Рішення № 8238682, 04.02.2010, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "04" лютого 2010 р.Справа № 2/215-НМ

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Брагіної Я.В.

судді

за участю представників сторін

від позивача Бляхарський А.А, довір. №44 від 16.10.08., Васинчук С.М., довір. №56 від 01.02.10., Стовпнюк М.О., директор

від відповідача не з'явився

від третьої особи: Мосійчук О.В., довір. №4-17/4 від 11.01.10, Сергійчук С.Й., довір. №4-17/131 від 26.01.10.

від прокурора: Бугайов С.В., посвід №86

Розглянув справу за позовом Приватного підприємства "Виробничо-будівельна компанія "Житомирсанаторбуд" (с. Довжик Житомирського району)

до Територіальної громади в особі Кам'янської сільської ради Житомирської області (с. Кам'янка Житомирського району)

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державної архітектурно-будівельної інспекції в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Житомирській області (м.Житомир) та Прокуратури Житомирської області (м.Житомир)

про визнання права власності

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про визнання за ним права власності на самочинно збудовані об'єкти нерухомості завершені будівництвом, а саме: на авто бокс літ."Б" площею 1859,5 кв.м, приміщення прохідної-майстерні літ."В" площею 205,80 кв.м, приміщення столярного цеху літ."Г" площею 960 кв.м, приміщення бані літ."Д" площею 122,10 кв.м, приміщення вбиральної літ."Е" площею 16 кв.м та гараж літ."К" площею 33,90 кв.м, що розташовані на земельній ділянці, яка знаходиться на території Кам'янської сільської ради площею 1,2369га в с.Довжик, вул.Нескорених,13.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 21.11.08. позов було задоволено, тобто, визнано за Приватним підприємством "Виробничо-будівельна компанія "Житомирсанаторбуд" (10004,Житомирський район, с.Довжик, вул.Нескорених,13; код ЄДРПОУ 13570733) право власності на самочинно збудовані об'єкти нерухомості завершені будівництвом, а саме: на авто бокс літ."Б" площею 1859,5 кв.м, приміщення прохідної-майстерні літ."В" площею 205,80 кв.м, приміщення столярного цеху літ."Г" площею 960 кв.м, приміщення бані літ."Д" площею 122,10 кв.м, приміщення вбиральної літ."Е" площею 16 кв.м та гараж літ."К" площею 33,90 кв.м, що розташовані на земельній ділянці, яка знаходиться на території Кам'янської сільської ради площею 1,2369 га в с.Довжик, вул.Нескорених,13.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.11.09. рішення Господарського суду Житомирської області від 21.11.08. у даній справі скасовано, а справу передано на новий розгляд.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та додатковому письмовому обгрунтуванні позовних вимог, надісланому до суду 03.02.10. Пояснили, що позивач є правонаступником Виробничо-будівельної асоціації "Житомирсанаторбуд" у формі командитного товариства, тому йому дана ділянка також належить на праві власності. Вважають, що земельна ділянка, розташована під об'єктом самочинного будівництва, була передана позивачу без зміни її цільового призначення. Зазначили, що Кам'янська сільська рада Житомирської області не заперечує проти визнання за позивачем права власності на самочинне будівництво. Крім того, вказали, що здійснення позивачем самовільного будівництва не порушує прав та інтересів інших осіб. Також пояснили, що позивач не звертався ні до відповідача, ні до відділу земельних ресурсів із заявою про оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку під самочинно збудований об'єкт і документи, які б підтверджували передачу позивачеві земельну ділянку у власність, чи в постійне користування, чи у оренду відсутні. Вважали, що можна закінчувати розгляд справи без участі представника відповідача.

Представник відповідача в засідання суду не з'явився. 21.12.09. надіслав до суду заяву про визнання позову в повному обсязі та про розгляд справи без уповноваженого представника.

Представники третьої особи в судовому засіданні пояснили, що позовні вимоги вважають необгрунтованими, оскільки спірний об'єкт самочинного будівництва не погоджено із всіма структурами, в тому числі і із третьою особою, об'єкт не введено в експлуатацію, що, в свою чергу, суперечить вимогам Закону України "Про основи містобудування" і Постанови Кабінету Міністрів України №923 від 08.10.08. "Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів" та порушує права третьої особи. Теж вважали про можливість закінчення розгляду справи без участі представника відповідача.

Прокурор у судовому засіданні також вважає, що позовні вимоги щодо визнання права власності на самовільне будівництво є безпідставними і не підлягають задоволенню. Свої заперечення обгрунтовує недотриманням вимог Законів України "Про планування та забудову територій" та "Про основи містобудування", а також Постанови Кабінету Міністрів України №923 від 08.10.08. "Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів". Вважає за можливе закінчувати розгляд справи без участі представника відповідача.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників позивача, третьої особи та прокурора, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

20.12.07. між Виробничо-будівельною асоціацією "Житомирсанаторбуд" у формі командитного товариства (покупець) та Кам’янською сільською радою (продавець, відповідач), на підставі рішення Кам’янської сільської ради від 12.10.07. про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення, був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до умов якого продавець зобов’язався передати за плату, а покупець прийняти у власність і оплатити із розстрочкою платежу земельну ділянку несільськогосподарського призначення загальною площею 1,2369 кв.м., яка знаходиться на території Кам’янської сільської ради в межах села Довжик Житомирського району по вул. Нескорених,13, для виробничих потреб, категорія – землі промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення (а.с.18-19, т.1).

24.12.07. Виробничо-будівельній асоціації "Житомирсанаторбуд" у формі командитного товариства виданий державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1,2369га, яка знаходиться за адресою: Житомирський район, с.Довжик, вул.Нескорених, 13, для виробничих потреб (землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення).

26.05.08. Державним реєстратором Житомирської районної державної адміністрації зареєстровано Приватне підприємство "Виробничо-будівельна компанія "Житомирсанаторбуд" (позивач), яке створене шляхом перетворення Виробничо-будівельної асоціації "Житомирсанаторбуд" у формі командитного товариства та є її правонаступником, що підтверджується статутом позивача (а.с.11-17, т.1).

Дійсно, відповідно до ч.3 ст.376 ЦК України, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Проте, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, враховуючи наступне.

Самочинним будівництвом вважаються житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил (ч.1 ст.376 ЦК України).

Частина 2 ст.376 ЦК України встановлює, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Як суд зазначив вище, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч.3 ст. 376 ЦК України).

Відповідно до ч.4 ст. 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Отже, для визнання за позивачем права власності необхідно встановити, що спірні будівлі завершені будівництвом, а також те, що земельна ділянка, яка не була відведена позивачу для цієї мети, надана йому у встановленому порядку під уже збудоване майно. При цьому, необхідно встановити, до якої форми власності належить земельна ділянка під спірним об’єктом самочинного будівництва, і, відповідно, повноваження органів державної влади щодо розпорядження нею. Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 03.04.07 у справі №14/317.

Згідно положень ст.12 Земельного кодексу України та ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" право комунальної власності на землю належить територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах. Від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності здійснюють органи місцевого самоврядування.

Земельна ділянка під об'єктом самовільного будівництва, яка знаходиться за адресою: Житомирський район, с.Довжик, вул.Нескорених, 13, перебуває в комунальній власності.

Варто зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідного органу місцевого самоврядування, а саме - Кам'янської сільської ради, яка є власником вищевказаної земельної ділянки, щодо надання її у власність, чи у користування під самочинно збудовані об'єкти, і такі докази позивачем не надано.

Суд не приймає до уваги доводи позивача щодо належності йому як правонаступнику Виробничо-будівельної асоціації "Житомирсанаторбуд" земельної ділянки, розташованої за адресою: Житомирський район, с.Довжик, вул.Нескорених, 13, оскільки право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст.125 ЗК України).

Відповідно до змісту ст.126 ЗК України документом, що посвідчує право на земельну ділянку, зокрема, є державний акт на право власності на земельну ділянку, або на право постійного користування земельною ділянкою.

Проте, позивач не оформив правовстановлюючі документи на земельну ділянку під самочинно збудовані об'єкти і такі докази відсутні у останнього та у матеріалах справи.

Слід зазначити, що позивач навіть не звертався до відповідача про виділення йому земельної ділянки під самочинно збудовані об'єкти, про що не заперечували представники позивача у засіданні суду.

Таким чином, суд не приймає як належні докази, надані позивачем, зокрема: Державний акт на право постійного користування землею за реєстраційним №287 (а.с.8, т.1), 18.05.1999р. виданий Виробничо-будівельній асоціації "Житомирсанаторбуд" для виробничих потреб, та Державний акт на право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: Житомирський район, с.Довжик, вул.Нескорених, 13, за реєстраційним №020720900002 (а.с.1, т.2), 24.12.07. виданий Виробничо-будівельній асоціації "Житомирсанаторбуд" у формі командитного товариства теж для виробничих потреб, оскільки зазначені акти видані не позивачу і не під самочинно збудовані об'єкти, тобто земельна ділянка, що знаходиться під об'єктами самовільного будівництва, належала зазначеній вище юридичній особі (Виробничо-будівельній асоціації "Житомирсанаторбуд"), і виділялась для виробничих потреб, а не під самочинно збудовані об'єкти.

Отже, так як, після реорганізації позивач - Приватне підприємство "Виробничо-будівельна компанія "Житомирсанаторбуд" - не оформив у встановленому законом порядку правовстановлюючий документ на землю, не здійснив державну реєстрацію свого права на землю, він не набув права власності на неї.

А реорганізація юридичної особи, зокрема, шляхом перетворення, не передбачає переходу прав на землю, оскільки правонаступництво у земельних правовідносинах не передбачено чинним законодавством.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України, викладеній у постанові від 21.01.02. у справі №6/24-1/87.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до абз.1 ч.2 ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Разом з тим, якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації (абз. 2 ч.2 ст.331 ЦК України).

Так, ч.3 ст.18 Закону України "Про основи містобудування" передбачено, що закінчені будівництвом об’єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №923 від 08.10.08. "Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів" (зі змінами та доповненнями) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі сертифіката відповідності, що видається Держархбудінспекцією та її територіальними органами за формою згідно з додатком 1.

Така ж вимога міститься і в ст.30-1 Закону України "Про планування та забудову територій", згідно якої прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі сертифіката відповідності, який видається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю.

Також варто відзначити, що згідно ч.1 ст.24 Законів України "Про планування та забудову територій" фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об’єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов’язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об’єкта містобудування.

Статтею 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлені повноваження виконавчих органів місцевих рад в галузі будівництва, до яких, зокрема, віднесено: надання відповідно до законодавства дозволу на спорудження об’єктів містобудування незалежно від форм власності, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій, зупинення будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об’єктів, здійснення контролю за забезпеченням надійності та безпечності будинків і споруд незалежно від форм власності, видача забудовникам архітектурно-планувальних завдань та технічних умов на проектування, будівництво, реконструкцію будинків і споруд, благоустрій територій та надання дозволу на проведення цих робіт.

Статтею 29 Закону України "Про планування та забудову територій" дозвіл на виконання будівельних робіт - документ, що засвідчує право замовника та підрядника на виконання підготовчих (якщо підготовчі роботи не були виконані раніше відповідно до дозволу на виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю.

Проте, позивач не надав сертифікат відповідності, який видається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, дозвіл на будівництво об'єктів від виконавчих органів ради, докази, що підтверджують підключення спірних об'єктів до інженерних мереж і споруд та інших документів.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач не довів тих обставин, на які посилався в позовній заяві.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, тому відмовляє в їх задоволенні.

Згідно ст.49 ГПК України при відмові в задоволенні позову витрати по сплаті державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання мотивованого рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.

СуддяБрагіна Я.В.

Дата підписання рішення: 09.02.2010р.

Віддрукувати:

1 - в справу,

2 - позивачу, 3 - відповідачу, 4,5 - третій особі за адресами: 02160,м. Київ, проспект Воз'єднання, 15/17 та 10014, м. Житомир, вул. Київська, 25, 6 - прокур.