Рішення № 8239638, 03.02.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.10 Справа № 26/15/10

Суддя

За позовом - Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»(вул. Жуковського, 60, м. Запоріжжя, 69063)

до відповідачів –1/ Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізька інвестиційно-торгівельна компанія»(вул. Немировича-Данченка, 60/38, м. Запоріжжя, 69091)

2/ Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна асоціація товаровиробників»(пр. Маяковського, 19, м. Запоріжжя, 69035)

про визнання договору оренди недійсним

За зустрічним позовом –Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна асоціація товаровиробників»(пр. Маяковського, 19, м. Запоріжжя, 69035)

до - Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»(вул. Жуковського, 60, м. Запоріжжя, 69063)

третя особа - Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізька інвестиційно-торгівельна компанія»(вул. Немировича-Данченка, 60/38, м. Запоріжжя, 69091)

про визнання договору дійсним

Суддя Юлдашев О.О.

Представники сторін:

Від ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» - Зуєва О.В., довір. №010-01/3384 від 20.05.09. (02.02.09.); Бачкала А.В., довір. №010-01/3385 від 20.05.09.(03.02.09.)

Від ТОВ «Південна асоціація товаровиробників»- Штабовенко Д.В., довір. №б/н від 01.02.09. (02.02.09.); Ніквас В.В., довір. №б/н від 01.02.09. (03.02.09.)

СУТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про визнання договору оренди №б/н від 08.11.2009р. будівлі міні –готелю літ. А-3 загальною площею 2019,8кв.м., розташованої за адресою: м. Запоріжжя, пр.. Маяковського, 19, що був укладений між ТОВ «Запорізька інвестиційно-торгівельна компанія»та ТОВ «Південна асоціація товаровиробників»недійсним.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.01.2010р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі №26/15/10, судове засідання призначено на 02.02.2010р.

У судовому засіданні представником ТОВ «Південна асоціація товаровиробників»надано зустрічну позовну заяву про визнання договору оренди №б/н від 08.11.2009р. будівлі міні –готелю літ. А-3 загальною площею 2019,8кв.м., розташованої за адресою: м. Запоріжжя, пр.. Маяковського, 19, що був укладений між ТОВ «Запорізька інвестиційно-торгівельна компанія»та ТОВ «Південна асоціація товаровиробників» дійсним.

Для спільного розгляду з первісним позовом у справі №26/15/10 в порядку ст.60 ГПК України прийнято зустрічну позовну заяву ТОВ «Південна асоціація товаровиробників».

У судовому засіданні, відкритому 02.02.2010. оголошено перерву до 03.02.2010. для оголошення рішення в повному об’ємі.

Позивач за первісним позовом підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві. На підставі ст.ст. 1,22,38,54,56,57 ГПК України просить позов задовольнити.

Відповідач 2. за первісним позовом із заявленими до нього вимогами не погодився. Заперечення на первісний позов, фактично викладено в зустрічній позовній заяві та мотивовано наступними обставинами.

08.11.2009 р. між ТОВ «Південна асоціація товаровиробників» та третьою особою було укладено договір оренди нерухомого майна.

В даний час відповідач не визнає дійсним даний договір та просить суд визнати його недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частина 2 ст. 16 ЦК України, встановлює способи захисту інтересів особи. Але перелік способів захисту інтересів у ЦК України не є вичерпним, оскільки ця стаття вміщує ще й припис про те, що: «суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом».

Такий інший спосіб захисту - «визнання правочину дійсним»передбачені ч. 2 ст. 218 ЦК України та ч. 2 ст. 220 ЦК України.

Визначення у вказаних нормах підстав для визнання правочину дійсним -підтвердження вчинення дій іншої стороною (ч. 2 ст. 218 ЦК України) або ухилення від його нотаріального посвідчення (ч. 2 ст. 220 ЦК України), не свідчать про заборону законом звертатися з таким способом захисту, але з інших підстав, ніж ті, що позначені у вказаних нормах.

Стаття 25 ЦК України визначає:

«1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

2. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства».

В даному випадку, договір оренди не визнається іншою стороною — відповідачем, а інтерес ТОВ «Південна асоціація товаровиробників»полягає у підтвердженні наявності прав та обов'язків сторін Договору на момент його укладання.

ТОВ «Південна асоціація товаровиробників»вказує на те, що під час укладення договору оренди, було додержано усіх необхідних вимог, визначених у ч.ч. 1-5 статті 203 ЦК України, отже, договір є чинним.

Представник ТОВ «Запорізька інвестиційно-торгівельна компанія»у судове засідання не з’явився, відзиву на позовну заяву не надав. Відповідно до статті 75 ГПК, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов‘язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов‘язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов‘язаної сторони виконання її обов‘язку. Майнові зобов‘язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України та іншими нормативно-правовими актами.

Так, 28.09.2006 р. Відкрите (зараз –Публічне) акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України»та Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізька інвестиційно-торгівельна компанія» уклали кредитний договір №7506К45/52. (надалі –Кредитний договір), відповідно до п. 3.1. якого Банк відкриває ТОВ «Запорізька інвестиційно-торгівельна компанія»не відновлювальну кредитну лінію на умовах забезпеченості, повернення, відкличності, строковості, платності та цільового характеру використання. Загальний ліміт кредитної лінії –еквівалент 10000000,00 грн. (п. 3.2.1. Кредитного договору у редакції додаткової угоди від 06.09.2007р.).

Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов‘язань може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Ст. 1 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Згідно із ст. 5 вказаного Закону предметом іпотеки може бути об‘єкт незавершеного будівництва.

Виконання Кредитного договору забезпечено Іпотечним договором № 7506 Z 141 від 28.09.2006р., посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Журавльовим Д. В. за реєстр. № 1812 (надалі - Іпотечний договір). Згідно п. 1.3. Іпотечного договору ТОВ «Запорізька інвестиційно-торгівельна компанія»надало в іпотеку Банку незавершене будівництво, шляхом передачі в іпотеку права оренди земельної ділянки загальною площею 0,8006 га, на якій велося будівництво об’єкту нежитлової нерухомості –міні –готелю, загальною площею 2114 кв.м за адресою: м. Запоріжжя, вул. Прибрежна магістраль в районі комплексу "Орбіта –люкс".

Заборона відчуження зазначеного предмета іпотеки була накладена АТ «Укрексімбанк»за Іпотечним договором приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Журавльовим Д. В. 28.09.2006р. за № 3803736. Крім того, згідно вимог ст. 5 Закону України «Про іпотеку»та п. 4 Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 31.03.2004р. № 410 будівля міні-готелю обтяжена іпотекою та іпотекодержателем є АТ «Укрексімбанк»(витяг з Державного реєстру іпотек № 23314244 від 27.04.2009р.)

Розпорядженням голови Орджонікідзевської районної адміністрації № 1318р від 18.10.2007р. будівлі міні-готелю літера А-3 по Прибрежній магістралі в районі комплексу "Орбіта –люкс" була надана поштова адреса: м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 19.

Як підтверджується матеріалами справи, об‘єкт кредитування (будівля міні-готелю) введено в експлуатацію в жовтні 2007р., свідоцтво про право власності на об‘єкт нерухомості (бланк серії САВ № 989762) видано ТОВ «Запорізька інвестиційно-торгівельна компанія»виконавчим комітетом Запорізької міської ради 02.11.2007 на підставі рішення від 01.11.2007р. № 454. Право власності на нерухоме майно зареєстровано за ТОВ «Запорізька інвестиційно-торгівельна компанія».

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про іпотеку»та п. 1.3. Іпотечного договору, після завершення будівництва, будівлі залишаються предметом іпотеки відповідно до договору.

Таким чином, з листопада 2007р. і до теперішнього часу АТ «Укрексімбанк»є законним іпотекодержателем будівлі міні –готелю літ. А-3 загальною площею 2019,8 кв.м., розташованої за адресою: м. Запоріжжя, проспект Маяковського, будинок 19.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов‘язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (ч. 3 ст. 6 ЦК України).

Ч. 2 ст. 586 ЦК України передбачено, що заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

Так, позивач та відповідач 1. п. 2.4.5. Іпотечного договору передбачили зобов‘язання ТОВ «Запорізька інвестиційно-торгівельна компанія»без письмової згоди банку не здійснювати дій, пов‘язаних з передачею предмету іпотеки третім особам.

Правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передача в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним (ч. 3 ст. 13 Закону України "Про іпотеку").

Як свідчать, надані до суду документи, 08.11.2009р. між ТОВ «Запорізька інвестиційно-торгівельна компанія»та ТОВ «Південна асоціація товаровиробників»укладено договір оренди, відповідно до умов якого Відповідач 1. передає Відповідачеві 2. за плату у тимчасове користування (оренду) будівлю міні –готелю літ. А-3, розташоване за адресою: м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 19, загальною площею 2019,8 кв.м. (далі –Договір оренди). У п.1.1. Договору оренди зазначено, що об‘єкт оренди належить ТОВ «ЗІТК»на праві приватної власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, видане виконавчим комітетом Запорізької міської ради на підставі рішення від 01.11.2007р. № 454.

Відповідно до розділу 2 Договору оренди, Відповідач 1. та Відповідач 2. 08.11.2009р. склали та підписали акт прийому –передачі будівлю міні –готелю літ. А-3. Отже, з 08.11.2009р. зазначене нерухоме майно фактично було передано в оренду ТОВ «Південна асоціація товаровиробників».

З матеріалів справи вбачається, що на момент укладання Договору оренди, іпотека АТ «Укрексімбанк»була чинною, будівля міні-готелю вже більше двох років знаходилася в іпотеці Банку. В силу приписів ст. 586 ЦК України та ч. 3 ст. 13 Закону України "Про іпотеку, п. 2.4.5. Іпотечного договору Відповідач 1 повинен був отримати письмову згоду АТ «Укрексімбанк»стосовно здачі в оренду іпотечного нерухомого майна.

Ст. 33 ГПК України зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. У справі відсутні будь які докази отримання зазначеної згоди (письмової або усної) ТОВ «Запорізька інвестиційно-торгівельна компанія»від Банку.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 ЦК України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ч. 1 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити нормам Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Таким чином, договір оренди від 08.11.2009р, укладений Відповідачем 1. та Відповідачем 2. слід визнати недійсним, в силу ст. 215 ЦК України.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд вважає первісні вимоги такими, що підлягають задоволенню, зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають на наступних підставах.

В обґрунтування своїх позовних вимог ТОВ «Південна асоціація товаровиробників»посилається на ст. 203 ЦК України.

Дійсно, загальні вимоги, дотримання яких є необхідним для чинності правочину, викладені в ст. 203 ЦК України. У ст. 203 ЦК України зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з правилом ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемний правочин) або якщо він не визнаний судом недійсним (оспорювані правочини).

Недійсність спірного договору оренди прямо визначена нормами ч. 3 ст. 13 Закону України "Про іпотеку", а саме: правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передача в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним. Відповідна згода на укладання ТОВ «Запорізька інвестиційно-торгівельна компанія»договору оренди від 08.11.2009р. Банком надана не була.

В силу ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Отже, посилання ТОВ «Південна асоціація товаровиробників»на ст.203 ЦК України, у даному випадку є недоцільним та спростовується матеріалами справи, зокрема фактом знаходження будівлі міні-готелю в іпотеці АТ «Укрексімбанк»з листопада 2007р., що не заперечується і самим ТОВ «Південна асоціація товаровиробників».

Норма ст. 55 Конституції України надає право кожній особі на звернення до суду за захистом своїх прав.

Згідно зі ст. 16 ЦК України - кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Даною нормою встановлено способи захисту прав, які повинні бути дотримані особою, що звертається до суду за захистом, а саме: способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень ч. 2-5 ст.13 ЦК України (ч.3 ст.16 ЦК України).

За приписами ст. 13 ЦК України, при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також не допускати дій з наміром завдати шкоди іншій особі чи зловживати правом в інших формах.

Позовні вимоги ТОВ «Південна асоціація товаровиробників»визнати договір оренди від 08.11.2009р. дійсним при наявності чинного договору іпотеки, є саме зловживанням правом та такі вимоги явно суперечать діючому законодавству та не можуть бути задоволені судом.

Отже, первісні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати за первісним позовом покладаються на відповідачів за первісним позовом, оскільки спір виник внаслідок їх неправильних дій, судові витрати за зустрічним позовом –на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись ст.ст. 47, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити повністю.

Визнати договір оренди №б/н 08.11.2009р будівлі міні – готелю літ. А-3 загальною площею 2019,8 кв.м., розташованої за адресою: м. Запоріжжя, пр. Маяковського, б.19, що був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізька інвестиційно-торгівельна компанія»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Південна асоціація товаровиробників»недійсним.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізька інвестиційно-торгівельна компанія»(вул. Немировича-Данченка, 60/38, м. Запоріжжя, 69091; код ЄДРПОУ 33610320) на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк»в м. Запоріжжі (вул. Жуковського, 10, м. Запоріжжя, 69063, код ЄДРПОУ 24905013) держмито у сумі 42,50грн. та витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна асоціація товаровиробників»(пр. Маяковського, 19, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 35183350) на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»в особі філії АТ «Укрексімбанк»в м. Запоріжжі (вул. Жуковського, 60, м. Запоріжжя, 69063) держмито у сумі 42,50 грн. та витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні зустрічного позову відмовити.           

Суддя О.О. Юлдашев