Рішення № 8232142, 24.02.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.02.10 р. Справа № 7/6

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

При секретарі судового засідання Х.Р.Косьміній

Розглянувши матеріали справи

За позовом: Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” м.Горлівка в особі Донецьких електричних мереж м. Донецьк

До відповідача: Субєкта підприємницької діяльності-фізичної особа ОСОБА_1 м. Донецьк

Предмет спору: стягнення 5045,82 грн.

За участю представників:

від позивача: Ластовецький В.В. - дов.

від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ

Відкрите акціонерне товариство „Донецькобленерго” м.Горлівка звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Субєкта підприємницької діяльності-фізичної особа ОСОБА_1 м. Донецьк про стягнення 5045,82 грн., в тому числі 3% річних в сумі 544, 17 грн. та інфляційні в сумі 4501, 65 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на рішення господарського суду Донецької області №7/17 від 23.04.2009р.; платіжне доручення №202410023 від 24.11.2008р.

Позивач у судовому за сіданні наполягав на позовних вимогах.

Відповідач у жодне судове засідання не зявився, надав заперечення на позов від 24.02.2010р.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача суд ВСТАНОВИВ:

Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” та п.1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту ПКЕЕ), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. ПКЕЕ регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Пунктом 2 ст.275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони (ст. 35 Господарського процесуального кодексу України).

Рішенням господарського суду Донецької області від 24.03.2009р. №7/17, прийнятого у справі, в якій брали участь ті ж сторони, що й при розгляді цієї справи, встановлено, що позивач та відповідач у договірних відносинах під час наявності в останнього заборгованості у розмірі 7974, 32 грн., на яку позивач нараховує 3% річних та інфляційні по цій справі, не знаходились.

Рішенням господарського суду Донецької області від 24.03.2009р. №7/17 були задоволені позовні вимоги про стягнення з Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 м.Донецьк на користь Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” м.Горлівка в особі Донецьких електричних мереж м.Донецьк суми недоврахованої електроенергії в розмірі 7974, 32 грн., яка утворилась внаслідок неповної сплати відповідачем суми (4000, 00 грн.) нарахованої по акту №025514 від 22.06.2007р.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що зазначене вище рішення №7/17 від 24.03.2009р. набрало законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України.

Позивач, посилаючись на сплату відповідачем несвоєчасно та не у повному обсязі суми, нарахованої по акту №025514 від 22.06.2007р., на підставі рахунку №8000 від 03.07.2007р. на суму 11974, 32 грн., зобовязання відповідача по сплаті за яким встановлені також й рішенням господарського суду Донецької області від 24.03.2009р. №7/17, звернувся до суду та просить стягнути з Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 м.Донецьк за період з 10.08.2007р. по 24.03.2009р. 3% річних в сумі 544, 17 грн. та інфляційні в сумі 4501, 65 грн.

За приписами ст. 277 Господарського кодексу України, абоненти користуються електроенергією з додержанням правил користування електроенергією відповідного виду, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.6.43 ПКЕЕ (в редакції, що діяла на момент виникнення заборгованості по акту №025514 від 22.06.2007р.), споживач має оплатити розрахункові документи за недовраховану електричну енергію протягом 30 календарних днів від дня отримання рахунка.

Згідно рішення суду №7/17 від 24.03.2009р., рахунок на сплату 11974, 32 грн. ОСОБА_1 отримав особисто 03.07.2007р., про що свідчить підпис відповідача на самому акті.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент звернення позивача з позовом до суду по справі №7/6, відповідач зобов'язання по сплаті рахунку №8000 від 03.07.2007р. на суму 11974, 32 грн. оплатив несвоєчасно та не у повному обсязі.

Зазначений рахунок виставлений позивачем на підставі акта про порушення Правил користування електричною енергією №025514 від 22.06.2007р.

Таким чином, у відповідності до вимог вищевказаного пункту 6.43 ПКЕЕ строк прострочення виникнення грошового зобовязання у відповідача перед позивачем настав після спливу 30 календарних днів від дня вручення відповідачу рахунка на сплату, тобто 04.08.2007р.

Відповідно до п. 1.2 ПКЕЕ (в редакції, що діяла на момент виникнення заборгованості по акту №025514 від 22.06.2007р.), недорахована електрична енергія це обсяг електричної енергії, використаної споживачем або переданий транзитом, але не врахований розрахунковими засобами обліку або врахований неправильно.

Таким чином, недорахована електроенергія за своєю правовою природою є збитками електропостачальної організації.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Враховуючи вищенаведене, у тому числі встановлені факти рішенням господарського суду Донецької області від 24.03.2009р. №7/17, зобовязання відповідача перед позивачем щодо сплати суми недорахованої електроенергії у розмірі 11974, 32 грн. підтверджені також й вказаним рішенням.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст.ст.598-609 Цивільного кодексу України, рішення суду про стягнення грошової суми не є підставою для припинення зобовязання.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, у зазначений в розрахунку 3% річних та інфляційних період у відповідача перед позивачем значилась заборгованість за прострочення грошового зобовязання, зокрема за несвоєчасну та не у повному обсязі оплату рахунку №800 від 03.07.2007р., що також доведено позивачем та матеріалами справи.

Стаття 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевикладеного, враховуючи оплату отриманого рахунку на суму 11974, 32 грн. не у повному обсязі та несвоєчасно, позивач нарахував відповідачу за період з 10.08.2007р. по 24.03.2009р. 3% річних в сумі 544, 17 грн. та інфляційні в сумі 4501, 65 грн.

3% річних та інфляційні перераховані судом у відповідності до приписів чинного законодавства, з урахуванням дати отримання відповідачем рахунку на сплату, та відповідно складають:

-3% річних 544, 17 грн.;

-інфляційні 4509, 42 грн., тоді як позивачем заявлено до стягнення 4501, 65 грн., що не суперечить чинному законодавству.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 544, 17 грн. та інфляційні в сумі 4501, 65 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

У судовому засіданні оголошено рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст. 6, 11, 526, 527, 549, 598-609, 625, 627 Цивільного кодексу України, ст.ст.22, 67, 193, 216-218 Господарського кодексу України, Закону України „Про електроенергетику” №575/97-ВР від 16.10.1997р., Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. N28, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 35, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” м.Горлівка в особі Донецьких електричних мереж м. Донецьк до Субєкта підприємницької діяльності-фізичної особа ОСОБА_1 м. Донецьк про стягнення 5045,82 грн., в тому числі 3% річних в сумі 544, 17 грн. та інфляційні в сумі 4501, 65 грн. задовольнити.

Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності-фізичної особа ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” в особі Донецьких електричних мереж (83000, м.Донецьк, вул.Постишева, 99, ЄДРПОУ 00131469, п/р 26007044187000 в АКІБ „УкрСиббанк” м.Харків, МФО 351005) інфляційні у сумі 4501, 65 грн., 3% річних у сумі 544, 17 грн., 102 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дати його прийняття.

Суддя