Рішення № 8239282, 03.03.2010, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

03.03.2010 р.                                                             Справа № 19/103

За позовом Прокурора міста Ужгород в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, Департаменту міського господарства та Ужгородського комунального підприємства „Уж – тепло”, м. Ужгород

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Закарпатконтакт”, м. Ужгород

про стягнення 14 799 грн. 06 коп. заборгованості за договором № 98 від 01.11.2006 року про надання теплової енергії в гарячій воді (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог),

Суддя господарського суду – Пригара Л.І.

представники:

Позивача – Гомза В.І., начальник юридичного відділу, доручення № 646

від 14.06.2007 року

Відповідача – Яцишин О.Є., доручення б/н від 14.10.2009 року

В судовому засіданні брав участь представник прокуратури Закарпатської області – Андрейчик А.М., прокурор відділу представництва інтересів громадян і

держави в судах

СУТЬ СПОРУ: Прокурором міста Ужгород заявлено позов в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, Департаменту міського господарства та Ужгородського комунального підприємства „Уж – тепло”, м. Ужгород до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Закарпатконтакт”, м. Ужгород про стягнення 14 872 грн. 29 коп. заборгованості за договором № 98 від 01.11.2006 року про надання теплової енергії в гарячій воді. Представником позивача в судовому засіданні 02.02.2010 року подано заяву б/н від 02.02.2010 року в порядку ст. 22 ГПК України про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 14799 грн. 06 коп. у зв’язку з уточненням розміру суми боргу згідно договору № 98 від 01.11.2006 року.

Представники позивача та прокуратури просять задоволити позовні вимоги з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, обґрунтовуючи їх доданими до матеріалів справи документальним доказами, зокрема стверджують, що відповідач своєчасно не виконав умови договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 98 від 01.11.2006 року, а саме не оплатив за поставлену теплову енергію в розмірі 14 799 грн. 06 коп.

Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав наведених у письмових запереченнях від 15.10.2009 року та 26.10.2009 року. Посилається на те, що договір, на який посилається позивач є двосторонньою угодою, яку уклали між собою відповідач та Ужгородське комунальне підприємство „Уж – тепло”, яке є юридичною особою. В зв’язку з чим, КП „Уж – тепло” за своїм статусом не є органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, і звернення прокурора до суду в інтересах вказаного підприємства є неправомірним, оскільки не передбачено діючим законодавством. Крім того, посилається на те, що відсутні розрахунки вартості наданих послуг з обґрунтуванням їх вартості та доказами їх надання, що в свою чергу ставить під сумнів заявлені у позові суми. Стверджує, що договір № 98 від 01.11.2006 року, на який посилається позивач є строковим, тобто укладений на один рік з 01.11.2006 року, термін якого закінчився 31.10.2007 року, в зв’язку з чим твердження позивача про те, що відповідач отримував якісь послуги після вказаного терміну – нічим не підтверджені.

Представником прокуратури 26.10.2009 року подано суду письмові пояснення, в яких стверджується про те, що прокурор міста Ужгорода правомірно звернувся до суду з даним позовом, оскільки питання, що ставиться прокурором у даній позовній заяві належить до повноважень органу місцевого самоврядування як органа виконавчої влади. Крім того, враховуючи, що „інтереси держави” є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає „орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах”. Під таким органом слід розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органа виконавчої влади.

Разом з тим, вважає, що наявна дебіторська заборгованість комунального підприємства за відпущену теплову енергію створює загрозливу ситуацію з належного теплозабезпечення мешканців міста Ужгорода, негативно позначається на поповненні бюджету міста, і як наслідок несвоєчасна виплата заробітної плати працівників департаменту міського господарства та його структурним підрозділам та неспроможність міської ради вчасно та повністю провести розрахунок за спожитий газ, постачання та розрахунок за який є актуальним питанням в сфері економічних інтересів держави.

Письмовими поясненнями від 03.03.2010 року представник відповідача посилається на те, що жодна позиція поданого позивачем розрахунку заборгованості не пояснює та не обґрунтовує утворення кожної суми боргу за кожен окремо період. До того ж стверджує, що КП „Уж – тепло” не поставляв теплоенергію відповідачу, внаслідок чого взяті на себе зобов’язання за договором не виконало. Посилається на те, що договір, який укладений між КП „Уж – тепло” та ТОВ „Закарпатконтакт” є розірваним, оскільки КП „Уж – тепло” листом № 1852 від 22.10.2007 року повідомив про те, що з початку опалювального сезону 2007 – 2008 років теплова енергія не буде подана до повернення 1 примірника відповідно оформленого договору. Враховуючи дане повідомленням власник квартири в кінці жовтня 2007 року запросив спеціалістів, які обрізали нагрівальні радіатори, і встановили електроконвектори, в зв’язку з чим стало неможливим постачання теплової енергії КП „Уж – тепло”.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури,

суд встановив:

Між Комунальним підприємством „Уж – тепло”, м. Ужгород та Товариством з обмеженою відповідальністю „Закарпатконтакт”, м. Ужгород 01.11.2006 року був укладений договір № 98 про постачання теплової енергії в гарячій воді. Згідно умов даного договору енергопостачальна організація (КП „Уж – тепло”) взяв на себе зобов’язання постачати споживачу (відповідачу по справі – ТОВ „Закарпатконтакт”) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач (відповідач) взяв на себе зобов’язання оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором.

Відповідно до розділу 3 договору, споживач (відповідач) зобов’язаний виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Облік споживання теплової енергії проводиться розрахунковим способом. При відсутності приладів обліку – кількість теплової енергії, що відпущена споживачу (відповідачу), визначається енергопостачальною організацією (КП „Уж – тепло”). Оскільки, у відповідача відсутні прилади обліку теплової енергії відповідно до пункту 5.1. договору, пункту 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007 року N 1198 обсяг спожитої відповідачем теплової енергії визначався розрахунковим шляхом, що оформлено додатком № 1 до договору № 98 від 01.11.2006 року про постачання теплової енергії в гарячій воді.

Розділом 6 договору сторони встановили, що розрахунки за теплову енергію, що споживаються, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Згідно ч. 6 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування (ст. 20 Закону України „Про теплопостачання”).

Згідно п.п. 6.2. та 6.3. договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата за теплову енергію проводиться споживачем (відповідачем) через фінансовий орган шляхом перерахування платіжним дорученням коштів на поточний рахунок КП „Уж – тепло” не пізніше 5 – го числа місяця, наступного за розрахунковим. Оплата здійснюється на підставі виставлених рахунків.

Відповідно до вищевказаного договору постачальником теплової енергії (КП „Уж – тепло”) виписано та надіслано ТОВ „Закарпатконтакт” рахунки на оплату за опалення № 1188 від 15.12.2006 року, № 59 від 16.01.2007 року, № 289 від 19.02.2007 року, № 498 від 20.03.2007 року, № 1409 від 29.11.2007 року, № 1522 від 18.12.2007 року, № 52 від 21.01.2008 року, № 198 від 14.02.2008 року, № 362 від 21.03.2008 року, № 472 від 11.04.2008 року, № 605 від 15.12.2008 року, № 41 від 21.01.2009 року, № 137 від 16.02.2009 року, № 225 від 11.03.2009 року, № 338 від 13.04.2009 року. Із фактичних обставин і матеріалів справи слідує, що на підставі договору № 98 від 01.11.2006 року відповідачем протягом періоду з листопада по грудень включно 2006 року, з січня по березень включно 2007 року, з листопада по грудень включно 2007 року, з січня по квітень включно 2008 року, за грудень 2008 року, з січня по квітень включно 2009 року спожито теплову енергію на загальну суму 16 394 грн. 37 коп., що підтверджено копіями виставлених відповідачу до оплати місячних рахунків.

Згідно поданого розрахунку, внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов’язання щодо повної та своєчасної оплати теплової енергії станом на день розгляду спору утворився борг в розмірі 14799 грн. 06 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново – господарськими визнаються цивільно – правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності та

регулюються Цивільним кодексом України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Таким чином, на день розгляду справи в суді, обставини спору (права і зобов’язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач неналежно виконав взяті на себе зобов’язання, не оплатив повну вартість поставленої йому теплової енергії в розмірі 14 799 грн. 06 коп. Позовні вимоги в частині стягнення суми заборгованості в розмірі 14 799 грн. 06 коп. доведені доданими до матеріалів справи документальними доказами.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України в силу зобов’язання – кредитор вправі вимагати виконання обов’язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов’язань у відносинах. Підставою виникнення зобов’язання є юридичний факт. В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов’язальні відносини між сторонами є надання теплової енергії. Отже, обов’язок відповідача оплатити вартість наданої теплової енергії є безспірним.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року № 436-IV, ст. 526 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року № 435-IV, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства. Порушене право позивача підлягає захисту шляхом стягнення на його користь суми 14 799 грн. 06 коп. заборгованості за надану теплову енергію.

Аргументи відповідача стосовно відсутності розрахунків вартості наданих послуг з обґрунтуванням їх вартості та доказами їх надання, судом відхиляються, оскільки позивачем подано, а матеріали справи містять належним чином завірені копії всіх рахунків наданих відповідачу за оплату опалення із зазначенням в них кількості використання теплової енергії та ціни. Щодо посилання відповідача у своїх запереченнях на те, що договір № 98 від 01.11.2006 року є строковим, і термін його дії закінчився 31.10.2007 року, в зв’язку з чим КП „Уж – тепло” не могло і не надавало ТОВ „Закарпатконтакт” теплову енергію суд констатує наступне. Пунктом 10.4. договору зазначено про те, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із осіб. Як вбачається із матеріалів справи, ні позивач, ні відповідач не подав суду жодних документальних доказів про те, що станом на день розгляду спору в суді договір № 98 від 01.11.2006 року про постачання теплової енергії в гарячій воді, укладений між КП „Уж – тепло” та ТОВ „Закарпатконтакт” є припиненим в зв’язку із закінченням терміну його дії або розірваним в судовому порядку. Отже, слід вважати, що даний договір станом на сьогоднішній день є дійсним. Разом з тим, твердження представника відповідача про ненадання КП „Уж – тепло” теплової енергії з квітня 2007 року ніякими документальними доказами не підтверджені та не доведені.

Посилання відповідача на неправомірне звернення прокурора міста Ужгорода з позовом в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, Департаменту міського господарства та Ужгородського комунального підприємства „Уж – тепло” судом до уваги не приймається, оскільки Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 року № 3-рп/99 встановлено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з

інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте

держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших

інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Як вбачається із позовної заяви прокуратура чітко визначила в чому полягають порушення інтересів держави.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, викладених прокуратурою та позивачем, не надав.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 147 грн. 99 коп. на відшкодування витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. ст. 509, 526, 549, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 175, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 44, 49, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Закарпатконтакт”, м. Чоп, вул. Берег, 2 (код ЄДРПОУ 25434372) на користь Ужгородського комунального підприємства „Уж – тепло”, м. Ужгород, вул. Белінського, 17 (код ЄДРПОУ 03054098) суму 14 799 (Чотирнадцять тисяч сімсот девяносто дев’ять гривень) грн. 06 коп. заборгованості за договором № 98 від 01.11.2006 року про надання теплової енергії в гарячій воді.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Закарпатконтакт”, м. Чоп, вул. Берег, 2 (код ЄДРПОУ 25434372):

а) в доход Державного бюджету України суму 147 (Сто сорок сім гривень) грн. 99 коп. державного мита із зарахуванням по коду бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095;

б) на р/р 31218259700002 в ГУДКУ у Закарпатській області, одержувач Державний бюджет м. Ужгород, МФО 812016, код ОКПО 22108040, код бюджетної класифікації 22050000, символ звітності 259 суму 236 (Двісті тридцять шість гривень) грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

4. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Пригара Л.І.