Рішення № 8233455, 24.02.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.02.10 р.                     Справа № 43/143                               

Господарський суд Донецької області у складі судді І.В. Зубченко

При секретарі судового засідання Т.А. Братченко           

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРЕНАЛОФФ-ТРАСТ”, м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Кирпичный завод “АЛЬТКОМ”, Донецька область, Ясинуватський район, смт. Очеретине

про стягнення суми заборгованості у розмірі 130370грн.

За участю представників:

від позивача: Тіщенко Д.А. за дов. №1 від 04.01.10р.

від відповідача: Чуприна Р.В. за дов. б/н від 01.02.10р.

В судовому засіданні брали участь:

Згідно із ст.69 ГПК України за ухвалою від 20.01.2009р. справу розглянуто в більш тривалий термін.

          СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “ТРЕНАЛОФФ-ТРАСТ”, м. Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Кирпичный завод “АЛЬТКОМ”, Донецька область, Ясинуватський район, смт. Очеретине про стягнення суми заборгованості у розмірі 130370грн.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 25.11.2008р. позовну заяву було прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №43/143.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір на надання послуг №10-01/08 від 04.01.2008р., додаткову угоду до Протоколу договірної вартості техніки та механізмів (Договір на надання послуг №10-01/08 від 04.01.2008р.), акти прийому-передачі виконаних робіт №314 від 30.04.2008р. у сумі 44110грн., №396 від 31.05.2008р. у сумі 57000грн., №473 від 27.06.2008р. у сумі 29260грн., рахунки-фактури №376 від 30.04.2008р. у сумі 44110грн., №465 від 31.05.2008р. у сумі 57000грн., №539 від 27.06.2008р. у сумі 29260грн., лист №334 від 20.10.2008р., повідомлення про вручення поштового відправлення №104434 від 24.10.2008р. та невиконання відповідачем зобов’язання у семиденний термін від дня пред`явлення вимоги в порядку ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідач згідно відзиву на позовну заяву №250/16-1 від 04.12.2008р. проти позову заперечив в зв`язку з тим, що рішенням господарського суду Донецької від 09.10.2008р. у справі №36/169 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю “ТРЕНАЛОФФ-ТРАСТ”, м. Донецьк в частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю “Кирпичный завод “АЛЬТКОМ”, Донецька область, Ясинуватський район, смт. Очеретине про стягнення заборгованості у сумі 130370грн. за актами приймання-передачі виконаних робіт №314 від 30.04.2008р. у сумі 44110грн., №396 від 31.05.2008р. у сумі 57000грн., №473 від 27.06.2008р. у сумі 29260грн. за договором №10-01/08 від 04.01.2008р. за недоведеністю.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 20.01.2009р. залучено до участі у судовому процесі для надання пояснень по справі №43/143 посадову особу – директора Товариства з обмеженою відповідальністю “Кирпичный завод “АЛЬТКОМ” Василевського В.Ф. у зв`язку з тим, що представник відповідача в ході судового розгляду проти позову заперечував проте факт наявності заборгованості за договором №10-01/08 від 04.01.2007р. визнавав та наполягав на проведенні звірки взаємних розрахунків між сторонами, однак останнім вимоги ухвали суду від 24.12.2008р. не виконані, акт звірки взаємних розрахунків суду не представлено.

26.01.2009р. відповідач заявив клопотання №15/16-4 від 26.01.09р. про зупинення провадження у справі №43/143 в зв`язку з тим, що в провадженні господарського суду Донецької області знаходиться справа №33/18пд за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Кирпичный завод “АЛЬТКОМ” смт. Очеретине, Ясинуватський р-н. до Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРЕНАЛОФФ-ТРАСТ”, м. Донецьк про визнання недійсним договору з надання послуг №10-01/08 від 04.01.08р.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 04.02.2009р., залишеною без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду України від 14.04.2009р., провадження у справі №43/143 було зупинено до вирішення повязаної з нею справи №33/18пд.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 11.02.2010р. поновлено провадження у справі №43/143 в зв`язку з тим, що рішенням господарського суду Донецької області від 13.10.2009р. у справі №33/18пд в позові відмовлено, тобто обставини, що зумовили зупинення провадження у справі №43/143 усунені.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, зазначив, що згідно листа №501 від 30.12.2009р. повторно направив відповідачу рахунки-фактури №376 від 30.04.2008р. у сумі 44110грн., №465 від 31.05.2008р. у сумі 57000грн., №539 від 27.06.2008р. у сумі 29260грн., які були отриманні останнім 08.01.2010р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №383087.

Відповідач проти позову заперечив.

Перед початком розгляду справи по суті представників позивача, відповідача було ознайомлено з правами та обов’язками у відповідності із ст.22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України). Крім цього, представникам у судовому засіданні роз’яснено вимоги ст.81-1 ГПК України. Судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст.4І ГПК України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Відповідно до ст.4і ГПК України - судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Ст.33 ГПК України зазначає - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення позивача, відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 13.10.2009р., залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 27.01.2010р., у справі №33/18пд за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Кирпичный завод “АЛЬТКОМ”, смт. Очеретине Ясинуватського району Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРЕНАЛОФФ-ТРАСТ”, м. Донецьк про визнання недійсним договору з надання послуг №10-01/08 від 04.01.2008р., відмовлено у задоволенні позовних вимог та встановлено, що:

04.01.2008р. між Позивачем (Замовник) та Відповідачем (Виконавець) був укладений у простій письмовій формі та скріплений печатками договір про надання послуг №10-01/08, згідно п.п.1.1., 3.1. якого Виконавець зобов’язується надати Замовнику на взаємовигідних умовах послуги будівельною технікою та механізмами зі строком дії з моменту підписання і до 31.12.2008р.

Положеннями розділу 2 договору сторони визначили вартість і порядок оплати послуг за договором, а розділу 3 – обв’язки сторін тощо. При цьому, в п.8.5. договору зазначено, що він вступає в силу з моменту його підписання і діє до виконання сторонами своїх зобов’язань за договором у повному обсягу.

З боку Позивача договір підписаний директором Василевським В.Ф., статус якого підтверджено довідкою Головного управління статистики у Донецькій області №108-02-12, та який в силу п.6.5. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю „Кирпичний завод „Альтком” управнений укладати від імені товариства такі угоди.

Рішенням господарського суду Донецької області від 09.10.2008р. у справі №36/169 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Треналофф-траст” м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю Цегельний завод „Альтком” Ясинуватського району про стягнення 149929,27грн., встановлено, що:

Між сторонами був укладений договір №10-01/08 від 04.01.2008р., згідно якого позивач зобов’язався надати відповідачу послуги будівельною технікою та механізмами.

Позивач належним чином виконав взяті на себе договірні зобов’язання та надав відповідачу обумовлені договором послуги, що підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт №69 від 31.01.08р. на суму 40700грн. 00коп., №138 від 29.02.08р. на суму 44456грн. 00коп., №234 від 31.03.08р. на суму 49926грн. 00коп., №314 від 30.04.08р. на суму 44110грн. 00коп., №396 від 31.05.08р. на суму 57000грн. 00коп., №473 від 27.06.08р. на суму 29260грн. 00коп.

Пунктом 2.2 договору сторони передбачили, що оплата здійснюється відповідачем протягом 5 днів після надання акту приймання-передачі виконаних робіт та виписаного на його підставі рахунку за надані послуги.

В матеріалах справи містяться виписані для оплати актів приймання-передачі виконаних робіт №314 від 30.04.08р. на суму 44110грн., №396 від 31.05.08р. на суму 57000грн., №473 від 27.06.08р. в сумі 29260грн. по договору №10-01/08 від 04.01.08р. рахунки-фактури №376 від 30.04.08р. на суму 44110грн., №465 від 31.05.08р. на суму 57000грн. та №539 від 27.06.08р. на суму 29260грн., однак докази їх направлення відповідачу –відсутні.

Також в матеріалах справи відсутні письмова вимога про погашення боргу з доказами її направлення відповідачу в порядку ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України.

За таких обставин господарський суд дійшов висновку, що у позивача не настало право вимоги на стягнення заборгованості в сумі 130370грн. за актами приймання-передачі виконаних робіт №314 від 30.04.08р. на суму 44110грн., №396 від 31.05.08р. на суму 57000грн., №473 від 27.06.08р. в сумі 29260грн. по договору №10-01/08 від 04.01.08р., у зв’язку з чим відмовлено позивачу в цій частині позову.

За приписом ст.35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням господарського суду при розгляді однієї справи, не підлягають доказуванню при вирішенні інших спорів, в яких приймають участь ті ж сторони. Таким чином, всі факти, встановлені зазначеним судовим рішенням є встановленими та обов'язковими для суду при вирішенні спору за цим позовом.

Так, рішенням господарського суду Донецької області від 13.10.2009р. у справі №33/18пд, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 27.01.2010р., встановлено, що договір є укладеним та підстав для визнання його недійсним не має.

Рішенням господарського суду Донецької області від 09.10.2008р. у справі №36/169 було встановлено, що позивач належним чином виконав взяті на себе договірні зобов’язання та надав відповідачу обумовлені договором послуги, що підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт №69 від 31.01.08р. у сумі 40700грн., №138 від 29.02.08р. у сумі 44456грн., №234 від 31.03.08р. у сумі 49926грн., №314 від 30.04.08р. у сумі 44110грн., №396 від 31.05.08р. у сумі 57000грн., №473 від 27.06.08р. у сумі 29260грн.

Звертаючись з позовом до суду, позивач обґрунтував свої позовні вимоги договором на надання послуг №10-01/08 від 04.01.2008р., додатковою угодою до Протоколу договірної вартості техніки та механізмів (Договір на надання послуг №10-01/08 від 04.01.2008р.), актами прийому-передачі виконаних робіт №314 від 30.04.2008р. у сумі 44110грн., №396 від 31.05.2008р. у сумі 57000грн., №473 від 27.06.2008р. у сумі 29260грн., рахунками-фактури №376 від 30.04.2008р. у сумі 44110грн., №465 від 31.05.2008р. у сумі 57000грн., №539 від 27.06.2008р. у сумі 29260грн., листом №334 від 20.10.2008р., повідомленням про вручення поштового відправлення №104434 від 24.10.2008р. та наполягав на стягненні заборгованості у сумі 130370грн. за несплату наданих послуг за вищенаведеними актами.

Причиною даного спору є питання про правомірність стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 130370грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується сплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ст.903 цього ж кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно пункту 2.2 договору оплата здійснюється відповідачем протягом 5 днів після надання акту приймання-передачі виконаних робіт та виписаного на його підставі рахунку за надані послуги.

Згідно фіскального чеку №6459 від 30.12.2009р. (копія а.с.100) та листа №501 від 30.12.2009р. (копія а.с.96) позивачем повторно направлено відповідачу рахунки-фактури №376 від 30.04.2008р. у сумі 44110грн. (копія а.с.97), №465 від 31.05.2008р. у сумі 57000грн. (копія а.с.98), №539 від 27.06.2008р. у сумі 29260грн. (копія а.с.99), а відповідачем було отримано вказані рахунки, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №383087 від 08.01.2010р. (копія а.с.101).

Разом з тим, у листі №334 від 20.10.2008р. (копія а.с.20), який був отриманий відповідачем 24.10.2008р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №104434 (копія а.с.21), позивач з посиланням на ч.2 ст.530 ЦК України звернувся до відповідача з вимогою в семиденний строк з дня отримання даної вимоги перерахувати позивачу суму заборгованості в розмірі 130370грн.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач ані у семиденний строк від дня отримання листа №334 від 20.10.2008р., ані у п`ятиденний строк від дня отримання рахунків-фактури №376 від 30.04.2008р., №465 від 31.05.2008р. та №539 від 27.06.2008р. не здійснив оплату наданих послуг у сумі 130370грн.

Внаслідок чого за ним рахується заборгованість у сумі 130370грн. Належних доказів погашення боргу відповідачем не надано.

Доводи відповідача щодо порушення судом ст.62 ГПК України не приймаються з огляду на наступне.

Відповідно до положень п.2 ч.1 ст.62 ГПК України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, є справа зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет із тих же підстав або є рішення цих органів з такого спору.

Тобто за цією нормою суддя може бути відмовити у прийнятті позовної заяви тільки за наявністю умов: спір між тими ж сторонами, один і той же предмет спору, ідентичність підстав позову.

Підстави позову – це фактичні обставини, на яких грунтується вимога позивача.

В даному випадку у суду були відсутні процесуальні повноваження для застосування як положень п.2 ч.1 ст.62 ГПК України, так і положень п.2 ч.1 ст.80 ГПК України, оскільки позовна заява по цій справі подана з інших підстав, ніж позов по справі №36/169, а саме – з урахуванням тієї обставини, що позивачем 24.10.2008р. пред`явлено відповідачеві вимогу про виконання грошового зобов`язання в порядку ч.2 ст.530 ЦК України.

Дана підстава позову не могла бути розглянута судом у межах справи №36/169, оскільки провадження по ній закінчилось 09.10.2008р. винесенням відповідного рішення.

З огляду на викладене, враховуючи, що позов позивачем обґрунтований, відповідає законодавству, фактичним обставинам справи, підтверджений відповідними доказами, вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати покладаються на відповідача, відповідно до ст.49 ГПК України.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись ст.129 Конституції України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.526, 530, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 4, 32-35, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРЕНАЛОФФ-ТРАСТ”, м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю “Кирпичный завод “АЛЬТКОМ”, Донецька область, Ясинуватський район, смт. Очеретине про стягнення суми заборгованості у розмірі 130370грн., задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Кирпичный завод “АЛЬТКОМ” (86020, Донецька обл., Ясинуватський район, смт. Очеретине, вул. Першотравнева, 63; ідентифікаціний код 32119035; р/р 26005301753492 в ГУ “Промінвестбанк” у Донецькій області, МФО 334635) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРЕНАЛОФФ-ТРАСТ” (83052, м. Донецьк, бул. Шевченка, 105; ідентифікаційний код 31297444; п/р 260012598 у ВАТ “Райффайзен банк Аваль”, МФО 335076) суму заборгованості у розмірі 130370грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 1303,70грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118грн.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “ТРЕНАЛОФФ-ТРАСТ” (83052, м. Донецьк, бул. Шевченка, 105; ідентифікаційний код 31297444) надмірно сплачене державне мито у сумі 0,30грн.

Видати наказ та довідку після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 24 лютого 2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя                               

Повний текст рішення за правилами

ст. 84 Господарського процесуального

кодексу України підписано 24 лютого 2010р.

Надруковано 4 примірники: 3 – сторонам, 1 – у справу.