Рішення № 8236976, 25.02.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.02.10 р. Справа № 22/20

Суддя господарського суду Донецької області Іванченкова О.М.

присекретарі судового засідання Бондар В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства „Словважмаш”, м.Словянськ Донецької області, ЄДРПОУ 00210594,

до відповідача Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_3, м.Словянськ Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1

про стягнення 45183,25 грн.,

за участю уповноважених представників:

від позивача: ОСОБА_4 за довіреністю,

від відповідача: не зявився, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство „Словважмаш”, м.Словянськ Донецької області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_3, м.Словянськ Донецької області, про стягнення заборгованості за поставлену продукцію за договором №133/63 від 09.07.2008р. у сумі 43329,98 грн., інфляційних витрат у розмірі 1370,74 грн. та 482,53 грн. 3% річних за прострочення оплати.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобовязань за договором купівлі-продажу будівельних матеріалів №133/63 від 09.07.2008р., внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування інфляційних витрат та 3% річних.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав копію договору №133/63 від 09.07.2008р. разом із специфікаціями, додатковими угодами до нього та графіком платежів за будівельні матеріали корпуса №3; претензії №77/1026 від 23.11.2009р. разом із підтвердженням її отримання Відповідачем; наказу на відпуск матеріалів №45 від 18.06.2009р.; платіжних вимог-доручень №41 від 18.06.2009р. та №603 від 30.06.2009р.; податкових накладних №611 від 18.06.2009р. та №674 від 30.06.2009р.; листа б/н від 10.07.2008р.; банківської виписки за 30.06.2009р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.1, 2, 12, 54-57 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.525, 530, 629, 611 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України.

Представник Позивача в судовому засіданні надав клопотання про уточнення позовних вимог, відповідно до якого визначив вимоги щодо стягнення з Відповідача суми заборгованості за поставлену продукцію та орендну плату за договором №133/63 від 09.07.2008р. у розмірі 43329,98 грн., а також за прострочення оплати отриманої продукції та орендної плати інфляційні витрату у сумі 1370,74 грн. та 482,53 грн. 3% річних, що загалом становить 45183,25 грн. Позовні вимоги ним підтримано з урахуванням зазначеного клопотання у повному обсязі.

На підставі статті 22 Господарського процесуального кодексу України, суд приймає до уваги зазначене уточнення Позивача та розглядає справу з урахуванням його змісту.

Представник Відповідача в судове засідання не зявився, витребуваних документів не надав.

Оскільки ухвали суду спрямовувались рекомендованою кореспонденцією за адресою Відповідача, яка вказана Позивачем в позовній заяві та довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також міститься у інших документах, доданих до матеріалів справи, суд дійшов висновку, що останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином.

Проте, суд вважає за можливе розглянути спір відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, виходячи з того, що ненадані суду документи не можуть істотно вплинути на юридичну кваліфікацію спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

09.07.2008р. між Відкритим акціонерним товариством „Словважмаш” (організаційно-правова форма якого в подальшому змінена на Публічне акціонерне товариство) та Субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу будівельних матеріалів №133/63 від 09.07.2008р. строком дії у відповідності до п.8.1 договору до 31.12.2008р.

Як вбачається з п.3 додаткової угоди №4 про внесення змін до договору купівлі-продажу будівельних матеріалів №133/63 від 09.07.2008р. строк дії укладеного між сторонами правочину пролонгований до 01.11.2009р., а у частині розрахунків до повного виконання зобовязань.

Оцінивши зміст зазначеної угоди, з якої виникли цивільні права та обовязки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою підпадає під правове регулювання норм статей 655-697, 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Таким чином в силу статті 265 Господарського кодексу України, статей 712 і 655 Цивільного кодексу України, пункту 1.1 договору Позивач (Продавець) в порядку та на умовах договору зобовязується шляхом самовивозу передати у власність Відповідачу (Покупцю), а останній зобовязується прийняти та оплатити Продавцю (мовою оригіналу): „бывшие в употреблении плиты перекрытия, фермы и швелер Т-образной формы в состоянии „как есть” назавершонного строительства корпуса №3 промплощадки №2”.

В подальшому, додатковою угодою №1 від 23.09.2008р. перелік товару, що передається Відповідачу розширений та визначений у наступному асортименті (мовою оригіналу): „бывшие в упортреблении плиты покрытия, железобетонные колоны, железобетонные фермы, металоконструкции зенитних фанарей, металлические подкрановые балки, металические фермы для крепления подкрановой балки, вертикальне и горизонтальне святи в состоянии „как есть” незавершонного строительства корпуса №3 промплощадки №2”.

Відповідно до п.3.2 договору, на підставі підписаної додаткової угоди та за окрему плату Продавець прийняв на себе зобовязання представити у строкове користування побутове приміщення для зберігання інвентарю та забезпечити електроенергією обєкту демонтажу.

Згідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» накладні є первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Як вбачається з приписів п.3.3 договору при передачі продукції Відповідачу надаються наказ-накладна на відпуск продукції, платіжна вимога-доручення, податкова накладна.

Враховуючи п.3.4 укладеного правочину датою передачі продукції вважається дата, зазначена у наказі-накладній на відпуск продукції.

Матеріали справи містять наказ на відпуск матеріалів №45 від 18.06.2009р., що підписаний уповноваженими представниками Позивача та Відповідача, платіжну вимогу-доручення №41 від 18.06.2009р. на суму 48969,00 грн. та податкову накладну №611 від 18.06.2009р.

Зазначені документи, зокрема, наказ №45 від 18.06.2009р. містить найменування Відповідача - отримувача продукції, номер його розрахункового рахунку, визначення особи, через яку здійснено відпуск, номер документу на підставі якого здійснюється господарська операція з передачі товару (договір №133/63 від 09.07.2008р.), найменування товару, його кількість та ціна.

Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобовязань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України повинні мати крім обовязкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документі мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

Приймаючи до уваги зазначені положення та умови договору №133/63 від 09.07.2008р., суд дійшов висновку, що наданий Позивачем наказ №45 від 18.06.2009р. є первинним документом у розумінні вищенаведеного Закону, положення та належним доказом здійснення передачі Відповідачу (мовою оригіналу): ”плиты покрытия 3х12м 123 шт, плиты покрытия 3х12м (неконд.) 60 шт.” загальною вартістю 48969,00 грн. та прийняття їх останнім в межах спірного договору.

Внаслідок цього обовязок передачі Продавцем товару вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 Цивільного кодексу України.

Одночасно, матеріали справи містять лист Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 №б/н від 10.07.2008р., за змістом якого останній просить надати побутове приміщення для зберігання інвентарю, а також забезпечення обєкту демонтажу електроенергією, згідно договору купівлі-продажу будівельних матеріалів №133/63 від 09.07.2008р. Також, Відповідачем гарантовано оплату за користування зазначеним нерухомим майном.

Відповідно до додаткової угоди №2 до спірного договору від 13.11.2008р., що у розумінні п.8.4 є невідємною частиною цього правочину, Позивач у відповідності до п.3.2 договору надав в оренду Відповідачу протягом строку дії цього договору побутове приміщення з підключенням електричної енергії.

Окрім цього, матеріали справи містять податкову накладну №674 від 30.06.2009р., відповідно до якої Позивачем проведено господарську операцію з оренди приміщення у червні місяці та платіжну вимогу-доручення №603 від 30.06.2009р. на суму 361,04грн.

Враховуючи наведене та лист Відповідача №б/н від 10.07.2008р., суд дійшов висновку щодо передачі у строкове платне користування приміщення, обумовленого умовами договору.

Вище перелічені обставини у порядку статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України не спростовані.

Пунктом 2 додаткової угоди №4 від 17.06.2009р. про внесення змін до договору купівлі-продажу будівельних матеріалів сторони визначили умови оплати товару: оплата продукції здійснюється грошовими коштами на розрахунковий рахунок Продавця частинами: передплата у розмірі 250000,00 грн. протягом 5 днів з моменту виставлення рахунку, наступні платежі згідно графіку платежів (додаток №4), що є невідємною частиною укладеного договору.

Графіком платежів за будівельні матеріали корпуса №3 встановлено здійснення платежу №1 27.01.2009р. у сумі 5506,00 грн., платежу №2 30.04.2009р. у сумі 25025,00 грн., платежу №3 до 30.06.2009р. у сумі 10000,00 грн., платежу №4 до 31.07.2009р. у сумі 10000,00 грн., платежу №5 31.08.2009р. у сумі 10000,00 грн., платежу №6 до 30.09.2009р. у сумі 10000,00 грн. та платежу №7 до 31.10.2009р. у сумі 8969,00 грн., що загалом становить 79500,00 грн.

Згідно п.2 додаткової угоди №2 від 13.11.2008р. до спірного договору оплата за користування побутового приміщення здійснюється у відповідності до виставлених рахунків протягом 3-х днів з моменту отримання рахунку.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права і обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обовязки.

Згідно із ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

За твердженнями Позивача та приймаючи до уваги виписку відділення ПІБ у м.Словянську Донецької області за 30.06.2009р., Відповідачем здійснена лише часткова оплата вартості отриманих ним будівельних матеріалів згідно договору №133/63 від 09.07.2008р. у сумі 6000,00 грн. з урахуванням податку на додану вартість.

В подальшому, що вбачається з матеріалів справи та не спростовано у порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, розрахунки за укладеним правочином Субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_3 не проводились.

Отже, як вбачається з фактичних обставин справи, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається, грошове зобовязання Відповідача перед Позивачем стосовно сплати вартості товару у повному обсязі та орендної плати у встановлені договором строки не виконано.

Таким чином, враховуючи наведені обставини справи, за Відповідачем є наявною заборгованість з оплати поставлених будівельних матеріалів у розмірі 42969,00 грн. та з оплати за користування побутовим приміщенням у розмірі (за визначеннями Позивача) 360,98грн.

Прострочення Відповідачем грошового зобовязання, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, тягне за собою обовязок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обовязку щодо сплати відповідних сум.

За розрахунком Позивача, сума інфляційних витрат за весь час прострочення (липень 2009р. по грудень 2009р.) повної сплати поставленого товару складає 1357,38 грн. та за несвоєчасне внесення плати за користування побутовим приміщенням 13,36 грн., розмір 3% річних нараховано у сумі 476,59 грн. за прострочення оплати переданої продукції та 5,93грн. за прострочення розрахунків за оренду побутового приміщення.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство” у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ”, суд дійшов висновку про те, що сума інфляційних витрат за період прострочення оплати вартості поставленої продукції за договором №133/63 від 09.07.2008р., 3% річних, у тому числі за прострочення розрахунків з оплати за користування приміщенням, підлягає задоволенню у розмірі, визначеному Позивачем.

За підрахунками суду, інфляційні витрати у звязку з несвоєчасним внесенням платежів з орендної плати складають суму у розмірі 12,27 грн. За викладених обставин сума інфляційних витрат за прострочення розрахунків за оренду побутового приміщення підлягає задоволенню у розмірі, встановленому судом.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1.Позов Публічного акціонерного товариства „Словважмаш”, м.Словянськ Донецької області, ЄДРПОУ 00210594, відповідача Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_3, м.Словянськ Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 про стягнення 45183,25 грн. задовольнити частково.

2.Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 (84109, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 НОМЕР_2 у Приватбанку м.Краматорська, МФО 335548) на користь Публічного акціонерного товариства „Славтяжмаш” (84102, Донецька область, м.Словянськ, вул.Заводська, б.2, ЄДРПОУ 00210594, р/р260013141901 у ФАБ „Єнергобанк” м.Словянськ, МФО 335690) 45182,15 грн., у тому числі основного боргу у розмірі 43329,98 грн., інфляційних втрат у розмірі 1 369,65 грн., 3% річних у розмірі 482,52 грн.

3.Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 (84109, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 НОМЕР_2 у Приватбанку м.Краматорська, МФО 335548) на користь Публічного акціонерного товариства „Славтяжмаш” (84102, Донецька область, м.Словянськ, вул.Заводська, б.2, ЄДРПОУ 00210594, р/р260013141901 у ФАБ „Єнергобанк” м.Словянськ, МФО 335690) відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 451,82 грн. та витрати на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 235,99 грн.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6.У судовому засіданні 25.02.2010р. оголошено повний текст рішення.

7.Рішення може бути оскаржено через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя