Рішення № 8233447, 22.02.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.02.10 р.                     Справа № 26/173                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом дочірнього підприємства “Хадлер” м. Київ (код ЄДРПОУ 31902329)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Слов’янка” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 25588494)

про стягнення 29027,44 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява дочірнього підприємства “Хадлер” м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю “Слов’янка” м. Донецьк про стягнення 29027,44 грн.

Ухвалою суду від 25.11.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 26/173, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Ухвалою заступника голови господарського суду Донецької області від 25.01.2010 р. строк вирішення спору продовжено на один місяць.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 01.02.2010 р. справа № 26/173 передана на розгляд судді Богатирю К.В.

Позивач надав до суду клопотання від 18.02.2010 р., в якому просить суд розглянути справу без участі представника позивача. Таке клопотання суд задовольнив, оскільки неявка представника позивача не перешкоджає вирішенню спору між сторонами.

У порушення вимог ухвал суду від 25.11.2009 р., 10.12.2009 р., 20.01.2010 р., 25.01.2010 р. відповідач в судові засідання 10.12.2009 р., 20.01.2010 р., 25.01.2010 р., 22.02.2010 р. не з’явився без повідомлення про причину неявки, витребувані документи до суду не надіслав.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання. В матеріалах справи міститься довідка з ЄДР серії АД № 082018 від 15.12.2009 р. (запис 13), з якої вбачається, що ТОВ „Слов’янка”, ідентифікаційний код 25588494, зареєстровано за адресою: 83086, м. Донецьк, пр. Павших Комунарів, 7. Саме така адреса відповідача вказана позивачем у позовній заяві, та за цією адресою суд направляв відповідачу ухвали у даній справі.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

02.01.2006 р. сторони уклали договір № 37/2006, згідно якого продавець (позивач) зобов’язався продати, а покупець (відповідач) зобов’язався прийняти та оплатити пектин та іншу харчову сировину на умовах даного договору. Ціна, кількість, асортимент, строки поставки обумовлюються сторонами в специфікаціях, що є невід’ємною частиною даного договору.

Згідно п. 2.1 договору ціна на товар погоджується сторонами в специфікаціях.

Відповідно до п. 2.2 договору загальна сума договору визначається загальною сумою окремих партій товару, відображених у специфікаціях.

Пунктом 4.3 договору передбачений перелік документів, які продавець зобов’язаний надати покупцю: товарну накладну, висновок санітарно–гігієнічної експертизи, податкову накладну, сертифікат відповідності УкрСЕПРО, при необхідності – специфікацію.

Згідно п. 5.2 договору оплата за товар (якщо інше не передбачено в специфікації) здійснюється протягом 20 календарних днів з моменту поставки.

Завірена копія договору додана до позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору № 37/2006 від 02.01.2006 р. ним було передано відповідачу товар (пектин) за видатковими накладними на загальну суму 24506,70 грн. Факт отримання відповідачем товару від позивача на вказану суму підтверджується підписами представників позивача та відповідача, які фактично передали та отримали товар, на видаткових накладних в графі „Відвантажив” та „Отримав”; а також податковими накладними, розшифровками податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, реєстром виданих податкових накладних, довіреностями на отримання товарно–матеріальних цінностей, рахунками–фактурами. Завірені копії вказаних документів додані до позову.

Висновок стосовно того, що товар (пектин) за вищевказаними накладними був переданий відповідачу позивачем саме на виконання договору № 37/2006 від 02.01.2006 р. суд робить виходячи з того, що підставою поставки у видаткових накладних вказаний договір. Найменування товару, вказаного в п. 1.1 договору, співпадає з найменуванням товару, який був переданий за спірними видатковими накладними. Крім того, з пояснень позивача вбачається, що будь-яких інших договорів або домовленостей, позадоговірних відносин щодо купівлі–продажу пектину у спірний період між сторонами не існувало. Відповідач ствердження позивача в цій частині не спростував. Тобто, з цього питання спір між сторонами відсутній.

Як вказує позивач в позовній заяві, відповідач отриманий товар оплатив частково на суму 3000,00 грн., в результаті чого станом на день подачі позову до суду заборгованість відповідача на користь позивача склала 21506,70 грн. (24506,70 грн. – 3000,00 грн. = 21506,70 грн.).

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар протягом 20 календарних днів з моменту поставки), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору № 37/2006 від 02.01.2006 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором купівлі–продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 669 ЦК України встановлено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до ст. 671 ЦК України якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами.

Статтею 691 ГК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Правовий аналіз чинного законодавства свідчить, що істотними умовами договору купівлі–продажу є кількість, асортимент та ціна товару.

З тексту спірного договору № 37/2006 від 02.01.2006 р. вбачається, що сторони істотні умови вказаного договору повинні були обумовити в специфікаціях, що є невід’ємною частиною даного договору. В матеріалах справи такі специфікації відсутні. Ухвалою від 25.11.2009 р. суд зобов’язував позивача надати специфікації до спірного договору. Позивач надав до суду письмові пояснення від 25.01.2010 р., в яких посилається на те, що жодна зі сторін протягом періоду дії договору не вимагала оформлення специфікацій, а договором, на думку позивача, обов’язковість укладення специфікацій не встановлена.

За відсутності специфікацій до договору істотні умови такого договору щодо найменування, кількості, ціни на товар сторони погоджували під час підписання видаткових накладних. Такі видаткові накладні крім функції передатного акту фактично виконували функцію специфікацій до договору, тому є його невід’ємною частиною, у зв’язку з чим умовою поставки вказаний договір.

Відповідно до ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. накладні є первинними звітними документами, на підставі яких здійснюється облік господарської діяльності. Ці документи повинні конкретно ідентифікувати проведену господарську операцію. Для цього в затвердженому Міністерством статистики бланку видаткової накладної передбачена графа „підстава”, в якій повинні бути вказані підстави проведення тієї чи іншої поставки за цією накладною.

Таким чином, наявні в матеріалах справи накладні розцінюються як специфікації, складені на виконання умов договору № 37/2006 від 02.01.2006 р., та як невід’ємна його частина.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Сторони в спірному договорі № 37/2006 від 02.01.2006 р. передбачили здійснення оплати з відстроченням платежу на 20 календарних днів з моменту поставки.

Виходячи з того, що за останньою спірною видатковою накладною № РН–0000214 товар був отриманий відповідачем 21.07.2009 р., строк оплати наступив у період з 22.07.2009 р. по 10.08.2009 р. включно, а вже з 11.08.2009 р. для відповідача почалося прострочення виконання грошового зобов’язання по цій партії товару. По іншим видатковим накладним строк оплати наступив раніше. Тобто, строк оплати по всім спірним видатковим накладним для відповідача наступив, крім того почалося прострочення виконання грошового зобов’язання.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов’язання оплатити в установлений договором строк вартість отриманого від позивача товару на суму 21506,70 грн., тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

За прострочення виконання грошового зобов’язання позивач, керуючись п.п. 8.2, 8.3 договору, нарахував відповідачу пеню в сумі 1601,25 грн., 25% штрафу в розмірі 5376,69 грн. (розрахунки містяться в матеріалах справи).

Згідно п. 8.2 договору за прострочення оплати отриманого товару покупець зобов’язаний сплатити на користь продавця пеню за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми.

Відповідно до п. 8.3 договору у випадку неоплати товару за період понад 45 календарних днів з моменту поставки покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 25% від вартості неоплаченого товару.

Керуючись ст. 625 ЦК України, позивач нарахував інфляцію в розмірі 312,27 грн. та 3% річних в сумі 230,53 грн. (розрахунок доданий до позову).

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

Перевіркою розрахунків суми пені, штрафу у розмірі 25% від суми простроченого платежу, інфляції та 3% річних судом встановлено, що дані розрахунки позивача відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому приймаються судом як належні докази у даній справі.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 1601,25 грн., 25% штрафу в розмірі 5376,69 грн., інфляції в розмірі 312,27 грн. та 3% річних в сумі 230,53 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв’язку з неналежним виконанням умов договору відповідачем з метою відновлення свого порушеного права позивач поніс додаткові витрати на оплату послуг фахівця, який надав консультаційні та юридичні послуги по супроводженню господарського процесу в суді першої інстанції за позовом замовника до товариства з обмеженою відповідальністю “Слов’янка”, а саме: склав позовну заяву, розрахував штрафні санкції та інфляційні збитки, відсотки річні, замовив та підготував інші документи, необхідні для подачі та розгляду позовної заяви, представляв інтереси позивача в господарському суді першої інстанції, надавав пояснення з питань, які виникали під час розгляду справи, що підтверджується договором про надання юридичних послуг № 24–р від 11.11.2009 р., завірена копія якого додана до позову. Позивач зазнав збитків, оскільки за надання вказаних послуг сплатив 2902,00 грн. згідно платіжного доручення № 2181 від 12.11.2009 р., завірена копія якого міститься в матеріалах справи з відміткою банку про проведення платежу.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа, зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Стаття 225 Господарського кодексу України до вищевказаного визначення збитків додає ще таку норму: до складу збитків включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною.

Згідно ст. 611, 623 Цивільного кодексу України наслідками порушення зобов’язань є, зокрема, відшкодування збитків, встановлене договором або законом. Боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

В даному випадку суд вважає доведеними усі складові цивільного правопорушення, а саме: протиправність дій відповідача у вигляді невиконання умов договору № 37/2006 від 02.01.2006 р.; шкідливі наслідки для позивача у вигляді витрат на правову допомогу з метою відновлення свого порушеного права; причинно-наслідковий зв’язок між протиправними діями відповідача та шкідливими наслідками для позивача; факт заподіяння збитків у розмірі 2902,00 грн.

Суд вважає вимоги в частині стягнення збитків в сумі 2902,00 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати при задоволенні позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34; 36; 43; 49; 75; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Слов’янка” (юридична адреса: 83086, м. Донецьк, пр. Павших Комунарів, 7; код ЄДРПОУ 25588494; інші відомості в матеріалах справи відсутні) на користь дочірнього підприємства “Хадлер” (юридична адреса: 08130, Київська область, Києво–Святошинський район, с. Чайки, вул. Дачна, 1, оф. 407; код ЄДРПОУ 31902329; рахунок 26004434406001 в Київському РУ „Приватбанк”, МФО 321842) суму 29027,44 грн. (а саме: основний борг на суму 21506,70 грн., пеню в сумі 1601,25 грн., 25% штрафу в розмірі 5376,69 грн., інфляцію в розмірі 312,27 грн., 3% річних в сумі 230,53 грн.), збитки, у вигляді витрат на правову допомогу в сумі 2902,00 грн., витрати на оплату державного мита в сумі 319,29 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

У судовому засіданні 22.02.2010 р. оголошено рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя