Рішення № 8237027, 25.02.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.02.10 р.                     Справа № 26/186                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Іванченкової О.М.,

при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія», м.Львів,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Амстор», м.Донецьк,

про стягнення 232 292,46грн.

за участю уповноважених представників:

від позивача: Дехтярюк С.В. – довіреність № 40 від 10.11.2009р.,

від відповідача: Семчук М.О. - довіреність № 230 від 02.02.2010р.,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія», м.Львів, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Амстор», м.Донецьк, про стягнення 232292,46 грн., у тому числі 121 125,55грн. основного боргу, 45 401,30грн. інфляційних витрат, 7432,65грн. 3% річних та 58 332,96 грн. пені.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань за договором поставки № 6/2008/П/61 від 10.10.2008р., внаслідок чого утворилась заборгованість щодо оплати поставленого товару та виникли підстави для нарахування штрафних санкцій, інфляційних витрат, 3% річних.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір поставки №6/2008/П/61 від 10.10.2008р. із специфікацією до нього, видаткові накладні, довіреності на отримання матеріальних цінностей, акти звірки взаємних розрахунків за договором поставки №6/2008/П/61 від 10.10.2008р.: за період 10.10.2008р.-21.01.2009р., підписаний обома сторонами; №376 за період 10.10.2008р.-19.11.2009р., №399 за період 10.10.2008р.-09.02.2010р. з доказами направлення їх Відповідачу, вимогу про оплату заборгованості №325ЮС від 19.11.2009р., банківську виписку від 05.05.2009р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст. ст. 526, 530, 611, 625, 666, 688, 690, ч.3 ст. 670, ч.1 ст. 692, ст. 712 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідач надав письмовий відзив, відповідно до якого він проти задоволення позовних вимог заперечив. Свої дії по призупиненню оплати поставленого товару, обумовлені ненаданням Позивачем відповідного пакету документів, Відповідач вважає такими, що відповідають умовам договору, а саме п.7.11. Крім того, заперечуючи проти позовних вимог, останній посилається на те, що сторонами була узгоджена сума договору поставки №6/2007/П/61 від 10.10.2008р., яка становила 1046 864,00 грн. Він зазначив, що ця сума в повному обсязі перерахована на рахунок Позивача. Інші поставки Відповідач вважає позадоговірними, оскільки ніяких угод про постачання додаткових обсягів матеріалів за спірним договором сторони не укладали. Необхідність поставки більшого обсягу матеріалів, ніж передбачено даним договором поставки, на думку Відповідача, виникла в зв’язку з невірним розрахунком кількості та номенклатури матеріалів Позивачем. Тому, матеріали в більшому обсязі поставлені за рахунок Позивача відповідно до п.1.4 договору.

Представник Позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Представник Відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві.

Вислухав в судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Оцінивши зміст договору №6/2008/П/61 від 10.10.2008р., з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Таким чином, в силу статті 655 Цивільного кодексу України та пункту 1.1 договору Постачальник (Позивач) зобов’язується поставити в обумовлені цією угодою строки Покупцю (Відповідачу) комплекс матеріалів для покрівлі, стін і утеплення конструкцій (Матеріали), а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити їх.

Згідно із п.1.2 договору кількість, номенклатура, ціна за одиницю та загальна вартість матеріалів зазначаються у специфікаціях, які є невід’ємною частиною даного договору.

Пунктом 3.1 встановлено, що загальна сума договору становить 1046 864,00 грн.

В пункті 3.3.2 договору сторони узгодили, що остаточний розрахунок за поставлений товар Покупець здійснює протягом семи банківських днів з моменту поставки матеріалів за умови відсутності у Покупця претензій щодо їх якості.

Відповідно до п.п. 4.1.3-4.1.5 договору Постачальник зобов’язувався надати Покупцю сертифікати якості, протокол пожежних випробувань на визначення показника межі вогнестійкості будівельної конструкції із матеріалів, що постачаються, принципові схеми устрою конструктивних вузлів кріплення огороджувальних конструкцій з матеріалів, що постачаються, до несучої системи будівлі, які є невід’ємною частиною цього Договору.

Пунктом 4.2.2 договору передбачено обов’язок Покупця сплатити вартість матеріалів у порядку і на умовах, встановлених цим правочином.

Згідно із п.7.3 договору, в разі несвоєчасної оплати поставлених матеріалів Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несплаченої суми за кожний день прострочення.

Відповідно до п.7.11 договору за невиконання Постачальником п.п.4.1.3-4.1.5 Договору Покупець має право призупинити оплату поставлених матеріалів.

За приписами статей 4-2, 4-3 Господарсько процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 Господарсько процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарсько процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підприємство самостійно визначає облікову політику, а також розробляє систему і форми внутрішнього господарського обліку, звітності і контролю господарських операцій.

Крім того, відповідно до статті 9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні містити перелік обов'язкових реквізитів, зокрема щодо змісту та обсягу господарської операції, а також одиниці її виміру.

Враховуючи наведене вище, для відображення господарських операцій підприємство може використовувати як відповідні типові форми первинного обліку, так й інші первинні документи, що фіксують факти здійснення цих операцій.

Згідно з видатковими накладними

від 28.11.2008р. №06ДО112821; від 28.11.2008р. №06ДО112822; від 28.11.2008р. №06ДО112814; від 27.11.2008р. №06ДО112737; від 06.11.2008р. №06ДО110644; від 05.11.2008р. №06ДО110554; від 29.10.2008р. №06ДО102932; від 30.11.2008р. №06ДО103047; від 29.12.2008р. №06ДО122934; від 03.12.2008р. №06ДО120324; від 08.12.2008р. №06ДО120814; від 05.12.2008р. №06ДО120554; від 13.12.2008р. №06ДО121303; від 13.12.2008р. №06ДО121302; від 01.12.2008р. №06ДО120109; від 19.12.2008р. №06ДО121917; від 19.12.2008р. №06ДО121910; від 18.12.2008р. №06ДО121818; від 31.10.2008р. №06ДО103179 Постачальник передав Покупцю товар загальною вартістю 1023 121,93 грн. Останнім означений товар прийнято, що підтверджується підписами уповноважених осіб на вказаних накладних. Повноваження осіб, які здійснювали приймання товару з боку Відповідача підтверджуються довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей від 03.11.2008р. серії ЯПЛ №193042/517, від 02.10.2008р. серії ЯПЛ №192959/434. Внаслідок цього обов’язок передачі Постачальником товару вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України. Крім того, виходячи за обсяг, обумовлений спірним правочином, за видатковими накладними: - №06ДО120601 вiд 06.12.2008р. – 88298,82 грн., - №06ДО122234 вiд 22.12.2008р. – 7233,00 грн., - №06ДО122933 вiд 29.12.2008р. – 25903,80 грн., Постачальник передав Покупцеві товар загальною вартістю 121 435,62 грн. Останнім означений товар прийнято, що підтверджується підписами уповноважених осіб на вказаних накладних. Повноваження осіб, які здійснювали приймання матеріалів з боку Відповідача підтверджуються довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей від 01.12.2008р. серії ЯПЛ №193121/596. Внаслідок цього обов’язок передачі Постачальником товару вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України. Виходячи з системного аналізу наведених вище норм та обставин, суд вважає, що надані видаткові накладні є належним доказом здійснення передачі Відповідачу товару та прийняття цього товару останнім. Докази незгоди Покупця з належністю виконання Постачальником своїх зобов’язань щодо передачі товару за наведеними первинними документами суду не надавалися. Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права і обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов’язки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про договірний характер даних правовідносин, оскільки, по-перше, всі зазначені видаткові накладні на суму боргу в якості підстави постачання містять в собі посилання на договір №6/2008/П/61 від 10.10.2008р. Довіреність, видана Відповідачем 01.12.2008р. серії ЯПЛ №193121/596 також містить посилання на спірний правочин, як на підставу здійснення даної господарської операції.

По-друге, в більшому обсягу, ніж передбачено договором поставки, Відповідачу передано матеріали ідентичні предмету даного договору, а саме матеріали для покрівлі, стін та утеплення конструкцій.

По-третє, остання господарська операція щодо постачання матеріалів, обсяг яких обумовлено договором поставки №6/2008/п/56 від 17.09.2008р., здійснена 31.10.2008р., про що свідчить видаткова накладна №06ДО103179. Однак, всупереч вимогам п.3.3.2 договору остаточний розрахунок за поставлений товар Покупець здійснив не протягом семи банківських днів з моменту поставки матеріалів, а лише 05.05.2009р., що підтверджується випискою банку, яка додана до матеріалів справи Позивачем. Згідно з вказаною випискою банку підставою здійснення даного платежу Відповідачем зазначено оплату за будматеріали відповідно до договору №6/2008/П/61 від 10.10.2008р. Слід наголосити, що на момент здійснення даної оплати Відповідачем прийнято товар більшого обсягу, ніж обумовлено спірним правочином, в повному обсязі.

В четверте, в акті звірки взаємних розрахунків від 10.10.2008р. за період 10.10.2008р.-21.01.2009р. Відповідач визнає заборгованість в тому числі за видатковими накладними, постачання за якими здійснено в обсягу, що перевищує обсяг, обумовлений спірним правочином, (№06ДО120601 вiд 06.12.2008р. – 88298,82 грн., - №06ДО122234 вiд 22.12.2008р. – 7233,00 грн., - №06ДО122933 вiд 29.12.2008р. – 25903,80 грн.), як таку, що виникла саме за договором №6/2008/П/61 від 10.10.2008р. Про це свідчить підпис його уповноваженої особи та печатка підприємства на даному документі.

В п’яте, згідно з приписами ч.2 ст.670 Цивільного Кодексу України, якщо продавець передав покупцеві більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець зобов'язаний повідомити про це продавця. Однак, матеріали справи не містять в собі доказів звернення Відповідача до Позивача з таким повідомленням. Тому, відповідно до вимог ч.3 ст. 670 ЦК України, яка передбачає, що покупець, який прийняв більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, зобов'язаний оплатити додатково прийнятий товар за ціною, встановленою для товару, прийнятого відповідно до договору, якщо інша ціна не встановлена за домовленістю сторін, Відповідач має оплатити матеріали, поставлені за більшим обсягом, ніж передбачено спірним правочином.

Доводи Відповідача про призупинення оплати поставленого товару на підставі п.7.11 договору №6/2008/П/61 від 10.10.2008р. через ненадання Позивачем відповідного, обумовленого умовами даного правочину, пакету документів, не є обґрунтованими, оскільки передбачені п.п.4.1.3-4.1.5 документи повинні бути надані під час підписання договору. Жодних зауважень щодо ненадання вказаних документів протягом здійснення постачання, обумовленого договором обсягу матеріалів, Покупцем Постачальнику не заявлялись. Доказів пред’явлення заперечень щодо ненадання цих документів під час поставок більшого обсягу матеріалів, ніж обумовлено спірним правочином, матеріали справи також не містять.

Крім того, відповідно до приписів ч.1 ст.666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Згідно із ч.2 ст.666 Цивільного кодексу України, якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Виходячи з наведених норм закону, в розумінні ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України Відповідачем свої заперечення не доведені.

Твердження Відповідача про те, що необхідність постачання більшого обсягу матеріалів, ніж передбачено договором №6/2008/П/61 від 10.10.2008р., виникла в зв’язку з невірним розрахунком кількості та номенклатури матеріалів Позивачем, тому, дані матеріли поставлені за рахунок останнього відповідно до п.1.4 договору, також не доведені та спростовуються матеріалами справи. Крім того, вимога суду підтвердити ці твердження щодо договірних та позадоговірних поставок, здійснених Постачальником, та відокремити їх одні від інших, Відповідачем не виконана.

Виходячи з домовленостей, викладених сторонами у п.3.3.2 договору, Покупець має остаточно оплатити поставлений товар протягом семи банківських днів з дня отримання товару.

Відповідачем на час розгляду справи не надано суду доказів оплати поставлених йому Позивачем матеріалів на суму 121 125,55грн.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й частина перша статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно приписів ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Виходячи зі строків поставки товару, відповідно до наданих суду видаткових накладних та умов договору, строк виконання зобов’язання по оплаті переданих матеріалів у Відповідача, відповідно до норм статті 530 Цивільного кодексу України, на дату подання зазначеної позовної заяви є таким, що настав.

Грошове зобов’язання Покупця перед Постачальником на суму 121 125,55грн. на момент прийняття рішення суду не виконане, що є порушенням наведених норм закону.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 121 125,55грн.

Прострочення Відповідачем грошового зобов’язання тягне за собою обов’язок сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми на підставі статті 625 ЦК України.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок розміру інфляційних витрат та 3% річних, дійшов висновку про задоволення позовних вимог у цій частині в заявленому розмірі, а саме: 45401,30 грн. інфляційних витрат, 7 432,65 грн. 3% річних.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до приписів ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою є пеня, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності до норм ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, наслідками порушення відповідачем грошового зобов’язання є, зокрема, сплата пені.

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Сторони у договорі встановили розмір пені - подвійна облікова ставка НБУ.

Позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково, оскільки Позивачем при здійсненні їх розрахунку не враховано приписи ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, якими передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Виходячи з дати здійснення останньої господарської операції по постачанню та умов оплати, передбачених п.3.3.2 договору №6/2008/П/61 від 10.10.2008р., позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню в розмірі 51 788,86грн.

Клопотання Відповідача щодо проведення бухгалтерської судової експертизи по даній справі з метою визначення обсягу та вартості товару, поставленого в межах спірного договору та обсягу і вартості товару, поставленого поза його межами, не підлягає задоволенню через його необґрунтованість та недоцільність проведення такого дослідження. Відповідно до ст.41 Господарського процесуального кодексу України для роз’яснення питань, які виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд має право призначити судову експертизу. Виходячи з приписів цієї норми експертиза може бути призначена судом для роз’яснення питань, які потребують спеціальних знань, однак, зазначене питання розв’язується аналізом матеріалів справи, який їх не потребує.

Клопотання Позивача щодо забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти Відповідача у сумі заявлених позовних вимог, також не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог статті 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або за своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Як зазначено в пункті 3 Роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року №02-5/611 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Тягар доведення наявності зазначених обставин згідно з вимогами статті 33 ГПК України лежить на Позивачі.

Пунктом 1.1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006року №01-8/2776 „Про деякі питання практики забезпечення позову” передбачено, що заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

На підставі викладеного, суд вважає недоцільним вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти Відповідача у сумі заявлених позовних вимог, оскільки зазначені вимоги жодним чином не обґрунтовані з доказової точки зору. До того ж, заборона господарюючому суб’єкту проводити видаткові операції по банківських рахунках може призвести до зупинення його фінансово-господарської діяльності, що носитиме характер протиправного втручання суду в господарську діяльність, забороненого статтями 6, 19 ГК України.

Таким чином, клопотання Позивача про вжиття заходів забезпечення позову має бути відхилено судом через його доказову та правову безпідставність.

Державне мито та витрати на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог статті 49 ГПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.1, 22, 33, 34, 36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія», м.Львів, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Амстор», м.Донецьк, про стягнення 232292,46 грн., у тому числі 121 125,55грн. основного боргу, 45 401,30грн. інфляційних витрат, 7432,65грн. 3% річних та 58 332,96 грн. пені задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Амстор» (83000, м.Донецьк, вул.Постишева, 117, ЄДРПОУ 32123041) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія» (79000, м.Львів, вул.Литвиненка, 3, ЄДРПОУ 13816938) 225748,36 грн., у тому числі 121 125,55 грн. основного боргу, 45 401,30 грн. інфляційних витрат, 7432,65 грн. 3% річних та 51 788,86 грн. пені.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Амстор» (83000, м.Донецьк, вул.Постишева, 117, ЄДРПОУ 32123041) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія» (79000, м.Львів, вул.Литвиненка, 3, ЄДРПОУ 13816938) відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 2257,48грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 229,35грн.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.У судовому засіданні 25.02.2010р. за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення підписано 01.03.2010р.

6.Рішення може бути оскаржено через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня підписання або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя