Рішення № 8239547, 26.01.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.10 Справа № 16/281/09

За позовом публічного акціонерного товариства “СЕБ Банк” (01004, м.Київ, вул.Червоноармійська, 10)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Аліот” (69095, м.Запоріжжя, пр.Леніна, 117а)

про стягнення 344403,38 грн.

Суддя Ніколаєнко Р.А.

Представники сторін:

від позивача - Гоголь Б.М. (дов.470 від 28.09.2009)

від відповідача - не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

          ПАБ “СЕБ Банк” заявлено позов про стягнення з ТОВ “Торгівельний будинок “Аліот” 307955,00 грн. збитків.

          Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.12.2009 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 16/281/09 з призначенням судового засідання на 16.12.2009.           Ухвалою від 16.12.2009 розгляд справи відкладався до 26.01.2010. В засіданні 26.01.2010 за згодою позивача оголошено вступну та резолютивні частини рішення.

           Заявою, поданою у засідання 26.01.2010, позивач збільшив розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідача 307955,00 грн. збитків та 36448,38 грн. пені. Заява прийнята судом як така, що не суперечить ст.22 Господарського процесуального кодексу України. Таким чином, щойнозазначені вимоги є предметом розгляду справи.

          Свої вимоги позивач обґрунтував положеннями ст.ст.526, 549, 550, 610, 611, ч.3 ст.612 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 230 Господарського кодексу України та умовами договору купівлі-продажу від 09.06.2008 № 09/06 між сторонами. Вказав на те, що на виконання договору здійснив передплату за товар в розмірі 307955,00 грн., однак відповідач всупереч умовам договору поставку товару не здійснив, чим спричинив позивачу збитки. За невиконання зобов’язань договором передбачена відповідальність у вигляді пені, яка нарахована відповідачу і розмір якої склав 36448,38 грн. Позивач просить позов задовольнити.

          Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, відзив на позов суду не надав, представник відповідача в судове засідання за викликом не з’явився. Про час та місце судового засідання відповідач повідомлявся належним чином шляхом направлення ухвали про порушення провадження у справі за адресою реєстрації згідно з відомостями ЄДР.

До того ж, згідно з п. 3.6 роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження юридичних осіб – учасників судового процесу.

          Справу розглянуто згідно зі ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами, які є достатніми для вирішення спору.

          Вивчивши матеріали справи та вислухавши представника позивача, суд знайшов підстави для задоволення позову.

Встановлено, що 09.06.2008 сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу № 09/06 (далі –Договір), за яким відповідач зобов’язався на замовлення позивача та згідно із специфікаціями виготовити, поставити та здійснити монтаж меблів (далі –товар), а позивач зобов’язався прийняти та оплатити товар відповідно до умов Договору.

П.п. 6.1, 6.2 договору передбачено, що позивач здійснює попередню оплату у безготівковій формі в розмірі 70% вартості товару протягом трьох банківських днів з дати підписання відповідної специфікації, а остаточний розрахунок здійснюється окремо за кожною специфікацією не пізніше п’яти банківських днів з дати підписання сторонами акта прийому-передачі та монтажу товару на підставі виставленого рахунку.

За п.2.3 Договору відповідач має поставити товар протягом тридцяти днів з дня надходження авансу.

Згідно з п.7.2 Договору у разі порушення відповідачем термінів постачання товару відповідно до специфікацій, він сплачує на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення за кожен день прострочення поставки.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України (ЦК України) встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України (ГК України), п.п.1, 7 ст.193 якого встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Представленими суду платіжними дорученнями та меморіальними ордерами, копії яких долучено до матеріалів справи, підтверджено, що на виконання Договору позивач 01.07.2008, 13.10.2008 та 17.12.2008 вніс авансові платежі на загальну суму 1330516,65 грн.

Однак, як свідчать матеріали справи, відповідач зобов’язання в частині поставки товару виконав лише частково, вартість недопоставленого у встановлені Договором строки товару склала 307955,00 грн.

Про заборгованість відповідача на суму 307955,00 грн. свідчить також підписаний сторонами акт звірки розрахунків за Договором від 15.01.2009.

Ч.3 ст.612 ЦК України, ч.2 ст.220 ГК України передбачено, що якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов’язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Оскільки в даному випадку має місце прострочення зобов’язання відповідачем, позивач набув права відмовитися від виконання та вимагати відшкодування збитків.

Статтею 623 ЦК України на боржника на випадок невиконання або неналежного виконання зобов’язання покладено обов’язок відшкодування кредиторові завданих цим збитків.

Під збитками, між іншим, розуміються витрати, зроблені кредитором, неотриманий ним прибуток, який би він одержав, якщо обов’язок було б виконано.

У відповідності з нормами цивільного законодавства притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише за певних, передбачених законом умов, сукупність яких формують склад правопорушення, що є підставою для цивільно-правової відповідальності. Складовими правопорушення, необхідними для відповідальності у вигляді відшкодування збитків, є суб’єкт та об’єкт правопорушення, а також суб’єктивна та об’єктивна сторони. Суб’єктом цивільного правопорушення є боржник. Об’єктом правопорушення – зобов’язальні правовідносини кредитора та боржника. Суб’єктивну сторону становить вина боржника, а об’єктивну – протиправна поведінка боржника (невиконання або неналежне виконання обов’язку), наявність збитків у майновій сфері кредитора, причинний зв’язок між протиправною поведінкою боржника та збитками.

Факт порушення відповідачем прийнятих на себе зобов’язань та спричинення відповідачем збитків, якими в даному є понесені позивачем витрати за непоставлений відповідачем товар, доведені матеріалами справи, а тому позов в цій частині є обгрунтованим.

Відповідно до п.7.2 Договору позивачем за прострочення зобов’язань відповідачем заявлена до стягнення пеня за 180 днів з моментів прострочення партій поставок (01.08.2008, 11.11.2008, 15.01.2009), розмір якої склав 36448,38 грн.

Розрахунок пені відповідає договору, закону та визнаний судом обґрунтованим.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню.

          Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, які складаються з 3444 грн. 03 коп. витрат на державне мито та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, покладаються на відповідача.

Відповідно до ст.8 Декрету КМУ “Про державне мито” позивачу підлягає поверненню з державного бюджету України 691 грн. 37 коп. зайво сплаченого державного мита.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст.49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, ст.8 Декрету КМУ “Про державне мито”, суд

ВИРІШИВ :

          Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Аліот” (69095, м.Запоріжжя, пр.Леніна, 117а, код ЄДРПОУ 33795715) на користь публічного акціонерного товариства “СЕБ Банк” (01004, м.Київ, вул.Червоноармійська, 10, код ЄДРПОУ 14351016) 307955 грн. 00 коп. збитків, 36448 грн. 38 коп. пені, 3444 грн. 03 коп. витрат на державне мито та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Повернути ПАБ “СЕБ Банк” (01004, м.Київ, вул.Червоноармійська, 10) 691 грн. 37 коп. зайво сплаченого державного мита, перерахованого за платіжним дорученням № 105389578 від 11.09.2009. На повернення видати довідку.

Суддя Р.Ніколаєнко

          Рішення оформлено та підписано 28.01.2010.