Рішення № 8237028, 03.03.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.03.10 р.                     Справа № 26/168                               

Господарський суд Донецької області у складі: головуючий суддя Іванченкова О.М., судді Ягічева Н.І., Курило Г.Є.

при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерфарма-Київ”, м.Київ, ЄДРПОУ 25285297,

до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Медфармсервіс”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 23606703,

про стягнення 25944,30 грн.

за участю уповноважених представників:

від позивача: не з’явився,

від відповідача: Брожик С.В. – довіреність від 02.11.2009р., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Інтерфарма-Київ”, м.Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Медфармсервіс”, м.Донецьк, про стягнення заборгованості у сумі 25944,30грн. та витрат на послуги адвоката в розмірі 500,00 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на неналежному виконанні грошового зобов’язання Відповідачем, яке виникло з договору, укладеного в порядку статті 181 Господарського кодексу України, спрощеним способом шляхом оформлення видаткових накладних, внаслідок чого утворилась заборгованість та виникла необхідність звернення за правовою допомогою.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав копії видаткових накладних №28560/07 від 16.07.2008р., №30732/07 від 31.07.2008р., №31253/08 від 05.08.2008р., №31820/08 від 07.08.2008р., №31863/08 від 07.08.2008р., №32064/08 від 08.08.2008р., №32330/08 від 09.08.2008р., №33371 від 15.08.2008р., №33129/08 від 18.08.2008р., №34345/8 від 23.08.2008р., №35058/08 від 28.08.2008р., №35854/09 від 04.09.2008р. та №35856/09 від 04.09.2008р.; листа-вимоги №407/10 від 14.10.2009р. разом із підтвердженням його відправлення Відповідачу; угоди про надання правової допомоги №б/н від 02.11.2009р.; платіжне доручення №5804 від 03.11.2009р.; копія акту здачі-приймання наданої правової допомоги від 05.11.2009р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.205, 509, 526, 530, 610, 612, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 2, 44, 49 Господарського процесуального кодексу України та ст.2, ст.4 Закону України „Про адвокатуру”.

14.12.2009р. та 12.01.2010р. представником Позивача через канцелярію господарського суду Донецької області надано оригінали представлених в якості доказів суду документів, а також пояснення стосовного наступного. Як стверджує Позивач, сума 121,49 грн. є залишком оплати раніше отриманого за видатковими накладними Відповідачем від Позивача товару. Ця сума зарахована останнім у якості часткової оплати товару, переданого Товариству з обмеженою відповідальністю „Медфармсервіс” за спірними видатковими накладними. Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю „Інтерфарма-Київ” зазначено, що довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей Відповідачем Позивачу не надані. При цьому, оскільки товар поставлявся перевізником, Позивачем надано належним чином засвідчені копії вантажних декларацій.

08.02.2010р. Відповідачем представлено відзив на позовну заяву про стягнення боргу №01/609 від 08.02.2010р., згідно з яким останній заперечує проти задоволення вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерфарма-Київ” у повному обсязі. В обґрунтування даної позиції Товариство з обмеженою відповідальністю „Медфармсервіс” посилається на наявність договірних відносин між сторонами на підставі договору поставки №3582 від 14.07.2008р. та здійснення постачання товару за ним, а також на відсутність визначення дати, з якої слід відрахувати прострочення платежу. При цьому вказується, що вантажні декларації та договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом не є доказами постачання товару засобами перевізника. Крім того, 500,00 грн., заявлені до стягнення Позивачем за надання правової допомоги, не можуть бути розглянуті як завдані останньому збитки, оскільки такі витрати не мають обов’язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходиться у необхідному зв’язку з фактом неналежного виконання Відповідачем своїх зобов’язань за іншим договором.

У підтвердження викладених доводів Відповідача суду представлено копію договору поставки №3582 від 14.07.2008р.

Одночасно, у судовому засідання 17.02.2010р. Товариством з обмеженою відповідальністю „Медфармсервіс” надані платіжні доручення №191 від 05.05.2009р., №87 від 10.02.2009р. та №136 від 24.02.2009р.

Представник Позивача в судове засідання не з’явився.

Представник Відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову на підставах, зазначених в відзові.

Суд вважає за можливе розглянути спір відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, виходячи з того, що цих документів достатньо для прийняття повного та обґрунтованого рішення.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

За змістом статті 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Стаття 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Позивач стверджує, що він (Постачальник) в порядку статті 181 Господарського кодексу України здійснив встановлення правовідносин з Відповідачем (Покупцем) не шляхом укладення договору поставки у формі єдиного документа, а конклюдентно, шляхом вчинення дій, які виразилися у фактичній передачі товару (лікарських засобів та виробів медичного призначення, дозволених для використання в Україні) на загальну суму 26065,79грн., що підтверджується видатковими накладними №28560/07 від 16.07.2008р., №30732/07 від 31.07.2008р., №31253/08 від 05.08.2008р., №31820/08 від 07.08.2008р., №31863/08 від 07.08.2008р., №32064/08 від 08.08.2008р., №32330/08 від 09.08.2008р., №33371 від 15.08.2008р., №33129/08 від 18.08.2008р., №34345/8 від 23.08.2008р., №35058/08 від 28.08.2008р., №35854/09 від 04.09.2008р. та №35856/09 від 04.09.2008р., підписаними представниками обох сторін.

Виходячи зі змісту позовної заяви, оскільки поставлений товар Відповідачем було сплачено частково, Позивач звернувся до нього з вимогою здійснення погашення заборгованості в розмірі 25944,30грн. в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України.

За твердженнями Позивача, на момент пред’явлення позову строк виконання грошового зобов’язання у Відповідача є таким, що настав.

В свою чергу Відповідач заперечує проти визнання цих господарських операцій з постачання товару такими, що здійснені на підставі усних домовленостей, конклюдентно, оскільки на момент їх здійснення діяв укладений сторонами письмовий договір №3582 від 14.07.2008 року.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що постачання здійснено не конклюдентно в порядку ст. 181 Господарського кодексу України, як зазначає Позивач, а в межах договору поставки №3582 від 14.07.2008 року.

Відповідно до статей 4-2, 4-3 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 ГПК України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

До матеріалів справи долучено текст договору поставки №3582 від 14.07.2008 року, з якого вбачається наступне.

14.07.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Інтерфарма-Київ” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Медфармсервіс” укладено договір №3582 зі строком дії відповідно до його п. 8.1 до 31.12.2008 року.

Оцінивши зміст зазначеного договору, з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить змісту видаткових накладних, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу ( статті 655-697ЦК України).

Як вбачається з приписів ст.180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору складають умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частиною 2 даної норми матеріального права встановлено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Враховуючи наведені норми закону, істотними умовами договору поставки, зокрема, є предмет, ціна, строк його дії.

Дослідивши зміст договору поставки №3582 від 14.07.2008р., суд дійшов висновку, що в пунктах 1.1-1.3, 2.1, 3.1,8.1 сторонами узгоджено всі істотні умови даного правочину.

Виходячи з викладеного, дана угода є укладеною з дотриманням вимог діючого законодавства України та такою, що породжує права та обов’язки сторін.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» накладні являються первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов’язань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 34 ГПК України повинні мати крім обов’язкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

Згідно долученим до матеріалів справи видатковим накладним №28560/07 від 16.07.2008р., №30732/07 від 31.07.2008р., №31253/08 від 05.08.2008р., №31820/08 від 07.08.2008р., №31863/08 від 07.08.2008р., №32064/08 від 08.08.2008р., №32330/08 від 09.08.2008р., №33371 від 15.08.2008р., №33129/08 від 18.08.2008р., №34345/8 від 23.08.2008р., №35058/08 від 28.08.2008р., №35854/09 від 04.09.2008р. та №35856/09 від 04.09.2008р. Постачальник передав товар загальною вартістю 26 065,79грн. Покупцеві.

Суд вважає, що зазначені документи необхідно розглядати як докази передачі товару Відповідачу саме в межах умов договору №3582 від 14.07.2008 року, оскільки в них є посилання на вищезазначений договір, як на підставу здійснення даної господарської перації.

Одночасно, слід зазначити, що виходячи з письмових пояснень Відповідача щодо укладання лише одного договору між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерфарма – Київ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Медфармсервіс» (договору поставки №3582 від 14.07.2008 року), суд вважає помилковим визначення дати укладання договору в наведених первинних документах 10.07.2008р.

На договірний характер даних правовідносин вказує і посилання на спірний договір поставки як на підставу здійснення оплати в платіжних дорученнях №191 від 05.05.2009р., №87 від 10.02.2009р., якими Покупцем частково сплачено отриманий товар.

Крім того, слід враховувати і той факт, що постачання за наведеними видатковими накладними здійснено в межах строку дії договору №3582 від 14.07.2008 року.

За таких обставин суд дійшов висновку, що Позивач не довів за допомогою належних та допустимих у розумінні статей 33, 34 ГПК України доказів, факт передачі товару та виникнення у Відповідача заборгованості за договором, укладеним спрощеним шляхом в порядку статті 181 Господарського кодексу України.

З огляду на наведене, в позовних вимогах слід відмовити.

Також не підлягають задоволенню вимоги щодо стягнення з Відповідача витрат на послуги адвоката у сумі 500,00 грн.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов`язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Тобто, витрати на правову допомогу адвоката підлягають стягненню за загальним правилом на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України. Оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати в повному обсязі покладаються на Позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерфарма-Київ”, м.Київ, до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Медфармсервіс”, м.Донецьк, про стягнення заборгованості у сумі 25 944,30 грн. та витрат на послуги адвоката в розмірі 500,00 грн. відмовити.

2.Повний текст рішення оголошено у судовому засіданні 03.03.2010 року.

3.Рішення може бути оскаржено через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий суддя                               

Судді                                                                                                     Н.І. Ягічева

                                                                                                     Г.Є. Курило