Рішення № 8239684, 04.02.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.10 Справа № 27/414/09

          За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю “Саноіл - Транс”, м. Пологи, Запорізької області

до товариства з обмеженою відповідальністю “Транс ін Тайм”, м. Запоріжжя

про стягнення 50 373 грн. 29 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники:

Від позивача: Шепель М.А., дов. б/н від 21.12.09 р.

Від відповідача: не з’явився

На підставі статті 85 ГПК України –04 лютого 2010 року прийнято рішення та оголошено суддею у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Саноіл - Транс”, м. Пологи, Запорізької області звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Транс ін Тайм”, м. Запоріжжя 50 373 грн. 29 коп., в тому числі 38 200 грн. 00 коп. заборгованості за договором № 140408Э1 від 14.04.2008 р., 6 341 грн. 20 коп. втрат від інфляції, 1 614 грн. 81 коп. три відсотка річних та 4 217 грн. 28 коп. пені за неналежне виконання умов договору.

Ухвалою господарського суду від 07.12.2009 р. порушено провадження у справі № 27/414/09 та призначено судове засідання на 24.12.2009 р.

Ухвалою суду від 24.12.2009 р., на підставі ст. 77 ГПК України, у зв’язку з не явкою в засідання суду представників сторін, розгляд справи було відкладено на 26.01.2010 р.

Ухвалою суду від 26.01.10 р. розгляд справи відкладався, на підставі ст. 77 ГПК України, у зв’язку з неявкою у судове засідання уповноваженого представника відповідача. Судове засідання призначено на 04.02.2010 р.

04.02.2010 р. продовжено судовий розгляд справи № 27/414/09.

04.02.2010 р. до початку розгляду справи представник позивача заявив письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз’яснено представнику позивача їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні представник позивача надав суду письмову заяву в порядку статті 22 ГПК України щодо зменшення розміру позовних вимог. У зв’язку із сплатою відповідачем 2000 грн. 00 коп. основного боргу, позивач просить суд стягнути з відповідача 36 200 грн. 00 коп. заборгованості за договором № 140408Э1 від 14.04.2008 р., 6 341 грн. 20 коп. втрат від інфляції, 1 614 грн. 81 коп. три відсотка річних та 4 217 грн. 28 коп. пені за неналежне виконання умов договору.

Заява відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, якою передбачено, що позивач має право до прийняття рішення у справі зменшити розмір позовних вимог, приймається судом.

Суд розглядає зменшені позовні вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 48 373 грн. 29 коп.

Відповідач у судове засідання, відкрите 04.02.2010 р. не з’явився. Письмового відзиву не надав. Про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Поважні причини своєї неявки суду не повідомив. Клопотань про розгляд справи за відсутності представника відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов’язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Неявка уповноваженого представника ТОВ «Транс ін Тайм»в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов’язання не виконав, не скористався належним чином без поважних причин правом на захист своїх інтересів.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути –визнання права.

Господарським судом встановлено, що 14 квітня 2008 року між ТОВ “Саноіл - Транс” (перевізник) та ТОВ “Транс ін Тайм” (замовник) було укладено договір № 140408Э1 транспортно-експедиційного обслуговування.

Відповідно до п. 1.1 договору, замовник доручає, а перевізник бере на себе зобов’язання організовувати перевезення вантажів.

Відповідно до п. 1.2 договору, умови транспортування, вид вантажу, вид транспорту, вартість послуг перевізника узгоджуються сторонами в Заявках на перевезення, які є невід’ємною частиною даного договору.

В період з 05 червня 2008 року по 18 червня 2008 року (включно) позивач здійснив перевезення вантажів на підставі наступних заявок відповідача на перевезення вантажів автомобільним транспортом: № 0306С00003 від 03.06.2008 р., № 0306С00004 від 03.06.2008 р., № 0506С00005 від 05.06.2008 р., № 0506А00005 від 05.06.2008 р., № 0606С00001 від 06.06.2008 р., № 0606С00002 від 06.06.2008 р., № 0606С00003 від 06.06.2008 р., № 0906С00001 від 09.06.2008 р., № 0906С00002 від 09.06.2008 р., № 0906С00003 від 09.06.2008 р., № 1006С00001 від 10.06.2008 р., № 1006С00002 від 10.06.2008 р., № 1106С00001 від 11.06.2008 р., № 1106С00003 від 11.06.2008 р., № 1106С00004 від 11.06.2008 р., № 1206С00001 від 12.06.2008 р., № 1206С00002 від 12.06.2008 р., № 1206С00003 від 12.06.2008 р., № 1306С00001 від 13.06.2008 р., № 1306С00002 від 13.06.2008 р., № 1806М00001 від 18.06.2008 р.

Факт надання позивачем послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів підтверджується актами здачі - прийняття робіт (надання послуг): № ОУ-0000236 від 06.06.2008 р., № ОУ-0000240 від 07.06.2008 р., № ОУ-0000223 від 08.06.2008 р., № ОУ-0000241 від 08.06.2008 р., № ОУ-0000243 від 08.06.2008 р., № ОУ-0000222 від 09.06.2008 р., № ОУ-0000237 від 09.06.2008 р., № ОУ-0000244 від 09.06.2008 р., № ОУ-0000247 від 10.06.2008 р., № ОУ-0000226 від 11.06.2008 р., № ОУ-0000253 від 11.06.2008 р., № ОУ-0000245 від 12.06.2008 р., № ОУ-0000248 від 12.06.2008 р., № ОУ-0000238 від 13.06.2008 р., № ОУ-0000249 від 13.06.2008 р., № ОУ-0000250 від 13.06.2008 р., № ОУ-0000251 від 13.06.2008 р., № ОУ-0000252 від 13.06.2008 р., № ОУ-0000242 від 16.06.2008 р., № ОУ-0000246 від 16.06.2008 р., № ОУ-0000263 від 19.06.2008 р. (копії актів додаються).

Загальна вартість наданих позивачем відповідачеві послуг в період з 05 червня 2008 року по 18 червня 2008 року (включно), які пов'язані з перевезенням вантажів складає 39450 грн. 00 коп.

Відповідно до пункту 3.2 договору оплата послуг за перевезення вантажів здійснюється відповідачем на протязі 10 банківських днів після отримання оригіналів документів (рахунку, акту виконаних робіт, податкової накладної, товарно-транспортної накладної). Сторони можуть домовитися про інші умови оплати послуг перевізника, про що обумовлюється в заявці.

В порушення умов договору, відповідач належним чином не виконав своїх зобов'язань з оплати наданих йому позивачем послуг з перевезення вантажів, здійснивши лише часткову оплату вартості наданих йому позивачем послуг з перевезення вантажів, у розмірі 1250 грн. 00 коп., що підтверджується платіжними документами № 26.05.09 р., 05.06.09 р., 12.06.09 р. та у розмірі 2000 грн. 00 коп., що підтверджується випискою за особовим рахунком від 04.12.09 р.

Заборгованість відповідача з оплати послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом складає 36 200 грн. 00 коп.

Згідно з ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач не надав суду доказів належного виконання зобов’язання і сплати суми боргу.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Правовідносини сторін врегульовано договором перевезення вантажу та договором про надання послуг.

          Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець)зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною(відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідач не сплатив вартість даних послуг, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в розмірі 36 200 грн. 00 коп.

Таким чином, вимога позивача про стягнення суми 36 200 грн. 00 коп. основного боргу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню (з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог).

          Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 6 341 грн. 20 коп. втрат від інфляції, 1 614 грн. 81 коп. три відсотка річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимога про стягнення з відповідача 6 341 грн. 20 коп. втрат від інфляції та 1 614 грн. 81 коп. три відсотка річних є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 4 217 грн. 28 коп. пені.

Як визначено ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов’язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Отже пеня розраховується, виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ та за строк, що не перевищує 6 місяців.

Згідно з п. 6 ст. 232 Цивільного кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконаним.

Відповідно до п. 4.3.3 договору, за несвоєчасну оплату послуг перевізника замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок перевізника.

Отже, вимоги позивача про стягнення 4 217 грн. 28 коп. суми пені обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Крім того, господарський суд зазначає, що відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими, не забороненими законом засобами, захищати свої права від порушень.

Враховуючи це, а також положення статті 19 Конституції України, власник вправі звернутись за захистом своїх прав у будь-який спосіб, не заборонений законом.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Саноіл - Транс”, м. Пологи правомірно звернулося до господарського суду Запорізької області, позовні вимоги є такими, що підтверджуються фактами, встановленими судом, та відповідають нормам діючого законодавства України.

Враховуючи вищевикладене, наявні матеріали справи, господарський суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати: державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 49, 82 –85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Транс ін Тайм” (69037 м. Запоріжжя вул. 12 квітня, 3/69, ЄДРПОУ 35258079, р/р 26001108945 в ЗОД «Райффайзен банк Аваль»МФО 313827) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Саноіл - Транс” (70607 Запорізька область м. Пологи вул. К. Маркса, 358, ЄДРПОУ 33561148, р/р 26003139901 в ЗОД «Райффайзен банк Аваль»МФО 313827) 36 200 (тридцять шість тисяч двісті) грн. 00 коп. заборгованості за договором № 140408Э1 від 14.04.2008 р., 6 341 (шість тисяч триста сорок одна) грн. 20 коп. втрат від інфляції, 1 614 (одна тисяча шістсот чотирнадцять) грн. 81 коп. три відсотка річних, 4 217 (чотири тисячі двісті сімнадцять) грн. 28 коп. пені за неналежне виконання умов договору, 504 (п’ятсот чотири) грн. 00 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя С.С. Дроздова

(Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України та підписано 08.02.2010р.)

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.