Рішення № 8236946, 09.03.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.03.10 р. Справа № 2/431пд

Суддя господарського суду Донецької області Мартюхіна Н.О.

при секретарі судового засідання Трубачевій А.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Дочірнього підприємства „Фемілі Фуд-Донецьк” Приватного підприємства „Фемілі Фуд” м. Донецьк

до відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 м. Донецьк

про визнання договору б/н від 26.09.2007р., який було підписано фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та Дочірнім підприємством „Фемілі Фуд-Донецьк” Приватного підприємства „Фемілі Фуд” оренди приміщення під кафе в житловому будинку літ. А-5, розташованому за адресою: м. Донецьк, вул.. Університетська, буд. № 33, загальною площею 208,30м2, недійсним

за зустрічним позовом: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

м. Донецьк

до відповідача: Дочірнього підприємства „Фемілі Фуд-Донецьк” Приватного підприємства „Фемілі Фуд” м. Донецьк

про визнання договору оренди приміщення під кафе, розташованого в житловому будинку літ. А-5, за адресою: м. Донецьк, вул.. Університетська, буд. 33, б/н від 26.09.2007р., укладений між фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та Дочірнім підприємством „Фемілі Фуд-Донецьк” приватного підприємства „Фемілі Фуд”, дійсним; визнання за фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 права власності на приміщення кафе в житловому будинку літ. А-5, розташованому за адресою: м. Донецьк, вул.. Університетська, 33, загальною площею 206,20м2.

За участю

представників сторін

від позивача: Мозкова Н.Т. керівник.

від відповідача: ОСОБА_3 приватний підприємець

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Дочірне підприємство „Фемілі Фуд-Донецьк” Приватного підприємства „Фемілі Фуд” м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 м. Донецьк про визнання договору б/н від 26.09.2007р., який було підписано фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та Дочірнім підприємством „Фемілі Фуд-Донецьк” Приватного підприємства „Фемілі Фуд” оренди приміщення під кафе в житловому будинку літ. А-5, розташованому за адресою: м. Донецьк, вул.. Університетська, буд. № 33, загальною площею 208,30м2, недійсним.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається договір оренди приміщення від 26.09.2007р., акт приймання-передачі від 01.10.2007р., витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 19.02.2007р. Як на правові підстави позову посилається на ст. 16, 526, 761 ЦК України, ст. 193 ГК України.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, у звязку з їх необґрунтованістю, проте відзиву по заявленим вимогам не надав.

02.03.2010р. Фізична особа підприємець ОСОБА_1 м. Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з зустрічною позовною заявою до Дочірнього підприємства „Фемілі Фуд-Донецьк” Приватного підприємства „Фемілі Фуд” м. Донецьк про визнання договору оренди приміщення під кафе, розташованого в житловому будинку літ. А-5, за адресою: м. Донецьк, вул.. Університетська, буд. 33, б/н від 26.09.2007р., укладений між фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та Дочірнім підприємством „Фемілі Фуд-Донецьк” приватного підприємства „Фемілі Фуд”, дійсним; визнання за фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 права власності на приміщення кафе в житловому будинку літ. А-5, розташованому за адресою: м. Донецьк, вул. Університетська, 33, загальною площею 206,20м2.

В обґрунтування позовних вимог посилається договір купівлі-продажу від 25.11.2004р., акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом обєкта від 30.01.2007р. № 20/16, рішення виконавчого комітету Донецької міської ради № 20/16 від 30.01.2007р., договір оренди земельної діяльності від 21.06.2006р., технічний паспорт, договір оренди приміщення від 26.09.2007р., висновок спеціаліста № 27. Як на правові підстави позову посилається на ст. 15, 16, 392, 767 ЦК України.

Ухвалою заступника голови господарського суду Донецької області від 22.02.2010р. процесуальний строк розгляду справи продовжувався.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

Фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 25.11.2004р. на праві власності належить підвальне приміщення загальною площею 187,3м2, яке розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. Університетська, 33.

Рішенням виконавчого комітету Донецької міської ради № 271/2 від 17.05.2006р. дозволено фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 влаштування окремого входу в нежиле підвальне приміщення житлового будинку № 33, що належить йому на праві власності, загальною площею 187,3м2, з прибудовою тамбуру та сходів по вул.. Університетській в Ворошиловському районі.

21.06.2006р. між Виконавчим комітетом Донецької міської ради (Орендодавець) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки.

За цим договором Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне володіння та користування земельну ділянку (кадастровий № 1410136300:00:008:0206), площею 0,0030 га, із земель житлової та громадської забудови Донецької міської ради, під прибудування тамбуру і сходів до нежитлового підвального приміщення житлового будинку № 33 по вул. Університетській в Ворошиловському районі м. Донецька, за актом приймання-передачі в оренду земельної ділянки.

Пунктом 7 договору встановлено, що останній укладається на термін до 17.05.2011р.

25.01.2007р. державною приймальною комісією утвореною виконкомом Донецької міської ради було складено та підписано Акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом обєкта.

Рішенням виконавчого комітету Донецької міської ради № 20/16 від 30.01.2007р. акт державної приймальної комісії від 25.01.2007р. про приймання в експлуатацію влаштованого окремого входу в нежиле підвальне приміщення житлового будинку № 33 з прибудовою тамбуру та сходів по вул. Університетській в Ворошиловському районі, загальною площею 208,3м2, в тому числі прибудований тамбур площею 21,0м2, затверджено.

26.09.2007р. між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (Орендодавець) та Дочірнім підприємством „Фемілі Фуд-Донецьк” приватного підприємства „Фемілі Фуд” (Орендар) був укладений договір оренди приміщення, що розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. Університетська, 33.

За цим договором орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне володіння і користування приміщення під кафе в житловому будинку літ. А-5, розташованому за адресою: м. Донецьк, вул. Університетська, 33, загальною площею 208,3м2, реєстраційний № 6545624.

Пунктом 1.4. договору встановлено, що орендоване приміщення надається Орендарю з метою розміщення закладу громадського харчування.

Позивач просить визнати означений договір недійсним, оскільки відповідно до витягу № 13610067 від 19.02.2007р. про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, виданого Комунальним підприємством „Бюро технічної інвентаризації м. Донецька”, відповідач є власником підвального приміщення в житловому будинку літ. А-5, розташованому за адресою м. Донецьк, вул.. Університетська, 33, загальною площею 208,3м2, а не приміщення під кафе, як вказано в договір б/н від 26.09.2007р.

Проте, заявлені позивачем вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1 надано до матеріалів справи висновок спеціаліста № 27 від 22.02.2010р., згідно до якого на підставі візуального обстеження підвального приміщення площею 206,2м2, розташованого по вул. Університетській, 33 в м. Донецьку, встановлено наступне:

- загально будівельні роботи з реконструкції підвального приміщення в цілому виконані в відповідності з робочим проектом „Реконструкція підвального приміщення під влаштування кафе на 49 посадочних місць по вул.. університетській, 33 в Ворошиловському районі м. Донецька”, складеним КП „Моноліт”;

- планування вбудованого приміщення відповідає поверховому плану, вказаному в технічному паспорті, складеному КП „БТІ м. Донецька” станом на 27.01.2010р.;

- при проведені будівельних робіт з реконструкції даного підвального приміщення основні несучі конструктивні елементи житлового будинку не зачеплені, порушень вимог діючих будівельних норм (в тому числі, таких що відносяться до санітарно-гігієнічних вимог) не виявлено;

- при візуальному огляді та пробних включень інженерних мереж встановлено, що всі мережі придатні до експлуатації, справні, слідів протікання, не герметичності у стиках трубопроводу, неміцних кріплень та при знаків інших дефектів не мається. При знаків невідповідності внутрішніх інженерних мереж вимогам діючих будівельних норм не виявлено;

- побудовані будівельні конструкції та використані при їх побудові будівельні матеріали відповідають вимогам санітарного законодавства та не заподіюють шкідливого впливу на здоровя населення та зовнішнє середовище.

Зазначено, що в цілому підвальне приміщення площею 206,2м2, розташоване по вул. Університетській, 33 в м. Донецьку, знаходиться в хорошому технічному стані та пригодне до подальшого використання під заклад громадського харчування.

Згідно із ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України.

За приписом ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Виходячи зі змісту позовної заяви, за твердженням позивача, договір оренди від 26.09.2007р. не відповідає вимогам закону, оскільки відповідач є власником підвального приміщення, а не приміщення під кафе, яка вказано в договорі б/н від 26.09.2007р.

Як встановлено судом, в обгрунтування факту невідповідності спірного договору оренди від 26.09.2007р. вимогам закону позивач посилається на відсутність у відповідача права власності на майно, яке є предметом цього договору.

Зокрема, як вказує позивач, у відповідності з вимогами ст.761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Проте, згідно з висновками суду, викладеними вище, відповідач є власником підвального приміщення, розташованого за адресою: м. Донецьк, вул. Університетська, 33 та таке приміщення, згідно до висновку спеціаліста № 27 від 22.02.2010р. пригодне для використання під заклад суспільного харчування.

Інших доказів невідповідності спірного договору оренди від 26.09.2007р. вимогам закону позивачем всупереч ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України до матеріалів справи не надано, судом не встановлено.

За таких обставин, враховуючи, що вимоги про визнання недійсним договору оренди від 26.09.2007р. не доведені фактичними обставинами справи, первісний позов підлягає залишенню без задоволення.

Щодо зустрічних позовних вимог про визнання договору фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про визнання договору оренди від 26.09.2007р. дійсним та визнання права власності, то суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно із ст.20 Господарського кодексу України права та законні інтереси субєктів господарювання захищаються шляхом, зокрема, визнання наявності або відсутності прав.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З наведених норм Цивільного кодексу України випливає, позов про визнання власності подається у випадках, коди певній особі право або набуття цією особою права не визнається, оспорюється іншою особою або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй такого права.

Позов про визнання права власності це не договірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно, не поєднане з конкретними вимогами про повернення майна чи усунення інших перешкод, не повязаних з позбавленням володіння.

При цьому нормами Цивільного кодексу України не визначений перелік особі, до повноважень, яких належить визнання чи невизнання прав за будь-якими юридичними чи фізичними особами. Особою, яка не визнає право, може бути будь-яка особа, а не лише особа, якій надано такі повноваження.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

З матеріалів справи вбачається, що на даний час між укладений договір оренди спірного приміщення, розташованого за адресою: м. Донецьк, вул. Університетська, 33. Зокрема, відповідачем не визнається право власності позивача на приміщення кафе в житловому будинку літ. А-5, розташованому за адресою: м. Донецьк, вул. Університетська, 33, загальною площею 206,2м2.

Так, ст. 134 Господарського кодексу України, ст. 319, 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право розпорядження майном має власник речі.

З огляду на той факт, що Дочірне підприємство „Фемілі Фуд-Донецьк” Приватного підприємства „Фемілі Фуд” не визнається право власності позивача на приміщення кафе в житловому будинку літ. А-5, розташованому за адресою: м. Донецьк, вул.. Університетська, 33, загальною площею 206,2м2., що унеможливлює у подальшому виконання умов договору оренди від 26.09.2007р. укладеного між сторонами, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання права власності.

Як видно з матеріалів справи Фізична особа підприємцю ОСОБА_1 набув у власність на підставі договору купівлі-продажу від 25.11.2004р. підвальне приміщення загальною площею 187,3м2, яке розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. Університетська, 33.

Згідно до висновку спеціаліста № 27 від 22.02.2010р., підвальне приміщення площею 206,2м2, розташоване по вул. Університетській, 33 в м. Донецьку, знаходиться в хорошому технічному стані та пригодне до подальшого використання під заклад громадського харчування.

За приписом ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи з того, що згідно з сертифікату № 2370 від 20.04.2001р. Фонду державного майна України, КП „Інформаційно-консультаційний центр” УТО, Українського товариства оцінювачів ОСОБА_4 має право проведення експертної оцінки майна, майнових прав та бізнесу на території України, у звязку з чим суд приймає до уваги вказаний вище висновок як доказ дотримання позивачем будівельних норм і правил при реконструюванні спірного обєкту під кафе заклад громадського харчування.

З огляду на вище викладене за висновками суду позивач є законним власником приміщення кафе в житловому будинку літ. А-5, розташованому за адресою: м. Донецьк, вул. Університетська, буд. 33, загальною площею 206,2м2, у звязку з чим вимоги позивача за зустрічним позовом в цій частині є обґрунтованими, доведеними належним чином та підлягають задоволенню.

Вимоги позивача за зустрічним позовом про визнання договору оренди приміщення під кафе, розташованого в житловому будинку літ. А-5, за адресою: м. Донецьк, вул.. Університетська, 33, б/н від 26.09.2007р., укладений між фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 та Дочірнім підприємством „Фемілі Фуд-Донецьк” Приватного підприємства „Фемілі Фуд” дійсним задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Наведений перелік способів не є вичерпним з огляду на зміст частини другої пункту 2 цієї ж статті, оскільки суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 ГК України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів субєктів господарювання та споживачів. Права та законні інтереси зазначених субєктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності права; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших субєктів, що суперечать законодавству. Ущемляють права та законні інтереси субєкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення права та законних інтересів субєктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обовязку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зімни і припинення господарських правові відносин; іншими способами, передбаченими законом.

Фактично, обґрунтовуючи зазначену позовну вимогу та вимагаючи суд задовольнити такі позовні вимоги, позиція позивача за зустрічним позовом зводиться до встановлення юридичного факту дії та дійсності договору, що не відповідає формам господарського судочинства, а саме, позовному провадженню. Також, суд зазначає, що відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, встановлені господарським судом, зміст письмової угоди сторін, вказуються у мотивувальній частині рішення.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Однак такого способу захисту порушеного права, як визнання договору дійсним за підставами, які заявлені позивачем за зустрічним позовом Цивільним та Господарським кодексом України не передбачений, та зводиться по суті до встановлення факту дії договору оренду.

З огляду на вказані нормі закону суд зазначає, що такого способу захисту немайнових прав та інтересів, як визнання договору дійсним діючим законодавством не передбачено, на підставі зазначеного у задоволенні зустрічних позовних вимог в цій частині слід відмовити у звязку з невірним обранням позивачем способу захисту немайнових прав та інтересів.

Судові витрати за основним позовом покладаються на позивача, за зустрічним позовом пропорційно розміру задоволених вимог на обидві сторони у відповідності до вимог ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного керуючись ст. 16, 392 Цивільного кодексу України, Господарським кодексом України, ст. ст. 22, 33, 43, 49, 59, 60, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Дочірнього підприємства „Фемілі Фуд-Донецьк” Приватного підприємства „Фемілі Фуд” м. Донецьк до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про визнання договору б/н від 26.09.2007р., який було підписано Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та Дочірнім підприємством „Фемілі Фуд-Донецьк” Приватного підприємства „Фемілі Фуд” оренди приміщення під кафе в житловому будинку літ. А-5, розташованому за адресою: м. Донецьк, вул. Університетська, 33, загальною площею 208,3м2, недійсним відмовити повністю.

Зустрічні позові вимоги Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства „Фемілі Фуд-Донецьк” Приватного підприємства „Фемілі Фуд” м. Донецьк про визнання договору оренди приміщення під кафе, розташованого в житловому будинку літ. А-5, за адресою: м. Донецьк, вул.. Університетська, буд. 33, б/н від 26.09.2007р., укладений між фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та Дочірнім підприємством „Фемілі Фуд-Донецьк” приватного підприємства „Фемілі Фуд”, дійсним; визнання за фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 права власності на приміщення кафе в житловому будинку літ. А-5, розташованому за адресою: м. Донецьк, вул. Університетська, 33, загальною площею 206,20м2 задовольнити частково.

Право власності на приміщення кафе в житловому будинку літ. А-5, розташованому за адресою: м. Донецьк, вул. Університетська, будинок 33, загальною площею 206,2м2 визнати за фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 м. Донецьк.

Стягнути з Дочірнього підприємства „Фемілі Фуд-Донецьк” Приватного підприємства „Фемілі Фуд” (м. Донецьк, вул.. 230-ї Стрілкової дивізії, буд. 14, ЄДРПОУ 34627005) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код - НОМЕР_1) судові витрати: державне мито в розмірі 42,50грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118грн.

В задоволенні решти зустрічних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

Суддя