Рішення № 8236942, 04.03.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.03.10 р. Справа № 22/12

Суддя господарського суду Донецької області Іванченкова О.М.,

при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Приватного підприємства „Баядєра”, м.Горлівка Донецької області, ЄДРПОУ 13491057,

до відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк, ідентифікаційний номер НОМЕР_1,

про стягнення 2092,10 грн.

за участю уповноважених представників:

від позивача: Амеліна Т.М. за довіреністю,

від відповідача: ОСОБА_3 за довіреністю, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство „Баядєра”, м.Горлівка Донецької області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк, про стягнення 2092,10грн., у тому числі 1943,19 грн. основного боргу, 100,87 грн. пені, 33,28 грн. інфляційних витрат та 14,76 грн. 3% річних.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобовязань за договором купівлі-продажу №1446 від 09.09.2009р., внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування штрафних санкцій, інфляційних витрат та 3% річних.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав копію договору купівлі-продажу №1446 від 09.09.2009р.; кільцевої довіреності від 01.10.2009р.; видаткових накладних №536109 від 09.10.2009р., №536075 від 09.10.2009р. та №536566 від 10.10.2009р.; претензії №1448/20-07 від 11.12.2009р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.11-16, 20, 22, 526, 527, 530, 532, 546-551, 610-612, 623-625 Цивільного кодексу України, Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” та ст.ст. 1, 2, 64 Господарського процесуального кодексу України.

11.02.2010р. через канцелярію суду Відповідачем надано відзив на позовну заяву, згідно з яким останнім вимоги Приватного підприємства „Баядєра” не визнано у повному обсязі. За змістом відзиву Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 підтверджує укладення договору купівлі-продажу №1446 від 09.09.2009р. із Позивачем. Проте, в обґрунтування заперечень щодо позовних вимог Відповідач посилається на відсутність юридичної сили первинної документації, оскільки останнім вона не була підписана та довіреності на підписання яких-небудь документів від імені Відповідача ним не надавались. Тому представлені суду видаткові накладні не можуть бути визнані судом належними доказами по справі та не можуть бути підставою стягнення з Відповідача суми, заявленої у позові.

Одночасно, Позивачем 11.02.2010р. надано письмові пояснення, якими він визначає відсутність інших договором з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, окрім договору купівлі-продажу №1446 від 09.09.2009р.

23.02.2010р. представником Відповідача надано пояснення щодо суті спору, відповідно до яких ним підтверджено позицію, викладену у відзиві на позовну заяву, а також надано відомості щодо відсутності у нього найманих працівників. 01.03.2010р. з метою підтвердження наведеного Відповідачем представлено довідку з ДПІ у Будьонівському районі м.Донецька за 3 квартал 2009р., довідку з ДПІ у Будьонівському районі м.Донецька за 4 квартал 20009р., декларацію про доходи, одержані з 1 січня по 31 грудня 2009р. або за інший період звітного року.

В письмових поясненнях Позивача, представлених суду 24.02.1010р., вказується на приписи абз.3 п.13 Наказу Міністерства фінансів України №99 від 16.05.1996р., п.2 ст.207 Цивільного кодексу України, п.7.2.3, 7.2.8 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”. Приватним підприємством „Баядєра” також надані податкові накладні №536075 від 09.10.2009р., №536109 від 09.10.2009р. та № 536566 від 10.10.2009р., витяг з реєстру податкових накладних підприємства, копію податкової декларації з податку на додану вартість, розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів.

Крім того, у підтвердження господарських операцій між Приватним підприємством „Баядєра” та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 Позивачем 04.03.2010р. долучені до матеріалів справи письмові пояснення посадових осіб останнього від 18.02.2010р. та 27.02.2010р.

Представник Позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник Відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях стосовно суті спору.

Врахував пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

09.09.2009р. між Приватним підприємством „Баядєра” та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір №1446 строком дії у відповідності до п.10.1 даної угоди до 31.12.2010р.

Оцінивши зміст зазначеного договору, з якого виникли цивільні права та обовязки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі-продажу, який підпадає під правове регулювання норм статей 655-697 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з приписів ст.180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частиною 2 даної норми матеріального права встановлено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Істотними умовами договору купівлі-продажу, зокрема, є предмет, ціна, строк дії договору.

Відповідно до ч.4 ст.180 Господарського кодексу України умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

Таким чином в силу статті 655 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України, пункту 1.1 договору, сторони погодили зобовязання Приватного підприємства „Баядєра” (Продавець) продати, а Відповідача (Покупця) прийняти та оплатити товар, у терміни, асортименті, обсягах і за ціною, погодженою сторонами та зазначеною у видаткових накладних, що є невідємною частиною даного договору.

Відповідно до п.1.2 цієї угоди, товар поставляється в асортименті, відповідно до письмової або усної заявки Покупця.

Пунктом 1.4 договору визначено обовязок Покупця надати відповідні документи, зокрема, повідомлення про матеріально відповідальних осіб зі зразками підписів, які мають право на отримання товару.

Згідно із ч.5 ст.180 Господарського кодексу України ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобовязаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

За змістом ст.632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін та зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. При цьому, якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Як визначено п.2.1 договору купівлі-продажу №1446 від 09.09.2009р., загальна сума даного договору складається з вартості товару, отриманого за всіма накладними.

Відповідно до п.4.1 укладеного правочинну ціна на товар, кількість та загальна вартість товару, що відпускається, встановлюється окремо на кожну партію, відповідно до накладних.

Отже, за змістом наведених положень договору купівлі-продажу сторони дійшли згоди про визначення ціни товару у кожному випадку постачання шляхом її погодження у відповідних оформлених сторонами видаткових накладних. При цьому, загальна вартість договору визначається у розмірі загальної вартості товару, що був поставлений на протязі всього строку дії укладеного правочину відповідно до складеної первинної документації.

Частиною 7 ст.180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. Як було встановлено раніше, строк дії договору встановлено до 31.12.2010р.

Враховуючи наведене, за висновками суду договір №1446 від 09.09.2009р. містить всі істотні умови правочину, є укладеним з дотриманням вимог діючого законодавства України та таким, що породжує права та обовязки сторін.

Розділом 4 договору №1446 від 09.09.2009р. встановлені умови передачі товару, згідно з якими товар передається Покупцю або його повноважному представнику на підставі повідомлення на право одержання товару. Право власності на товар переходить в момент передачі його від Продавця (перевізника) Покупцю.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» накладні є первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобовязань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 34 ГПК України повинні мати крім обовязкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

Матеріали справи містять видаткові накладні №536109 від 09.10.2009р., №536075 від 09.10.2009р. та №536566 від 10.10.2009р.

Зазначеною документацією обумовлено найменування сторін, адресу доставки, правову підставу здійснення господарської операції (договір), назву товару, реєстраційний код/штрих код, а також кількість товару, відпускну ціну та загальну вартість продукції з урахуванням податку на додану вартість.

Дані документи підписані ОСОБА_4.

Повноваження зазначеної особи підтверджені кільцевою довіреністю від 01.10.2009р. зі строком дії до 31.12.2010р., як вбачається з матеріалів справи, виданої Відповідачем Позивачу на виконання п.1.4 договору.

Дана довіреність видана у відповідності до Цивільного кодексу України, п.13 „Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних довіреностей на отримання цінностей”, містить зразок підпису ОСОБА_4, як матеріально-відповідальної особи, підписом якої підтверджується отримання матеріальних цінностей з договором купівлі-продажу №1446 від 09.09.2009р. та посвідчена підписом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 з приміткою „без печатки вірно”.

Відповідно до абзацу 3 п.13 Наказу Міністерства фінансів України №99 від 16.05.1996р. відпуск цінностей постачальниками може здійснюватись без довіреності, якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.

Отже, враховуючи наведене та наявність кільцевої довіреності від 01.10.2009р. з визначенням матеріально відповідальної особи ОСОБА_4, первинна документація підписана уповноваженою особою з боку Відповідача. За викладених обставин, враховуючи висновки суду, заперечення Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, викладені у відзиві на позовну заяву, а також у письмових поясненнях, до уваги не приймаються, оскільки спростовані вищенаведеним.

За викладених обставин, керуючись зазначеними нормами, суд дійшов висновку що надані накладні є первинною документацією у розумінні Закону України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” та умов укладеного між сторонами правочину, яка відображає здійснення господарської операції у межах договору №1446 від 09.09.2009р.

Таким чином, відповідно до даної первинної документації Приватне підприємство „Баядєра” передало продукцію Відповідачу на загальну суму 2319,75грн. Останнім її прийнято, що підтверджується підписами уповноважених осіб на даних документах.

Внаслідок цього обовязок передачі Продавцем товару вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права і обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обовязки.

Згідно із ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Виходячи з системного аналізу наведених норм, врахував фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що надані Позивачем накладні є достатніми та належними доказами здійснення передачі Відповідачу товару та прийняття їх останнім в межах спірного договору.

Заперечення Відповідача, викладені в відзиві та обґрунтовані довідками ДПІ у Будьонівському районі м.Донецька щодо нездійснення в період поставок за спірним договором будь-якої підприємницької діяльності та відсутності найманих робітників, не приймаються судом до уваги, оскільки надані документи відображають дані, які викладено за представленням фізичної особи підприємця ОСОБА_6 та не є обєктивними.

За змістом тверджень Позивача, викладених у позовній заяві, 14.11.2009р. Відповідачем частково повернуто товар на суму 309,12 грн. та частково сплачена сума боргу у розмірі 67,44 грн.

Доказів, що спростовують наведене, у розумінні ст.32-36 Господарського процесуального кодексу України, суду не представлено.

Отже, станом на 11.01.2010р. вартість поставленого та несплаченого товару становить 1943,19грн.

Пунктом 5.1 договору купівлі-продажу встановлена оплата товару Покупцем протягом семи днів з дня його одержання шляхом перерахування коштів на рахунок Продавця або в іншій формі й в іншому порядку, погодженому сторонами, що не суперечить чинному законодавству України.

Враховуючи дати складання накладних, що є підтвердженням виконання зобовязань Позивачем за договором, оплата за накладними №536109 від 09.10.2009р. та №536075 від 09.10.2009р. повинна бути здійснена не пізніше 16.10.2009р., за накладною №536566 від 10.10.2009р. не пізніше 17.10.2009р.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та не спростовано Відповідачем, оплата отриманого товару у зазначені строки не здійснена.

Отже, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається, грошове зобовязання Покупця перед Продавцем у сумі 1943,19 грн. не виконане.

Враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги висновки суду щодо виникнення заборгованості Відповідача на підставі договору купівлі-продажу №1446 від 09.09.2009р., позов Приватного підприємства „Баядєра” у частині стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості за отриманий останнім товар, підлягає задоволенню у розмірі 1943,19 грн.

Прострочення Відповідачем грошового зобовязання, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, тягне за собою обовязок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обовязку щодо сплати відповідних сум.

За розрахунком Позивача сума 3% річних з простроченої суми складає 14,76 грн. з врахуванням визначеного останнім періоду прострочення та інфляційних витрат 33,28грн.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство” у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ”, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у розмірі, визначеному Позивачем.

Згідно п.7.2 договору №1446 від 09.09.2009р. за неналежне виконання зобовязань, передбачених п.5.1 укладеного правочину (умови оплати), Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України діючої у період прострочення, що відповідає положенням Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”.

За викладених обставин, Позивачем заявлено стягнення штрафних санкцій у вигляді пені у розмірі 100,87 грн.

Згідно Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За змістом п.1 ст.230 штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок та період нарахування даних позовних вимог, дійшов висновку щодо стягнення пені за договорами №1446 від 09.09.2009р. у розмірі 100,87 грн.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.1, 22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов Приватного підприємства „Баядєра”, м.Горлівка Донецької області, до Відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк, про стягнення 2092,10грн., у тому числі 1943,19 грн. основного боргу, 100,87 грн. пені, 33,28 грн. інфляційних витрат та 14,76 грн. 3% річних задовольнити.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, банківські реквізити не відомі) на користь Приватного підприємства „Баядєра” (84601, Донецька область, м.Горлівка, вул.Озерянівська, 2, ЄДРПОУ 13491057, п/р26005200903714 в Донецькій обласній філії АКБ УСБ м.Донецьк, МФО 334011) 2092,10грн., у тому числі 1943,19 грн. основного боргу, 100,87 грн. пені, 33,28 грн. інфляційних витрат та 14,76 грн. 3% річних.

3.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, банківські реквізити не відомі) на користь Приватного підприємства „Баядєра” (84601, Донецька область, м.Горлівка, вул.Озерянівська, 2, ЄДРПОУ 13491057, п/р26005200903714 в Донецькій обласній філії АКБ УСБ м.Донецьк, МФО 334011) відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 102,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.За згодою сторін у судовому засіданні 04.03.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

6.Повний текст рішення підписано 09.03.2010р.

7.Рішення може бути оскаржено через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його підписання або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя