Рішення № 8232262, 22.02.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.02.10 р.                     Справа № 15/337                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Мегапрофіт” м. Дніпропетровськ (код ЄДРПОУ 33807039)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Меткон-Юг” м. Маріуполь (код ЄДРПОУ 33760483)

про стягнення основного боргу в сумі 120000,00 грн., 3% річних у розмірі 1829,51 грн., інфляції в сумі 2880,00 грн., штрафу в розмірі 18200,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Саєнко І.В. – директор згідно наказу № 6-к від 27.09.2006 р., Завгородня Ю.О. за довіреністю б/н від 19.02.2010 р.

від відповідача: Бережной Ю.В. за довіреністю № 12 від 01.11.2009 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Мегапрофіт” м. Дніпропетровськ до товариства з обмеженою відповідальністю “Меткон-Юг” м. Маріуполь про стягнення основного боргу в сумі 120000,00 грн., 3% річних у розмірі 1829,51 грн., інфляції в сумі 2880,00 грн., штрафу в розмірі 18200,00 грн.

Ухвалою суду від 07.12.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/337, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Ухвалою заступника голови господарського суду Донецької області від 26.01.2009 р. строк вирішення спору продовжено до 05.03.2010 р.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

06.03.2009 р. сторони уклали договір № 13/09, згідно якого продавець (відповідач) зобов’язався продати, а покупець (позивач) зобов’язався купити на підставі даного договору металопрокат в кількості, в строки та за ціною згідно специфікації, що є невід’ємною частиною договору.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що продавець здійснює відвантаження товару не пізніш 14 банківських днів з моменту отримання 30% передоплати.

Згідно п. 4.1 договору покупець здійснює передоплату товару в розмірі 30% за кожне найменування згідно виставленого рахунку, залишкові 70% повинні бути сплачені за кожне найменування по факту завантаження.

Відповідно до п. 5.1 договору він вступив в силу з моменту підписання його сторонами та діяв до 31.12.2009 р.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що за порушення сторонами строків виконання зобов’язань, винна сторона сплачує штраф у розмірі 0,5% вартості поставки за кожний день прострочення. Штрафні санкції сплачуються з моменту невиконання чи неналежного виконання стороною зобов’язань за договором. Завірена копія договору додана до позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне:

На виконання договору № 13/09 від 06.03.2009 р. на підставі рахунку–фактури № СФ–0000007 від 10.03.2009 р. на суму 436452,00 грн. позивач перерахував на рахунок відповідача передоплату на загальну суму 130000,00 грн. за платіжними дорученнями: № 41 від 12.03.2009 р. на суму 100000,00 грн., № 44 від 12.03.2009 р. на суму 30000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками від 02.04.2009 р. з відміткою банку про проведення платежу, податковими накладними № 15 від 12.03.2009 р., № 16 від 19.03.2009 р., завірені копії яких додані до позову.

Відповідач попередньо оплачений товар на спірну суму позивачу не передав.

Позивач стверджує, що він направив відповідачу лист № А–2904 від 29.04.2009 р. з вимогою повернути передоплату в сумі 130000,00 грн. у зв’язку з наявністю фінансових проблем та відсутністю можливості придбати металопрокат. Завірена копія листа міститься в матеріалах справи. Жодних доказів, які б підтверджували факт направлення вказаного листа позивачем або отримання його відповідачем до суду не було представлено.

Позивач надав до суду гарантійний лист відповідача без номеру та без дати, згідно якого останній підтвердив факт отримання ним передоплати від позивача на суму 130000,00 грн. на підставі рахунку № СФ0000007 від 10.03.2009 р. на виконання договору № 13/09 від 06.03.2009 р., а також зобов’язався повернути вказану суму попередньої оплати до 30.06.2009 р. Даний лист підписаний директором підприємства відповідача та скріплений печаткою. Завірена копія гарантійного листа додана до справи.

Відповідач суму передоплати до 30.06.2009 р. згідно гарантійного листа не повернув.

Позивач направив відповідачу претензію № И–0707 від 07.07.2009 р. з вимогою повернути передоплату в сумі 130000,00 грн. Факт відправлення даної претензії позивачем та отримання її відповідачем підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення 21.07.2009 р. представнику відповідача. Завірена копія претензії та оригінал поштового повідомлення містяться в матеріалах справи.

Відповідач вимоги претензії не виконав.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором в частині передачі товару протягом 14 банківських днів з моменту отримання 30% передоплати, звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

22.02.2010 р. позивач подав до суду заяву про збільшення позовних вимог вх. № 02-41/7540, в якій збільшив період нарахування пені, інфляції та 3% річних до 31.01.2010 р. включно.

22.02.2010 р. позивач надав до суду заяву (вх. № 02-41/7622), в якій просив суд вважати ціною позову суму, яка була первісно заявлена в позовній заяві, тобто 142909,51 грн.

За таких обставин суд не прийняв до розгляду заяву про збільшення позовних вимог та розглядає по суті вимоги позивача по первісній позовній заяві від 04.12.2009 р.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків.

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача передоплати, яка була перерахована згідно договору № 13/09 від 06.03.2009 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором купівлі–продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно спірного договору купівлі–продажу № 13/09 від 06.03.2009 р. у відповідача існує обов’язок виконати певні дії, а саме передати товар покупцю на умовах, передбачених даним договором. Грошове зобов’язання у відповідача згідно договору відсутнє.

Гарантійним листом б/н та без дати відповідач зобов’язався повернути позивачу попередню оплату на суму 130000,00 грн. в строк до 30.06.2009 р. включно.

Але відповідач не може своїм листом в односторонньому порядку змінювати свої зобов’язання згідно договору з передачі товару на повернення передоплати.

Згідно ст. 188 ч. 1 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 693 ЦК України, закон передбачає альтернативні права покупця вимагати виконання зобов’язання в натурі щодо передачі товару або вимагати повернення попередньо сплаченої суми за непереданий товар. При цьому необхідно розуміти, що для виникнення для покупця підстав вимагати повернення передоплати необхідна одночасна наявність двох обов’язкових умов: одержання продавцем суми попередньої оплати та не передання ним товару у встановлений строк.

Відповідач надав до суду відзив від 22.02.2010 р. на позовну заяву, яким проти позовних вимог заперечує тим, що строк передачі товару для нього ще не наступив, тому як він не отримав від позивача 30% оплати за рахунком–фактурою № СФ–0000007 від 10.03.2009 р. на суму 436452,00 грн. Крім того, відповідач вказує на часткове повернення ним передоплати позивачу на загальну суму 20000,00 грн. Такі заперечення відповідача приймаються судом до уваги, тому що відповідають вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи у зв’язку з наступним:

Умовами спірного договору № 13/09 від 06.03.2009 р. передбачено, що строк виконання зобов’язання передати товар настає у продавця тільки після спливу 14 банківських днів з моменту отримання 30% передоплати.

Фактично позивач перерахував грошові кошти в сумі 130000,00 грн., які складають 29,79% від суми виставленого рахунку–фактури, оскільки 30% від суми 436452,00 грн. становить 130935,60 грн. Таким чином, недоплата позивача попередньої оплати до 30% від суми виставленого рахунку склала 935,60 грн. За таких обставин у відповідача (продавця) наступить строк виконання зобов’язання по передачі товару покупцю протягом передбаченого договором купівлі–продажу строку тільки після сплати позивачем 935,60 грн., тому відсутні підстави для застосування положень ст. 693 ч. 2 ЦК України. І лише у випадку, якщо продавець не передасть покупцю товар у встановлений строк, у останнього виникне право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Гарантійний лист та часткове повернення коштів – це дії відповідача, виконані в добровільному порядку та не засновані на домовленості сторін, тому не свідчать про внесення сторонами змін до договору.

Статтею 654 ЦК України передбачено, що зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

За таких обставин вищевказані дії відповідача не покладають на відповідача будь–яких обов’язків.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач не виконав умови договору стосовно здійснення оплати в розмірі 30% від суми виставленого рахунку–фактури, у зв’язку з чим у відповідача строк передачі товару не настав. Прострочення виконання вказаного зобов’язання у відповідача відсутнє, тому у позивача не виникло право вимагати повернення суми попередньої оплати, у зв’язку з чим у відповідача не виникло зобов’язання повернути суму попередньої оплати протягом семи днів з моменту пред’явлення вимоги. Тому позовні вимоги про стягнення боргу в сумі 120000,00 грн. задоволенню не підлягають.

Додаткові позовні вимоги про стягнення штрафу, інфляції та 3% річних були заявлені також безпідставно, тому що у відповідача перед позивачем не виникло грошове зобов’язання, порушення строку передачі товару або виконання грошового зобов’язання з боку відповідача перед позивачем також не існує.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, тому їх відхиляє.

У зв’язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12; 22; 33-34; 36; 43; 49; 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 22.02.2010 р. оголошено рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Суддя