Рішення № 8238711, 01.02.2010, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "01" лютого 2010 р. Справа № 1/20-Д

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Давидюк В.К.

судді

за участю представників сторін

від позивача Заруба Т.В., дов. від 12.11.09 р.

Зубрицька Н.В., дов. від 12.11.09 р.

Єгоров С.О., дов. від 08.12.09.

від 1 - го відповідача - Сорока О.І. - голова правління,

Баланчук С.О. дов. від 07.09.09

від 2 - го відповідача - не з'явився,

прокурор: Мельник О.П., посв. № 90

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Прокурора Олевського району Житомирської області (м. Олевськ) в інтересах держави в особі Олевської міської ради Житомирської області (м. Олевськ)

до Олевської районної спілки споживчих товариств (смт. Олевськ),

Олевського виробничого підприємства Житлово - комунального господарстьва ( м. Олевськ)

про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 09.08.2001р.

Прокурор та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представники першого відповідача - Олевської районної спілки споживчих товариств позовні вимоги не визнають, вважають, що при укладенні договору купівлі - продажу порушень допущено не було, а тому просять у задоволенні позову відмовити.

Представники другого відповідача у судові засідання не являлися, хоча про час та місце судового засідання повідомлялися належним чином.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, прокурора, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Олевського району Житомирської області звернувся з позовом до суду в інтересах держави в особі Олевської міської ради до Олевської районної спілки споживчих товариств та до Олевського виробничого підприємства житлово - комунального господарства про визнання договору купівлі - продажу недійсним.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги, прокурор зазначив, що вбудований продуктовий магазин загальною площею 64.9 м.кв., розташований в м. Олевськ Житомирської області по. вул. Володимирівській, 1 в п'ятиповерховому жилому будинку належить Олевській селищній раді на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності № 123 від 16.11.2001 року ( а.с. 25 т.1).

Розпорядженням Олевської міської ради Житомирської області від 23.06.2006 року за № 34 було створено комісію по інвентаризації об'єктів комунальної власності та об'єктів незавершеного будівництва територіальної громади міста.

В ході інвентаризації було виявлено, що приміщення магазину, вбудованого в п'ятиповерховий будинок по вул. Володимирівській ,1 займає Олевська районна спілка споживчих товариств на підставі договору купівлі - продажу аукціонних основних фондів від 09.08.2001 року, укладений між Олевським виробничим підприємством житлово - комунальним господарством та Олевською районною спілкою споживчих товариств Житомирської області ( а.с. 44 - 47 т.1).

Прокурор вважає, що вказаний договір було укладено з порушенням норм чинного законодавства, а саме Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", а тому просить визнати його недійсним.

Відповідач Олевська районна спілка споживчих товариств Житомирської області у відзивах ( а.с. 97 т. 3) позовні вимоги не визнає та зазначає, що відповідно до вимог п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено можливість відчуження комунального майна як шляхом приватизації, так і в інший спосіб.

Дослідивши матеріали справи господарський суд встановив наступне.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 року № 311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною власністю (комунальною власністю)" та на підставі рішення облвиконкому від 22.02. 1992 року № 30 і рішення сесії обласної Ради народних депутатів від 18.03.1992 року, Олевська районна Рада народних депутатів прийняла рішення "Про розмежування майна комунальної власності між власністю районної Ради і власністю селищних та сільських Рад народних депутатів" (а.а. 22 т.2), яким затвердила перелік майна комунальної власності районної Ради народних депутатів ( а.с. 23 т.2) та перелік майна комунальної власності селищних і сільських Рад ( а.с. 24 - 25 т.2 ), яке передається у відповідності з цим рішенням.

20.07.1992 року Олевська районна Рада народних депутатів рішенням дев'ятої сесії 21 скликання виділила майно комунальної власності селищних і сільських Рад та майно комунальної власності районної Ради.

Пунктом 2 вказаного рішення Олевська районна Рада зобов'язала відділи державної адміністрації, підприємства, організації та установи, радгоспи, які здійснюють управління майном, здійснити передачу майна до комунальної власності селищним і сільським Радам народних депутатів пооб'єктно у відповідності до затвердженого переліку - додатком № 2 ( а.с. 24 - 25 т.2 ).

Відповідно додатку № 2 до рішення районної Ради народних депутатів від 20.07.1992 року, Олевській селищній раді, крім іншого майна передано Багатогалузеве виробниче управління житлово - комунального господарства, яке в подальшому реорганізовано в Олевське виробниче підприємство житлово - комунальне господарство.

На виконання Постанови Верховної Ради України від 22.05.2003 року, рішенням першої сесії Олевської міської ради від 25.07.2003 перейменовано Олевську селищну раду в Олевську міську раду ( а.с.88,90)

Відповідно до вимог ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Рішенням від 31.07.2001 року Олевська селищна рада вирішила провести відчуження магазину по вул. Володимирівській, 1 загальною площею 100, 1 м. 2.

Пунктом 3 зазначеного рішення доручено ВПЖКГ провести всі операції по відчуженню магазину.

Відповідно до вимог ст. 225 ЦК УРСР Право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові.

Рішенням Олевського районного суду Житомирської області від 26.01.2009 року у справі № 2-22/2009 встановлено, що майно Багатогалузевого виробничого управління житлово-комунального господарства відноситься до Олевської селищної ради (.а.с. 143 т.2)

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 35 ГПК України, рішення суду з цивільної справи, що набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Статтею 26 Закону України " Про місцеве самоврядування в Україні", в редакції чинній на час укладення спірного договору, передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання в тому числі щодо прийняття рішення щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації та інше.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування", в редакції чинній на час укладення спірного договору, органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їх відчуження, визначати в угодах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об'єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку.

Частиною 1 ст. 71 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" , в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження.

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що органи місцевого самоврядування мають право реалізовувати свої повноваження в тому числі щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, виключно у спосіб визначений законодавством.

Відповідно до вимог п. 4 ст. 3 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств", в редакції чинній на час спірних правовідносин, відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

Статтею 2 Закону України " Про внесення змін до Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" визначено пріоритети та принципи приватизації, якими є підвищення ефективності виробництва та мотивації до праці, прискорення структурної перебудови і розвитку економіки України.

Приватизація здійснювалась на основі таких принципів, як законність, платності відчуження майна, створення сприятливих умов для залучення інвестицій, додержання антимонопольного законодавства, застосування переважно конкурентних способів у разі: приватизації невеликих державних підприємств, законсервованих об'єктів та об'єктів незавершеного будівництва, підприємств торгівля, громадського харчування, побутового обслуговування населення, готельного господарства, туристичного комплексу.

На підставі ст. 15 вказаного закону, приватизація державного (комунального) майна здійснюється також шляхом продажу об'єктів приватизації на аукціонах, за конкурсом, у тому числі з виключним застосуванням приватизаційних паперів.

Як вбачається з матеріалів справи 09.08.2001 року між Олевським виробничим підприємством житлово - комунального господарства та Олевською районною спілкою споживчих товариств укладено договір купівлі - продажу аукціонних основних фондів підприємства і організацій, відповідно до якого продавець, зобов'язується передати у власність покупцю основні фонди вбудованого магазину, розташованого в п'ятиповерховому будинку, площа 66,3 м. кв., який знаходиться за адресою смт. Олевськ, вул. Володимирівська, 1.

Пунктом 1.3 договору сторони зазначили, що згідно з актом оцінки майна від 08.08.2001 р. ціна майна становить 17 446,00 грн. з ПДВ.

Олевською районною спілкою споживчих товариств Житомирської області платіжним дорученням № 77 від 09.08.2001 року в сумі 10000,00 грн. та платіжним дорученням № 995 від 26.09.2001 року в сумі 7446,00 грн. було перераховано кошти за придбаний об'єкт на розрахунковий рахунок Олевського виробничого підприємства житлово - комунального господарства.

Аналізуючи умови вказаного договору суд дійшов висновку, що сторонами договору проведено відчуження комунального майна поза аукціоном, конкурсом, що є грубим порушенням законодавства України про приватизацію, зокрема принципів законності, рівності прав на участь у процесі приватизації та інш.

Слід зазначити, що відповідно до п. 30 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування України" до повноважень міських рад віднесено, зокрема, прийняття рішень щодо відчуження комунального майна відповідно до закону.

Вказана норма передбачає право міських рад на відчуження комунального майна, при цьому, реалізація вказаного права має здійснюватися у відповідності до закону.

Таким законом, як вище зазначалося, є Закон України "Про приватизацію невеликих державних підприємств ( малу приватизацію).

Судом також встановлено, що рішенням ради від 20.12.2001 року внесено зміни у рішення від 31.07.2001 року "Про відчуження магазину по вул. Володимирівській, 1", зокрема, вирішено продати два окремих магазини площею 66, 3 кв.м. та 33,8 кв.м.

В цей же день Олевською селищною радою прийнято рішення та затверджено стартову ціну продажу магазинів по вул. Володимирівській, 1 у розмірі 20 тис. грн. - для магазину площею 33,8 кв.м. та відповідно 35 тис. грн. для магазину площею 66, 3 кв.м. Вказане свідчить про те, що позивач мав намір реалізувати спірне майно на конкурсних засадах, відповідно до закону.

В подальшому магазин площею 33,8 кв.м. продано на аукціоні, а спірний магазин продано на позаконкурсних засадах за ціною 17446 грн. Згідно експертної оцінки вартість спірного магазину станом на 17.12.2001 року становила 32466 грн.

Відповідно до вимог ст. 41 ЦК УРСР, угодами визнаються дії громадян і організацій спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.

Стаття 48 ЦК УРСР передбачає, що недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

За статтею 225 ЦК УРСР право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові. Якщо продавець майна не є його власником, покупець набуває права власності лише в тих випадках, коли згідно з ст. 145 цього Кодексу власник не вправі витребувати від нього майно

Частиною 1 ст. 145 ЦК УРСР передбачено витребування майна власником від добросовісного набувача якщо майно за плату придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не повинен був знати (добросовісний набувач), то власник вправі витребувати це майно від набувача лише в разі, коли майно загублене власником або особою, якій майно було передано власником у володіння, або викрадено, або вибуло з їх володіння іншим шляхом поза волею.

Матеріалами справи підтверджується, що приміщення магазину вибуло з володіння територіальної громади Олевської селищної ради поза їх волею, оскільки селищна рад станом на 09.08.01 року не погоджувала продаж приміщення площею 66,3 кв.м. за ціною 17446 грн. на позаконкурсних засадах.

Щодо застосування строків позовної давності суд зазначає наступне.

На підставі ст. 76 ЦК УРСР, перебіг строку позовної давності починається з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Аналогічна норма також міститься у частині 1 ст. 261 ЦК України.

Доводи прокурора щодо поновлення строків позовної давності викладені в листі від 07.07.2008 року ( а.с. 23 т.1) та клопотанні від 19.01.2009 ( а.с. 18 - 19 т.2).

В клопотанні, зокрема вказується на той факт, що позивачу стало відомо про порушення його права лише в 2006 році, під час інвентаризації об'єктів комунальної власності та об'єктів незавершеного будівництва територіальної громади міста.

Вказане підтверджується листами голови Олевської міської ради до Олевської райспоживспілки щодо надання документів в підтвердження правомірного користування приміщенням та відповіді на них (а.с. 8,9 т.2). Договір купівлі - продажу спірного приміщення міська рада отримала лише після проведення інвентаризації. З цього часу вона дізналася про порушення своїх прав.

Також слід вказати, що на підставі рішення виконавчого комітету Олевської селищної ради № 118 від 14.11.2001 року Олевську селищну раду визнано власником спірного майна та видано свідоцтво про право власності на спірне майно. Вказане рішення не оскаржувалося, є чинним, що також підтверджує право власності позивача на спірне майно, а також що позивач не знав про існування договору купівлі - продажу.

Вказане також вбачається з інвентарної справи, яка долучена до матеріалів справи ( а.с. 53 - 73 т.1).

Крім того, позов до суду в інтересах держави в особі Олевської міської ради подано прокурором.

Органи прокуратури про укладення договору купівлі - продажу дізналися після проведення у 2006 році інвентаризації, зі звернення міського голови.

Також слід зазначити, що у відповідності з вимогами ст. 59 ЦК УРСР угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення. При цьому недійсні угоди не породжують для сторін прав та обов'язків, тому до вимог про визнання недійсними таких угод строки позовної давності не застосовуються.

Така ж позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 03.03.2009 року у справі за позовом Долинської сільської ради Запорізької області до гаражно - експлуатаційного кооперативу "Хортиця - 17" про визнання укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки недійсним.

На підставі ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За наведених обставин суд визнає позов прокурора Олевського району обгрунтованим, а тому задовольняє його. Суд визнає недійсним договір купівлі - продажу від 09.08.2001 року укладений між Олевським виробничим підприємством житлово - комунального господарства та Олевською районною спілкою споживчих товариств.

Судові витрати покладаються на відповідачів.

Керуючись ст. 49, 33, 82 - 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу вбудованого магазину площею 66,3кв.м. за адресою: м.Олевськ, вул.Володимирівська, 1, укладений 9 серпня 2001 року між Олевською районною спілкою споживчих товариств та Олевським виробничим підприємством житлово-комунального господарства.

3. Стягнути з Олевської районної спілки споживчих товариств Житомирської області, м. Олевськ, вул. Володимирська, 3, ідентифікаційний код 01750306:

- в дохід Державного бюджету України - 42,50 грн. державного мита;

- в дохід Державного бюджету України - 59,00 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (р/р 31218259703002 на ім'я УДК в м. Житомирі код ЗКПО 22062319 банк отримувача ГУДКУ у Житомирській області МФО 811039 код 22050000).

4. Стягнути з Олевського виробничого підприємства житлово-комунального господарства, м.Олевськ, бульвар Воїнів Афганців, 2, ідентифікаційний код 03343930:

- в дохід державного бюджету України - 42,50 грн. державного мита;

- в дохід державного бюджету України - 59,00 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (р/р 31218259703002 на ім'я УДК в м. Житомирі код ЗКПО 22062319 банк отримувача ГУДКУ у Житомирській області МФО 811039 код 22050000).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та оформлення у відповідності з вимогами ст. 84 ГПК України.

Суддя Давидюк В.К.

Дата підписання рішення "____"__"2010"

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу,

3 - 4 - відповідачам,

5 - 6 - прокурорам.