Рішення № 8238714, 02.02.2010, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "02" лютого 2010 р. Справа № 15/1701

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого - судді Кравець С.Г.

при секретарі Лужко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного виробничо-торгового підприємства "Світязь" (м. Луцьк)

до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (м. Новоград - Волинський)

про стягнення 7531,44 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 7531,44грн. заборгованості.

Позивач повноважного представника в судове засідання не направив. 04.01.2010р. від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, письмових заперечень не подав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить реєстр на відправку рекомендованої кореспонденції господарського суду Житомирської області від 14.01.2010р.

Відповідно до ст.75 ГПК України, справа розглядалась за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи , господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі видаткових накладних №8188 від 01.07.2009р. на суму 1124,58грн., №8322 від 10.07.2009р на суму 2199,04грн., №8401 від 15.07.2009р. на суму 1546,57грн., №8477 від 22.07.2009р. на суму 1100,86грн., №8566 від 29.07.2009р. на суму 2300,71грн., №8648 від 04.08.2009р на суму 745,05грн., №8677 від 04.08.2009р на суму 218,40грн., №8811 від 12.08.2009р на суму 907,09грн., Приватним виробничо-торговим підприємством "Світязь" (позивач у справі) було передано Суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 (відповідач у справі) товар на загальну суму 10142,30грн.

Зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Згідно ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч.1 ст.639 ЦК України).

Стаття 655 ЦК України визначає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Проаналізувавши вищевикладені обставини справи в сукупності з нормами чинного законодавства, господарський суд прийшов до висновку, що між сторонами виникли відносини з купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, після прийняття товару по видаткових накладних №8188 від 01.07.2009р., №8322 від 10.07.2009р., №8401 від 15.07.2009р №8477 від 22.07.2009р., № 8566 від 29.07.2009р., № 8648 від 04.08.2009р., № 8677 від 04.08.2009р., № 8811 від 12.08.2009р. у відповідача виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.

Проте, відповідач свої зобов'язання з оплати отриманого від позивача товару виконав частково, сплативши позивачу 2610,86грн., про що свідчать надані позивачем квитанції (а.с. 46-47). Неоплаченим залишився товар на суму 7531,44грн.

04.11.2009р. позивачем на адресу відповідача було надіслано вимогу про погашення суми боргу в розмірі 7531,44грн. (а с. 18-19), що підтверджується фіскальним чеком № 6005 від 04 11.2009р. та описом вкладення у цінний лист (а. с.20). Проте, вказана вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно із ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується із ст.193 Господарського кодексу України, згідно якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Однак, всупереч наведених норм законодавства відповідач не розрахувався з позивачем в повному обсязі за отриманий товар. Сума боргу відповідача перед позивачем за отриманий товар становить 7531,44грн.

Стаття 33 ГПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позовні вимоги не оспорив, доказів погашення заборгованості перед позивачем в сумі 7531,44грн., станом на час розгляду справи, не надав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги Приватного виробничо-торгового підприємства "Світязь" обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі ст.ст. 509, 525, 526, ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України ч.1 .ст. 173, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст. 49, 82 –85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (11700, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1)

на користь Приватного виробничо-торгового підприємства “Світязь” (43021, м. Луцьк, вул. Офіцерська, 20-А, ідентифікаційний код 13364650):

- 7531,44грн. заборгованості;

- 102,00грн. витрат по сплаті державного мита;

- 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Кравець С.Г.

Віддрукувати: 3 прим.

1- в справу,

2,3- сторонам.