Рішення № 8232038, 18.02.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.02.10 р. Справа № 16/163

Суддя господарського суду Донецької області В.В. Манжур,

при секретарі Горячовій М.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Закритого акціонерного товариства „Єврофінанс” м.Київ

до відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 м.Донецьк

про стягнення 86841,55грн.,

За участю представників сторін :

від позивача: Шкаровська О.В. за довіреністю

від відповідача: ОСОБА_1 СПД

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою господарського суду Донецької області від 29.05.2009р. порушено провадження по справі за позовом Закритого акціонерного товариства „Єврофінанс” м.Київ до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 м.Донецьк про стягнення 86841,55грн., у тому числі суми заборгованості з лізингових платежів в розмірі 39594,06грн., суми збитків у вигляді непокритої (несплаченої) вартості автомобіля в розмірі 20790,53грн., суми додаткових витрат, повязаних зі сплатою ПДВ, в розмірі 4261,64грн., суми пені в розмірі 3565,57грн., суми інфляційних витрат в розмірі 3365,76грн., 3% в розмірі 524,31грн., суми штрафу в розмірі 14739,68грн. За вказаною позовною заявою розгляд справи призначено на 16.06.2009р. 10год. 15хв. Судом визнано обов`язковою явку у судове засідання представників сторін, сторони у справі зобов`язані надати докази та документи, необхідні для всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи.

Представників сторін було ознайомлено з правами та обовязками у відповідності із ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами не було надано, на підставі чого справу було розглянуто без застосування зазначених засобів. Крім цього, розяснено вимоги ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України, тому складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір фінансового лізингу № LA08000060 від 11.03.2008р., акт приймання-передачі від 02.04.2008р., рахунки-фактури, повідомлення № 02/09-032 від 28.02.2009р. про розірвання договору, акт повернення предмету лізингу від 03.02.2009р., звіт № 279 про експертну оцінку транспортного засобу від 03.02.2009р., бухгалтерську довідку від 19.03.2009р., розрахунок суми позовних вимог, неналежне виконання відповідачем умов договору, з приводу чого утворилась заборгованість та позивачем нарахована штрафні санкції.

Згідно ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог та умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст.5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Позивач надав до суду заяву від 18.02.10р. про зменшення суми позовних вимог та просить стягнути з відповідача суму заборгованості з лізингових платежів в розмірі 39594,06грн., суму збитків у вигляді непокритої (несплаченої) вартості автомобіля в розмірі 3759,76грн., суму додаткових витрат, повязаних зі сплатою ПДВ, в розмірі 4261,64грн., суму пені в розмірі 3565,57грн., суму інфляційних витрат в розмірі 3365,76грн., 3% в розмірі 524,31грн., суму штрафу в розмірі 14739,68грн. (всього 69810,78грн.)

Відповідач у відзиві від 02.07.09р. визнав позовні вимоги частково в розмірі 13386,38грн., посилаючись на необґрунтованість заявлених позивачем вимог.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судових засіданнях пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

11.03.2008р. між Закритим акціонерним товариством „Єврофінанс” (Лізингодавець) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (Лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу за № LA08000060 (далі за текстом договір), згідно умов якого Лізингодавець передав, а Лізингоодержувач прийняв предмет лізингу на умовах цього договору та зобовязався сплачувати лізингові платежі в розмірі та в порядку, що визначені договором.

Лізингодавцем належним чином були виконані умови договору, а саме: майно, що є предметом лізингу, було передано в користування Лізингоодержувачу на підставі підписаного акту приймання-передачі від 02.04.2008р.

Згідно п.8.2. договору, Лізингоодержувач зобовязаний сплачувати Лізингодавцю лізингові платежі згідно з договором протягом 5 (пяти) днів з дати виставлення відповідних рахунків Лізингодавцем, але не пізніше 7 (сьомого) числа кожного місяця, шляхом перерахування відповідних сум коштів на поточний рахунок Лізингодавця, зазначений в договорі та виставленому рахунку-фактурі. Неодержання рахунку Лізингоодержувачем не звільняє його від зобовязання своєчасно здійснювати лізингові платежі згідно договору. Лізингові платежі сплачуються в українській гривні.

Між сторонами був узгоджений та підписаний без зауважень графік щомісячних лізингових платежів.

Згідно ст.11 ч.2 п.3 Закону України „Про фінансовий лізинг” Лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Із матеріалів справи вбачається, що згідно акту від 03.02.2009р. обєкт лізингу був повернутий Позивачеві (Лізингодавцеві). В даному акті зазначено, що щомісячний лізинговий платіж буде нарахований в останній робочий день поточного місяця та обовязковий до сплати Лізингоодержувачем.

Позивачем на сплату лізингових платежів за договором були виставлені рахунки-фактури № СФ-0005294 від 27.06.2008р., № СФ-0006007 від 31.07.2008р., № СФ-0006822 від 29.08.2008р., № СФ-0007650 від 30.09.2008р., № СФ-0008416 від 31.10.2008р., № СФ-0009153 від 28.11.2008р., № СФ-0009931 від 29.12.2008р., № СФ-0000249 від 30.01.2009р., № СФ-0001057 від 27.02.2009р. на загальну суму 41455,35грн., які, за даними Позивача, були частково оплачені Відповідачем в

розмірі 1861,29грн. Відповідач під час розгляду справи не заперечував проти отримання рахунків.

Всупереч прийнятих обовязків, Лізингоодержувач зобовязання за договором щодо сплати періодичних лізингових платежів виконував не в повному обсязі, внаслідок чого, за розрахунком позивача, за період з червня 2008р. по лютий 2009р. виникла заборгованість в розмірі 39594,06грн.

У судовому засіданні 18.02.2010р. відповідач не заперечував проти наявної суми заборгованості з лізингових платежів за договором № LA08000060 від 11.03.2008р.

Зважаючи на той факт, що на момент розгляду справи відповідачем не надано до матеріалів справи доказів сплати заборгованості з лізингових платежів за договором № LA08000060 від 11.03.2008р. у повному обсязі за період з червня 2008р. по лютий 2009р., позовні вимоги про стягнення суми заборгованості з лізингових платежів в розмірі 39594,06грн. обґрунтовані, доведені належним чином та підлягають задоволенню.

Стосовно заявлених позивачем вимоги про стягнення суми пені в розмірі 3565,57грн., суд зазначає наступне:

Відповідно до пункту 8.9. договору, у разі прострочення сплати платежів за договором, Лізингоодержувач сплачує на користь Лізингодавця пеню, виходячи з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на відповідну дату, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення виконання зобовязань.

Згідно зі ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Таким чином, законодавчо обмежений строк, протягом якого може нараховуватись пеня за порушення договірних зобовязань.

Наданий позивачем розрахунок пені в розмірі 3565,57грн. визнаний судом таким, що підлягає задоволенню.

Стосовно заявлених вимог про стягнення індексу інфляції в розмірі 3365,76грн. та 3% в розмірі 524,31грн., суд виходить з наступного:

Прострочення відповідачем грошового зобовязання тягне за собою обовязок сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних з простроченої суми, на підставі статті 625 ЦК України.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобовязання на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок суми індексу інфляції, здійснений позивачем, арифметично перевірений судом у відповідності до методики листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.97р. “Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ”, та визнаний частково невірним, а саме:

1) сума індексу інфляції за прострочку платежів за рахунком № СФ-0005294 від 27.06.2008р. за період з липня 2008р. по березень 2009р. становить 334,01грн., виходячи з наступного розрахунку:

2744,86грн. * (0,995 * 0,999 * 1,011 * 1,017 * 1,015 * 1,021 * 1,029 * 1,015 * 1,014) 2744,86грн. = 334,01грн.

2) сума індексу інфляції за прострочку платежів за рахунком № СФ-0006007 від 31.07.2008р. за період з серпня 2008р. по березень 2009р. становить 586,47грн., виходячи з наступного розрахунку:

4606,15грн. * (0,999 * 1,011 * 1,017 * 1,015 * 1,021 * 1,029 * 1,015 * 1,014) 4606,15грн. = 586,47грн.

В іншій частині розрахунок індексу інфляції визнаний судом вірним.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних визнаний судом вірним.

Тому стягненню підлягають 3% річних в розмірі 524,31грн. та індекс інфляції в розмірі 3341,99грн.

Щодо позовних вимог про стягнення суми штрафу в розмірі 14739,68грн., суд виходить з наступного:

Згідно пункту 10.8. договору, дострокове розірвання договору фінансового лізингу можливе за умов відшкодування в повному обсязі витрат Лізингодавця, які він зазнав внаслідок дострокового розірвання договору з вини Лізингоодержувача, а також із можливістю застосування санкцій, а саме: сплати 10% від вартості всіх недоотриманих лізингових платежів Лізингодавцю за договором фінансового лізингу.

У звязку з неналежним виконанням Відповідачем умов договору, а саме: несвоєчасною оплатою лізингових платежів, позивач звернувся до Відповідача з повідомленням за № 02/09-032 від 28.02.2009р. про розірвання договору фінансового лізингу № LA08000060 від 11.03.2008р.

Відповідно до зазначеного вище пункту договору позивачем був нарахований штраф, виходячи з наступного розрахунку:

4606,15грн. * 32 (кількість недоотриманих лізингових платежів) * 10% = 14739,68грн.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Здійснений позивачем розрахунок суми штрафу визнаний судом вірним та підлягає задоволенню.

Крім того, у звязку із достроковим розірванням договору фінансового лізингу та поверненням предмету лізингу, позивачу були завдані збитки (різниця між новим автомобілем та автомобілем, що був у використанні).

Відповідно до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

За розрахунком позивача на придбання предмету лізингу ним було витрачено коштів на загальну суму 112800,01грн.

Однак, відповідно до звіту Української товарної біржі „Контрактова” м.Київ за № 279, складеного 03.02.2009р., ринкова вартість автомобіля, що був предметом лізингу за договором, на дату оцінки (тобто на момент повернення предмету лізингу Лізингодавцеві) складає 66313,60грн.

Відповідачем частково в лізингових платежах було сплачено вартість автомобіля на суму 24183,33грн. Крім того, вартість автомобіля в лізингових платежах, що були нараховані відповідачеві, але не сплачені ним, складає 18543,31грн.

Виходячи з наведеного, сума збитків, завданих позивачеві, у звязку із достроковим розірванням договору фінансового лізингу та поверненням предмету лізингу, становить 3759,76грн., виходячи з наведеного позивачем розрахунку:

112800,00 24183,33 66313,60 18543,31 = 3759,76грн.

Отже, заявлені позивачем вимоги про стягнення суми збитків у вигляді непокритої (несплаченої) вартості автомобіля в розмірі 3759,76грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог щодо стягнення суми додаткових витрат, повязаних зі сплатою ПДВ, в розмірі 4261,64грн., суд зазначає наступне:

В обґрунтування заявлених вимог в цій частині позивач посилається на бухгалтерську довідку за № 03/09-047 від 19.03.2009р., в якій зазначено, що позивачем було сплачено податок на додану вартість за переданий предмет лізингу в розмірі 4261,64грн.

Однак, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували факт оплати позивачем податку на додатну вартість сума за договором фінансового лізингу, а тому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення суми додаткових витрат, повязаних зі сплатою ПДВ, в розмірі 4261,64грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на відповідача (пропорційно розміру задоволених позовних вимог), оскільки саме з вини останнього виник спір.

На підставі ст.11 ч.2 п.3 Закону України „Про фінансовий лізинг”, ст.ст. 525, 549, 615, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.230, 232 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 22, 32, 33, 34, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Закритого акціонерного товариства „Єврофінанс” м.Київ до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 м.Донецьк про стягнення суми заборгованості з лізингових платежів в розмірі 39594,06грн., суми збитків у вигляді непокритої (несплаченої) вартості автомобіля в розмірі 3759,76грн., суми додаткових витрат, повязаних зі сплатою ПДВ, в розмірі 4261,64грн., суми пені в розмірі 3565,57грн., суми інфляційних витрат в розмірі 3365,76грн., 3% в розмірі 524,31грн., суми штрафу в розмірі 14739,68грн. (всього 69810,78грн.) задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 м.Донецьк (АДРЕСА_1, 83054; ІНФОПП НОМЕР_1) на користь Закритого акціонерного товариства „Єврофінанс” м.Київ (вул.І.Дубового, 14, м.Київ, 02100; ЄДРПОУ 30726921; п/р 26002013757001 в філії ВАТ КБ „Надра” Київське РУ, МФО 320564) суму заборгованості з лізингових платежів в розмірі 39594,06грн., пеню в розмірі 3565,57грн., 3% річних в розмірі 524,31грн., індекс інфляції в розмірі 3341,99грн., суму штрафу в розмірі 14739,68грн., суму збитків у вигляді непокритої (несплаченої) вартості автомобіля в розмірі 3759,76грн.; витрати по сплаті державного мита в сумі 655,26грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235,79грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову у задоволенні відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення підписане 18.02.2010р.

Суддя

Надруковано 3 примірники

Сторонам 2,

У справу 1

Вик. Єрохіна В.В.