Рішення № 8239550, 28.01.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.10 Справа № 15/28/10

Суддя

За позовом Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ, вул. Шолуденка 1

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольський автогідроагрегат», Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Дзержинського 21/1

про стягнення 21148,91 грн. основного боргу за договором №06/07-1042, пені в розмірі 2175,08 грн., втрат від інфляції грошових коштів 7625,40 грн., 3% річних відсотків 1350,02 грн.

Суддя І.С. Горохов

Представники:

від позивача –Ткаченко Р.Ю., представник довіреність №85/10 від 28.12.2009р.

від відповідача –Ненашева Я.В., представник довіреність від 20.01.2010р. б/н

Суть спору:

Розглядається позовна заява Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольський автогідроагрегат», Запорізька область, м. Мелітополь, про стягнення 21148,91 грн. основного боргу за договором №06/07-1042, пені в розмірі 2175,08 грн., втрат від інфляції грошових коштів 7625,40 грн., 3% річних відсотків.

Ухвалою господарського суду від 04.01.2010р. порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 28.01.2010р.

В судовому засіданні 28.01.2010р. за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав зазначених у позові, а саме: між позивачем та відповідачем було укладено договір на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання. Протягом листопада –грудня 2007р., березня 2008р. позивачем було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 138978,62 грн., що підтверджується актами прийому –передачі природного газу. Відповідачем частково оплачено кошти за отриманий природний газ в розмірі 117829,71 грн. Залишок заборгованості в розмірі 21148,91 грн. не сплатив. Позивач просить стягнути суму основного боргу а також пеню в розмірі 2175,08 грн., витрат з інфляційних процесів 7652,40 грн., 3% річних –1350,02 грн.

Відповідач проти позову не заперечив, однак відзив на позов не надав. Разом з тим зазначив, що платіжним дорученням від 20.01.2010р. №85 сплачено суму основного боргу в розмірі 21148,91 грн., щодо стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних заявив усне клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій у зв’язку з скрутним фінансовим становищем підприємства.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд встановив, що 01.10.2007 року між Дочірньою компанією «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мелітопольський автогідроагрегат»(Покупець) укладено договір №1042ТЕ-14 на постачання природного газу для надання населення послуг з опалення та гарячого водопостачання.

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов’язується передати у власність покупця в 2007 році природний газ, надалі газ, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

Відповідно до п. 3.1 –3.3 договору, постачальник передає газ на першій засувці кордону розподілу газових мереж Покупця.

Приймання –передача газу протягом місяця здійснюється рівномірно з припустимим перевищенням добових обсягів від середньодобового не більше як на 5 відсотків.

Приймання –передача газу, поставленого Постачальником покупцеві у відповідному місяці, оформлюється актом приймання-передачі газу в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого та про транспортованого газу.

Між сторонами також було укладено додаткові угоди № 1 від 29.10.2007р. та № 2 27.11.2007р. щодо обсягів природного газу.

Протягом листопада –грудня 2007 року, березня 2008 року позивачем було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 138978,62 грн. про що свідчать підписані між сторонами акти передачі –приймання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення від 30.11.2007р. на суму 53406,41 грн., від 31.12.2007р. на суму 38221,12 грн., від 24.03.2008р. на суму 25986,34 грн., від 24.03.2008р. на суму 17122,54 грн., від 31.03.2008р. на суму4242,21 грн., на загальну суму 138978,62 грн.

Відповідно до п. 6.1 Оплата за газ та послуги з його транспортування проводиться грошовими коштами у такому порядку:

- перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця;

- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті та про транспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання –передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем постачання газу.

Відповідачем було здійснено часткову оплату за отриманий природний газ, а саме: 13.11.2007р. –215,04 грн.; 18.12.2007р. –25036 грн.; 25.01.2008р. –8000 грн.; 15.02.2008р. –30221,18 грн.; 15.02.2008р. –28370,47 грн., 18.02.2008р. –25987,02 грн., всього 117829,71 грн.

В судовому засіданні 28.01.2010р. відповідачем надано платіжне доручення №85 від 20.01.2010р. на суму 21148,91 грн. яке свідчить про оплату за газ та газопостачання згідно договору №06/07-1042-ТЕ-14 від 01.10.1997р.

Таким чином суд вважає, що в частині стягнення суми основного боргу з відповідача в розмірі 21148,91 грн. провадження у справі необхідно припинити на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку з відсутністю предмета спору.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 2175,08 грн. за період часу з 29.06.2009р. по 29.12.2009р., яку обґрунтовує посилаючись на вимоги ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та п. 7.2 договору в разі неоплати або несвоєчасної оплати у строки, зазначені у п. 6.1 даного договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 7.5 договору, неустойка нараховується постачальником протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом.

Суд погоджується з розрахунком позивача щодо нарахування пені за прострочення платежу та в цій частині вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з прострочення суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Позивачем нараховано за прострочення платежу відповідачу суму, на яку збільшено розмір боргу внаслідок інфляційних процесів за період з грудня 2007 року по листопад 2009 року в розмірі 7652,40 грн. та 3% річних в розмірі 1350,02 грн.

Суд погоджується з розрахунками позивача та вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в цій частині.

Щодо усного клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій нарахованих та заявлених до стягнення позивачем у зв’язку з важким фінансовим станом підприємства –відповідача, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання внаслідок наступного.

Нараховані інфляційні втрати та 3% річних з урахуванням вимог ст. 625 Цивільного кодексу України зменшенню не підлягають, оскільки не є штрафними санкціями з урахуванням вимог ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання, господарський суд повинен об’єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов’язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов’язання, незначності прострочення у виконанні зобов’язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Незважаючи на оплату суми основного боргу відповідачем після звернення позивача до суду, необхідно зазначити, що таке погашення заборгованості відбулось майже через два роки з дня виникнення заборгованості, що є досить значним проміжком часу. Даний випадок не є винятковим, виходячи з інтересів сторін, розмір пені розраховано з урахуванням подвійної облікової ставки Національного Банку України та він не є надмірно великим в порівнянні з основним боргом, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Доказів перебування підприємства відповідача в скрутному фінансовому становищі відповідачем не надано.

Враховуючи вище викладене, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, суми коштів, втрат від інфляційних процесів та 3% річних обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають присудженню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 75, п. 1-1 ст. 80, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольський автогідроагрегат», 72312, Запорізька область м. Мелітополь, вул. Дзержинського 21/1 код ЄДРПОУ 30952117 на користь Дочірньої компанії «Газ України»національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», 04116, м. Київ, вул. Шолуденка 1, код ЄДРПОУ 31301827 пеню в розмірі 2175,02 грн., суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів в розмірі 7652,40 грн., 3% річних 1350,02 грн., та 560 грн. судових витрат. Видати наказ.

3. Провадження у справі в частині стягнення з відповідача основної суми заборгованості в розмірі 21148,91 грн. припинити у зв’язку з відсутністю предмета спору.

Суддя І.С. Горохов

Рішення оформлено та підписано відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 29.01.2010р.