Рішення № 8236859, 10.03.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.03.10 р.                     Справа № 8/31                               

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Донспецпром”,

ЄДРПОУ 30645586, м.Донецьк

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „АвтоДім”,

ЄДРПОУ 31915799, м.Донецьк

про стягнення 700000,00 грн.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „АвтоДім”,

ЄДРПОУ 31915799, м.Донецьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Донспецпром”, ЄДРПОУ 30645586,

м.Донецьк

про стягнення 200000 грн. 00 коп.

Суддя Левшина Г.В.                    

Представники:

від позивача: Марченко С.В.-по дов.

від відповідача: не з’явився

В засіданні суду брали участь:

Згідно із ст.77 ГПК України в засіданні суду оголошувались

перерви з 02.07. по 14.07.2009р., з 14.07. по 28.07.2009р.,

з 28.07. по 30.07.2009р., з 24.02. по 01.03.2010р.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Донспецпром”, м.Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю „АвтоДім”, м.Донецьк, про стягнення збережених без достатніх правових підстав грошових коштів в сумі 700000,00 грн.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на припинення дії укладених між сторонами договорів купівлі-продажу транспортних засобів та безпідставне знаходження у відповідача грошових коштів в сумі 700000,00 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 16.06.2009р., поясненнях до відзиву від 13.07.2009р. позовні вимоги не визнав, посилаючись на ті обставини, що заявлена до стягнення у позові сума грошових коштів була перерахована позивачем на підставі договорів від 08.02.2008р. №№03/08-1, 03/08-2 в якості попередньої оплати за автомобілі. При цьому, як вказує відповідач, з його боку зобов’язання за договорами з поставки автомобілів були виконані належним чином. Одночасно, за думкою відповідача внаслідок виконання сторонами умов укладених договорів останні фактично не втратили силу.

28.07.2009р. відповідач звернувся до господарського суду Донецької області з зустрічною позовною заявою до позивача про стягнення збитків в сумі 200000,00 грн.

Ухвалою від 28.07.2009р. зустрічну позовну заяву та додані до неї документи повернуто без розгляду.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.09.2009р. ухвалу господарського суду Донецької області від 28.07.2009р. по справі №8/31 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2009р. постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.09.2009р. та ухвалу господарського суду Донецької області від 28.07.2009р. по справі №8/31 скасовано; зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „АвтоДім”, м.Донецьк направлено для розгляду до господарського суду Донецької області; Товариство з обмеженою відповідальністю „АвтоДім”, м.Донецьк зобов’язано подати до суду першої інстанції оригінал зустрічної позовної заяви і доданих до неї документів.

Згідно із ст.111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

22.02.2010р. до господарського суду Донецької області надійшла зустрічна позовна заява відповідача до позивача про стягнення збитків в сумі 200000,00 грн.

Ухвалою від 25.02.2010р. зустрічна позовна заява прийнята до спільного розгляду з первісним позовом по справі.

Згідно із ст.ст.22, 60 Господарського процесуального кодексу України відповідач заявою від 19.02.2010р. збільшив предмет зустрічного позову, заявивши вимоги про стягнення з позивача збитків в сумі 5553354,28 грн.

В обгрунтування зустрічних позовних вимог відповідач посилається на завдання йому неправомірними діями позивача збитків в сумі 5553354,28 грн. Зокрема, як вказує відповідач, внаслідок відмови позивача від остаточного розрахунку за автомобілі, він змушений сплатити ВАТ „Автокапітал” штрафні санкції за порушення строку розрахунку за поставлені 29 автомобілів.

Позивач надав заперечення проти зустрічних позовних вимог від 01.03.2010р. №01/03-01, в яких стверджує про необгрунтованість останніх.

Згідно із ст.36 Господарського процесуального кодексу України судом та сторонами в судовому засіданні 18.06.2009р. оглянуто оригінал фіскального чеку від 15.04.2009р. №7846.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів в межах України визначаються Законом України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”.

Крім цього, загальні правила, види і стандарти розрахунків юридичних і фізичних осіб та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків, встановлені Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. N22 (далі по тексту „Інструкція”).

При цьому, відповідно до п.1.3 Інструкції її вимоги поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів, які здійснюють примусове списання коштів з рахунків цих учасників, та обов'язкові для виконання ними.

За змістом п.1.30 ст.1 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, п.1.4 Інструкції платіжним дорученням є розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.

Як встановлено судом, згідно з платіжними дорученнями №35173 від 19.02.2008р., №35172 від 19.02.2008р., №35324 від 26.02.2008р., №35325 від 26.02.2008р., №21460 від 14.03.2008р., №21763 від 04.04.2008р. позивачем було надано доручення ВАТ „АКБ „Капітал” та Обласній дирекції „Райффайзен банк Аваль” списати з рахунку позивача №26009301773854/980 на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 700000,00 грн.

Пунктом 3.8 Інструкції передбачено, що реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Виходячи зі змісту платіжного доручення №35173 від 19.02.2008р. в графі призначення платежу позивачем було зазначено: „Оплата за а/ль Мерседес-Бенц, згідно рахунку 03/08-1-1 від 15.02.2008р.”.

В графі призначення платежу платіжного доручення №35172 від 19.02.2008р. позивачем було вказано: „Оплата за а/ль Мерседес-Бенц, згідно рахунку 03/08-2-1 від 15.02.2008р.”.

В платіжних дорученнях №35324 від 26.02.2008р., №21460 від 14.03.2008р., №21763 від 04.04.2008р. в графах призначення платежу позивачем зазначено: „Оплата за а/ль Мерседес-Бенц, згідно рахунку 03/08-2-2 від 22.02.2008р.”.

В графі призначення платежу платіжного доручення №35325 від 26.02.2008р. позивачем було вказано: „Оплата за а/ль Мерседес-Бенц, згідно рахунку 03/08-1-2 від 22.02.2008р.”.

Як встановлено судом, згідно рахунків №03/08-1-1 від 15.02.2008р., №03/08-2-1 від 15.02.2008р., №03/08-2-2 від 22.02.2008р., №03/08-1-2 від 22.02.2008р. останні були виставлені відповідачем позивачу.

При цьому, за висновками суду, у вказаних рахунках відсутні будь-які посилання на наявність договірних відносин між сторонами, а лише містяться відомості щодо найменування та кількості товару: Автомобіль Мерседес-Бенц Actros 4140 K 23 та 6 одиниць.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Згідно із ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Погоджена дія двох або більше сторін є дво- чи багатостороннім правочином.

Виходячи з того, що відповідачем були виставлені позивачу відповідні рахунки, які містили пропозицію щодо оплати автомобілів, враховуючи, що вказані рахунки були прийняті та сплачені позивачем, суд дійшов висновку про виникнення між сторонами певних зобов’язань.

При цьому, посилання відповідача на існування між сторонами договірних відносин та проведення позивачем платежів саме на виконання підписаних між сторонами договорів судом до уваги не приймаються.

Статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

При цьому, згідно із ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Договір у відповідності із ст.640 Цивільного кодексу України є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Як встановлено судом, 08.02.2008р. між позивачем та відповідачем були підписані договори №03/08-1 та №03/08-2.

Згідно з умовами вказаних договорів відповідач зобов’язався передати у власність позивача 6 та 23 нових автомобілів марки Мерседес-Бенц, виробництва Концерну „ДаймлерКрайслер”, моделі Actros 4140 K.

Відповідно до ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Пунктом 4.7 вказаних договорів передбачено, що зобов’язання сторін за вказаними договорами припиняються, а договори визнаються сторонами такими, що втратили силу, у разі несплати позивачем коштів за автомобілі у сумі, визначеній згідно пунктів 4.1, 4.3 протягом 3 робочих днів з дати підписання договорів.

Відповідно до п.4.1 договорів №03/08-1 від 08.02.2008р. та №03/08-2 від 08.02.2008р. позивач зобов’язаний не пізніше 15.02.2008р. сплатити на поточний рахунок відповідача грошові кошти в сумі 315502,86 грн. та в сумі 1212965,81 грн., що відповідає 5 відсоткам ціни автомобілів.

Таким чином, підписаними між сторонами договорами встановлений обов’язок позивача перерахувати на рахунок відповідача в строк до 14.02.2008р. грошові кошти в загальній сумі 1528468,67 грн.

Наявність вказаного обов’язку позивача перед відповідачем підтверджується також поясненнями відповідача, викладеними у відзиві на позов від 16.06.2009р.

Статтями 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, згідно із ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За висновками суду, відповідачем відповідних належних доказів виконання позивачем своїх зобов’язань за договорами №03/08-1 від 08.02.2008р. та №03/08-2 від 08.02.2008р. в частині своєчасного перерахунку на рахунок відповідача в строк до 14.02.2008р. грошових коштів в загальній сумі 1528468,67 грн. не надано. Зокрема, в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б підтверджували перерахування позивачем на рахунок відповідача в строк до 15.02.2008р. грошових коштів за договорами №03/08-1 від 08.02.2008р. та №03/08-2 від 08.02.2008р.

Наявні у матеріалах справи рахунки №03/08-1-1 від 15.02.2008р., №03/08-2-1 від 15.02.2008р., №03/08-2-2 від 22.02.2008р., №03/08-1-2 від 22.02.2008р. не можуть бути належними доказами виконання позивачем своїх зобов’язань перед відповідачем за договорами №03/08-1 від 08.02.2008р. та №03/08-2 від 08.02.2008р., враховуючи, що останні були виставлені відповідачем. Крім цього, у цих рахунках взагалі відсутні посилання на вказані договори.

Платіжні доручення позивача №35173 від 19.02.2008р., №35172 від 19.02.2008р., №35324 від 26.02.2008р., №35325 від 26.02.2008р., №21460 від 14.03.2008р., №21763 від 04.04.2008р. також не містять у собі будь-яких відомостей щодо наявності договірних відносин між сторонами. Крім цього, платежі за цими дорученнями проведені позивачем значно пізніше та на меншу суму, ніж було обумовлено сторонами у підписаних договорах.

З урахуванням викладеного, за висновками суду, зобов’язання сторін за договорами №03/08-1 від 08.02.2008р. та №03/08-2 від 08.02.2008р. припинились 15.02.2008р., а вказані договори є такими, що втратили силу.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.          

Як встановлено судом, листом від 03.08.2009р. №03/08-01 позивач звернувся до відповідача з вимогою щодо постачання товару, вартість якого була сплачена платіжними дорученнями №35173 від 19.02.2008р., №35172 від 19.02.2008р., №35324 від 26.02.2008р., №35325 від 26.02.2008р., №21460 від 14.03.2008р., №21763 від 04.04.2008р. Направлення позивачем вказаного листа на адресу відповідача підтверджується поштовою квитанцією від 03.08.2009р. №8341.

За висновками суду, відповідних доказів виконання відповідачем своїх зобов’язань перед позивачем з постачання автомобілів до матеріалів справи не надано.

Посилання відповідача на надане до матеріалів справи повідомлення від 28.07.2008р. №158 (реєстр на відправлення кореспонденції від 28.07.2008р.) суд до уваги не приймає, враховуючи, що останнє було направлено на адресу позивача до моменту виникнення зобов’язань з постачання автомобілів. Крім цього, само по собі таке повідомлення ще не свідчить про виконання відповідачем свого обов’язку з постачання автомобілів позивачу.

Відповідно до ст.693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Листом від 21.10.2009р. №21/10-02 позивач звернувся до відповідача з вимогою щодо повернення сплаченої попередньої оплати в сумі 700000,00 грн. Направлення позивачем на адресу відповідача вказаної вимоги підтверджується поштовою квитанцією від 22.10.2009р.

Доказів повернення відповідачем сплачених позивачем грошових коштів в сумі 700000,00 грн. до матеріалів справи не надано.

Відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Статтею 1213 Цивільного кодексу України передбачено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Згідно із ст.400 Цивільного кодексу України недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна.

За приписом ст.190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Майном згідно із ст.139 Господарського кодексу України визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів. Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів.

При цьому, коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.

За таких обставин, враховуючи відсутність підстав для знаходження у відповідача грошових коштів позивача в сумі 700000,00 грн., позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в сумі 700000,00 грн. підлягають задоволенню.

Зустрічні позовні вимоги про стягнення з позивача збитків в сумі 5553354,00 грн., за висновками суду, підлягають залишенню без задоволення, враховуючи наступне:

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За приписом ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Одним із способів захисту порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів згідно ст.20 Господарського кодексу України, ст.16 Цивільного кодексу України може бути відшкодування збитків.

Відповідно до ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Таким чином, з урахуванням вимог вказаної статті, відшкодування збитків є видом господарських санкцій, під якими розуміються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування котрих для нього настають несприятливі економічні наслідки. Одночасно, для учасника господарських відносин, який потерпів від правопорушення, відшкодування збитків є способом захисту його прав та законних інтересів.

Згідно ст.22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За приписом ст.224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Тобто, при заявлені вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем своїх зобов’язань перед позивачем, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв’язку між ними. В свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу.

За висновками суду, всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України відповідачем не доведено факту порушення позивачем своїх зобов’язань. Зокрема, як вказувалось вище, зобов’язання сторін за договорами №03/08-1 від 08.02.2008р. та №03/08-2 від 08.02.2008р. припинились, а вказані договори є такими, що втратили силу.

Одночасно, відповідач також не довів належними доказами самого факту заподіяння йому збитків, їх розміру. Так, в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б підтверджували понесення відповідачем витрат, внаслідок порушення позивачем своїх зобов’язань, наявність втрати або пошкодження майна відповідача тощо.

Як наслідок, за висновками суду, відповідачем також не доведено наявність причинного зв'язку між поведенікою позивача та збитками відповідача.

За таких обставин, враховуючи викладене, зустрічні позовні вимоги про стягнення з позивача збитків в сумі 5553354,00 грн. підлягають залишенню без задоволення.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача повністю.

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю „АвтоДім”, м.Донецьк від 24.02.2010р. про зупинення провадження по цій справі до прийняття рішення третейським судом „Захист прав” Всеукраїнської громадської організації „Мерседес-Бенц Клуб Україна” за позовом ВАТ „АвтоКапітал” до ТОВ „АвтоДім” судом залишено без задоволення.

Згідно із ст.79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Як встановлено судом, предметом позовних вимог по справі №8/31 є стягнення з відповідача грошових коштів та стягнення з позивача на користь відповідача збитків.

Таким чином, за висновками суду, розгляд цієї справи ніяким чином не пов’язаний з розглядом третейським судом справи за позовом ВАТ „АвтоКапітал” до ТОВ „АвтоДім”, не унеможливлює розгляд цієї справи.

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю „АвтоДім”, м.Донецьк від 19.02.2010р. про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ВАТ „АвтоКапітал” судом також залишено без задоволення.

Відповідно до ст.27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.

За висновками суду, рішення суду у цій справі ніяким чином не стосується та не зачіпає прав та обов’язків ВАТ „АвтоКапітал”, відносини якого з відповідачем є предметом окремого позовного провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Донспецпром”, м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „АвтоДім”, м.Донецьк про стягнення 700000 грн. 00 коп. задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „АвтоДім”, м.Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Донспецпром”, м.Донецьк грошові кошти в сумі 700000 грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 7000 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312 грн. 50 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відмовити повністю в задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „АвтоДім”, м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Донспецпром”, м.Донецьк про стягнення збитків в сумі 5553354 грн. 00 коп.

В судовому засіданні 10.03.2010р. оголошено повний текст рішення.

Суддя