Вирок № 82322228, 07.06.2019, Лисичанський міський суд Луганської області

у.н. 415/6925/18

н.п. 1-кп/415/259/19

ВИРОК

Іменем України

07 червня 2019 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді Шевченко О.В.

секретаря судового засідання Бервено Ю.В.

номер кримінального провадження, внесеного 27.07.2018 до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12018130240001765

про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лисичанська Луганської області, громадянина України, з професійно - технічною освітою, неодруженого, працюючого фахівцем з приймання та обліку товарів у ТОВ «Сільпо-Фуд», не судимого, інвалідом не являється, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

за участю:

прокурора Скрябіної С.М.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні зазначене кримінальне провадження,

У С Т А Н О В И В

26 липня 2018 року, приблизно о 17 годині 00 хвилин, більш точного часу встановити не виявилося можливим, обвинувачений ОСОБА_1 проходив повз сторожового будинку, що розташований біля насосної станції, за адресою: Луганська область, м. Лисичанськ, Ісаєва Балка, який належить Садівничому Об`єднаному Товариству робітників та службовців Лисичанського заводу рідкісних газів і Лисичанському шахтобудівельному управлінню, головою якого є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В цей час, у обвинуваченого ОСОБА_1 виник злочинний намір спрямований на таємне викрадення чужого майна. З цією метою обвинувачений ОСОБА_1 шляхом віджиму вхідних дверей, незаконно проник у приміщення сторожового будинку, розташованого за вищевказаною адресою, та побачив у середині твердопаливну піч. Далі, обвинувачений ОСОБА_1 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, зняв дві пічні плити та пічні дверцята, вартість яких згідно висновку експерта № 19/113/9/1050-184е від 30.08.2018, становить 450 гривень 40 копійок. Після цього обвинувачений ОСОБА_1 , вийшов з приміщення вказаного будинку, взявши із собою дві пічні плити та пічні дверцята, тим самим привласнивши собі вказані речі, чим спричинив майнову шкоду потерпілій ОСОБА_2 на загальну суму 450 гривень 40 копійок.

Таким чином, ОСОБА_1 , своїми умисними протиправними діями, вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднаному з проникненням у інше приміщення, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, визнав повністю. Користуючись правом, відповідно до ст. 63 Конституції України, відмовився давати пояснення у суді. Відповідаючи на питання суду зазначив, що час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно та відповідають дійсності, і він їх у повному обсязі підтверджує. У скоєному щиро розкаявся, вину усвідомив, просив пробачити його та призначити не суворе покарання. Матеріальну шкоду відшкодував у повному обсязі.

Судом встановлено, що обвинувачений та інші учасники судового провадження не оспорюють обставини справи і правильно розуміють зміст цих обставин, окрім того, відсутні будь-які сумніви у добровільності їхньої позиції. Заслухавши думку учасників судового провадження та роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України, суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, обмежився відповідями обвинуваченого ОСОБА_1 на питання суду і дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу останнього, визначивши відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

За таких обставин, суд, вислухавши відповіді обвинуваченого ОСОБА_1 на питання суду та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у скоєнні таємного викрадення чужого майна (крадіжки), поєднаному з проникненням у інше приміщення, повністю доведена та кваліфікує дії останнього за ч. 3 ст. 185 КК України.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд на підставі ст. 65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів;

- особу винного, який працює, має постійне місце проживання, неодружений, у побуті за місцем реєстрації характеризується задовільно, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, раніше не судимий;

- обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

У якості обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно до ст. 66 КК України, суд приймає визнання вини, щире каяття та добровільне відшкодування завданих збитків.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 67 КК України, суд не вбачає.

Приймаючи до уваги вищевикладене, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, а також враховуючи вимоги ст. 65 КК України, про те що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, беручи до уваги те, що обвинувачений вчинив умисний корисливий тяжкий злочин, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі у межах, передбачених санкцією частиною 3 статті 185 КК України.

Разом з тим, приймаючи до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання являється не тільки карою за вчинений злочин, а має мету виправлення та перевиховання засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів, враховуючи обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого - визнання вини, щире каяття та добровільне відшкодування завданих збитків, усвідомлення характеру своєї протиправної поведінки і її наслідків, який в судовому засіданні вибачився за вчинене, як під час досудового розслідування, так і в судовому засіданні надавав правдиві свідчення про обставини вчиненого ним злочину, має постійне місце проживання, за яким характеризується задовільно, працює, з урахуванням думки потерпілої, яка щодо призначеного покарання посилалася на розсуд суду, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливе зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, із встановленням іспитового строку, передбаченого ч. 4 ст. 75 КК України, та з покладенням ряду обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України. Таке покарання суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 , адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.

Підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 , суд не вбачає.

Цивільний позов у встановленому законом порядку потерпілою не пред`явлено, що не позбавляє права останньої, відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України, звернутися до суду з відповідним позовом у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст. ст. 122, 124 КПК України, процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави.

Питання щодо речових доказів вирішується судом, відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 369 - 371, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Запобіжний захід ОСОБА_1 , до набрання вироком законної сили, не обирати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави, процесуальні витрати у розмірі 2145 гривень за проведення:

судової дактилоскопічної експертизи №19/113/6-1/334е від 31.08.2018, вартістю 1001 (одна тисяча одна) гривня 00 копійок;

товарознавчої експертизи №19/113/9/1050-184е від 30.08.2018, вартістю 1144 (одна тисяча сто сорок чотири) гривні 00 копійок (отримувач - УК у м. Лисичанську/м. Лисичанськ/24060300, код ЄДРПОУ - 37800278, банк - Казначейство України (ЕАП), МФО - 899998, рахунок - 31112115012051, код класифікації доходів бюджету - 24060300).

Речові докази, відповідно до постанови слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області від 16 серпня 2018 року - дві пічні плити та пічні дверцята, які знаходяться у камері зберігання речових доказів Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області - повернути потерпілій ОСОБА_2 .

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд Луганської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України, цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч.2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя О.В. Шевченко