Рішення № 8233406, 22.02.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.02.10 р.                     Справа № 35/23                               

Суддя господарського суду Донецької області Мартюхіна Н.О.

при секретарі судового засідання Трубачевій А.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Дочірнього підприємства „Донецький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” м. Донецьк

до відповідача: Державного відкритого акціонерного товариства „Трест Донецькшахтобуд” м. Донецьк

про стягнення заборгованості в розмірі 26233,74 грн.

За участю

представників сторін:

від позивача: Довгополова К.С. – за довір.

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Дочірне підприємство „Донецький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” м. Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області позовом до Державного відкритого акціонерного товариства „Трест Донецькшахтобуд” м. Донецьк про стягнення суми боргу в розмірі 17169,60грн., 3% річних в розмірі 1234,80грн., індексу інфляції в розмірі 7829,34грн., а всього 26233,74грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на лист № 280 від 01.11.2006р., накладну № 197 від 31.10.2006р., довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей, податкову накладну, претензію № 01-24/47 від 19.02.2009р. Як на правові підстави заявленого позову посилається на ст.. 95, 640, 642, 692, 712 ЦК України, ст. 265 ГК України.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, посилаючись на той факт, що останнім не отримувався товар, повноважень, як на укладення договору, так і начебто, отримання та сплату поставленої продукції, у начальника ШБУ № 19 ДВАТ „Трест Донецькшахтобуд” Урицького В.І. чи інших осіб взагалі не було.

Рішенням господарського суду Донецької області по справі № 35/23 від 06.05.2009р. позовні вимоги Дочірнього підприємства „Донецький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” до Державного відкритого акціонерного товариства „Трест Донецькшахтобуд” про стягнення 26233,74грн. задоволені повністю.

Постановою Вищого господарського суду від 21.07.2009р. по справі № 35/23 касаційну скаргу Державного ВАТ „Трест Донецькшахтобуд” задоволено, рішення від 06.05.2009р. господарського суду Донецької області у справі № 35/23 скасовано та справу направлено на новий розгляд.

Розпорядженням заступника голови господарського суду від 25.08.2009р. справу № 35/23 передано на розгляд судді Мартюхіній Н.О.

Процесуальний строк розгляду справи продовжувався за клопотанням представників сторін.

Під час слухання справи сторонами неодноразово надавалися письмові та усні пояснення по суті заявлених позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:

Листом № 280 від 01.11.2006р. Шахтобудівльне управління № 19 Державного відкритого акціонерного товариства „Трест Донецькшахтобуд” звернулося до позивача з проханням відпустити 7,5 тон нефтебитума. Зазначений лист підписаний керівником управління Дурицьким В.І.

Як вбачається з пояснень представника відповідача та доданих до матеріалів справи документів, у період з 10.02.1984 по 31.01.2007р. Дурицький В.І був керівником ШБУ № 19 ДВАТ „Трест Донецькшахтобуд”.

Положенням про структурний підрозділ Шахтобудівльного управління № 19 Державного відкритого акціонерного товариства „Трест Донецькшахтобуд” встановлено, що структурний підрозділ очолює керівник управління. Призначення на посаду здійснює Керівник-голова правління ДВАТ „Трест Донецькшахтобуд”, на підставі наказу по тресту.

Пунктом 3.4. Положення встановлено, що Керівник структурного підрозділу : організує всю роботу та несе повну відповідальність за діяльність структурного підрозділу; готує матеріали на укладання господарських договорів.

Згідно до п. 6.1. Положення структурний підрозділ має право: за довіреністю Товариства укладати зі сторонніми підприємствами, в тому числі приватними, договори (контракти), а саме: на виконання підрядних робіт, на оренду приміщень та обладнання, купівлі-продажу, перевезення, зберігання, нести зобов’язання та представляти інтереси за переліченими діями в судових органах, а також захищають свої права в судах по цивільним позовам, скаргам та претензіях.

За вказаною заявкою посадовою особою позивача заступником директора дочірнього підприємства з матеріально-технічного забезпечення Косухіним О.О., який відповідно до ст. 3 посадової інструкції здійснює заміну повноважень директора під час його відсутності відповідно наказу керівника, надано дозвіл на поставку товару.

У зв’язку з наявність заявки та отриманого дозволу на поставку позивач поставив відповідачу товарно-матеріальні цінності, а саме нафтобітум у кількості 7,4 тон на загальну суму 17169,60грн., що підтверджується накладною № 197 від 01.11.2006р. та довіреністю ЯЛМ № 771425, що додані до матеріалів справи.

Факт отримання відповідачем зазначеного товару підтверджується накладною № 197 від 01.11.2006р. та довіреністю ЯЛМ № 771425, що додані до матеріалів справи є належними доказами в розмінні ст. 34, 36 ГПК України відповідачем не спростовано.

Також відповідачу було виписано податкову накладну № 82/04 від 01.11.2006р. екземпляр якої надано до матеріалів справи.

Факт отримання відповідачем податкової накладної № 82/04 на суму 17169,60грн. підтверджується наданим до матеріалів справи реєстром отриманих та виданих податкових накладних.

У п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про ПДВ” закріплено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках, оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається в продавця товарів (робіт, послуг). При цьому, податкова накладна виступає як звітний податковий документ і одночасно розрахунковий документ.

          Підпунктом 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону “Про ПДВ” забороняється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

          З огляду на вказані вимоги законодавства та наявну в матеріалах справи копію податкової накладної, оригінал якої був переданий позивачем відповідачу для включення податку на додану вартість до податкового кредиту, суд вважає доведеними факти здійснення господарських операцій сторонами з поставки товару нефтебітум у кількості 7,4тон та одержання такого товару, оскільки така поставка у повному обсязі відображена сторонами у податковому обліку.

Також, суд виходить з того, що на виконання вказівок Вищого господарського суду України ухвалами господарського суду Донецької області від 25.08.2009р., 30.09.2009р., 10.11.2009р., 26.11.2009р., 17.12.2009р., 28.01.2010р., 11.02.2010р. суд зобов’язував відповідача надати для огляду та завірену належним чином копію для доручення до матеріалів справи журналу реєстрації отриманих довіреностей на отримання матеріальних цінностей за спірний період по спірним правовідносинам чи докази знищення журналу реєстрації довіреностей; довіреність на начальника ШБУ-19 ДВАТ „Трест Донецькшахтобуд” – Дурицького В.І; письмові пояснення відносно тих обставин, чи мав керівник управлінняШБУ-19 ДВАТ „Трест Донецькшахтобуд” Дурицький В.І повноваження видавати довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, чи такі повноваження у керівника ШБУ – 19 не було та надати докази на підтвердження (довіреність, посадову інструкцію, тощо).

Проте, багаторазові вимоги ухвал суду відповідачем виконані не були з посилання на неможливість надати журнал реєстрації виданих та отриманих довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, оскільки управлінням внутрішніх справ була проведена перевірка ШБУ -19 ДВАТ „Трест Донецькшахтобуд” та вище зазначені документи були влучення.

У зв’язку з вказаними обставинами, господарським судом Донецької області 17.12.2009р. було направлено запит до УМВС України в Донецькій області з проханням надати копії первинних документів по спірним взаємовідносинам між ШБУ – 19 ДВАТ „Трест Донецькшахтобуд” та Дочірнього підприємства „Донецький облавтодор”.

Однак, листом № 4/687 від 26.01.2010р. Слідчим управлінням ГУ МВС України в Донецькій області надано відповідь, де зазначено, що витребувані документи 07.12.2009р. повернені під розписку заступника керівника ШБУ № 7 ДВАТ „Трест Донецькшахтобуд” – Мирумяну Роману Георгієвичу.

За приписами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, як мають значення для правильного вирішення господарського спору.

До доказів у судовому процесі пред’являються певні вимоги, зокрема, за змістом ст. 34 ГПК України, докази повинні відповідати вимогам щодо їх належності та допустимості.

Проте, відповідачем витребувані судом докази в супереч вимогам ст. 4-5, 115 ГПК України надані не були.

Відповідно до п. 1, 4 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно ст. 206 цього ж закону, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

В силу зазначених норм Цивільного кодексу України, між сторонами на підставі усної угоди та відповідних дій сторін виникли зобов’язальні відносини, що підпадають під ознаки купівлі-продажу та регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з п. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

23.01.2009р. позивачем була направлена претензія № 01-24/47 від 19.01.2009р. про оплату товару в розмірі 17169,60грн., яка залишена зі сторони відповідача без відповіді та задоволення.

Згідно з викладеним строк оплати відповідачем отриманого товару за накладною № 197 від 01.11.2006р. настав 31.01.2009р.

Проте, відповідач отриманий товар не оплатив, у зв’язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості в розмірі 17169,60грн.

З огляду на викладене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази наявності заборгованості та порушення відповідачем зобов’язань, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення суми боргу в розмірі 17169,60грн. підлягають задоволенню.

Також, як видно з матеріалів справи 14.04.2009р. позивач надав заяву про збільшення позовних вимог, де останній окрім суми боргу просить стягнути з відповідача на підставі ст.. 625 ЦК України 3% річних в розмірі 1234,8грн. за період з 01.11.2006р. по 01.04.2009р. та індекс інфляції в розмірі 7829,34грн. за період з листопада 2006р. по лютий 2009р.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитору зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак, зазначені вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне, як встановлено судом вище, строк оплати отриманого товару настав 31.01.2009р., отже саме з цього часу у позивача виникло право на нарахування індексу інфляції та 3% річних.

Інших доказів на підтвердження виставлення рахунку або вимог про оплату отриманого товару, зокрема у листопада 2006р. позивачем до матеріалів справи не надано.

Як видно з розрахунку позивач нараховує 3% річних за період з 01.11.2006р. по 01.04.2009р., а індекс інфляції за період з листопада 2006р. по лютий 2009р., тобто до виставлення вимоги про оплату отриманого товару.

З огляду на викладене вимоги позивача в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 677,37грн. за період з 31.01.2009р. по 01.04.2009р.

Щодо вимог про стягнення індексу інфляції, то суд відмовляє у їх задоволенні оскільки позивач нараховує індекс інфляції у період до дня виникнення у відповідача обов’язку оплатити отриманий товар.

З огляду на викладене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази наявності заборгованості та порушення відповідачем зобов’язань за договором, суд вважає, вимоги позивача обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, що передбачений ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82 – 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Дочірнього підприємства “Донецький облавтодор” відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, м. Донецьк до Державного відкритого акціонерного товариства “Трест Донецькшахтобуд”, м. Донецьк про стягнення 26233,74 грн., задовольнити частково.

Стягнути з Державного відкритого акціонерного товариства “Трест Донецькшахтобуд” (83060, м. Донецьк, вул. Краківська, 2а, р/р 26006037999400 АКиБ „Укрсиббанк”, МФО 351005, ЄДРПОУ 00180568) на користь Дочірнього підприємства “Донецький облавтодор” відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (83055, м. Донецьк, пр. Комсомольський, 6а, ЄДРПОУ 32001618) основний борг у сумі - 17169,60 грн.; 3% річних у сумі 677,37грн.; 178,48 грн. - витрати по сплаті державного мита; 80,28 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення суду може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дні прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дні набрання рішенням законної сили.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Видати Дочірньому підприємству “Донецький облавтодор” відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, м. Донецьк довідку на повернення зайве сплаченого державного мита у сумі 172,37 грн.

Суддя