Рішення № 8238591, 02.02.2010, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "02" лютого 2010 р.Справа № 5/1604

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Брагіної Я.В.

судді

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1 - фізична особа-підприємець

від відповідача не з'явився

Розглянув справу за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності-приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Левків-Агро" (с.Левків Житомирського району Житомирської області)

про стягнення 3654,23грн

Спір вирішується в більш тривалий строк за погодженням сторін у відповідності до ч.4 ст.69 ГПК України.

Позивач звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на користь позивача 2107,76грн інфляційних нарахувань та 478,83грн 3% річних за період з червня 2008 року по 20 жовтня 2009 року в зв'язку з невиконанням рішення суду господарського суду від 20.03.07. у справі №1/3966.

15.01.10. від позивача до суду надійшло уточнення до позовної заяви від 15.01.10., згідно якої він просить суд стягнути з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 3012,49грн та 3% річних у розмірі 641,74грн за період з 01.06.08. по 15.01.10.

Ухвалою суду від 19.01.10. вказане уточнення позовних вимог прийнято до розгляду.

Представник позивача в засіданні суду уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Пояснив, що відповідач не виконав рішення господарського суду Житомирської області від 20.03.07. у справі №1/3966, тому позивач має право вимагати сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно і належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

У зв'язку з прийняттям до розгляду заяви про уточнення позовних вимог від 15.01.10. ухвалою суду від 19.01.10. та враховуючи вимоги ст.22 ГПК України, суд приходить до висновку про розгляд справи в межах уточнених позовних вимог, наданих до суду 15.01.10.

Судом у судовому засіданні досліджено матеріали справи, а саме: розрахунки суми боргу; довідку №18903 від 23.11.09.; уточнення позовних вимог; свідоцтво про державну реєстрацію позивача, а також оглянуто матеріали справ №1/3966 та 1/135.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали даної справи та справ №1/3966 і №1/135, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 20.03.07. у справі №1/3966 з Товариства з обмеженою відповідальністю "Левків-Агро" (відповідач) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності-приватного підприємця ОСОБА_1 (позивач) стягнуто 13650,00грн боргу, 2491,00грн пені, 9301,58грн індексу інфляції, 1617,61грн річних, 118,00,00грн витрат, пов'язаних зі сплатою державного мита і 270,60грн - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с.7-8).

Як свідчать матеріали справи №1/3966, 01.09.03. сторонами був укладений договір підряду, згідно з умовами якого Суб'єкт підприємницької діяльності-приватний підприємець ОСОБА_1 (підрядник) зобов'язався виорати сільськогосподарські угіддя, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Левків-Агро" (замовник) - прийняти зазначені роботи та оплатити їх на умовах даного договору.

Господарським судом у справі №1/3966 встановлено обставини неналежного виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати виконаних підрядних робіт з обробітку сільськогосподарських угідь, що стало підставою звернення позивача до суду та стягнення з відповідача вищевказаних сум.

Відповідно до ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Стаття 509 ЦК України встановлює, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).

Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а також з підстав, визначених у Главі 50 Цивільного кодексу України.

Діюче законодавство не пов'язує припинення зобов'язання із наявністю судового рішення чи відкриття провадження з його примусового виконання.

У матеріалах даної справи відсутні докази щодо припинення зобов'язань відповідача перед позивачем за договором підряду від 01.09.03.

Крім того, відповідачем не виконано рішення суду у справі №1/3966, про що, зокрема, свідчить довідка Відділу державної виконавчої служби Житомирського районного управління юстиції №18903 від 23.11.09. (а.с.16).

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що належним є виконання, що відповідає умовам договору, вимогам закону та інших актів цивільного законодавства.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є його порушенням (ст.610 ЦК України).

Згідно ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Тобто, в разі виконання зобов'язання неналежним чином, воно не припиняється, а на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки.

Таким чином, прийняття судом рішення про стягнення боргу не припиняє зобовязання управненої сторони, а неможливість виконання боржником грошового зобов'язання не звільняє останнього від відповідальності (ч.1 ст.625 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 26.06.08. у справі №1/135 з Товариства з обмеженою відповідальністю "Левків-Агро" на користь Суб'єкта підприємницької діяльності-приватного підприємця ОСОБА_1 стягнуто інфляційні нарахування та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором підряду від 01.09.03. за період з 01.07.06. по 31.05.08.

Варто зазначити, що станом на день звернення позивача з позовом до суду відповідач не виконав грошового зобов'язання за договором підряду від 01.09.03. Тому, позивачем правомірно та обґрунтовано здійснено нарахування 3% річних та інфляційних за період з 01.06.08. по 15.01.10. на суму 13650,00, яка є сумою боргу і обставини щодо несвоєчасної сплати якої встановлені рішенням суду у справі 1/3966.

Проте, перевіривши розрахунок сум інфляційних нарахувань, суд приходить до висновку про його неправильність, тому вважає за необхідне здійснити його перерахунок:

- за червень 2008р.:

13650,00грн (сума боргу) х 100,8%(індекс інфляції) / 100 - 13650,00грн (сума боргу) = 109,20грн;

- за вересень 2008р.:

13759,20грн (проіндексована сума боргу) х 101,1% (індекс інфляції) / 100 - 13759,20грн = 151,35грн;

- за жовтень 2008р.:

13910,55грн (проіндексована сума боргу) х 101,7% (індекс інфляції) / 100 - 13910,55грн = 236,47грн;

- за листопад 2008р.:

14147,02грн (проіндексована сума боргу) х 101,5% (індекс інфляції) / 100 - 14147,02грн = 212,20грн;

- за грудень 2008р.:

14359,22грн (проіндексована сума боргу) х 102,1% (індекс інфляції) / 100 - 14359,22грн = 301,54грн;

- за січень 2009р.:

14660,76грн (проіндексована сума боргу) х 102,9% (індекс інфляції) / 100 - 14660,76грн = 425,16грн;

- за лютий 2009р.:

15085,92грн (проіндексована сума боргу) х 101,5% (індекс інфляції) / 100 - 15085,92грн = 226,28грн;

- за березень 2009р.:

15312,20грн (проіндексована сума боргу) х 101,4% (індекс інфляції) / 100 - 15312,20грн = 214,37грн;

- за квітень 2009р.:

15526,57грн (проіндексована сума боргу) х 100,9% (індекс інфляції) / 100 - 15526,57грн = 139,73грн;

- за травень 2009р.:

15666,30грн (проіндексована сума боргу) х 100,5% (індекс інфляції) / 100 - 15666,30грн = 78,33грн;

- за червень 2009р.:

15744,63грн (проіндексована сума боргу) х 101,1% (індекс інфляції) / 100 - 15744,63грн = 173,19грн;

- за вересень 2009р.:

15917,82грн (проіндексована сума боргу) х 100,8% (індекс інфляції) / 100 - 15917,82грн = 127,34грн;

- за жовтень 2009р.:

16045,16грн (проіндексована сума боргу) х 100,9% (індекс інфляції) / 100 - 16045,16грн = 144,40грн;

- за листопад 2009р.:

16189,56грн (проіндексована сума боргу) х 101,1% (індекс інфляції) / 100 - 16189,56грн = 178,08грн;

- за грудень 2009р.:

16367,64грн (проіндексована сума боргу) х 100,9% (індекс інфляції) / 100 - 16367,64грн = 147,30грн.

Отже, сума інфляційних нарахувань становить 2864,94грн (109,20грн + 151,35грн + 236,47грн + 212,20грн + 301,54грн + 425,16грн + 226,28грн + 214,27грн + 139,73грн + 78,33грн + 173,19грн + 127,34грн + 144,40грн + 178,08грн + 147,30грн).

Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань у сумі 2864,96грн та відмовляє в позові щодо стягнення інфляційних у розмірі 147,53грн (3012,49грн - 2864,96грн).

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 641,74грн 3% річних.

Слід зазначити, що позивач мав право нарахувати 3% річних за період з 01.06.08. по 15.01.10., тобто за 594 дні прострочення виконання грошового зобов'язання.

Проте, як вбачається з розрахунку суми річних, доданого до уточнення позовних вимог від 15.01.10., позивач здійснив нарахування розміру 3% річних за 572 дні.

Отже, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення 3% річних у сумі 641,74грн.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, відзиву на позовну заяву та доказів сплати заборгованості за договором підряду від 01.09.03. не надав.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 2864,94грн - інфляційних нарахувань та 641,74грн - 3% річних обгрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, тому підлягають задоволенню. У частині стягнення інфляційних нарахувань у сумі 147,53грн суд відмовляє в позові.

Витрати по сплаті державного мита та за інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

На підставі ст.ст.11, 509, 526, 598, 599, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 174, 193 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст.33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Левків-Агро" (12405, Житомирська область, Житомирський район, с. Левків, вул. Байко, 35; код 03746102)

на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний №НОМЕР_1):

- 2864,94грн - інфляційних нарахувань;

- 641,74грн - 3% річних;

- 97,88грн - витрати, пов'язані зі сплатою державного мита;

- 226,47грн - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Відмовити в позові в частині стягнення інфляційних нарахувань у сумі 147,53грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

СуддяБрагіна Я.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу

3 - відповідачу