Рішення № 8237984, 09.03.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.03.10 р.                     Справа № 22/21                               

Суддя господарського суду Донецької області Іванченкова О.М.,

при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінн-Тайр”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 36062538,

до відповідача, Спільного українсько-шведського підприємства у формі повного товариства „Скандик Юг”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 20357265,

про стягнення 127209,63 грн.

за участю уповноважених представників:

від позивача: Полунов Е.В. – за довіреністю,

від відповідача: не з’явився, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Фінн-Тайр”, м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Спільного українсько-шведського підприємства у формі повного товариства „Скандик Юг”, м.Донецьк, про стягнення 127209,63 грн., у тому числі 105091,90 грн. основного боргу, 2665,95 грн. інфляційних витрат та 19451,78 грн. 60% річних.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань за договором №22-05/ЛШ від 22.05.2009р., внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування інфляційних витрат та 60% річних.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав копію акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.10.2009р. по 08.12.2009р.; претензію №б/н від 25.11.2009р. разом із підтвердженням її відправлення Відповідачу та отримання даного листа останнім; договору №22-05/ЛШ від 22.05.2009р.; видаткових накладних; довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей; банківських виписок; акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2008р. по 08.02.2010р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує гл.18, ст.526, 527, 530, 549-552, 610, 611, 624, 625 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст.1, 12 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 24.02.2010р. представником Позивача надано заяву №61 від 23.02.2010р., за змістом якої Позивачем повідомлено про сплату Відповідачем станом на 23.02.2010р. грошової суми у загальному розмірі 23500,00 грн., що в порядку ст.534 Цивільного кодексу України віднесена на погашення судових витрат, суми нарахованих 60% річних та частково інфляційних витрат. Таким чином, враховуючи наведене, за визначеннями Позивача заборгованість Спільного українсько-шведського підприємства у формі повного товариства „Скандик Юг” становить 100217,73 грн., у тому числі 100091,91 сума основного боргу та 125,83 грн. інфляційних витрат.

В судовому засіданні 09.03.2010р. представник Позивача представив суду заяву №62 від 09.03.2010р., відповідно до якої сума основної заборгованості за грошовими зобов’язаннями Відповідача визначена у розмірі 85217,73 грн., у зв’язку з наступною сплатою Відповідачем у термін з 23.02.2010р. по 05.08.2010р. суми у загальному розмірі 15000,00грн. Крім цього, Товариством з обмеженою відповідальністю „Фінн-Тайр” вказано на необхідність припинення провадження по даній справі у відповідності до вимог п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України у частині стягнення інфляційних витрат та 60% річних.

На підставі статті 22 Господарського процесуального кодексу України, суд приймає до уваги зазначену заяву та розглядає справу з урахуванням її змісту.

Представник Відповідача в судове засідання не з’явився, витребувані документи не надав.

Проте, суд вважає за можливе розглянути спір відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, виходячи з того, що ненадані суду документи не можуть істотно вплинути на юридичну кваліфікацію спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

22.05.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Фінн-Тайр” та Спільним українсько-шведським підприємством у формі повного товариства „Скандик Юг” укладено договір №22-05/ЛШ строком дії згідно з п.10.1 даної угоди до 31.12.2009р.

Оцінивши зміст зазначеного договору, з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі-продажу, який підпадає під правове регулювання норм статей 655-697 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з приписів ст.180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частиною 2 даної норми матеріального права встановлено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Враховуючи зазначені норми Цивільного кодексу України та ст.180 Господарського кодексу України, істотними умовами договору купівлі-продажу, зокрема, є предмет, ціна, строк дії договору.

Відповідно до ч.4 ст.180 Господарського кодексу України умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

Таким чином, в силу статті 655 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України, пункту 1.1 договору сторони погодили зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінн-Тайр” (Продавець) передати окремими партіями у власність Відповідача (Покупця) належну Позивачу продукцію, а Покупець зобов’язується прийняти її та сплатити грошову суму у відповідності до вимог п.4 договору або припинити зобов’язання платежу іншим засобом, передбаченим додатковою угодою сторін.

Відповідно до п.1.2 даного договору за згодою сторін під партією товару визнається товар з реквізитами, зазначеними у накладних, що підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печаткою Продавця.

Пунктом 3.1 договору визначено узгодження сторонами кожної поставки товару.

Згідно із ч.5 ст.180 Господарського кодексу України ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов’язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

За змістом ст.632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін та зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. При цьому, якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Як визначено п.2.1 договору №22-05/ЛШ від 22.05.2009р., загальна сума даного договору дорівнює сумі, отриманої при складанні підсумкових сум накладних, підписаних сторонами на виконання умов укладеного між ними правочину.

Отже, за змістом наведених положень договору купівлі-продажу сторони дійшли згоди про визначення ціни товару у кожному випадку постачання шляхом її погодження у відповідних оформлених сторонами видаткових накладних. При цьому, загальна вартість договору визначається у розмірі загальної вартості товару, що був поставлений на протязі всього строку дії укладеного правочину відповідно до складеної первинної документації.

Частиною 7 ст.180 Господарського кодексу України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. Як було встановлено раніше, строк дії договору встановлено з моменту підписання та до 31.12.2009р., за грошовими розрахунками – до їх завершення.

Враховуючи наведене, за висновками суду договір №22-05/ЛШ від 22.05.2009р. містить всі істотні умови правочину, є укладеним з дотриманням вимог діючого законодавства України та таким, що породжує права та обов’язки сторін.

Згідно п.3.3 договору, датою постачання партії товару слід вважати дату підписання уповноваженими представниками сторін накладної. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження продукції переходить до Покупця з моменту передачі йому відповідної партії товару.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» накладні є первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов’язань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 34 ГПК України повинні мати крім обов’язкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

Матеріали справи містять видаткові накладні №РН-0000187 від 03.07.2009р., №РН-0000196 від 07.07.2009р., №РН-0000219 від 14.07.2009р., №РН-0000258 від 29.07.2009р., №РН-0000259 від 29.07.2009р., №РН-0000265 від 01.08.2009р., №РН-0000297 від 14.08.2009р., №РН-0000304 від 20.08.2009р., №РН-0000325 від 31.08.2009р., №РН-0000353 від 16.09.2009р., №РН-0000394 від 02.10.2009р., №РН-0000395 від 02.10.2009р., №РН-0000443 від 19.10.2009р. та №РН-0000473 від 26.10.2009р.

Зазначеною документацією обумовлено найменування сторін, правову підставу здійснення господарської операції (договір №22-05/ЛШ від 22.05.2009р.), назву товару, його кількість, одиницю виміру, загальну вартість продукції з урахуванням податку на додану вартість.

При цьому, слід зазначити, що дані документи містить підпис представника Відповідача, повноваження якого підтверджені наявними у матеріалах справи довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Приймаючи до уваги наведене та норми матеріального права, суд дійшов висновку щодо визначення наданих накладних первинною документацією у розумінні Закону України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” та умов укладеного між сторонами правочину, що відображає здійснення господарської операції у межах договору №22-05/ЛШ від 22.05.2009р.

Отже, відповідно до даної первинної документації Товариство з обмеженою відповідальністю „Фінн-Тайр” передало продукцію Відповідачу на загальну суму 136579,99 грн. Останнім її прийнято, що підтверджується підписами та печатками сторін на даних документах. При цьому, враховуючи даний факт, є наявним погодження Спільного українсько-шведського підприємства у формі повного товариства „Скандик Юг” асортименту товару, його кількості та ціни.

Доказів, що спростовують наведене у розумінні ст.32-36 Господарського процесуального кодексу України суду не представлено.

Внаслідок цього обов’язок передачі Продавцем товару вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права і обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов’язки.

Згідно із ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Виходячи з системного аналізу наведених норм, врахував фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що надані Позивачем накладні є достатніми та належними доказами здійснення передачі Відповідачу товару та прийняття їх останнім в межах спірного договору.

Пунктом 4.2 договору встановлено порядок розрахунків між сторонами, відповідно до якого Покупець оплачує Продавцю кожну партію продукції не пізніше ніж через 30 банківських днів зі дня приймання такої партії товару.

Матеріали справи містять акт звірки взаєморозрахунків Відповідача з Позивачем за період з 01.01.2008р. по 08.02.2010р., підписаний та скріплений печаткою Спільного українсько-шведського підприємства у формі повного товариства „Скандик Юг”. За змістом даного акту вбачається, що Відповідач не заперечує проти сум зазначених накладних. Крім того, даний документ вказує на здійснення останнім часткової оплати поставленого товару згідно з наданою суду первинною документацією, у зв’язку з чим сторонами погоджено суму заборгованості Відповідача станом на 08.02.2010р. у розмірі 101823,87 грн.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та не спростовано Відповідачем на дату подання позовної заяви сума заборгованості Позивачу не сплачена.

Отже, розрахунки між сторонами у зазначені договором №22-05/ЛШ від 22.05.2009р. строки не здійснені, що є порушенням умов укладеного правочину.

Таким чином, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, грошове зобов’язання Покупця перед Постачальником не виконане.

Прострочення Відповідачем грошового зобов’язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обов’язок сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обов’язку щодо сплати відповідних сум, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У пункті 8.1 договору №22-05/ЛШ від 22.05.2009р. сторони погодили відповідальність у випадку порушення Відповідачем зобов’язання платежу, а саме сплату на користь Позивача суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 60% річних від простроченої суми за весь період прострочення.

За викладених обставин, Позивачем нараховані інфляційні витрати у сумі 2665,95грн. та 60% річних у розмірі 19451,78 грн.

Приймаючи до уваги п.8.1 укладеного між сторонами договору та положення ст.625 Цивільного кодексу України суд вважає правомірним нарахування визначених сум.

Як вбачається з заяв Позивача №61 від 23.02.2010р. та №62 від 09.03.2010р., в ході розгляду даної справи Відповідачем сплачено 43500,00 грн.

У зв’язку з тим, що договором №22-05/ЛШ від 22.05.2009р. не встановлений порядок погашення вимог, Позивач, керуючись ст.534 Цивільного кодексу України, зарахував часткову оплату на погашення у першу чергу судових витрат у сумі 1508,10 грн., у другу – процентів (60% річних) у сумі 19451,78 грн., у третю – інфляційних витрати у сумі 2665,95 грн., а також частини суми основного боргу у розмірі 19874,17грн.

Однак, суд не може погодитися з зарахуванням сум часткової оплати боргу на відшкодування судових витрат, які складаються з оплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на загальну суму 1508,10 грн., оскільки, відповідно до приписів ст.49 Господарського процесуального кодексу України повноваження щодо розподілу зазначених витрат має лише суд. Крім того, для відшкодування витрат кредитора, пов’язаних з одержанням виконання, в порядку ст.534 Цивільного кодексу України вони мають бути підтверджені. В даному випадку вони мають бути підтверджені судовим рішенням, оскільки як вже зазначалось розмір судових витрат встановлюється виключно судом та зазначається в процесуальних документах суду.

На підставі викладеного, 1508,10грн. часткової оплати мають бути віднесені на погашення основного боргу Відповідача перед Позивачем.

Виходячи з наведеного, на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України провадження по справі в частині стягнення 43500 грн., у тому числі 21382,27грн. основного боргу, 2665,95грн. інфляційних витрат, 19451,78грн. 60% річних, у зв’язку з відсутністю предмета спору слід припинити.

За викладених обставин, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінн-Тайр” про стягнення зі Спільного українсько-шведського підприємства у формі повного товариства „Скандик Юг” суми основного боргу у розмірі 83709,63грн.

У відповідності до вимог ч.2 ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на Відповідача повністю, оскільки саме внаслідок його неправильних дій (прострочення грошового зобов’язання) виник спір.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.1, 22, 33, 36, 43, 49, 75, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінн-Тайр”, м.Донецьк, до Відповідача, Спільного українсько-шведського підприємства у формі повного товариства „Скандик Юг”, м.Донецьк, задовольнити частково.

2.Стягнути зі Спільного українсько-шведського підприємства у формі повного товариства „Скандик Юг” (83100, м.Донецьк, Ворошиловський район, бул.Шевченка, 6 ”б”, ЄДРПОУ 20357265, п/р26001059600 у ЦВ ПАТ „Донгорбанк” у м.Донецьк, МФО 334970) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінн-Тайр” (83096, м.Донецьк, вул.Воїнська, б.37а, ЄДРПОУ 36062538, п/р26004002752000 у ЦВ ПАТ „Донгорбанк” у м.Донецьк, МФО 334970) 83709,63грн.

3.Стягнути з Спільного українсько-шведського підприємства у формі повного товариства „Скандик Юг” (83100, м.Донецьк, Ворошиловський район, бул.Шевченка, 6 ”б”, ЄДРПОУ 20357265, п/р26001059600 у ЦВ ПАТ „Донгорбанк” у м.Донецьк, МФО 334970) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінн-Тайр” (83096, м.Донецьк, вул.Воїнська, б.37а, ЄДРПОУ 36062538, п/р26004002752000 у ЦВ ПАТ „Донгорбанк” у м.Донецьк, МФО 334970) відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 1272,10 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.У судовому засіданні 09.03.2010р. оголошено повний текст рішення.

6.Рішення може бути оскаржено через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя