вантажовласників- попереднє присвоєння номера відправки в міжнародному сполученні-6,2 грн. за документ. Зазначеним Наказом визначено, що він набирає чинність з 01.05.2009 р..

Спір виник у зв’язку з тим, що, на думку позивача, до 30.04.2009 р. розрахунки за роботи, послуги, пов’язані з перевезенням вантажів і пошти, щодо яких не здійснювалося державне регулювання тарифів, проводилися за вільними тарифами, які погоджувалися сторонами за договором. Тобто, розрахунки за послугу, пов’язану із заповненням перевізних документів на прохання вантажовласників-попереднє присвоєння номеру відправки в міжнародному сполученні (у договорі передбачено послугу- попереднє надання номеру відправки митного вантажу на експорт (імпорт)), здійснювалося за ставкою, встановленою сторонами у договорі. Позивач вважає, що з 01.05.2009р. у зв’язку із введенням в дію вищезазначеного Збірника, залізниці позбавились права нараховувати та стягувати збори за вільними тарифами на деякі послуги, які раніше не підлягали державному регулюванню тарифів; послуга - попереднє надання номеру відправки митного вантажу на експорт (імпорт) відповідачу не надавалась.

Згідно з ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.3 ст.180, ч.2 ст.189 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити, предмет, ціну та строк дії договору. Ціна є істотною умовою господарського договору.

В силу ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Статтею 654 ЦК України встановлено, що зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Пунктом 8.2 договору сторони передбачили, що у разі прийняття нормативних актів, які змінюють умови надання послуг з перевезення вантажів, розміри платежів, зборів та порядок їх сплати і т. ін., сторони зобов’язані привести договір у відповідність до таких нормативних актів шляхом внесення необхідних доповнень і змін до цього договору. Пунктом 8.3 договору визначено, що усі зміни й доповнення до цього договору оформляються у письмовій формі, підписуються сторонами і стають невід’ємною частиною договору після підписання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Згідно із ч.3 ст.188 ГК України сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. Частиною 4 ст.188 ГК України визначено, що у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Як свідчать матеріали справи, сторонами вчинялися дії щодо врегулювання питання відносно внесення змін та доповнень до договору. Однак, додаткова угода №ПР/ДН-3-05-83/251/НЮ 20/2005/1674/Д-34 від 18.05.2009р. до Договору була направлена позивачем на адресу відповідача несвоєчасно, із затримкою надання калькуляцій. Вказаною додатковою угодою передбачалося, зокрема, виключення з числа додаткових послуг залізниці в Доповненні № 1 такої послуги, як заповнення перевізних документів на прохання вантажовласників - попереднє присвоєння номера відправки митного вантажу на експорт (імпорт). Відповідач листом від 28.05.2009р. для оформлення вказаної додаткової угоди просив ДП “Придніпровська залізниця” направити йому калькуляції вартості послуг, зазначених у даній додатковій угоді. Відповідні калькуляції були надіслані відповідачеві листом від 11.06.2009 року. Подальше листування сторін з приводу укладення додаткової угоди № ПР/ДН-3-05-83/251/НЮ_/20/2005/1674/Д-34 до договору свідчить про те, що на момент надання позивачем у червні-липні 2009 року відповідачеві такої послуги, як заповнення перевізних документів на прохання вантажовласників - попереднє присвоєння номера відправки в міжнародному сполученні, чинним було Доповнення № 1 “Узгодження вартості робіт і послуг, які виконуються залізничним транспортом за вільними тарифами до Договору” в редакції додаткової угоди № ПР/ДН-3-05-83/251/НЮ_/20/2005/1674/Д-29 від 07.08.2008 р. Тобто, зазначена послуга (лише за іншою назвою, що не змінює її суті) надавалася за ставкою 2,23 грн. за документ та відповідач повністю оплатив збір за послугу, надання якої підтверджено накопичувальними картками. Тому позовні вимоги позивача є необґрунтованими, у позові слід відмовити.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Суддя І.А. Попова

Рішення підписано 10 лютого 2010 р.