Рішення № 82374035, 13.06.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2019 р. Справа№200/4458/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Циганенка А.І., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

20 березня 2019 року шляхом надіслання поштою позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, у якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати пенсії у розмірі 80% грошового забезпечення;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок пенсії за вислугою років МВС та виплатити різницю у пенсії з 01 січня 2016 року, на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» з урахуванням довідки Голови ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Полтавській області про розмір грошового забезпечення співробітника поліції, який займає посаду порівняну до посади, яка була займана на момент звільнення з вислугою років 31 рік та основним розміром пенсії 80%;

- зобов`язати відповідача здійснити виплату пенсії за червень 2018 року.

Ухвалою суду від 01 квітня 2019 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у жовтні 2018 року на підставі Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 (далі – Порядок № 45) він звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про перерахунок пенсії у розмірі 80% грошового забезпечення відповідно до вимог статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (далі – Закон № 2262-ХІІ), що діяла на момент призначення пенсії.

Крім того вказує, що існує заборгованість з пенсії за червень 2018 року, яку не сплачено через відсутність окремого порядку виплати сум соціальних виплат, які не виплачені за минулий період.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначав, зокрема, що перерахунок пенсії здійснено на підставі довідки з 01 січня 2016 року Головним управлінням Пенсійного фонду в Полтавській області. У квітні 2018 року позивач звернувся до відповідача з заявою про запит пенсійної справи у зв`язку з фактичним місцем проживання у м. Маріуполь. Таким чином, відповідач вважає, що оскільки ним не приймалося жодних рішень щодо зміни відсоткового розміру пенсії, пенсійні права позивача не порушені. Щодо заборгованості з пенсії, відповідач посилається на відсутність окремного порядку виплати сум соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, визначеного Кабінетом Міністрів України. Просив в задоволенні позову відмовити.

01 квітня 2019 року відкрито провадження у справі та її розгляд призначений за правилами спрощеного позовного провадження.

02 травня 2019 року призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 22 травня 2019 року.

До судового засідання сторони не з`явилися, про дату, час та місце засідання повідомлені належним чином.

Враховуючи неявку сторін, суд, на підставі частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) здійснює розгляд цієї справи у письмовому провадженні.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.19), ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (а.с.27) є внутрішньо переміщеною особою та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 24 вересня 2018 року №0000504078 (а.с.28).

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію за вислугу років згідно пенсійного посвідчення Серії НОМЕР_2 (а.с.29).

Відповідно до листа відповідача від 30 жовтня 2018 року №4954-М-01 (а.с.16-18) Головним управлінням Пенсійного фонду в Полтавській області проведено перерахунок пенсії позивачу з січня 2016 року на підставі довідки УМВС України в Полтавській області від 23 березня 2018 року №4/2815 (а.с.43).

У листі зазначено, що до відповідача довідки про уточнення грошового забезпечення від уповноваженого структурного підрозділу відповідного відомства не надходило, а тому підстави для здійснення додаткових перерахунків пенсії відсутні.

З 01 червня 2018 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області. Заборгованість з пенсії за червень 2018 року у розмірі 8108,10 гривень обліковується та буде виплачена після прийняття окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, відповідно до постанови №335 «Про внесення змін до постанови КМУ від 08 червня 2016 року №365».

Будь-які документи, які б свідчили про оформлення припинення виплати пенсії позивачу з червня 2018 року певним рішенням в матеріалах справи відсутні. Відповідачем не надано доказів нарахування та виплати пенсії за червень 2018 року.

Здійснивши оцінку обставин справи та надавши їм юридичної кваліфікації, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Згідно з частиною четвертою статті 63 Закону № 2262-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

29 грудня 2015 року набрав чинності Закон України від 23 грудня 2015 року № 900-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» (далі - Закон № 900-VIII).

Цим Законом внесено доповнення до статті 63 Закону № 2262-ХІІ. Статтю 63 доповнено новою частиною такого змісту: «Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських».

Статтею 51 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Відповідно до абзацу другого розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.

Згідно із статтею 102 Закону України «Про Національну поліцію» пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Кабінет Міністрів України постановою від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - Постанова № 988) та постановою від 18 листопада 2015 року № 947 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року № 268» встановив розміри грошового забезпечення працівникам поліції за посадовими окладами і спеціальними званнями, що значно перевищують посадові оклади і плату за спеціальні звання колишніх працівників органів внутрішніх справ. Постанова № 988 набрала чинності 02 грудня 2015 року.

Порядок проведення перерахунку пенсій встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393» (далі - Порядок № 45), яка набрала чинності 20 лютого 2008 року.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 Порядку № 45 перерахунок раніше призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв`язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством.

На підставі зазначеного в пункті 1 Порядку № 45 рішення Кабінету Міністрів України Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, СБУ, Служба зовнішньої розвідки, ДПС, Управління державної охорони, Адміністрація Держспецзв`язку, Адміністрація Держприкордонслужби, ДПтС, ДСНС (далі - державні органи) повідомляють у п`ятиденний строк Пенсійному фонду України про підстави перерахунку пенсій військовослужбовцям.

Пенсійний фонд України повідомляє у п`ятиденний строк з моменту надходження інформації від державних органів своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (далі - списки).

Головні управління Пенсійного фонду України складають у десятиденний строк з моменту надходження зазначеної інформації списки за формою згідно із додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.

На підставі списків уповноважені органи готують для перерахунку пенсії довідки про розмір грошового забезпечення кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно із додатком 2 та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.

Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено цим Порядком.

Позивач просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати пенсії у розмірі 80% грошового забезпечення. Проте, суд зазначає, що лист відповідача від 30 жовтня 2018 року №4954-М-01 носить виключно інформаційний характер та не містить відмови у проведенні перерахунку. Крім того, враховуючи, що до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не надходила довідка про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, підстави для перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідачем відсутні.

Таким чином, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та не порушив пенсійні права позивача.

Позовна вимога про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії за вислугою років МВС та виплатити різницю у пенсії з 01 січня 2016 року, на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» з урахуванням довідки Голови ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Полтавській області про розмір грошового забезпечення співробітника поліції, який займає посаду порівняну до посади, яка була займана на момент звільнення з вислугою років 31 рік та основним розміром пенсії 80% є похідною, а тому задоволенню не підлягає.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов`язання відповідача здійснити виплату пенсії за червень 2018 року, суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон № 1706-VII) встановлено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно статті 4 Закону № 1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 7 Закону № 1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Статтею 5 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно частини 2 статті 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Статтею 47 Закону № 1058-IV встановлено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

За приписами статті 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом. Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений частиною 1 статті 49 Закону № 1058-IV, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Згідно з матеріалами справи відповідачем підтверджено знаходження позивача на обліку, у відзиві йдеться про поновлення виплати пенсії, проте, не надано доказів на підтвердження виплати належної суми пенсії за червень 2018 року.

Конституційний Суд України у рішенні від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зауважив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

У рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, Європейський суд з прав людини вказав, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю у поводженні, яка порушувала статтю 14 Конвенції у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу.

У цих рішеннях Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може бути пов`язане з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв`язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов`язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.

Як свідчить аналіз положень Закону № 1058-IV припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених статтею 49 цього Закону.

Аргументи відповідача, наведені ним у відзиві на позовну заяву, щодо повноважень Кабінету Міністрів України з вжиття заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проведення політики у сфері соціального захисту з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 та від 02 березня 1999 року № 2-рп//99, суд вважає безпідставними, оскільки, як свідчить зміст цих рішень, Конституційний Суд України висловив позицію, згідно з якою Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.

За змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

У преамбулі до Закону № 1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Крім того, відповідач покликається на існування окремого порядку виплати пенсії за минулий період.

Суд зазначає, що відсутність встановленого порядку виплати заборгованості з пенсії за попередній період не може бути підставою для її невиплати, а Постанова КМУ № 365 є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем.

Оцінюючи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна вимога про зобов`язання відповідача здійснити виплату пенсії за червень 2018 року підлягає задоволенню.

Обираючи спосіб захисту, зважаючи на його ефективність з точки зору статті 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, враховуючи, що пенсія не нарахована та не виплачена позивачу, суд приходить до висновку, що слід прийняти рішення про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити пенсію за червень 2018 року.

Оскільки суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 2, 5-10, 20, 22, 25, 72-76, 90, 132, 139, 143, 159, 241-246, 250, 251, 255, 291, 295, 297, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3; код ЄДРПОУ 13486010) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нарахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 за червень 2018 року.

У задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати пенсії у розмірі 80% грошового забезпечення та про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок пенсії відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Повний текст рішення складений 13 червня 2019 року.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо до Донецького окружного адміністративного суду у строки, встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Циганенко А.І.